Контекст та передісторія
Питання розподілу та приватизації службового житла серед представників судової гілки влади тривалий час залишається предметом суспільної дискусії. Аналіз майнових декларацій посадовців регулярно виявляє випадки, коли особи, що мають значні фінансові заощадження, отримують та згодом приватизують державні квадратні метри.
Як повідомляє джерело, у Миколаєві зафіксовано низку випадків, коли судді та працівники апарату судів оформлювали службове житло у приватну власність, попри наявність значних статків.
Зокрема, голова Центрального районного суду Миколаєва Галина Подзігун приватизувала службову квартиру разом із молодшою дочкою. За наявними даними, родина судді ймовірно мешкає у власному котеджі, а загальний обсяг готівкових заощаджень родини становить 213 тисяч доларів. При цьому дочки судді вже володіють власною нерухомістю, а одна з них демонструє у соціальних мережах спосіб життя з використанням елітних автомобілів.
Інша представниця того ж Центрального райсуду, суддя Світлана Скрипченко, у 2025 році оформила у власність квартиру площею 98 кв. м. Це житло вона використовувала як службове з 2016 року. Оформлення відбулося попри те, що дохід судді за 2025 рік склав 1,5 млн грн, а заощадження — 15 тисяч доларів.
Схожа ситуація склалася і в Заводському районному суді. Керівниця апарату Наталя Ніколаєва отримала службову квартиру у 2023 році, а вже через два роки приватизувала її та продала за 680 тис. грн.
Експертна оцінка та наслідки
Практика приватизації службового житла особами, які мають високий рівень доходів, створює значні репутаційні ризики для судової системи. З точки зору ринку, це свідчить про неефективне використання державного житлового фонду, який мав би забезпечувати потреби соціально незахищених верств населення або залучення нових фахівців. Довгостроковими наслідками таких дій є зниження рівня довіри громадян до інституцій та посилення запиту на жорсткий контроль за майновим станом суддів при розподілі соціальних пільг.