Гра розпочалась! На митниці все йде за сценарієм, описаним у попередніх статтях. Від сьогодні, починаючи з 8:00, на західних митницях (Закарпатська, Львівська та Волинська) оголошено «СТОП КОНТРАБАНДА». Можливо, це стосується й інших митниць, але підтвердження є лише для цих трьох. Проте це не проєкт правоохоронців для зупинки контрабанди. Це внутрішній сигнал митниці, пов’язаний із призначенням нового голови Ореста Мандзія та відставкою керівників ключових підрозділів, зокрема департаменту контрабанди та Координаційно-моніторингової митниці. Від сьогодні ці структури (неофіційно) оголосили про анулювання всіх дозволів та домовленостей на контрабандну діяльність. Списки «модних» фірм та погоджені номери бусів більше не діють. Зобов’язання скасовані. Це є сигналом для тих, хто хоче залишитися в грі, що наразі всім потрібно зупинитися і не працювати. Час зупинки поки невизначений, але така процедура відбувається при кожній зміні влади на митниці. З цього моменту контрабандисти та їх куратори в силових структурах починають втрачати кошти і терпіння. Ця подія може стати або відліком до перебудови вертикалі підпорядкування контрабанди, або початком справжньої війни проти нового голови митниці. Контрабандисти погодилися зупинитися лише з поваги до системи та в очікуванні нових тарифів і кураторів. Якщо цього не буде, нас чекає митна війна. Спостерігаємо. І це, як його там… О, згадав! Смільниця. Стьопчик. Бусики. Що з цим робити? Якщо у когось є думка, що цю історію можна перегорнути, це не так. Де інформація з Польщі по цих бусах? Ми ж усі знаємо, що шлагбаум на Смільниці дасть фору шлагбауму в Енергоатомі. Хто в команді Мандзія зі сміливої обойми? Давайте вже займатися.
Позначка: ДМС
Скандал з конкурсом на голову Державної митної служби України
Конкурс на посаду керівника Державної митної служби України став об’єктом серйозного скандалу після публікації результатів тестування кандидатів. Представники Національного антикорупційного бюро України Руслан Даменцов та Орест Мандзій отримали лише 34 та 17 балів з 100 можливих, зайнявши 12-те та 13-те місця в рейтингу. Незважаючи на це, конкурсна комісія визнала їх переможцями відбору. Ця ситуація викликала різку критику з боку юристів та експертів, які стверджують, що це фактично дискредитує конкурсні процедури в органах державної влади. Вони вважають, що ключовим критерієм відбору могла стати не професійна оцінка, а приналежність кандидатів до НАБУ. Додаткові питання викликав той факт, що раніше так звана «незалежна комісія» підписала меморандум про співробітництво з НАБУ щодо перевірки кандидатів на добросовісність. Критики вбачають у цьому конфлікт інтересів: відомство отримало можливість брати участь у перевірці власних співробітників, незважаючи на юридичні суперечки щодо своїх повноважень. Юрист Олег Шрам зазначив, що ситуація демонструє деградацію конкурсних процедур: «Завдяки антикорреформам усе стало значно простіше: достатньо обіймати яку-небудь посаду в НАБУ — і вже не мають значення ні досвід, ні знання, ні компетентність, ні результати проходження конкурсних етапів». Колишній прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Станислав Броневицький висловив думку, що на таких конкурсах обирають не найсильніших кандидатів, а «зручних» управлінців, які не ставитимуть зайвих запитань і не сперечатимуться з рішеннями зверху. Це вже не перший скандал навколо конкурсної комісії з відбору голови митниці. Раніше стало відомо про підписання меморандуму про співробітництво з НАБУ, хоча представники самого Бюро беруть участь у конкурсі. Політичний експерт Олег Постернак тоді зазначив, що такі рішення створюють ризики зовнішнього впливу на кадрові процеси в українських державних органах. Цей скандал підсилює сумніви в прозорості відбору керівників ключових державних структур і ставить під сумнів реальну незалежність кадрових процедур.
Конкурс на митницю: проблеми залишаються без уваги
Сьогодні у фінал конкурсу на посаду голови митниці вийшли керівники підрозділів НАБУ Руслан Даменцов та Орест Мандзій. Остаточний вибір належить міністру фінансів Сергію Марченку. Але ключове питання, яке варто розглянути в контексті цього конкурсу, — яка його глобальна мета? Чому ми його проводимо? Шукаючи відповідь на це, ми швидко доходимо до суті. Насправді конкурсу та реформ немає. Це не через фізичну відсутність подій, а тому, що, по-перше, неможливо впроваджувати зміни в окремих державних інституціях без стратегії розвитку країни. По-друге, влада не має наміру змінювати корупційно-кримінальну систему управління. Митниця з її схемами є лише яскравим елементом цієї системи, яка всім влаштовує. Що ж відбувається навколо так званого перезавантаження митниці? Давайте розглянемо це питання. Формальною підставою для відбору стала угода між Україною та МВФ, де призначення постійного голови митниці через прозорий конкурс визначено як структурний маяк. Хоча первісний термін виконання був до кінця 2025 року, його перенесли на кінець березня 2026-го. Конкурс на посаду голови митниці — це виконання міжнародних зобов’язань. Але чи потрібен цей конкурс владі? Звісно, потрібен! Але не для вирішення проблем, а для розподілу відповідальності за подальший хаос у цій структурі з міжнародними партнерами. Влада може сказати: “Ви ж хотіли конкурс? Ми його провели”. Тепер відповідальність за митницю розділена. Якщо говорити про реальне бажання влади щось змінити, то можливості для цього були в 2019–2020 роках. Тоді дійсно було бажання, яке швидко змінилося корупційним контролем. Восени 2024 року я опублікував статтю «Розконтрабанднення країни», де описав причини невдач у боротьбі з контрабандою. Ініційований міжнародниками конкурс не вписується в існуючу систему управління, але підтримується владою для зняття напруги у стосунках із партнерами. Влада може сказати: “Ви хотіли конкурс? Тримайте. Але ми впевнені, що він нам не загрожує”. Якою ж загрозою може бути конкурс, якщо ніхто не може чітко сформулювати його завдання? Чи це боротьба з корупцією? Це абстрактна рамка. Яка глобальна стратегія країни? Які реформи відбуваються в інших структурах? Митницю неможливо відірвати від економічної архітектури країни. Відповідь може бути: “Який може бути план, коли війна в країні? Все після перемоги”. Але що робити з митницею зараз? Неможливість сформулювати ключове завдання реформи робить її безпечною для влади. Якщо зміни обіцяють після перемоги, то вікно можливостей для перезавантаження буде після зміни влади. Зараз ми просто демонструємо шоу. Члени конкурсної комісії під час співбесід зосереджувалися на доброчесності, а не на складних проблемах. Питання про продажі автомобілів хвилювали комісію більше, ніж факти корупції. Обговорення декларацій займало більше часу, ніж презентація бачення розвитку митниці. Ситуаційні задачі були дивними. Відсутність спроб зірвати конкурс свідчить про те, що він не становить загрози для системи. Конкурс виявився таким. Кандидати вважали, що після вступу до ЄС проблеми зникнуть. Але ніхто не ставив запитань про реальну перспективу членства в ЄС. Завдання конкурсу — знайти доброчесну людину, але це не єдине мірило. Уявіть, що комісія обирає кандидата, готового боротися з корупцією. Яким є джерело його легітимності? Це не президент, не парламент, не уряд. Легітимність — це рандомно зібрані члени комісії, які зникають після голосування. Після призначення кандидат залишиться сам на сам із системою, яка генерує мільйони доларів злочинних зборів. Він постане перед вибором: конфлікт із системою або контакт із нею. Яку таблетку оберете ви? Червону з реальністю чи синю з забуттям? Якщо ви вибрали червону таблетку, якими інструментами для реформ вас наділила комісія? Невже є зобов’язання виділяти бюджет на це? Немає. Як вирішувати питання команди? Митниця потребує професіоналів, і система запропонує підтримку. Неможливо реформувати ключовий орган без загального перезавантаження країни. Від корупції мають відмовитися всі або ніхто. Таке вікно можливостей чекає лише після війни. Водночас вихід у фінал конкурсу людей з антикорупційної системи — це сигнал. Можливо, не про зміну системи, але про появу альтернативи. Новий керівник митниці заходить у ворожу середу. Без політичної волі змінити цю модель він обмежений у можливостях. Але зміни починаються з людей, готових ставити під сумнів правила. Конкурси залишаються одним із небагатьох інструментів, через які такі люди можуть потрапити в систему.
Корупційні схеми на митниці: розкриття Руслана Даменцова
Це ще один важливий фрагмент співбесіди з кандидатом Русланом Даменцовим, який є чинним співробітником НАБУ та добре обізнаний з проблемами митниці. Даменцов нагадав претендентам-«митникам», які стверджують, що на митниці все добре, про те, як у 2024 році НАБУ викрило схему продажу посад. Зокрема, місце начальника Львівської митниці коштує 1 000 000 $, Волинської митниці – 500 000 $, а Чернівецької митниці – 200 000 $. Заява Ореста Мандзія підкреслює, що НАБУ передає привіт конкурсантам, які, розповідаючи про доброчесність та плани реформ, можуть бути причетні як до продажу посад, так і до розподілу «каси» на Волині. Повертаючись до співбесіди Даменцова, він виглядає як потенційний кандидат на вихід у фінал разом із Суворовим або Меньшиковим. Хоча міністр фінансів Марченко навряд чи підпише призначення детектива НАБУ на посаду голови митниці, його вихід у фінал виглядає реальним для певного балансу та картинки для міжнародних партнерів.
Співбесіда на голову митниці: питання про продаж авто
Процес співбесід на посаду голови митниці триває. Комісія проводить бесіду з детективом НАБУ Русланом Даменцовим. “Скажіть, будь ласка, у 2014 році ви продали Daewoo Matiz за довіреністю. Які обставини цього продажу і як ви отримали гроші?” “Також у вашої дружини був Opel Astra. Як і кому ви його продавали?” Співбесіда триває вже 20 хвилин, і питання стають все більш цікавими.
Сумнівні фінансові джерела кандидатки на посаду в митниці
Кандидатка на посаду в митниці, Любов Соколова, не вважає, що існують проблеми в політиці Державної митної служби. Про це повідомляє Антикорупційний центр “МЕЖА”. Під час співбесіди вона зазначила, що політика Держмитслужби “досить правильна”, а особи, які її формують, заслуговують на “найвищу підтримку та схвалення”. Це свідчить про підтримку чинної моделі роботи митниці, незважаючи на численні корупційні скандали та системні проблеми. Комісія зацікавилася фінансовим становищем кандидатки. Квартира в Києві спочатку була оформлена на її матір, яка не мала достатніх офіційних доходів для її придбання. Пізніше майно було передано Соколовій за договором дарування. За підрахунками, для купівлі не вистачало щонайменше 150 тисяч гривень. При цьому дохід від продажу іншого майна був отриманий вже після придбання квартири, отже, не міг бути джерелом фінансування. Соколова згадує про допомогу батьків, але не надає чітких пояснень щодо її обсягів.
Кандидат на голову митниці Мірошніченко уникає відповідей
На відкритих співбесідах на посаду керівника митної служби кандидат Михайло Мірошніченко не зміг продемонструвати професіоналізм, на відміну від свого колеги Суворова. Під час співбесіди Мірошніченко п’ять разів просив перейти до закритого режиму, незважаючи на те, що заявляв про необхідність відкритості митниці для громадського контролю. Він стверджував, що став об’єктом нападів з боку розслідувачів, зазначаючи, що «якби вони копнули глибше, то знайшли б відповіді на запитання». Проте, коли йшлося про його майно та статки, він відмовився публічно відповідати, знову наполягаючи на закритому режимі. Комісія запитала про доходи його тещі, які становлять 4 тисячі євро за понад 20 років, а також про наявність чотирьох квартир і автомобіля. Мірошніченко відповів: «Це тригерне питання… я підготував аналітичний матеріал… хочу перейти до закритої частини». В кінці він повторив, що митниця повинна залишатися відкритою для громадського моніторингу.
Секрети декларацій: майно на родичів у Чернігівській області
Недеклароване житло та майно, оформлене на родичів, виявляють систематичні невідповідності в деклараціях Юлії Кран, керівниці управління Державної міграційної служби в Чернігівській області. У її деклараціях немає згадки про власне житло, хоча нерухомість зареєстрована на її матір — пенсіонерку, яка, згідно з наявними даними, не має достатнього стажу роботи для накопичення значних коштів. Це викликає питання щодо походження грошей, на які було куплено нерухомість, оформлену на близького родича. Особливу увагу привертає квартира в Софіївській Борщагівці за адресою вул. Боголюбова, 24. Цей об’єкт не вказаний у деклараціях ні як власність, ні як місце проживання, хоча є інформація про зв’язок чиновниці з цією адресою. Кран працює в Чернігові, але в деклараціях відсутні дані про оренду житла, право на користування нерухомістю чи інші витрати на проживання. Таким чином, в офіційних документах не відображено, де і за яких умов живе керівниця регіонального підрозділу. Відсутність задекларованого житла при реальному проживанні є одним з найпопулярніших методів приховування активів. Це дозволяє реєструвати майно на родичів і виводити його з-під контролю деклараційної системи. Хоча декларації є публічними і в них видно явні прогалини, немає відомостей про перевірки з боку НАЗК чи інших контролюючих органів. Це свідчить про інституційну проблему, коли система нагляду не реагує на можливі порушення. В результаті формується стійка модель: майно записується на родичів, реальне проживання не фіксується, а справжнє майнове становище чиновниці залишається поза публічним контролем.
Схеми приховування майна: випадок Юлії Кран з Чернігівщини
Декларації Юлії Кран, яка очолює управління Державної міграційної служби в Чернігівській області, виявляють численні невідповідності між задекларованими даними та фактичними умовами її життя і володіння майном. У її деклараціях не зазначено жодного власного житла, хоча нерухомість зареєстрована на її матір — пенсіонерку, яка, згідно з наявними даними, не має достатнього трудового стажу для накопичення значних фінансових ресурсів. Це піднімає питання про походження коштів, на які було придбано нерухомість, оформлену на близького родича. Особливу увагу привертає квартира в Софієвській Борщагівці за адресою вул. Боголюбова, 24. Цей об’єкт не згадується в деклараціях ні як власність, ні як місце проживання, хоча існує інформація про зв’язок чиновниці з цією адресою. Кран працює в Чернігові, проте в її деклараціях відсутні дані про оренду житла, право на користування нерухомістю або інші витрати на проживання. Таким чином, у офіційних документах не відображено, де і в яких умовах проживає керівниця регіонального підрозділу. Така схема — відсутність задекларованого житла при реальному проживанні — є одним з найпоширеніших способів приховування активів. Вона дозволяє реєструвати майно на родичів, виводячи його з-під контролю деклараційної системи. Незважаючи на те, що декларації є публічними і в них видно явні прогалини, немає інформації про перевірки з боку НАЗК або інших контролюючих органів. Це свідчить про інституційну проблему, коли система нагляду не реагує на можливі порушення. В результаті формується стійка модель: майно оформлюється на родичів, реальне проживання не фіксується, а справжнє майнове становище чиновниці залишається поза публічним контролем.
Автомобільний обіг в ДМС: випадок Володимира Шияна
Володимир Шиян, начальник відділу №2 управління ДМС у Дніпропетровській області, щороку оновлює свій автомобіль. У своїй декларації він вказує лише один об’єкт нерухомості — квартиру площею 56,7 кв. м у Дніпрі, яку придбав у жовтні 2024 року за 945 тис. грн. Ця сума виглядає значно заниженою для ринку нерухомості в Дніпрі. Продавцем квартири в декларації зазначено самого Володимира Шияна, що викликає питання щодо справжніх даних про походження майна.
У декларації за 2025 рік Шиян вказав два транспортні засоби. Продавцем одного з нових автомобілів став ФОП Скрябін А. О., послугами якого часто користуються посадовці в Дніпрі. У 2025 році заступниця начальника відділу персоналу управління Держказначейської служби у Дніпропетровській області, Мілена Караханова, придбала у нього HYUNDAI ACCENT (2008) за 200 тис. грн. У 2024 році чоловік Аліни Абросімової, яка працює головним державним інспектором у відділі організації та планування роботи ГУ ДПС у Дніпропетровській області, продав свій автомобіль (ймовірно, TOYOTA CAMRY 2015 року) за 464 тис. грн.
Протягом минулого року Володимир Шиян отримав 621 тис. грн зарплати, 226 тис. грн пенсії, а також 800 тис. грн від продажу автомобіля. Він зберігає 270 тис. грн готівкою, але не декларує інших заощаджень, зокрема на банківських рахунках.