Зловживання владою в умовах воєнного стану призвели наприкінці минулого року до політичної кризи, яка стала найбільшою з початку повномасштабного вторгнення та необмеженої каденції президента Володимира Зеленського. Попри численні застереження з боку політиків, журналістів та небайдужих громадян, система управління, побудована на особистих зв’язках, призвела до корупції. На найдорожчій українській землі, у столичному Козині, під час війни виросли чотири маєтки, кожен площею близько 1000 квадратних метрів. Це стало предметом обговорень, але НАБУ і САП досі не можуть довести справу до кінця. Тим часом, отримувач найбільшого з будинків може користуватися фактичним імунітетом від антикорупційного переслідування, поки залишається на посаді.
Атака на незалежність НАБУ і САП почалася з емоційної фрази президента: “Вони полізли у сім’ю”. Невдовзі троє найближчих друзів президента опинилися в центрі корупційних історій. Президент публічно дистанціювався, заявивши, що під час війни “друзів не існує”. Проте питання залишилося: чи дійсно це так, чи просто змінився спосіб їхнього захисту.
Надмірна жадібність політичного центру, який концентрував владу не з необхідності, а за інерцією, призвела до створення “Міністерства національної єдності” для кума президента Олексія Чернишова. Парламент, принижений липневим голосуванням, не спробував взяти реванш. Напередодні нового року, після обшуків у керівника ОП Андрія Єрмака, НАБУ і САП завітали до парламенту. Юрій Кісєль та інші депутати отримали підозри в участі у злочинній організації, що роздавала хабарі за дисципліну.
Таким чином, українська парламентсько-президентська республіка увійшла в 2026 рік не лише з відключеннями світла, а й з підозрами в корумпованості обох центрів влади. Політичний шок від роботи НАБУ не призвів до переосмислення, відповідальності чи реформ, на яких наполягали європейські партнери. Спікери влади звинуватили в корупції тих, хто її викрив.
Хоча проведення виборів під час війни неможливе, президент і народні депутати залишаються єдиними громадянами України, які мають простір для вибору. Проте реформи, які мали б обмежити концентрацію влади, не відбуваються. Операція НАБУ і САП під назвою “Мідас” може виявитися не лише про корупцію, а й про збереження старих облич.
Коли Діоніс мандрував світом, його супутник Сілен заснув у саду. Мідас, прийнявши його, попросив, щоб усе, до чого він торкається, ставало золотом. Але згодом зрозумів, що це прокляття. Найвпливовіші учасники українського політичного життя можуть вловити паралелі з сьогоденням. Тимур Міндіч, який був більше, ніж просто співвласником “Кварталу 95”, та Олексій Чернишов, що став віцепрем’єр-міністром, можуть бути фігурантами нових корупційних схем.
Операція “Мідас” вийшла в публічну площину, і вже тоді стало відомо про обговорення великих сум грошей між фігурантами справи. Проте походження коштів та власники маєтків залишаються загадкою. В політичних колах ходять чутки про те, що Чернишов будує маєтки для себе, Міндіча, Єрмака та президента Зеленського. Операція “Мідас” могла б просуватися швидше, якби були умови для співпраці з Державною службою фінансового моніторингу, наявність експертної установи та відсутність тиску на слідство.
У справі доплат депутатам у конвертах підозри отримали народні депутати від “Слуги народу”. Депутати бояться голосувати, оскільки можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Проте за чотири місяці після перших підозр жоден із нардепів не отримав нових звинувачень. Ситуація виглядає так, що ніхто з тих, хто на вершині влади, не готовий йти на угоду зі слідством. Вимоги європейських партнерів до реформ дедалі більше нагадують пропозицію владі “зробити” саму себе. Перемагати саму себе – не в українській політичній традиції.
