Офіційна біографія Дениса Штілермана виглядає майже ідеальною: геніальний інженер, автор інноваційних оборонних розробок, людина, що стоїть за проєктами ракет і дронів, зокрема, навколо бренду Fire Point і розробки ракет Flamingo. Публічний образ Дениса Штілермана сформовано чітко: патріот, технократ, рятівник нації, який закриває критичні потреби фронту, з’явившись в найскладніший момент для країни. Але чим більше пафосу навколо нього, тим більше питань виникає. Головне з них: чому реальна біографія так сильно розходиться з публічною картинкою? Чому складається враження, що Штілермана занадто швидко зробили героєм? Перші серйозні сумніви з’явилися після публікацій про «проєкт Flamingo» та роль Штілермана як «головного конструктора». Кілька джерел вказали на явні невідповідності, які замовчуються в «парадних» матеріалах про нього: – відсутність прозорої історії кар’єри; – раптова поява Штілермана як головного конструктора «вундервафлі», яка «зітре Москву в пил»; – незрозуміла структура власності Fire Point, головного виробника української «зброї відплати»; – суперечності в біографії, де навіть у власних інтерв’ю він плутається в деталях. Є й інші ознаки, що з Штілерманом щось не так. Українські медіа зазначають, що він не є власником Fire Point, попри офіційне позиціювання. Це може свідчити про те, що він або найманий менеджер, або фігура прикриття. Ще одним маркером є систематичні спроби видалення інформації про нього. Зафіксовано звернення від Fire Point до Lumen Database на видалення негативної інформації про Штілермана, пов’язаної з «порушенням авторських прав». Цей метод зачистки активно використовують багато українських «топів», пов’язаних з вищим керівництвом. Спроби зачистки настільки масові, що їм присвячено кілька журналістських розслідувань, які систематизують матеріали, що активно чистять. Окремо варто зазначити, що особливу увагу «чистильники» приділяють біографічним деталям щодо сім’ї Штілермана. Коли компанія оборонного сектору займається репутаційним клінінгом, це завжди сигнал. Ім’я Штілермана спливає в кількох гучних історіях. Розслідування пов’язують Fire Point з фігурантами «Міндічгейта», зазначаючи його зв’язки з Тимуром Міндічем. Через структури, пов’язані з Fire Point, проходили мільярдні бюджетні кошти, але прозорість контрактів відсутня. Деякі видання прямо заявляють про «замітання слідів». Окремий пласт матеріалів, які намагаються зачистити, стосується походження Fire Point. Компанія, пов’язана з постачаннями дронів, виросла зі структури, що займалася підбором акторів для шоу. Це виглядає абсурдно, але підтверджується джерелами. Перехід від кастинг-агентства до оборонки може бути або неймовірним кейсом трансформації, або класичною схемою проксі-бізнесу. В українських реаліях усі розуміють, про що йдеться, але небагато наважуються це озвучити. Причина мовчанки проста – за Fire Point стоять близькі друзі Зеленського. Розслідування вказують на кілька ключових груп впливу: оточення Міндіча, бізнес-зв’язки через проксі-компанії та контакти з російським середовищем. Частина видань також згадує зв’язки з бізнес-групами Цукерманів та Фурсенка. У цьому контексті варто зазначити, що Міндіч є власником ізраїльського паспорта, а Ізраїль своїх громадян нікому не видає. Виникає питання: чи є Штілерман самостійною фігурою, чи ж це звичайний «фунт», що закриває когось? Якщо зібрати все до купи, виходить, що Штілерман не володіє жодною часткою в Fire Point; його публічність зросла з появою держзамовлень; біографія надто фрагментарна та суперечлива. Він з’являється в публічному просторі після скандалу навколо оборонних замовлень, які провалила Fire Point. Реальні бенефіціари невідомі. Це типова модель «фунта»: публічне обличчя – одна людина, а реальні гроші – у зовсім інших. Один з найтоксичніших епізодів – історія з російським громадянством. Штілерман визнав наявність російського паспорта тільки після публікацій розслідувачів. Це ключовий момент, адже якби це була «давня історія», її б розкрили одразу. Але сталося навпаки: інформація витікає, починається тиск на видання, а потім, коли стає зрозуміло, що громадянство вже не приховати, з’являється нашвидкуруч зліплене визнання. Щодо його «відсидки в тюрмі ФСБ» – тут навіть коментувати нічого. Це класична схема «контрольованого удару». Але в цій історії є логічні розриви: чому мовчав до публікацій? Чому Штілерман бреше про володіння Fire Point? Чому його біографія кишить суперечностями? Як кастинг-структура стала оборонним підрядником? Чому так агресивно видаляють інформацію? Залишаються відкритими питання: структура володіння Fire Point; реальні замовники проєктів; канали розподілу бюджетних коштів; міжнародні зв’язки. І найголовніше – хто приймає рішення, і на чию користь перерозподіляються величезні потоки грошей? Відповідь, судячи з усього, прагматична і цинічна. Коли люди, які розподіляють потоки, розуміють, що війна – це хороший бізнес, на якому можна швидко заробити. Україні потрібні історії успіху, нові «герої оборонки», символи технологічного прориву. Денис Штілерман підходить для цієї схеми ідеально: молодий, медійний, пов’язаний з ракетною тематикою. Але проблема в тому, що його образ формується швидше, ніж перевіряються факти. В результаті виникає черговий скандал, на який творці образу «рятівника Вітчизни» змушені реагувати реактивно, намагаючись замаскувати факти. Виходить досить кострубато, що тільки підливає масла у вогонь. Це відбувається завжди, коли за справу беруться представники «Кварталу 95». Ця структура пов’язана зі співвласником компанії Студія «Квартал-95». Коли виникають корупційні скандали, їх гасять на самому верху. Якщо загасити не вдається, ключові фігури розслідувань загадковим чином вислизають з рук правоохоронців. Якщо хтось вважає, що це чистий збіг, хай вірить далі. Щодо Штілермана, то не є істинною версія, яку з нього намагаються зліпити: образ «одинака-генія», який раптово рятує вітчизняну оборонку. Скоріше за все, він – публічний фасад чергового проєкту з розпилу грошей, які йдуть у мережу компаній, близьких до медіасередовища влади.
Позначка: Цукерман Олександр
Скандали навколо «Фаєр Поїнта» та корупційні зв’язки Штілермана
Денис Штілерман, конструктор компанії «Фаєр Поїнт», після серйозних викриттів намагається приховати свої зв’язки з Міндічем — центральною фігурою у схемах освоєння бюджетів на дрони. Неприємні факти зникають з інформаційного простору, тоді як сам Штілерман плутається в поясненнях, що лише підтверджує свою причетність до цих зв’язків. Ми публікуємо розслідування з деталями, фактами та свідченнями, які намагаються стерти, адже вони показують реальну роль учасників цієї схеми.
Штілерман заперечував, що Міндіч має стосунок до його фірми, яка освоює значну частину бюджету України на дрони, і навіть переписав компанію на себе. Проте його слова лише погіршили ситуацію.
По-перше, він підтвердив, що в «Фаєр Поїнті» працював адміністратор Ігор Фурсенко, який на плівках Міндіча скаржився на труднощі з перенесенням $1,6 млн. Здається, що він займався обналом і легалізацією грошей, а також мав бронь від мобілізації.
По-друге, Штілерман визнав, що його особистим банкіром є Михайло Цукерман, брат Олександра Цукермана, відомого з плівок як «Шугерман». Цукерман також займався нелегальними грошима і втік до Ізраїлю перед затриманням НАБУ. Штілерман також фігурує на плівках як «Електронік» і визнає, що давно знає Олександра Цукермана, що свідчить про їхнє спільне середовище.
По-третє, Штілерман багато років мав російське громадянство і до недавнього часу мав легальний бізнес у Росії. Його колишня дружина та діти залишилися в Москві, що не є секретом для російських спецслужб. Виявилося, що він вирішив вивезти їх лише влітку 2025 року, коли почалися скандали навколо Міндіча, а вивозом займався Фурсенко.
По-четверте, Штілерман сам назвав себе конструктором ракети «Фламінго», яку Зеленський і «Фаєр Поїнт» рекламували як здатну знищувати рашистські заводи. Проте ракета не стала серійною, і чутки свідчать, що її легко збивають. Дрони не змогли завдати необхідних руйнувань на заводах, що призвело до дефіциту пального в Україні.
Богдан Мірошниченко, головний редактор «Оборонки», підтвердив, що на зустрічі з журналістами представник Генштабу визнав, що «фламінго» — це експериментальна зброя, яка ще не довела свою ефективність. Таким чином, «Фаєр Поїнт» не змогла надати те, що могло б врятувати ситуацію, коли Зеленський говорить про вибір між гідністю та важкою зимою.
З огляду на це, постає питання: наскільки страх Штілермана міг впливати на його рішення, коли від нього залежав результат у війні? Які зв’язки з ворогом мали б перевірятися у людей, призначених Зеленським ключовими у війні? В результаті, ми отримали найгірший варіант з можливих, і наразі вже неможливо дізнатися, що могло бути, якби ситуація була іншою.
Скандали навколо “Фаєр Пойнт”: корупційні зв’язки та дрони
Денис Штілерман, конструктор компанії “Фаєр поїнт”, після численних викриттів намагається знищити сліди та згадки про свої зв’язки з Міндічем — ключовою фігурою у схемах освоєння бюджетів на дрони. Незручні факти зникають з інформаційного простору, а сам Штілерман плутається у поясненнях, що лише підтверджує його причетність до цих зв’язків. Ми публікуємо розслідування з деталями, фактами та свідченнями, які намагаються стерти, адже вони показують реальну роль учасників цієї схеми.
Штілерман заперечує, що Міндіч має стосунок до фірми, яка освоює левову частку бюджету України на дрони, і навіть переписав цю фірму на себе. Проте він визнав, що в “Фаєр поїнті” працював адміністратор Ігор Фурсенко, який на плівках Міндіча скаржився, що йому важко нести $1,6 млн. Виглядає, що він займався обналом і легалізацією грошей, а також мав бронь від мобілізації.
Штілерман також визнав, що його банкір — Михайло Цукерман, рідний брат Олександра Цукермана, відомого з плівок як «Шугерман», який також займався нелегальними грошима і втік до Ізраїлю до затримання НАБУ. Сам Штілерман фігурує на плівках як «Електронік» і визнає, що знає Олександра Цукермана давно, вони є представниками одного середовища.
Крім того, Штілерман довгі роки мав російське громадянство і легальний бізнес у Росії, що робило його помітним для ФСБ. У Москві залишилась його колишня дружина з двома дітьми. Він вирішив вивезти їх лише влітку 2025 року, коли почалися проблеми з Міндічем, а вивозом займався Фурсенко.
Штілерман також назвав себе конструктором ракети «Фламінго», яку Зеленський і “Фаєр поїнт” рекламували як здатну знищувати рашистські заводи. Проте ракета не стала серійною, і з фронту надходять чутки про її низьку ефективність. Богдан Мірошниченко, головний редактор «Оборонки», підтвердив, що представник Генштабу визнав, що “фламінго” — це експериментальна зброя, яка ще не довела свою ефективність.
Таким чином, “Фаєр поїнт” не зміг надати те, що могло б змінити ситуацію, коли Зеленський говорить про вибір між гідністю та важкою зимою. Штілерман, знаючи про ризики для своєї родини, продовжував працювати над проектами, які не виправдали сподівань. Це ставить під сумнів його здатність приймати рішення, які впливають на хід війни. Питання про зв’язки з ворогом у людей, призначених Зеленським ключовими фігурами у війні, залишається відкритим.
Держфінмоніторинг: Засікання, Рекорди та Відсутність Результатів
Чотири місяці тому операція «Мідас» мала стати «ураганом», який би ліквідував корупційну верхівку в енергетичному секторі. Однак, у березні 2026-го ми спостерігаємо лише «помірний вітерець»: фігуранти отримують заставу, керівництво «Енергоатома» залишається на своїх посадах, а НАБУ стикається із саботажем. Головною «невидимою» фігурою цієї історії є Державна служба фінансового моніторингу та її очільник Філіп Пронін.
Згідно з публікацією ZN.ua, «Держфінмоніторинг: рекорди у звітах, нуль у справах і сотні мільйонів виведені з країни»», звичайні українці продовжують доводити походження кожної копійки, тоді як через слабкі фільтри фінрозвідки нелегально виводяться 100 мільйонів доларів у руки «людей Омсона» та росіян. Питання, чому голова Фінмону ігнорує запити НАБУ на 319 днів, чому його заступник знаходить «готові конверт-центри» та чому Банковій вигідно мати на цій посаді людину, яка «забуває» навіть вартість власних BMW — розглядаються детальніше.
Чотири місяці після оприлюднення подробиць операції «Мідас», ця операція вщухла до помірного вітру, який лише здіймає пилюку під час судових слухань. Наглядова рада НАЕК «Енергоатом» була змінена, але не керівництво, хоча т.в.о. голови правління Павла Ковтонюка можна знайти на плівках Національного антикорупційного бюро. Згадується, що «шлагбаум» досі функціонує, оскільки НАЕК продовжує блокувати оплати підрядникам. Однак про це вже не говорять, а НАБУ припинило прослуховування.
Олексій Чернишов отримав заставу. Герман Галущенко також шукає заставу. Тимур Міндіч та Олександр Цукерман перебувають в Ізраїлі. Андрій Єрмак очолив комітет в Національній асоціації адвокатів. Президент запевняє, що корупція в Україні на рівні будь-якої країни Євросоюзу. При цьому майно в «ЖК Династія» складає чотири об’єкти, а потенційні власники обмежені лише Чернишовим та Міндічем.
Ключове запитання, на яке ніхто не дав відповіді: як учасники схеми відмивають понад 100 млн дол.? По-перше, якщо така можливість існує, її варто прикрити, бо «шлагбауми» на території не переведуться. По-друге, необхідно спитати відповідальних осіб, що ж саме їх засліпило, що вони не помітили, як країна втрачає щорічний бюджет Житомира чи Чернівців.
Видно, що головний «відмивач» цієї схеми — Івор Омсон — досі відмиває гроші з «вишок Бойка», і, незважаючи на зусилля щодо боротьби з легалізацією злочинних доходів, він не втратив можливостей для надання своїх послуг. Додає пікантності той факт, що більшість клієнтів Омсона — не українці, а росіяни, тобто тут у вас співпраця з країною-агресоркою, та фінансування тероризму.
Філіп Пронін, голова Держфінансового моніторингу України, є маловідомою громадськості організацією. Проте, кожен раз, коли банк просить дані про походження ваших коштів, Державна служба фінансового моніторингу виявляє підозрілі операції та зупиняє злочини. Хоча доказів на це мало.
«Вишки Бойка» — це дикі часи, коли гроші носили в пакетах BMW. Багаторічне виведення коштів з Приватбанку вважалося інновальною схемою. А зараз, які виправдання? Українські банки скоро будуть чемпіонами світу за кількістю критеріїв ризиковості. Навіть пенсіонери подають довідки про доходи. Українські працівники бояться підвищення зарплати. А в уряді — дефіцит кадрів, бо статус ПЕП — це підвищена ризиковість. Фінмон не подобається ні людям, ні банкам, але не обтяжує ані корупціонерів, ані сам Держфінмоніторинг.
Згідно з даними, Держфінмоніторинг передав до правоохоронних органів 208 матеріалів (або 300, або 1200 – залежно від звіту) протягом 2024-2025 років, що у 14 разів більше, ніж торік. З огляду на те, що НАБУ неодноразово скаржилося на труднощі з отриманням інформації, у справі про 100 млн дол. НАБУ так і не отримало жодної інформації від фінмону.
Суд визнав, що у справі про розкрадання коштів на будівництві фортифікацій Полтавською ОВА, керівником якої на той момент був Пронін, а його заступником — Богдан Корольчук, було 14 окремих епізодів різних ступенів зухвалості, включно зі створенням мережі ухиляння від мобілізації. В рамках цього провадження було знайдено готовий конверт-центр з печатями різних юросіб-резидентів, документами, SIM-картами, 300 тис. дол. та 3 млн грн готівки.
З огляду на це, не дивно, що Пронін ігнорує запити НАБУ. Він так само, як і раніше, заступається за осіб, які не бажають відповідати критеріям відносно ризиків.
Автор: Юлiя Самаєва
Українські силовики готують запит на екстрадицію Міндіча та Цукермана
Україна готує документи для процедури екстрадиції ключових фігурантів у справі “Мідас” – бізнесмена Тимура Міндіча та його бізнес-партнера Олександра Цукермана, які зараз перебувають в Ізраїлі. Наразі складно прогнозувати, чи вдасться їх повернути.
Про це в інтерв’ю “Суспільному” розповів директор НАБУ Семен Кривонос.
Складний процес повернення
Для НАБУ процедура екстрадиції ніколи не є простою формальністю.
“Це цілий процес, який включає підготовку відповідного запиту, його надсилання, супровід та комунікацію з партнерами. Відверто кажучи, складно сказати на 100%, чи вдасться нам здійснити екстрадицію з Ізраїлю чи будь-якої іншої країни”, – зазначив Кривонос.
Процедура стала складнішою після початку повномасштабної війни
За словами директора НАБУ, процедура екстрадиції є складною і залежить, зокрема, від рішень судів у тих юрисдикціях, де ухвалюється рішення про екстрадицію.
“Наші фігуранти використовують ситуацію в країні як аргумент (мотивуючи неможливість повернення, — ред.). Це може здаватися смішним чи абсурдним, але ми стикалися з такою практикою судів: “Вибачте, у країні небезпечно, це може загрожувати життю”. І суди в європейських юрисдикціях приймають це як аргумент та відмовляють в екстрадиції через безпекову ситуацію”, – пояснив Кривонос.
Водночас він зауважив, що останнім часом ситуація покращилася, і НАБУ вдалося екстрадувати кілька осіб.
Відповідаючи на запитання щодо реакції Ізраїлю на запит про екстрадицію Міндіча і Цукермана, директор НАБУ зазначив: “Наразі ми в процесі підготовки та надсилання екстрадиційного запиту. Нагадую, що запит надсилається через Офіс генерального прокурора, а готується у нас. Документи ще в процесі підготовки”.
Піраміда «Мідас»: як Галущенко-«Сигізмунд» відмивав мільйони «Енергоатома» через офшори
«Сигізмунд їде у відрядження і заскочить до дружини» — ці зашифровані фрази з прослуховування НАБУ стали фундаментом для арешту ексміністра Германа Галущенка. Слідство розкрило трирівневу піраміду «Мідас», де державний «Енергоатом» перетворився на дійну корову для офшорного Hamilton Fund. Поки понад 425 мільйонів гривень вимивалися на швейцарські рахунки та оплату елітного коледжу для сина міністра, сам Галущенко у СІЗО віджартовувався про «заможних кумів» та ставив «плюсики» під фотографіями жахливих камер для детективів НАБУ. Розбираємося, як працювала «пральня» на Грушевського та хто такий «Тенісист», що забезпечував стабільні притоки доларів у тіньову таблицю «Мангеттен».Як діяла злочинна група, і що на свій захист в суді говорив Галущенко, розповідає Тетяна Ніколаєнко (Цензор.НЕТ), журналістка розкриває технічні деталі того, як працювала «пральня» в енергетичному секторі та які саме докази стали фатальними для ексміністра.Вищий антикорупційний арештував колишнього міністра енергетики Германа Галущенка з правом внести заставу у 200 мільйонів гривень. У неділю НАБУ фактично зняло з поїзда колишнього міністра, а слідом вручили підозру у відмиванні коштів. Згідно з повідомленням Національного антикорупційного бюро у лютому 2021 року на острові Ангілья (самоврядна заморська територія Великої Британії) за ініціативи учасників злочинної організації у справі “Мідас”, було зареєстровано фонд, який мав залучити близько $100 млн “інвестицій”. Одним з інвесторів цього фонду виявилась і родина міністра Галущенка (ексдружина та діти). За даними слідства, за період перебування Галущенка на посаді через його довірену особу, відому як “Рокет” (ексрадник міністра енергетики Ігор Миронюк – ред), злочинна організація отримала понад $112 млн готівкою від протиправної діяльності в енергетичному секторі.Як зазначив прокурор у справі Галущенка, слідство виділяє три рівні злочинної організації в рамках відомої справи Міндіча. “Шугермен” — це перший рівень, де діяли власне Тімур Міндіч та Цукерман.На другому рівні працювали підлеглі Цукермана в його таємному офісі, де власне відбувався розподіл коштів та їх відмивання.А третій рівень – це робота радника Галущенка Миронюка та директора з безпеки Енергоатому Басова, які і отримували гроші з компаній в енергетичній сфері.Гроші відмивались через фонд, який очолив давній знайомий учасників злочинної організації, громадянин Сейшельських Островів та Сент-Кітс і Невіс, Івор Омсон.Основний фонд називався “Hamilton Fund”, з нього гроші переказували також на компанії “Congem ventures” та “Oros ventures”.Зокрема, в інтересах клієнта “Oros” лише в період з 29 березня 2024 року до 1 квітня 2025 року було переміщено коштів в загальній сумі 7 мільйонів 432 тисячі 27 доларів США, що становить понад 294 мільйони гривень. Частина вказаних коштів за дорученням Галущенка була розміщена на депозитних рахунках “Hamilton Fund”, в тому числі від імені фонду, в інтересах компанії “Швейцарський банк”, “UBS Switzerland AG” та “UVP Bank AG”.Крім того, в інтересах компанії “Oros” фондом було розміщено, зокрема, 11 квітня 2024 року депозит 2 мільйони доларів США і 5 серпня 2025 року ще 600 тисяч доларів США. Кошти розміщені в квітні 2024 року на депозитному рахунку через рік у квітні 2025 року були повернуті з отриманим доходом 75 тисяч доларів США як відсотки від депозиту.Також в інтересах компанії “Congem” фондом було розміщено в березні 2024 року депозит на 2 мільйони доларів США і в жовтні 2024 року депозит 700 тисяч доларів США. Кошти розміщені в березні 2024 року на депозитний рахунок у березні наступного року були повернені в сумі 2 мільйони доларів США з утриманим доходом 88 767 доларів США як відсотки по депозиту. І в подальшому також були розміщені 2,5 мільйони доларів США на депозит.Кошти, які були розміщені 12 квітня 2024 року, 12 квітня 2025 року були повернені в сумі 700 тисяч доларів США з доходами від депозиту в вигляді відсотків на суму понад 30 тисяч доларів США і в подальшому 17 квітня було списано 700 тисяч доларів США з повторним розміщенням на депозит.Також частина вказаних коштів були використані на оплату навчання дітей Галущенка в приватних школах у Швейцарії.Як відомо, на початку грудня 2025 журналісти проєкту розслідувань “Схеми” розповіли, що 18-річний син Галущенка Максим вже четвертий рік поспіль вчиться в одному з найдорожчих приватних коледжів Європи – College Alpin Beau Soleil у Швейцарії.Це – міжнародний приватний коледж-пансіон у містечку Віллар-сюр-Оллон.Вартість навчання разом із проживанням, як встановили журналісти, сягає до 200 тисяч доларів на рік. А син Галущенка Максим вчиться там четвертий рік.Гроші отримала дружина Галущенка Ольга Богданова.Загальна сума виведених грошей за відстежені періоди склала понад 425 мільйонів. Тому саме таку заставу і просили детективи в суді при обранні запобіжного заходу.Прокурор у справі також розповів, яким чином було встановлено, що в схемі Міндіча колишній міністр енергетики Галущенко фігурує як Професор та Сигізмунд. Так учасники схеми Міндіча обговорюють між собою розподіл коштів і кажуть: “Это я дам Сигизмунду. Завтра он едет в командировку и заскочит к жене”.Розмова відбулась 5 червня 2025 року. В той же час, відповідно до відомостей щодо перетину державного кордону, Галущенко дійсно виїздив за кордон 7 червня 2025 року.В іншій розмові між собою підозрюваних у справі Миронюка та Басова (організаторів поборів з компаній в енергетичному секторі) вони згадують Галущенка вже як Професора, поряд з цим вживають і його ім’я Герман Валерійович.Серед іншого Миронюк і Басов згадують Галущенка як Професора, коли обговорюють наглядові ради. В розмові вони зазначають, що повного списку кандидатів нема, і Миронюк хоче ще раз про це “поговорити з Професором”.Також зафіксовано зустріч 30 червня 2025 року між Цукерманом і Міндічем, під час якої Міндіч цікавиться у Цукермана Сигізмундом, а також у розмові загадують Чегевару (так називали ексміністра національної єдності Олексія Чернишова).Крім цього, слідчими було зафіксовано розмови від 11 лютого 2025 року між співробітницею “пральні” Устименко та Цукерманом, у яких спочатку обговорюється таблиця “приходів” “Манхеттен” – зокрема чи вносити гроші, де як “постачальників” згадують Тенісиста та Сигізмунда.18 лютого 2025 року вже Цукерман спілкується з Устименко.Устименко: Шура, что-то привез? Расскажи.Цукерман: 560.Устименко. И..Цукерман: Доллары, да, везде доллары.Фурсенко: а кто?Цукерман: Это я дам Сигизмунду.Завтра он едет в командировку и заскочит к жене”.19 березня 2025 року вже Цукерман спілкується з Устименко.Устименко: Шура, что-то привез?Цукерман: 560.Устименко. И..Цукерман: СигизмундуУстименко: Это его лично или как?Цукерман: Лично 560.Під час судового засідання суддя поставив запитання Галущенку: “Якщо я раптом дійду висновку про обґрунтованість клопотання прокурора, яку суму застави ви готові внести?”.Галущенко відповів посмішкою на цю репліку.“Ну, я не знаю, думаю, що мільйонів 30 би знайшов, 20”, — сказав колишній міністр.Суддя вирішив інакше – він обрав запобіжний захід у 200 мільйонів. За Галущенка їх можуть внести інші особи, але з легальних коштів.Авторка: Тетяна Ніколаєнко