ТОВ “Рибалко-Компані”, яке, ймовірно, пов’язане з відомим девелопером “РІЕЛ”, намагається через суд змусити КМДА видати йому містобудівні умови на проєктування житлового будинку на вул. Коперника, 25. Потенційний забудовник, який є суборендарем земельної ділянки, наразі не досяг успіху, але має можливість оскаржити рішення суду в апеляції. Суд першої інстанції підтримав позицію столичної мерії, яка відмовила у дозволі на зведення 27-поверхового будинку, оскільки ця земля входить до санітарно-захисної зони промислового підприємства (колишньої військово-картографічної фабрики). У 2019 році деякі депутати Київради висловлювали занепокоєння, що нова “висотка” на Коперника, 25 ще більше ущільнить забудову Лук’янівки та навантажить інфраструктуру. У 2025 році КМДА підготувала проєкт рішення про вигнання орендаря – ТОВ “Сантанна” – з цієї території через те, що він не освоїв її за два десятиліття. Нещодавно ТОВ “Рибалко-Компані” програло перший раунд судового спору щодо оскарження відмови у видачі містобудівних умов на проєктування житлової забудови на вул. Коперника, 25 у Шевченківському районі Києва. 13 березня 2026 року Одеський окружний адмінсуд повністю відмовив компанії в задоволенні позову до Департаменту містобудування та архітектури КМДА про визнання протиправним рішення від 20 січня 2021 року про відмову у наданні містобудівних умов. 18 січня 2021 року ТОВ “Рибалко-Компані” звернулося до Департаменту містобудування та архітектури КМДА з проханням надати містобудівні умови на проєктування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом. Однак, 20 січня Департамент відмовив у видачі містобудівних умов через невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації. Чиновники зазначили, що об’єкт проєктування потрапляє у центральну планувальну зону та санітарно-захисну зону. Під час судового спору, ініційованого компанією у квітні 2021 року, представники ТОВ “Рибалко-Компані” стверджували, що відмова є протиправною. Вони зазначили, що земельна ділянка має цільове призначення для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом. Також вони надали суду лист від Державного підприємства “Київська військово-картографічна фабрика”, в якому йшлося про ліквідацію підприємства та прохання зняти санітарно-захисну зону. ТОВ “Рибалко-Компані” також надало результати наукової оцінки, яка підтверджує відповідність матеріалів вимогам санітарного законодавства. Департамент містобудування та архітектури КМДА вказав, що статус Генерального плану Києва дозволяє застосовувати його обмеження незалежно від наявності плану зонування. Чиновники зазначили, що наявність у позивача права користування земельною ділянкою не звільняє його від дотримання просторових параметрів забудови. Висновки Департаменту були визнані більш переконливими суддею Олегом Бездрабком. ТОВ “Рибалко-Компані” має право оскаржити вердикт в апеляційній інстанції. 31 березня 2005 року Київрада погодила передачу ділянки на вул. Коперника, 25 в оренду ТОВ “Сантанна” на 5 років для будівництва житлового будинку. У 2019 році депутати Київради намагалися поновити договір оренди, але були заперечення щодо невиконання умов договору. 12 грудня 2019 року Київрада поновила договір оренди на 5 років. У 2020 році ТОВ “Сантанна” передало ділянку в суборенду ТОВ “Рибалко-Компані”. У 2025 році ТОВ “Сантанна” звернулося до влади з проханням про поновлення договору оренди, але КМДА відмовила через невиконання умов. ТОВ “Рибалко-Компані” було зареєстроване у 2016 році, його керівником є Роман Тарасюк, який, ймовірно, пов’язаний з девелоперською компанією “РІЕЛ”. Компанія “РІЕЛ” була заснована у 2003 році Ростиславом Мельником і стала найбільшим забудовником Львова. У 2024 році “РІЕЛ” зайняв третє місце у рейтингу забудовників житла в Україні.
Зменшення терміну покарання для депутата Хмільківського
Апеляційна палата ВАКС зменшила термін покарання депутату Білгород-Дністровської районної ради Одеської області Анатолію Хмільківському з 5 до 4 років позбавлення волі. Його дії були перекваліфіковані з підбурювання до хабарництва та шахрайства на зловживання впливом. Депутата взяли під варту. За інформацією обвинувачення, Хмільківський переконав місцевого бізнесмена передати 450 тисяч доларів депутатам та голові селищної ради Одеського району для отримання в оренду землі з правом приватизації під будівництво. Його затримали одразу після отримання першої частини узгодженої суми — 10 тисяч доларів. Вироком ВАКС від 12 серпня 2025 року депутата визнали винним у злочинах за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 ККУ, призначивши покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна. Розглянувши аргументи обох сторін, Апеляційна палата ВАКС частково задовольнила апеляцію захисту та змінила вирок щодо Хмільківського. Суд визнав його винним за ч. 2 ст. 369-2 ККУ та встановив остаточне покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Депутата взяли під варту безпосередньо в залі суду.
Кандидат на суддю з негативним висновком: Андрій Мікулін
Андрій Вікторович Мікулін, кандидат на посаду судді апеляційного суду, отримав негативний висновок від Громадської ради доброчесності (ГРД) і наразі офіційно працює в Бюро економічної безпеки (БЕБ). Цю інформацію підтверджує його декларація. Згідно з документом, Мікулін займає посаду старшого детектива в Територіальному управлінні БЕБ у Києві, а його річний дохід становить 1 100 945 гривень. У складі його сім’ї є дружина Анна Валеріївна Мікуліна, син Тимофій Андрійович Мікулін та падчерка Діана Артемівна Адаменко. Серед нерухомості, що зазначена в декларації, є: квартира площею 76 кв. м у селищі Гостомель, придбана у 2019 році; нежитлове приміщення площею 4,8 кв. м в тому ж населеному пункті; квартира площею 60,1 кв. м у Бучі, яка у вересні 2025 року перейшла у власність падчерки Діани Адаменко. У декларації також вказано один автомобіль: BMW 520D (2015 р.в.), куплений у 2020 році. Грошові активи сім’ї складаються з 500 000 гривень готівкою (спільна власність подружжя) та незначних залишків на рахунках у ПриватБанку, Райффайзен Банку та Універсал Банку. Доходи членів сім’ї за 2025 рік: дружина Анна Мікуліна отримала 485 тис. гривень зарплати у Верховному Суді України та пенсію в розмірі 75 802 гривень; додаткові соціальні виплати та кешбеки склали кілька тисяч гривень. Громадськість звертає увагу на ряд невідповідностей у декларації. Зокрема, Мікулін, який проходить кваліфікаційне оцінювання для посади судді апеляційного суду, одночасно є старшим детективом БЕБ. Крім того, падчерка Діана Адаменко у вересні 2025 року набула квартиру в Бучі, але її вартість у декларації не зазначена.
Ситуація з Олександром Фільчаковим та його родиною
Олександр Фільчаков, колишній керівник Харківської обласної прокуратури, у 2024 році пішов у відставку через скандал, пов’язаний з масовим оформленням інвалідностей серед прокурорів. Проте він продовжує працювати в прокуратурі, де наразі займає посаду заступника керівника третього відділу процесуального керівництва в управлінні процесуального керівництва щодо кримінальних проваджень слідчих ДБР. У минулому році Фільчаков заробив 1,15 млн гривень зарплати від Харківської обласної прокуратури та 423 тис. гривень пенсії. Його дружина, Юлія Ігорівна Фільчакова, яка веде адвокатську практику як ФОП (основний КВЕД — правова діяльність), повідомила про 2,6 млн гривень доходу від бізнесу. Родина Фільчакових складається з дружини Юлії та трьох дітей: старшого сина Даніїла, доньки Софії та молодшого сина Глєба. Всі вони прописані та проживають у Харкові. Нерухомість родини включає лише один автомобіль — Toyota Land Cruiser Prado 120 (2008) (оцінка — 455 тис. гривень). Цей автомобіль належить батькові Олександра Фільчакова — Василю Івановичу Фільчакову, а декларант із дружиною керують ним. Особливу увагу привертають грошові заощадження родини, які складають 3,3 млн гривень готівкою у спільній сумісній власності подружжя. Звичайно, НАЗК варто ретельніше перевірити автопарк прокурора та бізнес його дружини.
Вирок екссудді Спиридоновій: 6 років за хабар у 4 тисячі доларів
Верховний Суд підтвердив вирок екссудді Господарського суду Сумської області Надії Спиридоновій, залишивши його без змін. Касаційну скаргу захисту було відхилено, а рішення ВАКС та апеляційного суду підтверджено. В результаті Спиридонова відбуватиме 6 років позбавлення волі з конфіскацією половини майна та забороною обіймати певні посади на 3 роки. У 2019 році детективи НАБУ викрили її на отриманні хабаря в розмірі 4 тисяч доларів. За ці кошти суддя мала ухвалити рішення на користь підприємця щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що відкривало можливість для подальшого використання землі. Спиридонову звільнили з посади судді ще у 2020 році, і тепер вона отримала остаточне рішення у кримінальній справі.
Олександр Грановський визнав провину у справі ОПЗ
Колишній народний депутат Олександр Грановський (БПП) отримав штраф у справі Одеського припортового заводу, визнавши свою провину та уклавши угоду зі слідством, яку сьогодні затвердив ВАКС. Згідно з угодою, учасники схеми відшкодують 77,5 млн гривень, а ще 50 млн гривень буде направлено на підтримку ЗСУ. Як повідомляє НАБУ, інші обвинувачені у справі також визнали свою провину та уклали угоди зі слідством, отримавши умовні терміни. У період президентства Порошенка ЗМІ називали Грановського «смотрящим» за судами та прокуратурою.
Декларація голови «Нафтогазу»: зарплата, годинники та рахунки
Голова НАК «Нафтогаз України» Сергій Корецький задекларував доходи за 2025 рік, які склали 28,7 млн грн, що в середньому дорівнює 2,4 млн грн щомісяця. У своїй декларації, опублікованій на сайті НАЗК, він вказав зарплатні надходження з чотирьох компаній: 14,4 млн грн від «Нафтогазу», 8,5 млн грн від «Укрнафти», 5,7 млн грн від «Укртатнафти» (за сумісництвом) та 6 тис. грн від ОСББ «Замок на Паньківській». Корецький очолює «Нафтогаз» з 14 травня 2025 року, тому його зарплата за 7,5 місяців становила 14,4 млн грн, що в середньому дорівнює 1,9 млн грн на місяць. Протягом цього ж періоду він отримав роялті від двох компаній групи «Санеко» на загальну суму 2,3 млн грн. Ці компанії пов’язані з його дружиною Іриною, яка заробила в «Санеко Трейд» 272,4 тис. грн минулого року та отримала 3,2 млн грн від підприємницької діяльності. Ірина Корецька є власницею або співвласницею трьох українських компаній: ТОВ «Фортекс Енерджи», ТОВ «Молпром-Резерв» та ТОВ «Нова кавова культура». Сергій Корецький також володіє двома компаніями на Кіпрі: Unigo Holdings Limited та Sungroup Invest Ltd. У його декларації вказано понад два десятки вкладів в українських банках на загальну суму: 6 млн грн, 485,3 тис. доларів, 31,6 тис. євро та 838 фунтів стерлінгів. Крім того, він має три рахунки в європейських банках: у швейцарському Cite Gestion — $157,7 тис., в іспанському Banco Santander — €467 тис. та в CaixaBank — €29,3 тис. У готівці у Сергія Корецького є €1,1 млн та $275 тис. Він також задекларував 10 пар елітних годинників (Breguet, Rolex, Patek Philippe, Ulysse Nardin, Opus), 12 ювелірних виробів (Cartier, Tiffany, Van Cleef and Arpels) та 6 сумок (Chanel, Hermes, Chopard). Подружжя Корецьких володіє 17 земельними ділянками, але житловий будинок у селі Козин (Київська область) орендує, так само як два нежитлові приміщення в Києві та квартиру в столиці площею 233,9 кв. м вартістю 2,5 млн грн. Варто зазначити, що останнім часом українські чиновники стали частіше декларувати іноземні вклади. Це пов’язано з тим, що у 2022 році Україна приєдналася до міжнародного обміну фінансовою інформацією за програмою CRS, і з 2024 року Державна податкова служба почала отримувати дані про закордонні активи українців, включаючи банківські рахунки. Тепер чиновникам важче приховувати таку інформацію, і вони активніше вказують закордонні рахунки у своїх деклараціях.
Статки нардепа Владіслава Поляка: елітний автомобіль та готівка
Дружина народного депутата із Закарпаття Владіслава Поляка придбала розкішний автомобіль Mercedes-Benz. Родина депутата має в наявності понад 1 мільйон доларів готівкою. Владіслав Поляк, який є членом парламентської групи «Довіра», оприлюднив свою декларацію про доходи за 2025 рік, що стало відомо з сайту НАЗК 27 березня. У декларації він вказав, що отримав 618 тисяч гривень зарплати у Верховній Раді, що на 23 тисячі гривень менше, ніж у 2024 році. На банківських рахунках нардепа знаходиться 185 тисяч гривень, а готівкою він має 295 тисяч євро, 110 тисяч доларів та 830 тисяч гривень. У його власності залишається апарат для безопераційного ліфтингу шкіри вартістю 1,3 мільйона гривень, солярій, косметологічні пристрої та тренажери на загальну суму понад 1,8 мільйона гривень, а також навантажувач і мотоцикл Honda. Дружина Владіслава Поляка, Олена, задекларувала 650 тисяч гривень доходу від підприємницької діяльності та 2,5 мільйона гривень від продажу Mercedes-Benz GLE 53 AMG. Замість цього автомобіля вона придбала електромобіль Mercedes-Benz EQS 580, вартість якого становить майже 5,2 мільйона гривень. На банківських рахунках Олени Поляк є 745 гривень, а готівкою – 710 тисяч доларів, 3,6 тисячі євро та 2,8 мільйона гривень. У її власності залишаються 4 земельні ділянки, магазин, літня тераса-кафе та автомийка. Владіслав Поляк був обраний депутатом Виноградівської міської ради у 2010 році від «Партії регіонів», а у 2015 році став депутатом Закарпатської обласної ради від партії «Відродження». У 2019 році він був обраний до Верховної Ради як самовисуванець. Спочатку входив до депутатської групи «За майбутнє», а з 2020 року став членом групи «Довіра». У лютому 2021 року Владіслав Поляк став першим народним депутатом України, якому було висунуто підозру у кнопкодавстві. Після кількарічної перерви Печерський районний суд Києва відновив розгляд цієї справи, що може призвести до позбавлення нардепа мандату.
Криптовалюта та нерухомість: декларація Крістіни Павлової
Крістіна Павлова, головний спеціаліст департаменту доброустрою Дніпровської міської ради, задекларувала мільйони гривень у криптовалюті. Вона подала щорічну декларацію за 2025 рік, хоча звільнилася ще минулого року. У її декларації викликає інтерес велика кількість нерухомості, придбаної в один день, а також криптовалюта, що належить її чоловіку, на фоні відносно невисоких офіційних доходів самої посадовиці. Сім’я проживає в селищі Слобожанське під Дніпром, а чоловік зареєстрований у Дніпрі. Павлова задекларувала дві квартири та три нежитлові приміщення в Слобожанському, всі вони були придбані 23 вересня 2022 року: – квартира площею 46,8 м² (вартість 754,6 тис. грн); – квартира площею 71,3 м² (вартість 1,12 млн грн); – нежитлові приміщення загальною площею понад 64 м² (вартість від 406 до 442,6 тис. грн кожне). Також у неї є часткова спільна власність на квартиру в Дніпрі (25 % у Павлової). Її чоловік, Ігор Павлов, задекларував дві земельні ділянки по 1500 м² в Обухівці (2023 рік) та одну ділянку площею 1200 м² у Слобожанському. Транспортні засоби належать чоловікові: Volkswagen Jetta (2019), два причепи «Верда» та один причіп «Одіссей». У Крістіни також є Volkswagen Jetta 2019 року, вартістю 488 тис. грн. У розділі нематеріальних активів на ім’я чоловіка Ігоря Павлова задекларована криптовалюта (станом на кінець 2025 року): – Bitcoin — 20 BTC, придбані у 2016 році за 262 тис. грн. На дату подання декларації (30 березня 2026) ринкова вартість одного BTC становила близько 66–68 тис. USD, що оцінювало всю позицію приблизно в 52–54 млн гривень; – Ethereum — 130 ETH, придбані у 2017 році за 82,5 тис. грн (поточна вартість на кінець березня 2026 — понад 10–11 млн гривень); – Tether (USDT) — понад 21,9 тис. USDT; – невеликі позиції BNB та інші активи. Загальна вартість криптопортфеля на момент придбання була відносно невеликою, але на дату декларування (30 березня 2026) досягала десятків мільйонів гривень. Доходи за 2025 рік: – зарплата Крістіни Павлової в департаменті міськради — 89 тис. грн; – соціальні виплати — близько 10 тис. грн; – дохід чоловіка від підприємницької діяльності — 2,82 млн грн; – дохід чоловіка від продажу нерухомого майна — 2,09 млн грн; – зарплата чоловіка за сумісництвом — 162 тис. грн. Водночас чоловік має кілька кредитних зобов’язань на загальну суму понад кілька мільйонів гривень. Ігор Павлов раніше був депутатом Дніпровської районної ради і входить до списку осіб, які фінансували передвиборчу кампанію Сергія Тарути.
Андрій Стасевський: Корупційні зв’язки та енергетичні скандали
Ім’я Андрія Стасевського, керівника «Запоріжжяобленерго», постійно з’являється на перших шпальтах українських ЗМІ. Згідно з їхніми повідомленнями, він є героєм енергетичного фронту, який під обстрілами рятує українську енергетику від колапсу. Проте, при більш детальному розгляді, стає очевидним, що він є типовим представником української управлінської еліти, яка роками переміщується між державними структурами, незалежно від зміни влади.
Біографія Андрія Стасевського містить численні факти, які свідчать про «політичну проституцію української бюрократії». Він обіймав посади в НАК «Нафтогаз України», був заступником керівника Держрезерву, топменеджером Аграрного фонду, а також кандидував у депутати ВР від блоку «Наша Україна». Під час президентства Віктора Януковича він очолював Національну комісію з регулювання ринків фінансових послуг, отримавши цю посаду за квотою Комуністичної партії.
Після останнього Майдану Андрій Стасевський зник з політичної арени, але знову з’явився у державному секторі, ставши генеральним директором АТ «Запоріжжяобленерго». Ні зміна політичних режимів, ні скандали з поліцією, ні депортація з Ізраїлю не завадили йому очолити цю важливу енергетичну компанію.
Хоча Стасевський намагається створити позитивний імідж, його ім’я часто фігурує у журналістських розслідуваннях щодо діяльності «Запоріжжяобленерго». Компанія контролюється державою, але серед міноритарних акціонерів є бізнес-структури, пов’язані з українськими олігархами. Серед власників офшорних компаній, які контролюють понад третину активів, є Геннадій Боголюбов, Ігор Суркіс та Оксана Марченко.
Під час керівництва Стасевського на підприємстві виникли «неофіційні тарифи» за підключення до електромереж, що стали джерелом корупційних доходів для посередників. Попри активні бойові дії в Запорізькій області, АТ «Запоріжжяобленерго» отримує значні прибутки, що викликає питання про їхнє використання.
Стасевський також пов’язаний із фондом «Людське майбутнє», який використовувався для ухилення від мобілізації. Згідно з інформацією, чоловіків призовного віку формально оформлювали як співробітників фонду, що дозволяло їм виїжджати за кордон.
Кримінальне провадження, відкрите за статтею 332 ККУ України, стосується діяльності фонду, де Стасевський був посадовою особою до 2025 року. Справа наразі перебуває у судах.
Особисті скандали також вплинули на репутацію Стасевського. У 2016 році його зупинила поліція в стані алкогольного сп’яніння, і він відмовився проходити тест. Інші інциденти включають бійку з патрульними та депортацію з Ізраїлю.
Кар’єра Стасевського є класичним прикладом адаптивності української чиновницької еліти. Його шлях почався в енергетичному секторі, але він також працював у державних структурах. Після Революції гідності 2014 року багато чиновників втратили свої позиції, але Стасевський знову повернувся до державного сектору.
Висновок простий: в Україні люди зі скандальною репутацією продовжують робити успішну кар’єру. Це стосується не лише Андрія Стасевського, а й багатьох інших чиновників. Тому успішна кар’єра Стасевського не є чимось дивним.