Позначка: Собеседование

Сьогодні у фінал конкурсу на посаду голови митниці вийшли керівники підрозділів НАБУ Руслан Даменцов та Орест Мандзій. Остаточний вибір належить міністру фінансів Сергію Марченку. Але ключове питання, яке варто розглянути в контексті цього конкурсу, — яка його глобальна мета? Чому ми його проводимо? Шукаючи відповідь на це, ми швидко доходимо до суті. Насправді конкурсу та реформ немає. Це не через фізичну відсутність подій, а тому, що, по-перше, неможливо впроваджувати зміни в окремих державних інституціях без стратегії розвитку країни. По-друге, влада не має наміру змінювати корупційно-кримінальну систему управління. Митниця з її схемами є лише яскравим елементом цієї системи, яка всім влаштовує. Що ж відбувається навколо так званого перезавантаження митниці? Давайте розглянемо це питання. Формальною підставою для відбору стала угода між Україною та МВФ, де призначення постійного голови митниці через прозорий конкурс визначено як структурний маяк. Хоча первісний термін виконання був до кінця 2025 року, його перенесли на кінець березня 2026-го. Конкурс на посаду голови митниці — це виконання міжнародних зобов’язань. Але чи потрібен цей конкурс владі? Звісно, потрібен! Але не для вирішення проблем, а для розподілу відповідальності за подальший хаос у цій структурі з міжнародними партнерами. Влада може сказати: “Ви ж хотіли конкурс? Ми його провели”. Тепер відповідальність за митницю розділена. Якщо говорити про реальне бажання влади щось змінити, то можливості для цього були в 2019–2020 роках. Тоді дійсно було бажання, яке швидко змінилося корупційним контролем. Восени 2024 року я опублікував статтю «Розконтрабанднення країни», де описав причини невдач у боротьбі з контрабандою. Ініційований міжнародниками конкурс не вписується в існуючу систему управління, але підтримується владою для зняття напруги у стосунках із партнерами. Влада може сказати: “Ви хотіли конкурс? Тримайте. Але ми впевнені, що він нам не загрожує”. Якою ж загрозою може бути конкурс, якщо ніхто не може чітко сформулювати його завдання? Чи це боротьба з корупцією? Це абстрактна рамка. Яка глобальна стратегія країни? Які реформи відбуваються в інших структурах? Митницю неможливо відірвати від економічної архітектури країни. Відповідь може бути: “Який може бути план, коли війна в країні? Все після перемоги”. Але що робити з митницею зараз? Неможливість сформулювати ключове завдання реформи робить її безпечною для влади. Якщо зміни обіцяють після перемоги, то вікно можливостей для перезавантаження буде після зміни влади. Зараз ми просто демонструємо шоу. Члени конкурсної комісії під час співбесід зосереджувалися на доброчесності, а не на складних проблемах. Питання про продажі автомобілів хвилювали комісію більше, ніж факти корупції. Обговорення декларацій займало більше часу, ніж презентація бачення розвитку митниці. Ситуаційні задачі були дивними. Відсутність спроб зірвати конкурс свідчить про те, що він не становить загрози для системи. Конкурс виявився таким. Кандидати вважали, що після вступу до ЄС проблеми зникнуть. Але ніхто не ставив запитань про реальну перспективу членства в ЄС. Завдання конкурсу — знайти доброчесну людину, але це не єдине мірило. Уявіть, що комісія обирає кандидата, готового боротися з корупцією. Яким є джерело його легітимності? Це не президент, не парламент, не уряд. Легітимність — це рандомно зібрані члени комісії, які зникають після голосування. Після призначення кандидат залишиться сам на сам із системою, яка генерує мільйони доларів злочинних зборів. Він постане перед вибором: конфлікт із системою або контакт із нею. Яку таблетку оберете ви? Червону з реальністю чи синю з забуттям? Якщо ви вибрали червону таблетку, якими інструментами для реформ вас наділила комісія? Невже є зобов’язання виділяти бюджет на це? Немає. Як вирішувати питання команди? Митниця потребує професіоналів, і система запропонує підтримку. Неможливо реформувати ключовий орган без загального перезавантаження країни. Від корупції мають відмовитися всі або ніхто. Таке вікно можливостей чекає лише після війни. Водночас вихід у фінал конкурсу людей з антикорупційної системи — це сигнал. Можливо, не про зміну системи, але про появу альтернативи. Новий керівник митниці заходить у ворожу середу. Без політичної волі змінити цю модель він обмежений у можливостях. Але зміни починаються з людей, готових ставити під сумнів правила. Конкурси залишаються одним із небагатьох інструментів, через які такі люди можуть потрапити в систему.