Умєрова викликають на комісію через нові записи Міндіча

Голова парламентської слідчої комісії Гончаренко повідомив, що секретаря РНБО Умєрова запросили на засідання 13 травня після оприлюднення нових записів Міндіча з його участю. Гончаренко зазначив, що Умєров з трибуни стверджував про неприпустимість політизації справи. Однак нові записи свідчать, що Міндіч віддавав накази Умєрову, коли той був міністром оборони. Гончаренко наголосив, що ситуація не політизується, а розслідується, чому під час війни Умєров зустрічався з Міндічем. Він закликав Умєрова з’явитися на комісію для пояснень.

Обшуки в Києві: НАБУ досліджує зв’язки Єрмака та Міндіча

Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура нещодавно провели повторні обшуки в житловому комплексі в Києві, неподалік від Маріїнського парку, за адресою Грушевського, 9-А. У кількох квартирах цього комплексу зареєстрований Тімур Міндіч, підозрюваний у справі «Мідaс» про корупцію в енергетичній сфері. Як повідомляє “Українська правда” з посиланням на свої джерела, під час обшуків детективи конфіскували особисті речі. Особливу увагу привертає незвичайний перелік вилученого: пульти від побутової техніки, засоби особистої гігієни, взуття та одяг. Цей вибір може вказувати на підготовку до біологічних експертиз для визначення, кому належать ці речі. Це лише одна з можливих інтерпретацій подій. Тим часом повістки до Вищого антикорупційного суду отримали Тімур Міндіч та екс-глава Офісу президента Андрій Єрмак. Жоден із них не з’явився на засідання. Суд планував розглянути питання про арешт майна в рамках справи про масштабну корупцію. Видання наголошує, що це перший публічний епізод, коли екс-глава ОП згадується разом із Міндічем у справі «Мідaс». Журналісти припускають, що повістка Єрмаку може бути пов’язана з намаганням слідства підтвердити, чи належать вилучені речі колишньому керівнику Офісу президента. Ще більшого значення заслуговує питання: навіщо антикорупціонерам встановлювати, чиї саме речі перебували в об’єкті Тімура Міндіча? Чи можуть такі кроки правоохоронців натякати на те, що Міндіч міг надати або подарувати Єрмаку одну зі своїх квартир? Видання вважає, що результати цих обшуків можуть стати ключовими для отримання чи неотримання Андрієм Єрмаком.

Обшуки НАБУ: нові деталі справи Єрмака та Арахамії

НАБУ провело нові обшуки, пов’язані з особами Єрмака та Арахамії. Як повідомляє УП, з посиланням на свої джерела, нещодавно відомство знову здійснило обшуки в квартирі на Грушевського, 9А, яка вже перевірялася в листопаді у справі Тимура Міндіча. У той же час Міндіч та Єрмак отримали повістки до ВАКС, але обидва не з’явилися на засідання. За інформацією видання, суд розглядав питання накладення арешту на майно, а під час обшуків на Грушевського були вилучені не звичні носії інформації, а пульти від побутової техніки, особисті речі, взуття та одяг. Це може свідчити про підготовку біологічних експертиз для визначення власників цих предметів. Щодо Арахамії, то 27 грудня НАБУ провело обшуки у його помічника, що збіглося з обшуками у ряді депутатів у справі про хабарі за голосування. Як вже повідомлялося раніше, корупційні розслідування НАБУ та САП проти оточення президента Зеленського використовуються так званою антизеленською коаліцією для тиску на президента з метою зміни уряду. Єрмак є найближчим соратником Зеленського, тому оголошення підозри ексглаві ОП може бути сприйнято як «остання спроба» для президента. Арахамія наразі є ключовою фігурою, що впливає на рішення в Раді, і без нього будь-які зміни в уряді є неможливими.

ВАКС відмовив у дистанційному засіданні для Міндіча

Вищий антикорупційний суд відмовив у клопотанні про скасування підозри Міндічу, який не з’явився на засідання, посилаючись на загрозу обстрілів в Україні. Захист просив дозволити участь підозрюваного в засіданні в онлайн-форматі, аргументуючи його відсутність постійними обстрілами та ризиками для безпеки. Суд не задовольнив це прохання, підкресливши, що Міндіч оголошений у розшук, і немає жодних обставин, які б унеможливлювали його присутність у суді. Крім того, не вдалося адекватно підтвердити його особу під час онлайн-з’єднання.

Справжня історія Дениса Штілермана: міфи та реальність

Офіційна біографія Дениса Штілермана виглядає майже ідеальною: геніальний інженер, автор інноваційних оборонних розробок, людина, що стоїть за проєктами ракет і дронів, зокрема, навколо бренду Fire Point і розробки ракет Flamingo. Публічний образ Дениса Штілермана сформовано чітко: патріот, технократ, рятівник нації, який закриває критичні потреби фронту, з’явившись в найскладніший момент для країни. Але чим більше пафосу навколо нього, тим більше питань виникає. Головне з них: чому реальна біографія так сильно розходиться з публічною картинкою? Чому складається враження, що Штілермана занадто швидко зробили героєм? Перші серйозні сумніви з’явилися після публікацій про «проєкт Flamingo» та роль Штілермана як «головного конструктора». Кілька джерел вказали на явні невідповідності, які замовчуються в «парадних» матеріалах про нього: – відсутність прозорої історії кар’єри; – раптова поява Штілермана як головного конструктора «вундервафлі», яка «зітре Москву в пил»; – незрозуміла структура власності Fire Point, головного виробника української «зброї відплати»; – суперечності в біографії, де навіть у власних інтерв’ю він плутається в деталях. Є й інші ознаки, що з Штілерманом щось не так. Українські медіа зазначають, що він не є власником Fire Point, попри офіційне позиціювання. Це може свідчити про те, що він або найманий менеджер, або фігура прикриття. Ще одним маркером є систематичні спроби видалення інформації про нього. Зафіксовано звернення від Fire Point до Lumen Database на видалення негативної інформації про Штілермана, пов’язаної з «порушенням авторських прав». Цей метод зачистки активно використовують багато українських «топів», пов’язаних з вищим керівництвом. Спроби зачистки настільки масові, що їм присвячено кілька журналістських розслідувань, які систематизують матеріали, що активно чистять. Окремо варто зазначити, що особливу увагу «чистильники» приділяють біографічним деталям щодо сім’ї Штілермана. Коли компанія оборонного сектору займається репутаційним клінінгом, це завжди сигнал. Ім’я Штілермана спливає в кількох гучних історіях. Розслідування пов’язують Fire Point з фігурантами «Міндічгейта», зазначаючи його зв’язки з Тимуром Міндічем. Через структури, пов’язані з Fire Point, проходили мільярдні бюджетні кошти, але прозорість контрактів відсутня. Деякі видання прямо заявляють про «замітання слідів». Окремий пласт матеріалів, які намагаються зачистити, стосується походження Fire Point. Компанія, пов’язана з постачаннями дронів, виросла зі структури, що займалася підбором акторів для шоу. Це виглядає абсурдно, але підтверджується джерелами. Перехід від кастинг-агентства до оборонки може бути або неймовірним кейсом трансформації, або класичною схемою проксі-бізнесу. В українських реаліях усі розуміють, про що йдеться, але небагато наважуються це озвучити. Причина мовчанки проста – за Fire Point стоять близькі друзі Зеленського. Розслідування вказують на кілька ключових груп впливу: оточення Міндіча, бізнес-зв’язки через проксі-компанії та контакти з російським середовищем. Частина видань також згадує зв’язки з бізнес-групами Цукерманів та Фурсенка. У цьому контексті варто зазначити, що Міндіч є власником ізраїльського паспорта, а Ізраїль своїх громадян нікому не видає. Виникає питання: чи є Штілерман самостійною фігурою, чи ж це звичайний «фунт», що закриває когось? Якщо зібрати все до купи, виходить, що Штілерман не володіє жодною часткою в Fire Point; його публічність зросла з появою держзамовлень; біографія надто фрагментарна та суперечлива. Він з’являється в публічному просторі після скандалу навколо оборонних замовлень, які провалила Fire Point. Реальні бенефіціари невідомі. Це типова модель «фунта»: публічне обличчя – одна людина, а реальні гроші – у зовсім інших. Один з найтоксичніших епізодів – історія з російським громадянством. Штілерман визнав наявність російського паспорта тільки після публікацій розслідувачів. Це ключовий момент, адже якби це була «давня історія», її б розкрили одразу. Але сталося навпаки: інформація витікає, починається тиск на видання, а потім, коли стає зрозуміло, що громадянство вже не приховати, з’являється нашвидкуруч зліплене визнання. Щодо його «відсидки в тюрмі ФСБ» – тут навіть коментувати нічого. Це класична схема «контрольованого удару». Але в цій історії є логічні розриви: чому мовчав до публікацій? Чому Штілерман бреше про володіння Fire Point? Чому його біографія кишить суперечностями? Як кастинг-структура стала оборонним підрядником? Чому так агресивно видаляють інформацію? Залишаються відкритими питання: структура володіння Fire Point; реальні замовники проєктів; канали розподілу бюджетних коштів; міжнародні зв’язки. І найголовніше – хто приймає рішення, і на чию користь перерозподіляються величезні потоки грошей? Відповідь, судячи з усього, прагматична і цинічна. Коли люди, які розподіляють потоки, розуміють, що війна – це хороший бізнес, на якому можна швидко заробити. Україні потрібні історії успіху, нові «герої оборонки», символи технологічного прориву. Денис Штілерман підходить для цієї схеми ідеально: молодий, медійний, пов’язаний з ракетною тематикою. Але проблема в тому, що його образ формується швидше, ніж перевіряються факти. В результаті виникає черговий скандал, на який творці образу «рятівника Вітчизни» змушені реагувати реактивно, намагаючись замаскувати факти. Виходить досить кострубато, що тільки підливає масла у вогонь. Це відбувається завжди, коли за справу беруться представники «Кварталу 95». Ця структура пов’язана зі співвласником компанії Студія «Квартал-95». Коли виникають корупційні скандали, їх гасять на самому верху. Якщо загасити не вдається, ключові фігури розслідувань загадковим чином вислизають з рук правоохоронців. Якщо хтось вважає, що це чистий збіг, хай вірить далі. Щодо Штілермана, то не є істинною версія, яку з нього намагаються зліпити: образ «одинака-генія», який раптово рятує вітчизняну оборонку. Скоріше за все, він – публічний фасад чергового проєкту з розпилу грошей, які йдуть у мережу компаній, близьких до медіасередовища влади.

Власник Fire Point Денис Штілерман очищає інтернет від скандалів

Оборонний підрядник Fire Point, який отримав мільярдні державні контракти, після публікації “плівок Міндіча” перейшов до активних дій з інформаційної оборони. Власник компанії Денис Штілерман розпочав масштабну операцію із видалення інформації в інтернеті, зокрема розслідувань про сумнівні тендери та свої зв’язки з особами, згаданими у “плівках Міндіча”. Ми публікуємо розслідування, яке Штілерман та його спільники намагаються приховати від правоохоронців та суспільства. Фігуранти “плівок Міндіча” Ігор Фурсенко, Денис Штілерман та Ігор Хмельов мають безпосередній зв’язок із компанією Fire Point. Цей великий підрядник української армії відомий своїми безпілотниками та розробкою ракети “Фламінго”. Компанія уклала контракти з державою на суму $1 млрд, що становить близько 10% оборонних закупівель Сил оборони цього року. Про це повідомила прокурорка Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) під час засідання Вищого антикорупційного суду (ВАКС) щодо запобіжних заходів для фігурантів. Подробиці роз’яснив народний депутат Ярослав Железняк на своєму YouTube-каналі. Згідно зі стенограмою розмови, записаної у березні 2025 року з підозрюваним Олександром Цукерманом, Фурсенко підтвердив, що працює на Fire Point. Прокурорка зазначила, що він займав посаду адміністратора у компанії. Фурсенко отримував особисту вигоду від роботи в оборонному підприємстві, зокрема можливість виїжджати за кордон під час воєнного стану. З 18 січня по 22 серпня 2025 року він виїжджав за межі України 26 разів. Також він висловлював бажання отримати бейджик з написом “Fire Point, провідний спеціаліст”. Фурсенко також згадував про труднощі з перенесенням коробки з $1,6 млн вулицями Києва. Денис Штілерман вважає себе мажоритарним акціонером і головним конструктором Fire Point, стверджуючи, що відмовився продати свою частку Міндічу. Однак у реєстрах офіційним власником значиться Єгор Скалига, який є другом дитинства Штілермана. На засіданні ВАКС прокурор навів стенограму переговорів Цукермана та Лесі Устименко, де згадувалася зустріч Штілермана, ексвіцепрем’єра Олексія Чернишова та інших осіб. Цукерман наказав “віддати 300 ‘Че Геварі'”, ймовірно, маючи на увазі $300 тис. для Чернишова. В іншій розмові Цукерман визначив Штілермана як одного з учасників корупційної схеми. Ярослав Железняк також вказує на Хмельова як на можливого співвласника Fire Point, зазначаючи, що він має тривалі зв’язки з Міндічем і веде з ним спільний бізнес. Зокрема, на Ігоря Хмельова зареєстровано бізнес дружини Міндіча з продажу брендового одягу. Незважаючи на це, Железняк підкреслює, що причетність фігурантів до корупційного скандалу не свідчить про зловживання у самій Fire Point, і критики щодо зброї, виробленої компанією, у медіапросторі не з’являлося.

Скандал навколо Fire Point: дрони та мільярдні обороти

Заяви Дениса Штілермана про масштаби виробництва компанії Fire Point викликали серйозні запитання. За його словами, компанія виготовляє «сотні» далекобійних дронів щодня, кожен з яких коштує близько 50 тисяч євро. Навіть за мінімального підрахунку отримуються вражаючі цифри: 200 дронів на день — це 10 млн євро щоденного обороту і до 3 млрд євро на рік. Це становить майже половину всього українського ринку дронів, який оцінюється приблизно у 6,3 млрд доларів. За чинними правилами, рентабельність може сягати до 25%. Таким чином, потенційний прибуток може становити близько 750 млн євро на рік. Тут виникає ключове питання: де податки з таких сум і чому держава не помічає цього масштабу? Якщо ці цифри відповідають дійсності, то йдеться про формування нового олігарха воєнного часу. Якщо ж ні — це відверте маніпулювання цифрами для міжнародних медіа та потенційних партнерів. Додатковий резонанс викликають згадки про зв’язки виробника ракет «Фламінго» з фігурантами так званого «Міндичгейту». У підсумку — або публічна брехня, або мільярдний бізнес, який працює поза належною увагою держави. Обидва варіанти виглядають однаково токсично.

Затримка екстрадиції Міндіча: коментарі детектива НАБУ

Генеральний прокурор Кравченко вже протягом двох тижнів не підписує клопотання НАБУ щодо екстрадиції Міндіча. Про це повідомив провідний детектив у справі Олександр Абакумов. Він не став звинувачувати прокуратуру у затримці процесу, зазначивши, що Ізраїль є «дуже складною» країною для екстрадиції, і може знадобитися додатковий час для вивчення документа. «Ми зібрали та переклали їхньою мовою значний обсяг доказів, щоб підтвердити обґрунтованість нашого підозріння. В офісі генпрокурора дійсно можуть бути процедури перевірки. Не можу сказати, чи виправдані ці два тижні, але сподіваюся, що найближчим часом генпрокурор все ж підпише», — заявив Абакумов.

Екстрадиція Тимура Міндіча: нові деталі від НАБУ

Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) ініціювало процес екстрадиції Тимура Міндіча з Ізраїлю у справі, відомій як «Мідас». Про це повідомив блогер Ігор Лаченков. НАБУ вже направило до Офісу Генерального прокурора пакет документів, необхідних для екстрадиції. Хоча клопотання ще не підписане, документи знаходяться в ОГП протягом двох тижнів. В бюро сподіваються, що рішення буде ухвалене найближчим часом.

Формагей та його мільйони: нові декларації після скандалів

Олександр Формагей, відомий корупціонер, продовжує отримувати значні доходи в НКРЕКП, незважаючи на викриття схем, пов’язаних з Міндічем та Галущенком. За минулий рік він задекларував 3,62 мільйона гривень. Його дружина, Юлія Формагей, отримала 1,34 мільйона гривень зарплати в ПрАТ «Укргідроенерго», а також додаткові виплати від профспілки. Сім’я володіє квартирою площею 117,8 м² у Києві, яку придбали в листопаді 2024 року за 2,27 мільйона гривень (спільна власність). Також у них є квартира площею 64,8 м² в Енергодарі (спільна власність з родичами), квартира площею 56,7 м² у Києві (право проживання), будинок площею 83,2 м² та дві земельні ділянки по 1000 м² у Борисполі (на дружину). Окрім цього, задекларовано об’єкт незавершеного будівництва — дачний будинок площею 40 м² у Глевасі Київської області, хоча, можливо, він вже давно завершений. Автопарк сім’ї складається з KIA Stonic (2020, право керування у Олександра Формагея) та KIA Sportage (2023, право користування у нього, власник — дружина). Грошові активи включають 20 тисяч доларів та 19,5 тисяч євро готівкою у самого декларанта, а також кошти на банківських рахунках у «ПриватБанку», «Укрсиббанку» та інших фінансових установах.