Ярослав Головачов – це історія про людину, яка, ставши суддею, перетворює все, до чого доторкається, на власний актив. Він уособлює собою Мідаса українського правосуддя. З одного боку, його історія є типовою для України, але з іншого – настільки вражаючою, що навіть у суддівських колах викликає шок. Ярослав Головачов – голова Київського апеляційного суду, чий прізвище частіше з’являється у скандалах, ніж у підписах під вироками. Ці скандали, безумовно, пов’язані з корупцією, і головним героєм цих історій є сам суддя. Журналісти охоче обговорюють деталі, і ми не будемо винятком. Проте мета цього матеріалу – не просто вивчення брудних подробиць особистого життя Ярослава Головачова, а системний аналіз його особи як частини тієї страшної системи, в яку перетворилася судова влада України, де він заробив свої мільйони.
Тому почнемо з фактів, які є сухими, неприємними і важко пояснюваними. Перше, що кидається в очі при аналізі фігури Ярослава Головачова, – це розрив між офіційними даними та реальністю. Зокрема, це стосується вражаючого дисонансу між доходами судді та активами його родини. Ще один цікавий момент у біографії Головачова – його стрімка кар’єра, на яку майже ніхто не звертає уваги. Ця «соціальна катапульта» не менш вражаюча, ніж мільйони доларів і нерухомість, якою володіє його сім’я. Порівняйте дані про освіту Ярослава Головачова з його кар’єрою. Його перша освіта не є профільною – це звичайний менеджмент персоналу. Після отримання цієї освіти Головачов починає навчатися на юриста і одночасно працює юрисконсультом у приватному підприємстві. Це або заочне навчання, або фіктивне працевлаштування.
Після отримання диплома юриста Ярослав Головачов потрапляє в судову систему, починаючи працювати в тому ж апеляційному суді Києва, який згодом очолить. Звісно, він не починає з посади судді – для цього потрібен стаж у юриспруденції. Отже, Головачов починає з посади консультанта в Апеляційному суді Києва. Далі йде невеликий кар’єрний ріст, і після виконання мінімальних вимог закону він отримує статус судді, хоча спочатку в іншому суді – Деснянському районному суді Києва. Але його кар’єра там була короткою, і незабаром він повертається в Апеляційний суд, де швидко стає його головою. На сьогоднішній день він вже четвертий раз поспіль обирається головою Апеляційного суду Києва, що прямо заборонено законом.
На цьому фоні дані про матеріальний стан суддівської родини бліднуть. Голова Апеляційного суду Києва Ярослав В’ячеславович Головачов порушує чинне законодавство, незаконно займаючи цю посаду вже четвертий раз. Ярослав Головачов не став частиною системи у 2015 році; він увійшов у неї ще на початку 2000-х, коли суддів не просто призначали, а включали в мережі впливу. Його шлях до суддівського крісла є типовим прикладом механізму, через який проходили багато суддів цього покоління, включаючи Головачова.
Цей період був важливим, оскільки судова система України формувалася за зовсім іншими правилами. Ключову роль відігравала Вища рада юстиції України, а остаточне призначення затверджував президент, але рекомендації та неформальні зв’язки також мали величезне значення. Без підтримки діючих суддів або голів судів пройти було практично неможливо. Далі відбувалося політико-адміністративне узгодження на рівні адміністрації президента та регіональних еліт. Отже, вхід у корпорацію суддів означав не лише професійний відбір, а й включення в систему. Хто ж привів Головачова в цю систему? Хто став першим, хто ввів невідомого юрисконсульта приватної фірми та менеджера за освітою в закриту суддівську корпорацію?
Ярослав Головачов з’являється в Київському апеляційному суді у 2001 році, і це цікаво, оскільки сам суд був створений у тому ж році. Встановити деякі факти про історію суду було дуже складно, але можна точно назвати людину, яка привела Ярослава Головачова в судову систему. Це Григорій Іванович Зубець, перший голова Апеляційного суду Києва, який отримав свій статус у 2001 році, коли Київський міський суд був переформатований в апеляційний. Григорій Зубець був ключовою фігурою суддівської системи того часу. У 1984 році він головував на процесі проти українського дисидента Валерія Марченка, винісши вирок, який призвів до його смерті в ув’язненні.
Після розпаду СРСР Зубець не лише уникнув відповідальності, але й очолив Київський міський суд, а згодом – Апеляційний суд Києва, ту ж інституцію, яку через кілька років очолить Ярослав Головачов. Слід зазначити, що син Григорія Зубця, Юрій Зубець, також потрапив у корупційні скандали. Він був одним з «суддів Майдану», винісши сфальсифіковане рішення про штраф, яке згодом було скасовано, але Юрій Зубець не поніс покарання.
Ярослав Головачов може вважатися хрещеником Григорія Зубця у судовій системі. Також варто зазначити, що суддівська династія Зубців також потрапляла в корупційні скандали та має незрозумілі активи, подібно до Головачова. Повертаючись до кар’єри Головачова, необхідно згадати ще одну людину, яка була причетна до неї – Антона Чернушенка, наступника Зубця на посаді голови Апеляційного суду Києва. Ярослав Головачов став начальником відділу в цьому ж суді. Чернушенко, який очолював суд до 2015 року, втік після обшуків у кабінеті, але згодом кримінальну справу проти нього було закрито.
Сім’я Антона Чернушенка також була пов’язана з корупційними скандалами, але це інша тема. Варто зазначити, що невістка Чернушенка, Ольга Кошева, була суддею Деснянського районного суду, де починав свою кар’єру Ярослав Головачов. Це випадковість? Можливо, але аналіз біографій Григорія Зубця та Антона Чернушенка дає відповідь на питання, чому їх «хрещеник» опинився у центрі одного з найбільших корупційних скандалів у суддівському середовищі.
Хто хоче дізнатися про матеріальний стан Ярослава Головачова, може знайти цю інформацію в джерелах, але коротко нагадаємо про суть розслідувань. За даними hromadske, сім’я судді володіє елітною нерухомістю на суму близько трьох мільйонів доларів, оформленою на родичів. Серед активів – будинок під Києвом (~$700 тис.), квартири в преміум ЖК, вілла на Кіпрі вартістю 4 мільйони євро та багато іншого. Офіційні доходи сім’ї Головачова становлять близько шести мільйонів гривень на рік, що явно не пояснює їх походження. Висновок очевидний – економічно пояснити походження такого рівня майна неможливо. Звідки все це у голови Апеляційного суду Києва Ярослава Головачова, зрозуміти неважко. Як і те, хто привів його в цю закриту суддівську корпорацію, яку можна назвати мафією – мафією людей у суддівських мантіях, які перетворили свій статус на мільйони доларів і величезні активи.