ВАКС затвердив угоду з Романом Васильовичем Поповичем, колишнім прокурором Ужгородської окружної прокуратури, який вимагав хабарі. У 2024-2025 роках прокурор разом зі спільником схиляв третю особу до надання хабаря керівнику Закарпатської обласної прокуратури, щоб уникнути кримінальної відповідальності та отримати покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Проте спільники насправді не мали наміру передавати гроші прокурору і самі заволоділи сумою в 1,2 млн гривень. Крім того, прокурор організував незаконне переміщення двох чоловіків через державний кордон. У січні та лютому 2025 року ці чоловіки переплили річку Тиса і опинилися в Угорщині. У квітні 2025 року в місці фактичного проживання прокурора та в його службовому кабінеті були проведені обшуки. У липні прокурор звільнився з посади. За угодою про визнання винуватості він щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочинів свого співучасника та зобов’язався перерахувати 1,2 млн гривень фонду «Повернись живим» для допомоги ЗСУ. Проте виникає питання, звідки в нього кошти. Екс-прокурор отримав 5 років позбавлення волі з конфіскацією земельної ділянки та 1,83 тис. доларів, вилучених за місцем його проживання.
Позначка: судді
Декларація Остапа Тимощука: нерухомість та доходи
Остап Тимощук, який обіймає посаду голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду, оприлюднив свою декларацію, в якій міститься інформація про його нерухомість, земельні ділянки, автомобіль та доходи родини. Серед його активів зазначено квартиру в Івано-Франківську площею 95,9 м², офіс на 61,4 м², підвал, а також додаткову квартиру площею 43,5 м², придбану в 2023 році. Декларація також включає дані про земельні ділянки у Верховинському районі, зокрема в селах Бистрець і Кривопілля, а також ділянку у Вовчинці. Частина майна зареєстрована на його дружину Наталію Тимощук. У сім’ї є спільна квартира площею 81 м² та автомобіль Citroen Grand C4 Picasso 2015 року. За минулий рік суддя задекларував зарплату близько 1,49 млн грн. Його дружина вказала 170 тис. грн доходу від незалежної професійної діяльності та приблизно 14,7 тис. грн соціальних виплат. Остап Тимощук має 5 тисяч доларів США готівкою, а також рахунки в кількох банках разом із членами сім’ї.
Ярослав Головачов: Мідас українського правосуддя
Ярослав Головачов – це історія про людину, яка, ставши суддею, перетворює все, до чого доторкається, на власний актив. Він уособлює собою Мідаса українського правосуддя. З одного боку, його історія є типовою для України, але з іншого – настільки вражаючою, що навіть у суддівських колах викликає шок. Ярослав Головачов – голова Київського апеляційного суду, чий прізвище частіше з’являється у скандалах, ніж у підписах під вироками. Ці скандали, безумовно, пов’язані з корупцією, і головним героєм цих історій є сам суддя. Журналісти охоче обговорюють деталі, і ми не будемо винятком. Проте мета цього матеріалу – не просто вивчення брудних подробиць особистого життя Ярослава Головачова, а системний аналіз його особи як частини тієї страшної системи, в яку перетворилася судова влада України, де він заробив свої мільйони.
Тому почнемо з фактів, які є сухими, неприємними і важко пояснюваними. Перше, що кидається в очі при аналізі фігури Ярослава Головачова, – це розрив між офіційними даними та реальністю. Зокрема, це стосується вражаючого дисонансу між доходами судді та активами його родини. Ще один цікавий момент у біографії Головачова – його стрімка кар’єра, на яку майже ніхто не звертає уваги. Ця «соціальна катапульта» не менш вражаюча, ніж мільйони доларів і нерухомість, якою володіє його сім’я. Порівняйте дані про освіту Ярослава Головачова з його кар’єрою. Його перша освіта не є профільною – це звичайний менеджмент персоналу. Після отримання цієї освіти Головачов починає навчатися на юриста і одночасно працює юрисконсультом у приватному підприємстві. Це або заочне навчання, або фіктивне працевлаштування.
Після отримання диплома юриста Ярослав Головачов потрапляє в судову систему, починаючи працювати в тому ж апеляційному суді Києва, який згодом очолить. Звісно, він не починає з посади судді – для цього потрібен стаж у юриспруденції. Отже, Головачов починає з посади консультанта в Апеляційному суді Києва. Далі йде невеликий кар’єрний ріст, і після виконання мінімальних вимог закону він отримує статус судді, хоча спочатку в іншому суді – Деснянському районному суді Києва. Але його кар’єра там була короткою, і незабаром він повертається в Апеляційний суд, де швидко стає його головою. На сьогоднішній день він вже четвертий раз поспіль обирається головою Апеляційного суду Києва, що прямо заборонено законом.
На цьому фоні дані про матеріальний стан суддівської родини бліднуть. Голова Апеляційного суду Києва Ярослав В’ячеславович Головачов порушує чинне законодавство, незаконно займаючи цю посаду вже четвертий раз. Ярослав Головачов не став частиною системи у 2015 році; він увійшов у неї ще на початку 2000-х, коли суддів не просто призначали, а включали в мережі впливу. Його шлях до суддівського крісла є типовим прикладом механізму, через який проходили багато суддів цього покоління, включаючи Головачова.
Цей період був важливим, оскільки судова система України формувалася за зовсім іншими правилами. Ключову роль відігравала Вища рада юстиції України, а остаточне призначення затверджував президент, але рекомендації та неформальні зв’язки також мали величезне значення. Без підтримки діючих суддів або голів судів пройти було практично неможливо. Далі відбувалося політико-адміністративне узгодження на рівні адміністрації президента та регіональних еліт. Отже, вхід у корпорацію суддів означав не лише професійний відбір, а й включення в систему. Хто ж привів Головачова в цю систему? Хто став першим, хто ввів невідомого юрисконсульта приватної фірми та менеджера за освітою в закриту суддівську корпорацію?
Ярослав Головачов з’являється в Київському апеляційному суді у 2001 році, і це цікаво, оскільки сам суд був створений у тому ж році. Встановити деякі факти про історію суду було дуже складно, але можна точно назвати людину, яка привела Ярослава Головачова в судову систему. Це Григорій Іванович Зубець, перший голова Апеляційного суду Києва, який отримав свій статус у 2001 році, коли Київський міський суд був переформатований в апеляційний. Григорій Зубець був ключовою фігурою суддівської системи того часу. У 1984 році він головував на процесі проти українського дисидента Валерія Марченка, винісши вирок, який призвів до його смерті в ув’язненні.
Після розпаду СРСР Зубець не лише уникнув відповідальності, але й очолив Київський міський суд, а згодом – Апеляційний суд Києва, ту ж інституцію, яку через кілька років очолить Ярослав Головачов. Слід зазначити, що син Григорія Зубця, Юрій Зубець, також потрапив у корупційні скандали. Він був одним з «суддів Майдану», винісши сфальсифіковане рішення про штраф, яке згодом було скасовано, але Юрій Зубець не поніс покарання.
Ярослав Головачов може вважатися хрещеником Григорія Зубця у судовій системі. Також варто зазначити, що суддівська династія Зубців також потрапляла в корупційні скандали та має незрозумілі активи, подібно до Головачова. Повертаючись до кар’єри Головачова, необхідно згадати ще одну людину, яка була причетна до неї – Антона Чернушенка, наступника Зубця на посаді голови Апеляційного суду Києва. Ярослав Головачов став начальником відділу в цьому ж суді. Чернушенко, який очолював суд до 2015 року, втік після обшуків у кабінеті, але згодом кримінальну справу проти нього було закрито.
Сім’я Антона Чернушенка також була пов’язана з корупційними скандалами, але це інша тема. Варто зазначити, що невістка Чернушенка, Ольга Кошева, була суддею Деснянського районного суду, де починав свою кар’єру Ярослав Головачов. Це випадковість? Можливо, але аналіз біографій Григорія Зубця та Антона Чернушенка дає відповідь на питання, чому їх «хрещеник» опинився у центрі одного з найбільших корупційних скандалів у суддівському середовищі.
Хто хоче дізнатися про матеріальний стан Ярослава Головачова, може знайти цю інформацію в джерелах, але коротко нагадаємо про суть розслідувань. За даними hromadske, сім’я судді володіє елітною нерухомістю на суму близько трьох мільйонів доларів, оформленою на родичів. Серед активів – будинок під Києвом (~$700 тис.), квартири в преміум ЖК, вілла на Кіпрі вартістю 4 мільйони євро та багато іншого. Офіційні доходи сім’ї Головачова становлять близько шести мільйонів гривень на рік, що явно не пояснює їх походження. Висновок очевидний – економічно пояснити походження такого рівня майна неможливо. Звідки все це у голови Апеляційного суду Києва Ярослава Головачова, зрозуміти неважко. Як і те, хто привів його в цю закриту суддівську корпорацію, яку можна назвати мафією – мафією людей у суддівських мантіях, які перетворили свій статус на мільйони доларів і величезні активи.
Суддя Головачов та його розкішна вілла на Кіпрі за 4 мільйони євро
Після публікації інформації про покупку елітної нерухомості на Кіпрі суддею Ярославом Головачовим, вартість якої становить 4 мільйони євро, в інтернеті почалася активна зачистка матеріалів, що ставлять під сумнів законність походження його коштів та доброчесність. Ми вирішили опублікувати матеріал, який намагаються видалити з публічного доступу, щоб зберегти факти та продемонструвати масштаби активів судді за кордоном. Інформація про придбання маєтку Ярославом Головачовим, заступником голови Апеляційного суду м. Києва, отримала офіційне підтвердження. Згідно з даними компанії Helios Real Estate Group, Головачов дійсно став власником розкішної вілли з басейном на узбережжі Ларнаки. Угода була завершена в березні 2015 року. Вілла має 10 кімнат, з яких 4 спальні, а її площа становить 570 м², тоді як земельна ділянка займає 1500 м². Будинок розташований біля моря в престижному районі Перволія, з панорамним видом на Середземне море, всього за 10 хвилин від міжнародного аеропорту та 15 хвилин від центру Ларнаки. Вартість придбаної Головачовим нерухомості становить 4 000 000 євро. Додатково, компанія Helios Real Estate Group повідомила, що кожен покупець елітної нерухомості має право на отримання кіпрського громадянства для всіх членів родини, що може означати, що суддя Головачов став громадянином Кіпру.
Суддя, родинні активи та таємниці майнової імперії
Після публікації розслідування про активи родини Ярослава Головачова та невідповідність задекларованих доходів їхньому способу життя, в інтернет-просторі почали зникати згадки про ці матеріали та пов’язані публікації. Це свідчить про спроби зачищення інформації, що стосується нерухомості, безоплатного користування елітними активами та складної системи оформлення майна через родичів. Ми публікуємо розслідування, яке висвітлює діяльність Ярослава Головачова та майновий стан його родини, включаючи численні об’єкти нерухомості та активи, оформлені на близьких родичів.
«Французький квартал» — один із найелітніших житлових комплексів Києва. Тут у 2020 році, одразу після закінчення школи, квартиру на 100 квадратних метрів отримав у подарунок Мирон Головачов від діда. Вартість такої квартири становить щонайменше 300 тисяч доларів. Чому це важливо? Мирон — син голови Київського апеляційного суду, і саме з цього місця починається наше дослідження активів родини Головачових, адже ця квартира — найменше, що вдалося віднайти.
Ярослав Головачов очолює Київський апеляційний суд майже 10 років. За цей час він став одним із найвпливовіших суддів столиці. Згідно із законом, термін перебування на посаді голови суду не може перевищувати шести років, однак Головачов, як і його колега Руслан Козлов, знаходить способи обійти ці норми. Останній термін його перебування на посаді закінчився у 2021 році, але він продовжує залишатися на цій посаді, і наразі триває його четвертий термін.
Головачов активно продовжує свою діяльність. У жовтні 2024 року він блокує розгляд апеляції у справі Тетяни Крупи, підозрюваної в незаконному збагаченні. У листопаді він відвідує Німеччину з робочими візитами, а в грудні бере участь у заходах Вищої ради правосуддя.
У 2020 році Рахункова палата провела аудит в Апеляційному суді, виявивши серйозні порушення у фінансовій діяльності суду. Було виявлено неефективне використання коштів, проблеми з бухгалтерським обліком та невиправдані витрати. Незважаючи на це, Головачов не залишає свою посаду, адже за 25 років роботи в судах він зумів створити велику імперію нерухомості.
У березні 2024 року Анастасія Головачова, дружина судді, отримала в подарунок 10 соток землі в Петропавлівській Борщагівці, вартість якої оцінюється в 16 мільйонів 300 тисяч гривень. У декларації за 2023 рік Головачов вказав майже півтора мільйона гривень та 120 тисяч доларів заощаджень. Його річна зарплата перевищує 3 мільйони гривень.
Сім’я Головачових володіє численними земельними ділянками та квартирами в Києві. Наприклад, у «Новопечерських Липках» у них є квартира площею 118 квадратних метрів, вартість якої становить 12,5 мільйона гривень. Цю квартиру належить тестю Головачова, Сергію Рибченку. Також у родині є квартира в ЖК «Централ Парк», придбана у 2019 році.
Сім’я Головачових безкоштовно користується елітними активами, такими як автомобіль Mersedes-Benz GLS 400, наданий тестем. Тесть Головачова, який був депутатом, має бізнеси, пов’язані з нерухомістю, а теща також займається торгівлею та будівництвом.
Згідно з нашими підрахунками, родина Головачових володіє 6 квартирами, 5 гаражами, 15 земельними ділянками та 2 житловими будинками, загальна вартість яких становить приблизно 3 мільйони доларів. Більшість активів перебуває в безоплатному користуванні членів родини. У 2020 році їхні прибутки становили близько 5,5 мільйона гривень, а у 2023 році — близько 6 мільйонів гривень.
Суддя Головачов та його родина: таємниці активів і майна
Після публікації розслідування, яке стосується активів родини Ярослава Головачова та невідповідності задекларованих доходів їхньому способу життя, в інформаційному просторі почали зникати згадки про ці матеріали та пов’язані публікації. Це свідчить про спроби зачистки інформації, що стосується нерухомості, безкоштовного користування елітними активами та складної системи оформлення майна через родичів. Ми, у свою чергу, представляємо розслідування, яке висвітлює діяльність Ярослава Головачова та фінансовий стан його родини, включаючи численні об’єкти нерухомості та активи, оформлені на близьких родичів. “Французький квартал” — один з найпрестижніших житлових комплексів Києва, де у 2020 році, одразу після закінчення школи, Мирон Головачов отримав квартиру площею 100 квадратних метрів. Вартість такої квартири становить щонайменше 300 тисяч доларів, і подарував її йому дідусь. Чому це викликає наш інтерес? Тому що Мирон є сином голови Київського апеляційного суду. І з цього моменту починається наше дослідження численних активів родини Головачових, адже ця квартира — лише початок, пише Нromadske. Вічний суддя Ярослав Головачов очолює Київський апеляційний суд, одну з найважливіших установ Феміди в столиці, вже майже 10 років. Лише Руслан Козлов, голова Печерського суду, може похвалитися подібним тривалим перебуванням на посаді. Згідно із законом, очолювати суд першої чи другої інстанції можна не більше шести років, тобто два терміни по три роки. Проте різноманітні хитрощі дозволяють цим двом обходити законодавчі норми, які вони повинні захищати. Останній термін перебування Ярослава Головачова на посаді голови Апеляційного суду закінчився ще у 2021 році, але він навіть не планував залишати свою посаду. 6 вересня 2024 року завершився його третій термін, який вже не передбачений законом, і наразі триває четвертий термін. “Це стандартна схема для голів судів і взагалі для суддів старої суддівської системи. Це те, що називається судовою мафією. Залишення голів судів на посадах на невизначений термін — це влада, гроші, вплив, а також зв’язок суду з політичною владою, через який влада контролює суддів. Існує кілька схем: або просто ігнорують закон (це трапляється рідше), або суддя за місяць до закінчення терміну йде у відставку, а потім хтось інший виконує його обов’язки, або навіть помічники… Потім через місяць знову призначають того ж суддю головою суду. Це поширена практика в країні і є очевидним порушенням закону”, — пояснює голова правління Фундації DEJURE Михайло Жернаков. Тим часом Головачов активно продовжує свою діяльність під час четвертого терміну. У жовтні 2024 року він блокує розгляд апеляції Вищим антикорупційним судом щодо запобіжного заходу для Тетяни Крупи, керівниці Хмельницької МСЕК, яку підозрюють у незаконному збагаченні. У листопаді він здійснює робочі візити до Німеччини, а в грудні бере участь у заходах Вищої ради правосуддя, присвячених ефективності правосуддя. Можна припустити, що Головачов є незамінним керівником і відмінним менеджером, але це не так. У 2020 році Рахункова палата провела аудит в Апеляційному суді, аналізуючи його роботу за 2018-2019 роки. Виявлено серйозні порушення та недоліки у фінансово-господарській діяльності суду, зокрема неефективне використання майже 2 мільйонів гривень на придбання засобів, які не були введені в експлуатацію, а також проблеми з веденням бухгалтерського обліку. Суд також запланував понад 11 мільйонів гривень невиправданих витрат. Більше 6 мільйонів гривень витрачено на ремонт та утримання приміщень, які не були на балансі установи та не мали необхідної документації. У звіті також зазначено, що приміщення суду не відповідають базовим вимогам законодавства та державних будівельних норм. Проте, незважаючи на проблеми в суді, ніхто не хоче залишати свою посаду, особливо коли за 25 років на різних посадах у судах вдалося створити цілу імперію нерухомості. У березні 2024 року в Петропавлівській Борщагівці 10 соток цінної землі стали власністю Анастасії Головачової, дружини голови суду. Землю їй подарувала мама, а згідно з реєстром, вартість ділянки оцінюється в 16 мільйонів 300 тисяч гривень. На сьогодні у Анастасії немає жодного бізнесу, а свідоцтво нотаріуса, яким вона нібито працювала, є недійсним з березня 2021 року. У своїй декларації за 2023 рік голова суду вказав майже півтора мільйона гривень та ще 120 тисяч доларів сімейних заощаджень. Якщо перевести ці гроші в гривні за тодішнім курсом, це буде трохи більше 6 мільйонів гривень. Зарплата на посаді голови суду також досить висока — понад 3 мільйони гривень на рік, а також доходи від цінних паперів і відчуження майна. Окрім цієї ділянки, у родини Головачових є ще кілька земельних ділянок у Київських околицях: 45 соток у селі Буки для ведення господарства, 10 соток у Шевченковому для будівництва, 8 соток у Гнідині для садівництва. У самого Ярослава ще одна ділянка на 8 соток у Гнідині та 25 соток у селі Феневичі для забудови. У “Новопечерських Липках” родина Головачових має 118 квадратів. Квартира з таким метражем без ремонту в цьому будинку зараз коштує 12,5 мільйона гривень — близько 300 тисяч доларів. Це помешкання належить Сергію Рибченку, тестю Головачова. Три кімнати були придбані у 2013 році, а їхня вартість в доларах особливо не змінилася. Ще один елітний житловий комплекс — “Централ Парк”, де є квартира на 120 квадратів, придбана у 2019 році. Житло такої ж площі на сайті нерухомості пропонують вже за 650 тисяч доларів, або понад 27 мільйонів гривень. На момент купівлі без ремонту ця квартира коштувала щонайменше 120 тисяч доларів. Але чому тесть тут має значення? Справа в тому, що вся сім’я Головачова зареєстрована в цій квартирі на умовах безкоштовного користування. Також безкоштовно вони користуються машиномісцем, а тесть надав у користування автомобіль — Mersedes-Benz GLS 400 2020 року, придбаний у грудні 2023 року, вартістю щонайменше 80 тисяч доларів. Тесть, до речі, був депутатом Києво-Святошинської районної ради, обраним у 2015 році від “Євросолідарності”. У своїй останній декларації за 2020 рік він вказував доходи від бізнесу на рівні трохи менше мільйона гривень на рік, а також 100 тисяч гривень пенсії. Це чимало, але чи вистачить на все вищезазначене майно? Теща Лілея Кернична також активно займається бізнесом — торгівлею квітами та будівництвом, а також має ФОП, пов’язаний з наданням в оренду нерухомості. У 2020 році її сумарний офіційний дохід від усіх бізнесів становив 920 тисяч гривень, приблизно 70 тисяч на місяць. Кернична, як і її чоловік, охоче надає свої активи в користування дітям. У вересні 2022 року родина Головачових переїхала в її маєток на 220 квадратів з ділянкою на 12 соток у селі Северинівка, оскільки в столичних апартаментах стало затісно. У відділі продажів нам повідомили, що гола коробка там коштує від 80 тисяч доларів, але залежно від розташування та оздоблення ціна може сягати й 700 тисяч доларів. Також сім’я Головачових безкоштовно користується квартирою тещі площею 47 квадратів у “Французькому кварталі”, де дід подарував онукові Мирону нерухомість, про яку ми згадували раніше. У цьому ж районі суддя має машиномісце. “Французький квартал” став не лише домом для тестя і тещі. Батько Головачова також придбав тут квартиру та два гаражі. Чому сім’ї, де задекларована одна автівка, потрібні три машиномісця? Виявляється, родина Ярослава має пристрасть до елітних автомобілів. Наприклад, BMW X5, що належала дружині Анастасії, була продана у грудні 2023 року за майже 37 тисяч доларів після ДТП, що сталася у квітні того ж року. Теща Головачова їздить на Audi Q8 2019 року, вартість якого перевищує 60 тисяч доларів. Тесть, окрім згаданого “мерседеса”, має Fiat Doblo 2020 року. Батько Головачова у 2024 році придбав Mersedes-Benz Citan 2016 року за приблизно 10 тисяч доларів та Volkswagen Transporter 2017 року за 20 тисяч доларів. А от у самого Головачова немає жодної автівки у власності. Ми намагалися зв’язатися з Ярославом Головачовим, щоб дізнатися, як йому вдається обходити правила, залишаючись на посаді протягом десятиліть. Проте жоден з номерів голови Київського апеляційного суду не відповів. Якщо підрахувати всю нерухомість родини Головачова, до якої входять дружина Анастасія, сини Мирон та Мирослав, теща, тесть та батько, то їхня власність на сьогодні складає 6 квартир, 5 гаражів (всі в центральній частині столиці, переважно на найдорожчому Печерську), 15 земельних ділянок, розкиданих по околицях Києва, загальною площею майже 2 гектари, а також 2 житлові будинки. За нашими найскромнішими підрахунками, загальна вартість усіх нерухомих активів на сьогодні становить 3 мільйони доларів. Більша частина майнової імперії перебуває в безкоштовному користуванні самого Головачова або членів його сім’ї. Що стосується доходів, то в 2020 році прибутки всіх членів родини становили близько 5,5 мільйона гривень, а у 2023 році Ярослав і його сім’я задекларували близько 6 мільйонів гривень прибутку. Це значні суми, але такими темпами накопичити кількамільйонні статки в доларах, напевно, довелося б роками.
Аномалії в електронному декларуванні: бездомність чиновників
В українській системі електронного декларування зафіксовано тривожну аномалію: кількість посадовців, які офіційно не мають жодного місця проживання, зросла до 64 тисяч осіб. Незважаючи на законодавчі вимоги вказувати не лише право власності, а й будь-який тип користування, судді, депутати та правоохоронці роками залишають розділ “Нерухомість” порожнім. Журналістське розслідування NGL.media виявило абсурдні випадки, зокрема суддів із зарплатою 100 тисяч гривень, які “ночують десь”, та депутатів, що купують домашні кінотеатри вартістю понад 300 тисяч, не маючи квартири для їх установки. Журналістка Марія Горбань аналізує, як “старі звички” та виправдання про “незнання законодавства” стали зручними для приховування реального майнового стану. НАЗК не в змозі перевірити понад 600 тисяч щорічних звітів, обираючи для аналізу лише 1200 найбільш ризикових, що дозволяє тисячам держслужбовців виводити свій побут із поля зору громадськості. Це історія про те, як декларація з інструменту прозорості перетворюється на фікцію, де статки вимірюються золотими годинниками, а дах над головою залишається “невидимим” для закону. Колишній голова одного з полтавських судів Анатолій Потетій сумно констатує, що не має нерухомого майна. Його декларація виглядає майже порожньою: старий автомобіль, ще один орендований – і жодного житла. В Україні десятки тисяч держслужбовців, як Потетій, не декларують жодного типу користування житлом. За даними NGL.media, майже 46 тисяч українських держслужбовців “декларують бездомність” протягом останніх двох років, а за минулий рік – понад 64 тисячі. Такі декларації не відображають реальний майновий стан посадовців, що порушує суть публічного декларування. Щороку держслужбовці повинні заповнювати декларацію на сайті НАЗК, яка складається з 16 розділів, включаючи інформацію про нерухомість. Декларанти зобов’язані вказувати всю нерухомість, яка пов’язана з ними: будинки, квартири, земельні ділянки, гаражі, паркомісця. Сергій Миткалик, голова громадської організації “Антикорупційний штаб”, пояснює, що декларанти не можуть залишати розділ “Об’єкти нерухомості” порожнім. Суддя Солом’янського суду Оксана Криворот, яка не декларує жодної нерухомості з 2017 року, стверджує, що не має жодного житла, хоча її родичі володіють нерухомістю в селі Хотів. Вона запевняє, що живе у будинку покійної матері або ночує у подруги. NGL.media виявило ще принаймні сімох суддів без житла. Суддя Індустріального суду Харкова Діана Паляничко, яка працює в Харкові, також не декларує житло, пояснюючи, що орендує квартиру, але вважає, що потрібно вказувати лише власність. Денис Любченко, депутат Київської міськради, у своїй декларації вказав значні заощадження та розкішні покупки, але не має жодного житла. Серед 46 тисяч держслужбовців, які не декларують нерухомість, найбільше представників місцевої влади та комунальних підприємств. НАЗК звертає увагу на декларантів, які не вказують нерухомість, але не може перевірити всі декларації. За недостовірне декларування передбачена відповідальність, але НАЗК не проводить перевірок для згаданих у публікації держслужбовців.
Суддя, що отримує мільйон, але не працює: ситуація в Подільському суді
У Подільському районному суді Києва працює суддя, яку важко знайти в залі засідань, але легко в платіжних відомостях. Марина Шаховніна роками не веде справ і фактично не з’являється на роботі, проте стабільно отримує понад мільйон гривень на рік з бюджету. Про це повідомляє “Викривач”. У канцелярії на запитання про неї дивуються, тоді як у бухгалтерії все чітко. Зарплата нараховується незалежно від присутності чи результатів. Ще під час Майдану Шаховніна ухвалювала рішення проти активістів. Пізніше у своїй декларації вона заперечила будь-яку політичну вмотивованість. Незважаючи на це та негативні висновки щодо доброчесності, у 2025 році її офіційно визнали такою, що відповідає критеріям. Наразі ситуація виходить на новий рівень: Вища рада правосуддя розглядає можливість призначення її головою суду. Таким чином, суддя, яка роками фактично не працює, може отримати адміністративну владу.
Корупційна схема в суді: звільнення голови Заверюхи
Вища рада правосуддя остаточно звільнила Валентина Заверюху, голову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області. За даними слідства, він разом із суддями Олександром Боярським та Сергієм Савицьким організував масштабну корупційну схему, що стосувалася рішень про «самостійне виховання дитини батьком». Це дозволяло чоловікам уникати мобілізації, а деякі з них після цього виїжджали за кордон. У деяких випадках матері позбавляли батьківських прав без обґрунтованих причин. В інших ситуаціях суд визначав місце проживання дитини з батьком без розлучення та без позбавлення прав матері. Схема функціонувала як конвеєр, а вартість одного рішення становила $3500. За даними слідства, таких рішень було близько 1040. Заверюха також втручався у справи інших суддів і не інформував про спроби вирішення питань. Для координації дій вони створили окремий «бек-офіс» в адвокатському бюро та рекламували свої послуги в соцмережах. Раніше спроба Заверюхи оскаржити подання на звільнення провалилася — ВРП залишила рішення 3 ДП без змін. Справа Заверюхи вже слухається у суді. Схема в Білгород-Дністровському суді не є поодиноким випадком, а вже стала практикою, де «батьківство» використовується як інструмент уникнення мобілізації. Більше про такі ситуації в інших судах України ми описували у нашому блозі.
Вирок ексголові суду Сумщини: 8,5 років за корупцію
Вищий антикорупційний суд визнав Олександра Коваленка, суддю Господарського суду Сумської області, винним у отриманні неправомірної вигоди. Як повідомляє «Судовий репортер», Коваленко очолював суд з 2011 року. 5 листопада 2017 року йому було оголошено підозру в отриманні $26,6 тис. хабаря від забудовника за вигідне судове рішення. Компанія АТ «Сумбуд» будувала на орендованій земельній ділянці площею 15,6 га багатоквартирні житлові будинки. У 2015 році у забудовника виник конфлікт із ТОВ «Сенс», яке орендувало 95 кв.м. на цій ділянці для міні-магазину. Власник магазину звернувся до суду, стверджуючи, що «Сумбуд» перешкоджає йому у користуванні землею, і що міська рада насправді передала в оренду забудовнику ще й їхню ділянку. Через цей судовий спір «Сумбуд» ризикувало втратити право на будівництво. Представник компанії Олександр Бритов звернувся за допомогою до юриста Олександра Мальованого, який знав голову суду Коваленка. Суддя Коваленко, за інформацією, вирішив скористатися ситуацією і попросив за потрібне рішення виділити йому двокімнатну квартиру. Для приховування факту отримання неправомірної вигоди майнові права на квартиру зареєстрували на Мальованого. Через чотири дні після цього колегія Господарського суду Сумської області, до складу якої входив Коваленко, відмовила у позові про визнання недійсним договору оренди 15,6 га. У 2017 році суддя Коваленко, за версією обвинувачення, попросив переоформити квартиру на свою знайому. Фахівці «Сумбуду» підготували документи, але жінка несподівано поїхала за кордон, і план не вдався. Тоді квартиру вирішили продати, а гроші, нібито, віддати судді. Мальований діяв під контролем правоохоронних органів. Перед передачею Коваленко попросив обміняти гроші, ймовірно, остерігаючись викриття. Коваленко не визнавав вину. На засіданні Вищого антикорупційного суду він розповів, що під час розгляду справи з ним спілкувався працівник СБУ Шкумат, який передавав вітання від начальника Управління і говорив про необхідність прийняти рішення на користь «Сумбуду». Коваленко запевняв, що діятиме згідно з законодавством, на що есбівець відповідав: «Ну, ти подивись». Потім, за словами Коваленка, зателефонував голова Сумської ОДА з аналогічним проханням від начальника СБУ. Суддя знову відповів, що розглядатиме справу в межах законодавства. Коваленко зізнався, що мав бажання вирішити ситуацію мирним шляхом, щоб уникнути проблем з керівництвом СБУ. Він допомагав знайомій купити квартиру, погодившись докласти свої 9 тисяч доларів, оскільки жінка не мала достатньо коштів. Пізніше жінка відмовилася від покупки, і квартиру вирішили продати. Мальований повідомив, що знайшов покупця і готовий віддати гроші Коваленкові. Коваленко вважає, що це була операція СБУ, щоб усунути його від розгляду справи, яка була невигідна АТ «Сумбуд». ВАКС у вироку зазначив, що обставини, встановлені під час судового розгляду, виключають будь-яке інше розумне пояснення подій, окрім того, що злочин було вчинено і обвинувачений є винним. Доказами стали свідчення очевидців і матеріали негласних слідчих дій. Рішення ухвалювалося суддею Коваленком лише після спілкування з Мальованим у позапроцесуальний спосіб та після висловлення прохання надати неправомірну вигоду. Версія захисту не підтверджується матеріалами справи. Суд засудив Коваленка до 8 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Наразі вирок не набрав законної сили і може бути оскаржений. Обвинувачений залишається на свободі під заставою. Коваленко досі займає посаду судді і отримує зарплату, хоча справ не розглядає, оскільки відсторонений від здійснення правосуддя.