Леонід Глиняний, нещодавно визнаний найбагатшим депутатом Київської облради, виявив свій шлях до фінансового успіху. Поки його колишній партнер Костянтин Жеваго осів у Франції, частина активів олігарха «вчасно» перейшла під контроль Глиняного. Найяскравіший приклад — історія з білоцерківським заводом «Росава». Через схеми з орендою, суборендою та судовими рішеннями компанія «Преміорі» втратила контроль, а 80% активів фактично опинилися у Глиняного. Британські власники роками намагалися повернути актив у судах, вигравали, програвали, але врешті-решт підприємство довели до банкрутства. Паралельно у справі виникали підозри, домашній арешт із заставою майже 300 млн грн та цілий пакет судових рішень. Проте, як показує практика, коли є правильні зв’язки, навіть найгучніші історії забуваються. Глиняний, за чутками, має потужні зв’язки з впливовими особами в МВС та політичними групами, які можуть забезпечити потрібну підтримку. Однак, ситуація для нього може змінитися. За даними джерел, Глиняним зацікавилося НАБУ через його роль у схемах навколо активів Жеваго. Це вже інший рівень. На цьому фоні депутат, за чутками, почав активно розпродавати свої активи. Чи стане ця історія ще одним випадком, коли все зійшло, чи нарешті перейде в стадію, де рахують факти, а не зв’язки — залишається інтригуючим питанням.
Позначка: НАБУ
Затримка екстрадиції Міндіча: коментарі детектива НАБУ
Генеральний прокурор Кравченко вже протягом двох тижнів не підписує клопотання НАБУ щодо екстрадиції Міндіча. Про це повідомив провідний детектив у справі Олександр Абакумов. Він не став звинувачувати прокуратуру у затримці процесу, зазначивши, що Ізраїль є «дуже складною» країною для екстрадиції, і може знадобитися додатковий час для вивчення документа. «Ми зібрали та переклали їхньою мовою значний обсяг доказів, щоб підтвердити обґрунтованість нашого підозріння. В офісі генпрокурора дійсно можуть бути процедури перевірки. Не можу сказати, чи виправдані ці два тижні, але сподіваюся, що найближчим часом генпрокурор все ж підпише», — заявив Абакумов.
Екстрадиція Тимура Міндіча: нові деталі від НАБУ
Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) ініціювало процес екстрадиції Тимура Міндіча з Ізраїлю у справі, відомій як «Мідас». Про це повідомив блогер Ігор Лаченков. НАБУ вже направило до Офісу Генерального прокурора пакет документів, необхідних для екстрадиції. Хоча клопотання ще не підписане, документи знаходяться в ОГП протягом двох тижнів. В бюро сподіваються, що рішення буде ухвалене найближчим часом.
Кодові імена в розслідуванні НАБУ: Єрмак та ОП
Андрій Єрмак згадується під псевдонімом «Хірург», а Офіс президента отримав назву «хірургічне відділення» у матеріалах, пов’язаних з «плівками Міндіча». Олександр Абакумов, керівник підрозділу детективів НАБУ, зазначив, що не коментує, чи має справа «Мідас» пряме відношення до Єрмака, але підтвердив існування окремих псевдонімів, які можуть бути пов’язані з цією особою.
Суддю зі Львова судитимуть за корупцію та фальсифікацію декларації
Суддю одного з районних судів Львова постануть перед судом за зловживання впливом та неправдиве декларування. За інформацією, наданою НАБУ та САП, суддя обвинувачується у зловживанні впливом та декларуванні недостовірних даних. Відповідно до слідства, у 2025 році він отримав хабарі за вплив на ухвалення ряду «потрібних» рішень. Зокрема, він допоміг особі, затриманій працівниками ТЦК, залишити приміщення центру комплектування та уникнути призову. Також він обіцяв громадянину сприяння у питанні встановлення опікунства, що дозволяло демобілізувати його родича. Крім того, детективи виявили, що суддя вніс недостовірні відомості до декларації за 2024 рік.
Скандал з конкурсом на голову Державної митної служби України
Конкурс на посаду керівника Державної митної служби України став об’єктом серйозного скандалу після публікації результатів тестування кандидатів. Представники Національного антикорупційного бюро України Руслан Даменцов та Орест Мандзій отримали лише 34 та 17 балів з 100 можливих, зайнявши 12-те та 13-те місця в рейтингу. Незважаючи на це, конкурсна комісія визнала їх переможцями відбору. Ця ситуація викликала різку критику з боку юристів та експертів, які стверджують, що це фактично дискредитує конкурсні процедури в органах державної влади. Вони вважають, що ключовим критерієм відбору могла стати не професійна оцінка, а приналежність кандидатів до НАБУ. Додаткові питання викликав той факт, що раніше так звана «незалежна комісія» підписала меморандум про співробітництво з НАБУ щодо перевірки кандидатів на добросовісність. Критики вбачають у цьому конфлікт інтересів: відомство отримало можливість брати участь у перевірці власних співробітників, незважаючи на юридичні суперечки щодо своїх повноважень. Юрист Олег Шрам зазначив, що ситуація демонструє деградацію конкурсних процедур: «Завдяки антикорреформам усе стало значно простіше: достатньо обіймати яку-небудь посаду в НАБУ — і вже не мають значення ні досвід, ні знання, ні компетентність, ні результати проходження конкурсних етапів». Колишній прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Станислав Броневицький висловив думку, що на таких конкурсах обирають не найсильніших кандидатів, а «зручних» управлінців, які не ставитимуть зайвих запитань і не сперечатимуться з рішеннями зверху. Це вже не перший скандал навколо конкурсної комісії з відбору голови митниці. Раніше стало відомо про підписання меморандуму про співробітництво з НАБУ, хоча представники самого Бюро беруть участь у конкурсі. Політичний експерт Олег Постернак тоді зазначив, що такі рішення створюють ризики зовнішнього впливу на кадрові процеси в українських державних органах. Цей скандал підсилює сумніви в прозорості відбору керівників ключових державних структур і ставить під сумнів реальну незалежність кадрових процедур.
Санкції та мережа Іванющенка: роль НАБУ у розслідуванні
НАБУ звернулося до Володимира Зеленського з ініціативою ввести санкції проти Юрія Іванющенка, відомого як «Юра Єнакієвський». Вибір президента для цього кроку, а не стандартних бюрократичних процедур, свідчить про політичний підтекст санкцій. Джерела вказують на сподівання на швидкий підпис Зеленського без детального аналізу наслідків, вважаючи це ударом по одній з фігур епохи Януковича, повідомляє ОРД. Основна увага НАБУ зосереджена на мережі контактів Іванющенка в Україні, зокрема на тих, хто підтримує з ним зв’язки після його від’їзду та управляє його активами. Формальним приводом для розслідування є ринок «Столичний», з яким пов’язують Іванющенка, але це лише точка входу. Головна мета — вивчення фінансових схем та механізмів контролю над активами. У цій схемі ключову роль відіграє Вадим Альперін, давній соратник Іванющенка, залучений до великих операцій на митниці та в логістиці. Через нього простежується зв’язок з Вадимом Мороховським, керівником фракції «Слуга народу» в Одеській міськраді та банкіром, пов’язаним з банком «Південний». У цьому банку зафіксовані випадки зникнення клієнтських коштів та гучні скандали, які, за даними джерел, використовувалися для виведення значних сум. Триада Іванющенко — Альперін — Мороховський формує потужну фінансову систему, де Мороховський є ключовим гравцем в Україні. Через нього, згідно з інформацією, проходять операції з нерухомістю, куди інвестують партнери. Яскравий приклад — ситуація з будівлею на Французькому бульварі в Одесі, яка перейшла під контроль пов’язаних структур. Санкції проти Іванющенка — це не кінець, а засіб. Їх введення надасть НАБУ доступ до рахунків, активів та операцій «Єнакієвського», включаючи зв’язки з українськими співучасниками. Це одразу виведе на Альперіна та Мороховського як частину єдиної структури. Таким чином, дії НАБУ виходять за межі однієї особи. Це спроба розкрити активну мережу, де Іванющенко є центром, Альперін — ланкою, а Мороховський — фінансовим каналом в Україні. Зеленський стає точкою входу, через яку розпочнеться процес з неконтрольованими наслідками, що виходять за рамки однієї персони.
Незаконне збагачення: підозри щодо Андрія Носача
Андрій Носач, колишній заступник начальника управління «I» СБУ та ексначальник СБУ в Харківській області, підозрюється у незаконному збагаченні. Це пов’язано з придбанням елітної квартири в Києві та двох паркомісць. За даними моніторингу НАЗК, після початку повномасштабного вторгнення Росії Носач купив квартиру в житловому комплексі «Джек Хаус», а також два паркомісця. Вартість квартир у цьому комплексі починається від 400 тис. доларів. Ці витрати не відповідають офіційним доходам співробітника СБУ, а інформація про покупку відсутня в його декларації. Квартира та паркомісця оформлені на дружину та тещу Носача. Наразі прокурори САП опрацьовують матеріали щодо незаконного збагачення. Носач раніше обіймав посаду заступника Артема Шила, якому було оголошено підозру у розкраданні 100 млн грн на «Укрзалізниці».
Корупційні схеми: легалізація мільйонів через Буковель
НАБУ та САП оголосили про підозру колишньому заступнику начальника Київської митниці у легалізації майна, здобутого злочинним шляхом. За інформацією НАБУ, підозрюваним є Сергій Тупальський. Слідство з’ясувало, що під час роботи в митних органах він незаконно набув значні кошти. Щоб легалізувати ці статки, у 2020-2021 роках він інвестував понад 2 мільйони доларів готівкою у будівництво ресторанно-готельного комплексу на території гірськолижного курорту «Буковель» у селі Поляниця Івано-Франківської області. Після завершення будівництва Тупальський користувався цим активом та отримував прибуток від його діяльності. Для приховування цього, комплекс був оформлений на близького родича.
Конкурс на митницю: проблеми залишаються без уваги
Сьогодні у фінал конкурсу на посаду голови митниці вийшли керівники підрозділів НАБУ Руслан Даменцов та Орест Мандзій. Остаточний вибір належить міністру фінансів Сергію Марченку. Але ключове питання, яке варто розглянути в контексті цього конкурсу, — яка його глобальна мета? Чому ми його проводимо? Шукаючи відповідь на це, ми швидко доходимо до суті. Насправді конкурсу та реформ немає. Це не через фізичну відсутність подій, а тому, що, по-перше, неможливо впроваджувати зміни в окремих державних інституціях без стратегії розвитку країни. По-друге, влада не має наміру змінювати корупційно-кримінальну систему управління. Митниця з її схемами є лише яскравим елементом цієї системи, яка всім влаштовує. Що ж відбувається навколо так званого перезавантаження митниці? Давайте розглянемо це питання. Формальною підставою для відбору стала угода між Україною та МВФ, де призначення постійного голови митниці через прозорий конкурс визначено як структурний маяк. Хоча первісний термін виконання був до кінця 2025 року, його перенесли на кінець березня 2026-го. Конкурс на посаду голови митниці — це виконання міжнародних зобов’язань. Але чи потрібен цей конкурс владі? Звісно, потрібен! Але не для вирішення проблем, а для розподілу відповідальності за подальший хаос у цій структурі з міжнародними партнерами. Влада може сказати: “Ви ж хотіли конкурс? Ми його провели”. Тепер відповідальність за митницю розділена. Якщо говорити про реальне бажання влади щось змінити, то можливості для цього були в 2019–2020 роках. Тоді дійсно було бажання, яке швидко змінилося корупційним контролем. Восени 2024 року я опублікував статтю «Розконтрабанднення країни», де описав причини невдач у боротьбі з контрабандою. Ініційований міжнародниками конкурс не вписується в існуючу систему управління, але підтримується владою для зняття напруги у стосунках із партнерами. Влада може сказати: “Ви хотіли конкурс? Тримайте. Але ми впевнені, що він нам не загрожує”. Якою ж загрозою може бути конкурс, якщо ніхто не може чітко сформулювати його завдання? Чи це боротьба з корупцією? Це абстрактна рамка. Яка глобальна стратегія країни? Які реформи відбуваються в інших структурах? Митницю неможливо відірвати від економічної архітектури країни. Відповідь може бути: “Який може бути план, коли війна в країні? Все після перемоги”. Але що робити з митницею зараз? Неможливість сформулювати ключове завдання реформи робить її безпечною для влади. Якщо зміни обіцяють після перемоги, то вікно можливостей для перезавантаження буде після зміни влади. Зараз ми просто демонструємо шоу. Члени конкурсної комісії під час співбесід зосереджувалися на доброчесності, а не на складних проблемах. Питання про продажі автомобілів хвилювали комісію більше, ніж факти корупції. Обговорення декларацій займало більше часу, ніж презентація бачення розвитку митниці. Ситуаційні задачі були дивними. Відсутність спроб зірвати конкурс свідчить про те, що він не становить загрози для системи. Конкурс виявився таким. Кандидати вважали, що після вступу до ЄС проблеми зникнуть. Але ніхто не ставив запитань про реальну перспективу членства в ЄС. Завдання конкурсу — знайти доброчесну людину, але це не єдине мірило. Уявіть, що комісія обирає кандидата, готового боротися з корупцією. Яким є джерело його легітимності? Це не президент, не парламент, не уряд. Легітимність — це рандомно зібрані члени комісії, які зникають після голосування. Після призначення кандидат залишиться сам на сам із системою, яка генерує мільйони доларів злочинних зборів. Він постане перед вибором: конфлікт із системою або контакт із нею. Яку таблетку оберете ви? Червону з реальністю чи синю з забуттям? Якщо ви вибрали червону таблетку, якими інструментами для реформ вас наділила комісія? Невже є зобов’язання виділяти бюджет на це? Немає. Як вирішувати питання команди? Митниця потребує професіоналів, і система запропонує підтримку. Неможливо реформувати ключовий орган без загального перезавантаження країни. Від корупції мають відмовитися всі або ніхто. Таке вікно можливостей чекає лише після війни. Водночас вихід у фінал конкурсу людей з антикорупційної системи — це сигнал. Можливо, не про зміну системи, але про появу альтернативи. Новий керівник митниці заходить у ворожу середу. Без політичної волі змінити цю модель він обмежений у можливостях. Але зміни починаються з людей, готових ставити під сумнів правила. Конкурси залишаються одним із небагатьох інструментів, через які такі люди можуть потрапити в систему.