Позначка: Тендеры

Одеські схеми: як родичі та друзі комунальників заробляють на відбудові

В Одесі бюджетні кошти, виділені на ремонт та відновлення будинків, пошкоджених внаслідок російських атак, опинилися в руках підприємців, пов’язаних із керівництвом міських комунальних підприємств. Як з’ясувалося, серед отримувачів підрядів опинилися флористи, родичі чиновників та їхні знайомі. Більшість угод укладалися на суми до півтора мільйона гривень, що дозволяло замовникам, зокрема Департаменту міського господарства Одеської міської ради, уникати електронних торгів та обирати виконавців напряму. Однією з таких фігуранток є Олена Козирєва, яка за документами займається будівництвом, хоча в соцмережах позиціонує себе як флористка. Вона уклала 18 договорів на суму близько 9,7 мільйона гривень. Як стало відомо, її рідний брат — Денис Косьмін, керівник КП «ЖКС “Чорноморський”». Крім того, під час реєстрації ФОП Козирєва вказувала номер телефону, що належить Ользі Косьміній — матері дружини Дениса Косьміна. Сам Косьмін підтвердив родинний зв’язок, проте заперечив будь-який вплив на отримання контрактів. Інша історія пов’язана з Олександром Сайчуком, колишнім керівником КП «ЖКС “Порто-Франківський”». Він є кумом Дениса Косьміна. Підприємці, пов’язані з Сайчуком, отримували підряди від установ, де він працював. Зокрема, Сергій Ткачук, який товаришує з Сайчуком, отримав дев’ять договорів на 10,5 мільйона гривень, причому чотири з них — в один день. Ще одна фігурантка, Ніна Мазурок, з якою Сайчук був зареєстрований в одній квартирі, отримала контрактів на понад 24 мільйони гривень. Також у справі фігурує Микола Пивовар, дядько Сайчука, який отримав підрядів на 22 мільйони гривень. За даними розслідувачів, у серпні 2025 року поліція розпочала кримінальне провадження щодо привласнення бюджетних коштів. Слідство встановило, що роботи, за які отримували гроші ФОПи, фактично виконували працівники комунальних підприємств, а в документах штучно завищували обсяги та вартість матеріалів. Загальна сума договорів, укладених за цією схемою у 2024-2025 роках, перевищує 80 мільйонів гривень.

📋 Деталі справи (Досьє)

  • 👤 Фігурант (ПІБ): Денис Косьмін, Олександр Сайчук, Олена Козирєва, Ольга Косьміна, Сергій Ткачук, Ніна Мазурок, Микола Пивовар, Віта Чарковська, Вікторія Ландіна
  • 🏛️ Структура / Відомство: Департамент міського господарства Одеської міської ради, КП ЖКС Чорноморський, КП ЖКС Порто-Франківський, КП ЖКС Фонтанський, КП Міське капітальне будівництво
  • 📍 Геолокація: Одеська область, Пересипський район, Одеса
  • 🚗 Автомобілі: Toyota Land Cruiser
  • 💰 Фігуруюча сума: 80 млн грн

Мільйонні підряди на відбудову в Одесі віддавали «своїм» ФОПам

В Одесі бюджетні кошти на відновлення житла, пошкодженого через російські обстріли, спрямовували підприємцям, пов’язаним із керівництвом комунальних підприємств міста. Серед бенефіціарів контрактів виявилися флористи, знайомі, родичі чиновників та сусіди по гуртожитку. Згідно з розслідуванням, більшість угод на ремонти укладали на суми до півтора мільйона гривень. Це дозволяло замовникам обходити систему електронних закупівель Prozorro і проводити договори напряму. Головним замовником виступав Департамент міського господарства Одеської міської ради, який роками обирав виконавців без конкуренції та публікації кошторисів. Напряму відомство уклало угоди з 15 фізичними особами-підприємцями. Серед них — Олена Козирєва, яка у соцмережах позиціонує себе як флористка, але за документами отримала 18 договорів на загальну суму близько 9,7 мільйона гривень. Її замовниками стали профільний департамент, КП «ЖКС “Порто-Франківський”» та комунальна установа Пересипського району. У 2025 році вона підписала контракти на ремонт будинків на площі Михайлівській, 12/14 та вулиці Торговій, 45 вартістю понад 2,5 мільйона гривень. Як з’ясувалося, її рідним братом є Денис Косьмін, очільник комунального підприємства «ЖКС “Чорноморський”», який раніше мав прізвище Сосков. Крім того, телефон Козирєвої збігається з контактами Ольги Косьміної — матері дружини Косьміна. Сам Косьмін підтвердив родинні зв’язки з Козирєвою, проте запевнив, що вони не спілкуються і він не впливав на її підприємницьку діяльність. Окрім цього, Денис Косьмін є кумом колишнього керівника КП «ЖКС “Порто-Франківський”» Олександра Сайчука. 44-річний Сайчук працював на різних посадах у комунальній сфері Одеси, а наприкінці 2025 року залишив посаду через статус підозрюваного у справі про фіктивне працевлаштування чоловіків для бронювання через «Дю». Підприємці, пов’язані з Сайчуком, також отримували контракти від установ, де він працював. Зокрема, Сергій Ткачук, зареєстрований ФОПом у жовтні 2024 року, менш ніж за два тижні уклав дев’ять угод із «ЖКС “Порто-Франківський”», отримавши загалом 10,5 мільйона гривень, зокрема 1,3 мільйона за ремонт будинку на вулиці Ніжинській, 12. Ще одна фігурантка, Ніна Мазурок, була співвласницею квартири із Сайчуком і отримала підрядів на понад 24 мільйони гривень після реєстрації ФОПом у 2021 році. Офіційною адресою Мазурок була кімната в комунальному гуртожитку на вулиці Радісній, де також була зареєстрована кімната Олександра Сайчука та ще одного підприємця — 77-летнего Миколи Пивовара. Пивовар отримав контракти на 22 мільйони гривень, зокрема 1,2 мільйона за відбудову будинку на вулиці Новосельського, 50 у квітні 2025 року. У серпні 2025 року поліція Одещини розпочала розслідування щодо привласнення бюджетних коштів посадовцями департаменту та комунальних підприємств через завищення обсягів робіт і вартості матеріалів. За даними слідства, загальна сума таких договорів на капремонти у 2024-2025 роках перевищила 80 мільйонів гривень, а частину робіт фактично виконували штатні працівники комунальних підприємств «ЖКС “Порто-Франківський”» та «ЖКС “Чорноморський”».

📋 Деталі справи (Досьє)

  • 👤 Фігурант (ПІБ): Денис Косьмін
  • 🏛️ Структура / Відомство: Департамент міського господарства Одеської міської ради
  • 📍 Геолокація: Одеська область, Одеса
  • 🚗 Автомобілі: Toyota Land Cruiser
  • 💰 Фігуруюча сума: 80 млн грн

Укргідроенерго через АМКУ віддало 7,3 млн грн фірмі ексдепутатки від БЮТ

ПрАТ «Укргідроенерго» за результатами тендеру уклало угоду з ТОВ «Грант Торнтон Легіс» на надання консультаційних послуг з управління та підприємницької діяльності. Вартість контракту склала 7,32 млн грн, що значно нижче очікуваної замовником суми у 13,65 млн грн. Згідно з умовами договору, до 30 листопада 2026 року підрядник має провести комплексну оцінку корпоративного управління «Укргідроенерго». Дослідження охоплює аналіз внутрішнього контролю, управління ризиками, комплаєнсу, внутрішнього аудиту, а також дотримання антикорупційної програми та кодексу етики. Окрему увагу приділять аналізу закупівель, зокрема плануванню, прозорості процедур та контролю за виконанням договорів. Спочатку замовник відхилив пропозицію «Грант Торнтон Легіс» через виявлені розбіжності у документах, зокрема щодо написання прізвищ та підписів працівників Юлії Олендій та Інни Новак. Проте фірма оскаржила це рішення в Антимонопольному комітеті України. АМКУ став на бік скаржника, зазначивши, що замовник не мав підстав для відхилення, оскільки тендерна документація не вимагала подання листів-згод на всіх працівників, а компанія підтвердила наявність необхідної кількості персоналу. Після рішення комісії «Укргідроенерго» повернуло фірму до торгів та визнало її переможцем. Єдиним конкурентом на торгах було ТОВ АК «Кроу Україна», чия пропозиція була дорожчою лише на 1 тис. грн. Власниками київської компанії «Грант Торнтон Легіс» є Інна Новак, Іван Полатайко, Яна Сахно та Віталій Верченко. Інна Новак у минулому була депутаткою Київради від фракції БЮТ-«Батьківщина» та є дружиною Олександра Чалого, колишнього заступника голови Секретаріату президента Віктора Ющенка. Загалом з 2016 року структури «Грант Торнтон» отримали державних замовлень на суму понад 94 млн грн.

📋 Деталі справи (Досьє)

  • 👤 Фігурант (ПІБ): Новак Інна Віліївна, Олендій Юлія Віталіївна, Чалий Олександр, Полатайко Іван, Сахно Яна, Верченко Віталій, Малиновський Олександр, Власов Леонід
  • 🏛️ Структура / Відомство: ПрАТ «Укргідроенерго», ТОВ «Грант Торнтон Легіс», ТОВ АК «Кроу Україна», АМКУ, ДП «Ліси України»
  • 📍 Геолокація: Київська область, Київ
  • 💰 Фігуруюча сума: 7,32 млн грн

АОЗ замовила 14 125 дронів на 2,46 млрд грн

ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» 20-24 квітня за підсумками торгів замовило дрони на 2,46 млрд грн. Про це йдеться в «Прозорро» (1, 2, 3, 4).

Закупівлі відбувалися за рамковими угодами, тому переможців і строки поставки не розкривають. Наразі сукупна економія на торгах становить 103,84 млн грн, при цьому частина лотів усе ще перебуває на етапі підписання контрактів.

Загалом законтрактували 14 125 безпілотників. Із них 5 800 комплектів Matrice 4T придбали за 1,14 млрд грн по 192 485–202 822 грн за комплект. За даними майданчика Hotline.ua станом на 26 квітня, ринкова ціна становить 183 308 грн. Середня ціна у «Прозорро» в 2026 році — 186 736.

Ще 5 500 комплектів Matrice 4Е замовили на 825,06 млн грн по 143 000–152 900 грн за комплект. Ринкова ціна — 148 496 грн, а середня ціна у «Прозорро» цьогоріч — 144 488.

Також придбали 1 825 комплектів Autel Evo Max 4T на 274,64 млн грн по 147 380–152 000 грн за комплект. Їхня ринкова ціна становить 161 754 грн, а середня ціна у «Прозорро» — 153 469.

Крім того, 1 000 комплектів Autel Evo Max 4N законтрактували на 219 млн грн по 219 000 грн за комплект. Ринкова ціна цієї моделі — 246 685 грн, а середня ціна у «Прозорро» — 239 319.

Раніше «Наші гроші» писали, що Департамент забезпечення Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України замовляв безпілотні комплекси DJI Matrice 4T за рекордно низькими цінами — 168 300 грн та 168 900 грн за комплект.

Водночас у контрактах Агенції оборонних закупівель ціни на цю модель виявилися вищими, ніж у ДССЗЗІ та інших замовників. Це може пояснюватися відмінностями у комплектації: для дронів Matrice 4T та 4Е в АОЗ передбачили захист підвісу та мобільний ключ DJI Cellular Dongle 2. У комплектації ДССЗЗІ цих позицій немає.

Щодо інших моделей, їхні ціни близькі до цьогорічних у «Прозорро», а вартість Autel Evo Max 4N стала рекордно низькою.

Для порівняння, у березні ДССЗЗІ купувало їх по 249 000 грн, при цьому комплектація АОЗу більша і включає дві додаткових пари пропелерів та викрутку. У квітні в «Прозорро» ціни на цю модель коливалися в межах 220 000–275 000 грн і вперше цього року знизилися до 219 000 грн за комплект.

Автор: Оксана Цокур, «Наші гроші»

Дорожні мільярди в Prozorro залишаються лише в планах

Із 19 по 25 квітня в системі «Прозорро» оприлюднили 58 тис повідомлень про закупівлі на 36,47 млрд грн. Найбільші тендери тижня стосувалися асфальтування доріг: понад 20 підрядів оцінили приблизно у 9 млрд грн. Тобто фактично кожна четверта гривня у закупівлях в «Прозорро» за минулий тиждень припала на дороги. Втім, це лише на папері, адже реальні витрати за цими контрактами будуть значно меншими.

Половину всіх цих «паперових» коштів запланували на експлуатаційне утримання доріг у Кіровоградській області. Місцева Служба відновлення розіграла цей підряд з «Ростдороєм» на 3,40 млрд грн. Сума виглядає величезною, але контракти розраховані на чотири роки. У 2026 році за ними передбачили мізерне фінансування — менше 1 відсотка від загальної вартості, тобто 30 млн грн віддали «Ростдорстрою». Отже, мільярди перенесли на наступні роки, коли ще невідомо, де пролягатиме лінія фронту і які кошти закладатимуть у держбюджеті.

Схожа ситуація і з великими контрактами на утримання доріг в Івано-Франківській області. Місцева Служба відновлення уклала з фірмою «ПБС» угоди загалом на 0,68 млрд грн. Але на цей рік передбачено лише 95 млн грн, а понад півмільярда гривень запланували на 2027 рік. Навіть у випадках, коли йдеться про ремонт великих трас, якими рухаються вантажі з-за кордону, ситуація не змінюється.

Наприклад, Служба відновлення у Закарпатській області замовила ремонт окремих ділянок траси М-06 Київ – Чоп км 740+000 – км 755+000 за 0,32 млрд грн. Через поганий стан дороги відкриті торги не проводили і уклали пряму угоду з «Техно-буд-центром». Однак уряд зміг знайти в Резервному фонді держбюджету на цей та інші ремонти державних трас після руйнівної зими лише 3 млрд грн. Тому основну частину ремонту Київ–Чопу в контракті запланували на наступний рік.

Автор: Юрій Ніколов, «Наші гроші»

Закупівля на 192 мільйони без конкуренції і з одним виконавцем

Під виглядом енергоефективності країні знову пропонують «реформи», тоді як під час блекаутів люди залишалися без світла, а енергосистема працювала на межі. На тлі скандалу кінця 2025 року навколо «Енергоатому» та зв’язки Міндіча сотні мільйонів гривень проходять через закупівлі без конкуренції. Кошти концентруються у пов’язаних структурах, які одночасно виступають і постачальниками, і отримувачами ресурсу. Уся схема починається з «потрібного» підрядника.

2 березня 2026 року АТ «Фонд декарбонізації України» (ЄДРПОУ 38519070) оголосило тендер, який не відбувся через відсутність учасників. Після цього без зміни умов застосували переговорну процедуру. Переможцем визначили ТОВ «ГрідВі» (ЄДРПОУ 45283887), з яким уклали договір на 192 000 000 грн. Конкуренції не було, альтернативних пропозицій теж, а ціна не знижувалася. Увесь обсяг закупівлі передали одному учаснику.

Після зриву торгів умови тендеру не переглядалися, що виключило інших постачальників. Відсутність учасників використали як підставу для переходу на переговорну процедуру. Ціна у 192 млн грн не формувалася в конкурентних умовах. Закупівлю 40 000 пристроїв без поділу і без альтернатив передали одному підряднику.

Підрядником стало ТОВ «ГрідВі» (ЄДРПОУ 45283887). Серед засновників — Акобян Самвел та Прівалов Даніїл, ще 50% передано ТОВ «РІО» (ЄДРПОУ 45434000), бенефіціаром якого є колишній прокурор Степанченко Андрій. Додаткові зв’язки простежуються через інші компанії, зокрема АТ «МАЙСЕН». Компанія входить до групи пов’язаних осіб, які задіяні на різних етапах цієї ж схеми.

Закупівля та фінансування проходять через управлінську вертикаль: віцепрем’єр-міністр з відновлення – Олексій Кулеба, голова Держагентства з енергоефективності та енергозбереження – Ганна Замазаєва, генеральний директор АТ «ФДУ» – Олеся Міщенко. Саме в межах цієї структури ухвалюються рішення про запуск закупівель, погодження коштів і визначення переможця.

Після цього весь обсяг обладнання передається ТОВ «Газорозподільні мережі України» (ЄДРПОУ 44907200). У структурі компанії, пов’язаній із Олександром Калиною та Олексієм Чернишовим, раніше була сформована централізована система контролю за договорами і підрядниками. Філії у 21 регіоні укладали договори без конкуренції, зокрема з АО «Квантум», що давало змогу контролювати витрати і юридичний супровід. Саме через цю модель проходить і розподіл отриманого обладнання.

Пристрої, закуплені за 192 млн грн, інтегруються у газорозподільну систему і передаються споживачам уже не як безкоштовний ресурс, а як частина комерційної моделі. Керівництво газорозподільних мереж реалізує ці лічильники кінцевим користувачам або включає їх у тарифні та сервісні платежі. Джерелом фінансування є державний бюджет, але дохід формується вже всередині цієї структури. Держава один раз оплачує закупівлю, після чого актив фактично перепродається і приносить прибуток не бюджету.

За наведеними фактами вже скеровано скаргу до контролюючих органів із вимогами провести перевірку дотримання законодавства про публічні закупівлі під час проведення тендеру АТ «Фонд декарбонізації України» (ЄДРПОУ 38519070), встановити причини відсутності учасників та наявність дискримінаційних вимог у тендерній документації, перевірити формування очікуваної вартості закупівлі у розмірі 192 000 000 грн та її відповідність ринковим цінам, а також провести аудит виконання договору та фактичного постачання 40 000 пристроїв.

Отже, 192 млн грн з бюджету спрямували на закупівлю, яка відбулася без конкуренції, з одним учасником і без зниження ціни. Далі обладнання передається в газорозподільні мережі, де через систему договорів і підконтрольних підрядників потрапляє до споживачів уже як платна послуга або складова тарифу. У підсумку держава фінансує закупівлю, а продаж і дохід отримують інші структури. Така модель дає змогу той самий ресурс спочатку оплатити з бюджету, а потім повторно продати населенню.

Фінансові скандали в Бурштині: мер Андрієшин та його бізнес

У Бурштині, на фоні протестів проти підозрілих витрат з бюджету, зростає інтерес до діяльності міського голови Василя Андрієшина. Його термін перебування на посаді супроводжується кримінальними справами, зв’язками з підрядниками та питаннями щодо прозорості витрат громади. Поки мешканці Бурштина, що в Івано-Франківській області, протестують проти сумнівних будівельних проектів, у міській раді відбуваються не менш важливі події. Цього разу ми розглянемо постать Василя Михайловича Андрієшина — мера Бурштина, чия кар’єра супроводжується корупційними скандалами та кримінальними провадженнями, пов’язаними з можливим використанням міського бюджету на користь структур, з якими він пов’язаний. Ідеться не про мізерні суми, а про десятки мільйонів гривень. Чи став бюджет Бурштина справжньою “годівницею” для своїх? Хто контролює фінансові потоки міста під час війни — потреби громади чи особисті інтереси мера? Спробуємо розібратися. Василь Андрієшин став міським головою Бурштина у 2020 році, представляючи партію “Європейська Солідарність”. Перед обранням на цю посаду він був приватним підприємцем та головним інженером ПАТ “СТМ”. Зверніть увагу на цю компанію, адже вона ще не раз з’явиться в нашій розповіді. Паралельно з бізнесом він також був депутатом Галицької районної ради з 2010 по 2020 роки. Початок його мерської каденції запам’ятався курйозом: у офіційній біографії на сайті міськради зазначалося, що Андрієшин навчався в Чикаго, але в пункті про знання мов була лише українська та російська, а англійську він міг лише “читати і перекладати зі словником”. Це викликало хвилю сарказму в місцевих пабліках. Проте в біографії мера є й серйозні моменти, що стали приводом для відкриття кримінальних справ. Зокрема, у справі №12025090000000606 Андрієшин обвинувачується у привласненні/розтраті майна шляхом зловживання службовим становищем (ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 ККУ). Справа стосується будівництва очисних споруд у 2020 році, коли він ще не був мером, але працював головним інженером у фірмі, що їх зводила — ПАТ “СТМ”. За даними слідства, збитки склали 125 тис. грн. Андрієшин публічно заперечував політичну нейтральність підозри, назвавши суму “спірним питанням” і зазначивши, що це має вирішити суд. Мер Бурштина також має проблеми з дорожнім рухом: у реєстрах зафіксовано 36 штрафів за порушення ПДР. У 2019 році його також притягали за порушення вимог щодо запобігання конфлікту інтересів. Ще одне будівництво викликало занепокоєння в Бурштині — це зведення “Вежі Давида”. У грудні 2023 року мешканці протестували проти цього проекту, який мав стати оглядовою вежею у селі Новий Мартинів на території релігійно-історичного центру “Гора над Дністром”. Спочатку на будівництво планувалося виділити 2,75 мільйона гривень, але згодом тендер був проведений на меншу суму — 884 тисячі гривень, і переможцем знову стала ПАТ “СТМ”. Незважаючи на зменшення суми, суспільне невдоволення не зменшилося, і люди вимагали, щоб ці кошти були направлені на ЗСУ. Невдоволення викликало не лише недоцільність будівництва під час війни, але й конфлікт інтересів, адже Андрієшин був засновником ПАТ “СТМ”, а його дружина Ярослава — керівницею компанії. На момент тендеру Андрієшин уже обіймав посаду міського голови, що є замовником робіт. Бурштин під керівництвом Андрієшина став об’єктом журналістського розслідування проєкту “Наші гроші”. У ньому йшлося про ремонт водогону за 330 мільйонів гривень. Хоча тендер у травні 2025 року виграла ТОВ “ІФ-Капіталбуд”, він вважається ризикованим для репутації міського керівництва. Журналісти виявили, що ціни на матеріали у кошторисі були в 1,5–2,5 рази вищими за ринкові. Пряма афілійованість фірми з родиною міського голови створює постійний ризик звинувачень у корупції при отриманні будь-яких підрядів від міськради. Поки місцеві мешканці протестують проти “Вежі Давида”, значно більші суми осідають на рахунках бізнесу мера. Мова йде про численні тендери, які виграє ПАТ “СТМ”. Згідно з даними clarity-project, компанія виграла 112 тендерів на загальну суму 18 006 411,00 грн. Дружина міського голови, Ярослава Мирославівна Андрієшин, також має підприємницькі здібності. Раніше вона володіла бізнесом у сфері виготовлення бетонних виробів. Вона була бенефіціаром компанії “ЕКОІНВЕСТ ПРИКАРПАТТЯ” та керівницею ПАТ “СТМ”, заснованого її чоловіком. Її діяльність також пов’язана з кількома негативними історіями. У кримінальній справі No341/1159/18 Ярославу обвинувачували за ч. 1 ст. 366 КК України (складання завідомо неправдивих відомостей). У 2016 році, будучи директором ПАТ “СТМ”, вона підписала акти приймання виконаних робіт, хоча роботи були виконані лише частково. Це призвело до безпідставного нарахування бюджетних коштів на суму понад 164 тис. грн. 26 лютого 2025 року Галицький районний суд закрив провадження через закінчення строків давності. Ярослава також фігурувала як свідок у кримінальній справі No341/683/17 щодо зловживання владою. У 2018 році було відкрито виконавче провадження щодо стягнення штрафу за порушення ПДР. Наші аналітики проаналізували декларації Андрієшина і виявили, що він володіє квартирою в Івано-Франківську площею 86,8 м2 та гаражем, придбаними у 2006 році. Також він має житловий будинок у с. Новий Мартинів, придбаний у грудні 2022 року за 173 545 грн, та земельну ділянку, набутих того ж дня за 26 455 грн. Актуальним придбанням є домашня сонячна електростанція, куплена 11.07.2025 за 408 060 грн. Дружина Андрієшина також володіє кількома об’єктами нерухомості, зокрема будинком у Новому Мартиніві площею 85,7 м2, придбаним у лютому 2015 року. Вона має нежитлові приміщення в Івано-Франківську площею 179,4 м2, а також сім земельних ділянок загальною площею понад 3,7 га. Ярослава стверджує, що більшість її земельних ділянок та будинок у Новому Мартиніві не були придбані за бюджетні кошти, а є спадщиною. Серед транспортних засобів у сім’ї Андрієшиних немає розкішних автомобілів. Василь Андрієшин володіє кількома автомобілями, а його донька Софія їздить на SUBARU FORESTER 2019 року. Грошові активи сім’ї за 2024–2025 роки також викликають питання. У 2025 році дружина отримувала зарплату від Мухіної Оксани Василівни, яка має ФОП у сфері перукарських послуг, але раніше брала участь у тендерах, продаючи гранітні плити. Ця особа, з такими ж ПІБ, є ймовірною акціонеркою ПРАТ “СТМ”, що активно бере участь у міських тендерах. Отже, ми бачимо, що сукупність фактів — від кримінальних справ до участі пов’язаних структур у тендерах — формує неоднозначну картину діяльності міського голови Бурштина. Хоча частина з цих дій може виглядати формально законно, регулярність і контекст цих історій викликають обґрунтовані запитання у громади, особливо в умовах війни, коли кожна бюджетна гривня має велике значення.

Корупційні ризики в Бурштині: мер та його бізнес

У Бурштині, на фоні протестів проти підозрілих бюджетних витрат, зростає увага до діяльності міського голови Василя Андрієшина. Його каденція супроводжується кримінальними провадженнями, зв’язками з підрядниками та питаннями щодо прозорості використання коштів громади. Поки мешканці Бурштина, що на Івано-Франківщині, виходять на протести проти сумнівних будівництв за бюджетні кошти, у кулуарах міської ради відбуваються не менш гучні процеси. Цього разу мова йде про Василя Михайловича Андрієшина — очільника Бурштина. Вся його мерська кар’єра розвивається паралельно з корупційними скандалами, кримінальними провадженнями та публікаціями медіа про можливе використання міського бюджету в інтересах пов’язаних із ним структур. Ідеться не про незначні суми, а про десятки мільйонів гривень. Чи справді бюджет Бурштина став «годівницею» для своїх? Хто контролює фінансові потоки міста під час війни — потреби громади чи особисті інтереси керманича? Спробуймо розібратися. Міським головою Бурштина Андрієшин став у 2020 році, представляючи партію «Європейська Солідарність». До обрання мером він був приватним підприємцем та головним інженером ПАТ «СТМ». Запам’ятайте цю фірму, адже вона ще не раз з’явиться у матеріалі. Паралельно з бізнесом з 2010 по 2020 роки він був депутатом Галицької районної ради. Початок його мерської каденції запам’ятався курйозною ситуацією: у офіційній біографії мера, опублікованій на сайті міськради, зазначалося, що він навчався в Чикаго (США), але в пункті про знання мов була лише українська і російська, а рівень володіння англійською — «читає і перекладає з словником». Це викликало хвилю сарказму у місцевих пабліках. Проте в біографії мера є й серйозні моменти, що стали приводом для відкриття справ. Зокрема, кримінальне провадження №12025090000000606, де Андрієшин є обвинуваченим у привласненні/розтраті майна шляхом зловживання службовим становищем. Справа стосується будівництва очисних споруд у 2020 році, коли Андрієшин ще не був мером, але працював головним інженером у фірмі, що займалася їх будівництвом — ПАТ «СТМ». Збитки, за даними слідства, сягнули 125 тис. грн. Андрієшин публічно заперечував політичну нейтральність підозри, заявивши, що історія стосується періоду, коли він ще не був міським головою, назвав суму «спірним питанням» і зазначив, що питання має вирішити суд. Міський голова Бурштину також є порушником правил дорожнього руху. У реєстрах зафіксовано 36 записів щодо Андрієшина, пов’язаних зі штрафами за порушення ПДР. Відомо, що у 2019 році він притягався за порушення вимог щодо запобігання конфлікту інтересів. Неспокійно в Бурштині було і через будівництво вежі «Давида», де знову ключовою є фірма, заснована Андрієшиним — ПАТ «СТМ». У грудні 2023 року мешканці протестували проти зведення оглядової вежі у селі Новий Мартинів на території релігійно-історичного центру «Гора над Дністром». Спочатку планувалося виділити на це 2,75 мільйони гривень, але згодом відділ культури та туризму Бурштинської міськради провів тендер на меншу суму — 884 тисячі гривень, обравши переможцем ПАТ «СТМ». Навіть зменшення суми не зменшило суспільне невдоволення, і люди вийшли висловити свою позицію, вимагаючи спрямувати кошти на ЗСУ. Невдоволення людей пояснювалося не лише недоцільністю такого будівництва у воєнний час, але й конфліктом інтересів, адже Андрієшин був засновником ПАТ «СТМ», а його дружина Ярослава — керівницею цього товариства. На момент тендеру Андрієшин уже обіймав посаду міського голови, що є замовником робіт. Бурштин на чолі з Андрієшиним стали героями журналістського розслідування проєкту «Наші гроші». У ньому йшлося про ремонт водогону у місті за 330 мільйонів гривень. Хоча тендер у травні 2025 року виграло ТОВ «ІФ-Капіталбуд», він вважається ризикованим для репутації керівництва міста. Журналісти виявили, що ціни на труби, люки та бетон у кошторисі були в 1,5–2,5 раза вищими за ринкові. Пряма афілійованість фірми з родиною міського голови створює постійний ризик звинувачень у корупції при отриманні будь-яких підрядів від міськради. Поки місцеві мешканці протестують проти «Вежі Давида», поза їхнім полем зору проходять значно більші суми, які осідають на рахунках родинного бізнесу мера. Мова про численні тендери міськради, які виграє ПАТ «СТМ». Загальна кількість тендерів, за даними clarity-project, становить 112 на загальну суму 18 006 411,00 грн. Дружина міського голови Бурштина, Ярослава Мирославівна, має неабияку підприємницьку жилку. Раніше вона мала зареєстрований бізнес у сфері виготовлення виробів із бетону для будівництва. Мала корпоративні права та історичний зв’язок як бенефіціар у компанії «ЕКОІНВЕСТ ПРИКАРПАТТЯ». Ярослава також була керівницею ПАТ «СТМ», засновником якого раніше був її чоловік. У рамках кримінальної справи No341/1159/18 Ярославу Андрієшин обвинувачували за ч. 1 ст. 366 КК України (складання та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей). У 2016 році, обіймаючи посаду директора ПАТ «СТМ», вона підписала акти приймання виконаних робіт щодо «Реконструкції каналізаційних мереж у м. Галичі». Слідство встановило, що роботи були виконані лише частково, проте в актах було вказано про повне виконання робіт. Це призвело до безпідставного нарахування бюджетних коштів за невиконане будівництво на суму понад 164 тис. грн. У результаті 26 лютого 2025 року Галицький районний суд закрив провадження та звільнив Ярославу Андрієшин від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності. Ярослава також фігурувала як свідок у кримінальній справі No341/683/17 щодо зловживання владою або службовим становищем. У 2018 році було відкрито виконавче провадження щодо стягнення штрафу за порушення ПДР. Наші аналітики проаналізували декларації Андрієшина і, керуючись останньою звітністю за 2025 рік, розкажемо, чим володіє сім’я мера. На Василя Андрієшина зареєстрована квартира в Івано-Франківську площею 86,8 м2 та гараж, придбаний у 2006 році. За даними оголошення, вартість житла може становити понад 100 тисяч доларів. Має він також житловий будинок у с. Новий Мартинів, набутій під час роботи у міськраді, за 173 545 грн та земельну ділянку, набута того ж дня за 26 455 грн. Актуальне придбання Андрієшина — домашня сонячна електростанція у с. Новий Мартинів, придбана 11.07.2025 за 408 060 грн. Дружина Василя Андрієшина — Ярослава також володіє нерухомістю: будинком у Новому Мартинів площею 85,7 м2, придбаним у лютому 2015 року, та нежитловими приміщеннями в Івано-Франківську площею 179,4 м2. Ярослава має сім земельних ділянок загальною площею понад 3,7 га. Вона публічно пояснювала, що більшість її земельних ділянок та будинок у Новому Мартинів не були придбані за кошти з бюджету, а є спадщиною від батьків. У сім’ї Андрієшиних є кілька транспортних засобів, але відвертого люксу тут немає. Дочка мера — Софія Василівна їздить на SUBARU FORESTER 2019 року, придбана 05.06.2025. Грошові активи Андрієшиних за 2024–2025 роки також викликають питання. У 2025 році дружина отримувала зарплату від Мухіної Оксани Василівни, яка має ФОП із кведом 96.02 надання послуг перукарнями та салонами краси. Цікаво, що особа з такими ж ПІБ є історичною бенефіціаркою ПРАТ «СТМ», що активно бере участь у міських тендерах. Отже, що ми бачимо в підсумку? Сукупність фактів — від кримінальних справ до системної участі пов’язаних структур у тендерах — формує неоднозначну картину діяльності міського голови Бурштина. Частина того, що відбувається в громаді, може мати формально законний вигляд, але регулярність і контекст цих історій викликають обґрунтовані запитання у громади, особливо в умовах війни, коли кожна бюджетна гривня має велику ціну.

Тендер Міноборони на бодікамери: чому відхилили дешевші заявки

17 квітня Міністерство оборони України за результатами тендеру замовило у ТОВ «Доля і Ко.Лтд» відеокамери на 290,91 млн грн. Про це повідомляється в системі «Прозорро».

До 31 липня 2026 року до Києва мають поставити 5 525 нагрудних відеокамер Motorola із супутнім обладнанням. Оплата передбачена протягом 30 робочих днів після поставки, гарантійний строк — 1 рік.

Гривневі ціни залишилися такими самими, як і під час першої закупівлі 100 камер узимку. Нині VB400 коштує 41 820 грн (або $958 за комплект), а V500KF із LTE — 65 328 грн (або $1 497 за комплект). У грудні 2025 року Міноборони замовляло ці моделі в цієї ж компанії за тими самими гривневими цінами, що тоді відповідало $988 і $1 543.

У травні 2025 року поліція купувала в іншого постачальника, ТОВ «Тес.Ла», камери Motorola VB-400 по 26 976 грн (або $647) і V500 по 49 800 грн (або $1 194). Ціни були нижчими, але комплектація відрізнялася: кріплення KF-DOCKCLAMP замість KF-DOCKCROCCLAT і без урахування ліцензій.

Найдешевшу пропозицію на торгах Міноборони подало ТОВ «Спектр-8» — 106,80 млн грн, що майже втричі менше за 290,91 млн грн «Доля і Ко.Лтд». Компанія пропонувала BlackEYE виробництва ФОП Кириченко Антон Володимирович, але її відхилили через відсутність забезпечення тендерної пропозиції у формі банківської гарантії та документів про ступінь захисту не нижче IP67 і стійкість до падінь ударів.

ТОВ «Смарт Діфенс» у лоті камер із LTE пропонувало «Audax» (Велика Британія) за 7,57 млн грн, що на 9% дешевше за 8,31 млн грн у «Доля і Ко.Лтд». Цю пропозицію також відхилили через відсутність документів про IP67 і стійкість до падінь ударів. Додатково в запропонованих камерах було вдвічі менше пам’яті, ніж вимагалося (64 ГБ замість 128 ГБ), і менше портів док-станцій (4 замість 8).

Раніше анонімні фірми зверталися до замовника щодо вимоги надавати протоколи або звіти випробувань про захист не нижче IP67 і стійкість до падінь ударів. Частина просила перенести це на етап поставки, частина вважала ці документи конфіденційними, однак замовник не погодився.

Також аноніми вимагали вилучити з тендерної документації вимогу, що запропоноване обладнання має бути повністю сумісним із наявними у замовника Motorola V500KF і VB400. Замовник відповів, що не вимагає від учасників підтвердження сумісності еквівалентів з обладнанням чи ПЗ Motorola. Після цього аноніми вказали на суперечність і запитали, як перевірятиметься сумісність та чи відповідатиме вимогам пропозиція з бодікамерою іншого виробника, яка формально відповідає технічним параметрам, але не інтегрується з софтом та інфраструктурою Motorola.

Замовник пояснив, що сумісність зумовлена специфікою роботи ТЦК та СП: учасник декларує її під час подання пропозиції, а якщо під час поставки виявиться несумісність, до постачальника застосують штрафні санкції та стягнення договірного забезпечення (5%). Окремо замовник зазначив, що виробники, зацікавлені у довготривалій співпраці з державними замовниками, інтегрують свої товари в системи, якими ті вже користуються.

Держаудитслужба перевіряє торги на предмет порушень закону під час розкриття, розгляду та оцінки тендерних пропозицій. ДАСУ запитала, як визначали очікувану вартість.

Міноборони оприлюднило ціновий моніторинг на основі трьох торішніх тендерів із поправкою на курс долара та трьох комерційних пропозицій: «Доля і Ко.Лтд» — 290,91 млн грн, ТОВ «IT-Інтегратор» — 308,08 млн грн, ТОВ «Альфателеком» — 324,88 млн грн.

Київська «Доля і Ко.Лтд» належить Ярославу, Ларисі та Андрію Татарінцевим. Від заснування «Прозорро» у 2016 році з компанією уклали угоди на 938,14 млн грн. Найбільший замовник — Міноборони (409,24 млн грн). Відеокамери міністерство купує в неї з грудня, а раніше замовляло радіостанції Motorola, акумулятори до них, зарядні станції та інше.

Довідково: у вересні 2025 року Міноборони зобов’язало використовувати бодікамери представників ТЦК і СП у групах оповіщення, а в грудні 2025 року почало впровадження боді-камер під час процедур контролю якості при прийманні тилового майна ЗСУ.

Автор: Анна Сорока, «Наші гроші».

Закупівля кабелів сумським водоканалом: ціни та тендерні нюанси

КП «Міськводоканал» Сумської міської ради 17 квітня уклало угоду з ТОВ «Виробничо-комерційна компанія «Електрифікатор» на закупівлю кабелів, проводів та супутньої продукції на суму 5,30 млн грн із ПДВ. Інформація про це розміщена у системі «Прозорро». Цього року до Сум поставлять кабелі та проводи, перелік яких наведено в таблиці, а також кабельні гільзи, наконечники, стяжки і канали. Хоча виробники кабелів і проводів у договорі не зазначені, частина позицій має позначку «КУ», що, ймовірно, вказує на ТОВ «Каблекс-Україна». Оплата товару відбуватиметься протягом 60 робочих днів після поставки.

Половина суми угоди витрачається на трижильні високовольтні силові кабелі ААШв, ціни яких майже вдвічі перевищують березневий прайс-лист великого постачальника «Укрпровід». Наприклад, кабель ААШв 3×150 у угоді коштує 3 910 грн/м, тоді як у прайсі – 2 198 грн/м, що на 44% дешевше. Біля цих позицій немає позначки «КУ», але на сайті «Каблекс-Україна» такого типу кабелів не виявлено.

Ще чверть мільйона гривень витрачається на мідний силовий кабель ВВГ нгд 4×95 з позначкою «КУ» по 5 048 грн/м. На сайті «Каблекс-Україна» цей перетин не знайдено, оскільки асортимент обмежений до 4х16. «Укрпровід» пропонує такий кабель за 2 705 грн/м, що на 46% дешевше.

Ціни кабелів з позначкою «КУ», які вдалося знайти на сайті виробника «Каблекс-Україна», в півтора раза вищі від прайсу «Укрпроводу». Наприклад, мідний силовий кабель ВВГ нгд 3×2,5 у угоді коштує 97 грн/м, у «Каблекс-Україна» – 94 грн/м, а в «Укрпроводу» – 66 грн/м, що на 32% дешевше.

Закупівлю провели без торгів, оскільки в березні відкриті торги двічі відміняли через відсутність учасників. Очікувана вартість першого відміненого тендеру становила 4,76 млн грн, а при другій спробі її підняли до 6,42 млн грн. Для участі потрібно було надати повністю виконаний аналогічний договір не раніше 2023 року щодо постачання кабелів та супутньої продукції.

Відсутність бажаючих взяти участь у відкритих торгах могла бути зумовлена дуже короткими термінами підготовки тендерних пропозицій – всього сім днів. За цей час потрібно було отримати гарантійні листи від виробників/імпортерів про справжність продукції, а також сертифікати відповідності на товар та технічну документацію. Включення різних кабелів і проводів в один тендер вимагало, щоб потенційний учасник міг швидко зібрати всі необхідні документи.

Місцевою «ВКК «Електрифікатор» володіє та керує сумчанин Олександр Чемолосов.