Ім’я Андрія Стасевського, керівника «Запоріжжяобленерго», постійно з’являється на перших шпальтах українських ЗМІ. Згідно з їхніми повідомленнями, він є героєм енергетичного фронту, який під обстрілами рятує українську енергетику від колапсу. Проте, при більш детальному розгляді, стає очевидним, що він є типовим представником української управлінської еліти, яка роками переміщується між державними структурами, незалежно від зміни влади.
Біографія Андрія Стасевського містить численні факти, які свідчать про «політичну проституцію української бюрократії». Він обіймав посади в НАК «Нафтогаз України», був заступником керівника Держрезерву, топменеджером Аграрного фонду, а також кандидував у депутати ВР від блоку «Наша Україна». Під час президентства Віктора Януковича він очолював Національну комісію з регулювання ринків фінансових послуг, отримавши цю посаду за квотою Комуністичної партії.
Після останнього Майдану Андрій Стасевський зник з політичної арени, але знову з’явився у державному секторі, ставши генеральним директором АТ «Запоріжжяобленерго». Ні зміна політичних режимів, ні скандали з поліцією, ні депортація з Ізраїлю не завадили йому очолити цю важливу енергетичну компанію.
Хоча Стасевський намагається створити позитивний імідж, його ім’я часто фігурує у журналістських розслідуваннях щодо діяльності «Запоріжжяобленерго». Компанія контролюється державою, але серед міноритарних акціонерів є бізнес-структури, пов’язані з українськими олігархами. Серед власників офшорних компаній, які контролюють понад третину активів, є Геннадій Боголюбов, Ігор Суркіс та Оксана Марченко.
Під час керівництва Стасевського на підприємстві виникли «неофіційні тарифи» за підключення до електромереж, що стали джерелом корупційних доходів для посередників. Попри активні бойові дії в Запорізькій області, АТ «Запоріжжяобленерго» отримує значні прибутки, що викликає питання про їхнє використання.
Стасевський також пов’язаний із фондом «Людське майбутнє», який використовувався для ухилення від мобілізації. Згідно з інформацією, чоловіків призовного віку формально оформлювали як співробітників фонду, що дозволяло їм виїжджати за кордон.
Кримінальне провадження, відкрите за статтею 332 ККУ України, стосується діяльності фонду, де Стасевський був посадовою особою до 2025 року. Справа наразі перебуває у судах.
Особисті скандали також вплинули на репутацію Стасевського. У 2016 році його зупинила поліція в стані алкогольного сп’яніння, і він відмовився проходити тест. Інші інциденти включають бійку з патрульними та депортацію з Ізраїлю.
Кар’єра Стасевського є класичним прикладом адаптивності української чиновницької еліти. Його шлях почався в енергетичному секторі, але він також працював у державних структурах. Після Революції гідності 2014 року багато чиновників втратили свої позиції, але Стасевський знову повернувся до державного сектору.
Висновок простий: в Україні люди зі скандальною репутацією продовжують робити успішну кар’єру. Це стосується не лише Андрія Стасевського, а й багатьох інших чиновників. Тому успішна кар’єра Стасевського не є чимось дивним.