Позначка: Кубраков Александр

Корупційні схеми в Україні: нові виклики та старі обличчя

Зловживання владою в умовах воєнного стану призвели наприкінці минулого року до політичної кризи, яка стала найбільшою з початку повномасштабного вторгнення та необмеженої каденції президента Володимира Зеленського. Попри численні застереження з боку політиків, журналістів та небайдужих громадян, система управління, побудована на особистих зв’язках, призвела до корупції. На найдорожчій українській землі, у столичному Козині, під час війни виросли чотири маєтки, кожен площею близько 1000 квадратних метрів. Це стало предметом обговорень, але НАБУ і САП досі не можуть довести справу до кінця. Тим часом, отримувач найбільшого з будинків може користуватися фактичним імунітетом від антикорупційного переслідування, поки залишається на посаді.

Атака на незалежність НАБУ і САП почалася з емоційної фрази президента: “Вони полізли у сім’ю”. Невдовзі троє найближчих друзів президента опинилися в центрі корупційних історій. Президент публічно дистанціювався, заявивши, що під час війни “друзів не існує”. Проте питання залишилося: чи дійсно це так, чи просто змінився спосіб їхнього захисту.

Надмірна жадібність політичного центру, який концентрував владу не з необхідності, а за інерцією, призвела до створення “Міністерства національної єдності” для кума президента Олексія Чернишова. Парламент, принижений липневим голосуванням, не спробував взяти реванш. Напередодні нового року, після обшуків у керівника ОП Андрія Єрмака, НАБУ і САП завітали до парламенту. Юрій Кісєль та інші депутати отримали підозри в участі у злочинній організації, що роздавала хабарі за дисципліну.

Таким чином, українська парламентсько-президентська республіка увійшла в 2026 рік не лише з відключеннями світла, а й з підозрами в корумпованості обох центрів влади. Політичний шок від роботи НАБУ не призвів до переосмислення, відповідальності чи реформ, на яких наполягали європейські партнери. Спікери влади звинуватили в корупції тих, хто її викрив.

Хоча проведення виборів під час війни неможливе, президент і народні депутати залишаються єдиними громадянами України, які мають простір для вибору. Проте реформи, які мали б обмежити концентрацію влади, не відбуваються. Операція НАБУ і САП під назвою “Мідас” може виявитися не лише про корупцію, а й про збереження старих облич.

Коли Діоніс мандрував світом, його супутник Сілен заснув у саду. Мідас, прийнявши його, попросив, щоб усе, до чого він торкається, ставало золотом. Але згодом зрозумів, що це прокляття. Найвпливовіші учасники українського політичного життя можуть вловити паралелі з сьогоденням. Тимур Міндіч, який був більше, ніж просто співвласником “Кварталу 95”, та Олексій Чернишов, що став віцепрем’єр-міністром, можуть бути фігурантами нових корупційних схем.

Операція “Мідас” вийшла в публічну площину, і вже тоді стало відомо про обговорення великих сум грошей між фігурантами справи. Проте походження коштів та власники маєтків залишаються загадкою. В політичних колах ходять чутки про те, що Чернишов будує маєтки для себе, Міндіча, Єрмака та президента Зеленського. Операція “Мідас” могла б просуватися швидше, якби були умови для співпраці з Державною службою фінансового моніторингу, наявність експертної установи та відсутність тиску на слідство.

У справі доплат депутатам у конвертах підозри отримали народні депутати від “Слуги народу”. Депутати бояться голосувати, оскільки можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Проте за чотири місяці після перших підозр жоден із нардепів не отримав нових звинувачень. Ситуація виглядає так, що ніхто з тих, хто на вершині влади, не готовий йти на угоду зі слідством. Вимоги європейських партнерів до реформ дедалі більше нагадують пропозицію владі “зробити” саму себе. Перемагати саму себе – не в українській політичній традиції.

Мільярди в тіні: схема з майна та «смотрящі» за Мін’юстом

Протягом багатьох років НАБУ та САП викрили масштабні корупційні схеми, пов’язані з реалізацією арештованого майна через АРМА та державне підприємство «СЕТАМ». Ключовою фігурою в цій історії є юрист Андрій Довбенко, якого правоохоронці оголосили в розшук за організацію схеми продажу активів за заниженими цінами та інші корупційні оборудки у сфері Міністерства юстиції. Ми розкриваємо деталі цього розслідування – про що йшлося та за що Довбенка оголошено в розшук.

У часи Порошенка в Україні існувала «сімка» – група керівників органів влади, яка контролювала потоки. Це було засідання конкурсної комісії за квотами. Часто у цілих галузях монополізувала силу одну групу. Наприклад, до потоків Одеського припортового заводу присмокталися угруповання Кононенка (БПП), Мартиненка (Народний фронт) та Коломойського.

У сфері юстиції також існував складний механізм управління. Міністром був призначений Павло Петренко з «буковинського» клану «Народного фронту». Олександр Грановський, правоюра Ігоря Кононенка (який був правою рукою Порошенка), був його радником. Між цими угрупованнями постійно відбувалися напружені ситуації, і правоохоронні органи та медіа час від часу отримували інформацію про дії учасників та тіньових домовленостей.

Наприклад, приватні виконавці повідомляли про вимагання 30% відкатів від премій. «Смотрячими» названо Петра Пінкаса та Андрія Довбенка.

Довбенко раніше працював у «Ернст енд янг», але потім став власником юридичних фірм «Ен енд Ді», «Неоклеус і Довбенко», «Евріс». Перед Майданом він обслуговував Сергія Курченка та був одружений на Дарії Зарівній, фігурі гламурної тусовки. Дарія закінчила КНУ ім. Шевченка у 2000 році, а її однокурсники після Майдану з’явилися у контексті Міністерства юстиції. Уляна вийшла заміж за Віктора Вишньова, який очолив «СЕТАМ». Владислав Власюк очолив Директорат з прав людини Міністерства юстиції.

НАБУ виявило організоване злочинне угрупування, очолене Андрієм Довбенком. Він пропонував голові АРМА корупційну схему з реалізації арештованого майна. Довбенко, добре знаючи специфіку діяльності АРМА, розробив план: контроль за етапами передачі речових доказів, їх продаж за заниженою ціною на підконтрольному майданчику, що належить компаніям, в яких він був зацікавлений. Антон Янчук і Павло Петренко, працюючи в уряді, брали участь у схемі.

Голова АРМА Антон Янчук забезпечив прийняття нормативної бази, яка дозволила створити видимість законності для маніпуляцій. Віктор Вишньов, керівник «СЕТАМу», забезпечував проведення електронних торгів, що дозволяло перемогти заздалегідь визначеним особам.

За результатами чотирьох епізодів продажу майна за заниженою вартістю було втрачено 485 млн грн.

Олег Ляшко та Сергій Скуратовський також брали участь у корупційній схемі. Скуратовський, будучи депутатом, організував будівництво комплексу, де за допомогою схеми з продажу майна втратили 128 млн грн.

Юридичні фірми Довбенка (наприклад «Неоклеус і Довбенко») отримували гроші за «юридичні послуги» від банків і підприємств, які намагалися отримати рішення по стягненню боргів. Ці гроші розподілялися між юристами та службовими особами Міністерства юстиції.

Андрій Довбенко та Анна Огренчук, а також інші фігуранти справи, були пов’язані особистими стосунками та бізнес-інтересами. Вони були пов’язані з «СЕТАМом», Укравтодором, та з числа осіб, які працювали в правоохоронних органах та судах.