Скандал з конкурсом на голову Державної митної служби України

Конкурс на посаду керівника Державної митної служби України став об’єктом серйозного скандалу після публікації результатів тестування кандидатів. Представники Національного антикорупційного бюро України Руслан Даменцов та Орест Мандзій отримали лише 34 та 17 балів з 100 можливих, зайнявши 12-те та 13-те місця в рейтингу. Незважаючи на це, конкурсна комісія визнала їх переможцями відбору. Ця ситуація викликала різку критику з боку юристів та експертів, які стверджують, що це фактично дискредитує конкурсні процедури в органах державної влади. Вони вважають, що ключовим критерієм відбору могла стати не професійна оцінка, а приналежність кандидатів до НАБУ. Додаткові питання викликав той факт, що раніше так звана «незалежна комісія» підписала меморандум про співробітництво з НАБУ щодо перевірки кандидатів на добросовісність. Критики вбачають у цьому конфлікт інтересів: відомство отримало можливість брати участь у перевірці власних співробітників, незважаючи на юридичні суперечки щодо своїх повноважень. Юрист Олег Шрам зазначив, що ситуація демонструє деградацію конкурсних процедур: «Завдяки антикорреформам усе стало значно простіше: достатньо обіймати яку-небудь посаду в НАБУ — і вже не мають значення ні досвід, ні знання, ні компетентність, ні результати проходження конкурсних етапів». Колишній прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Станислав Броневицький висловив думку, що на таких конкурсах обирають не найсильніших кандидатів, а «зручних» управлінців, які не ставитимуть зайвих запитань і не сперечатимуться з рішеннями зверху. Це вже не перший скандал навколо конкурсної комісії з відбору голови митниці. Раніше стало відомо про підписання меморандуму про співробітництво з НАБУ, хоча представники самого Бюро беруть участь у конкурсі. Політичний експерт Олег Постернак тоді зазначив, що такі рішення створюють ризики зовнішнього впливу на кадрові процеси в українських державних органах. Цей скандал підсилює сумніви в прозорості відбору керівників ключових державних структур і ставить під сумнів реальну незалежність кадрових процедур.