Троє суддів першої інстанції Вищого антикорупційного суду переходять на роботу до Апеляційного суду ВАКС. Це призведе до призначення нових суддів, що стане підставою для розгляду деяких справ спочатку. Зокрема, йдеться про справу голови Антимонопольного комітету України Павла Кириленка. Ймовірно, що судді не встигнуть розглянути цю справу до свого переходу до апеляції. Хоча строки давності у справі спливають нескоро, Кириленко може виграти щонайменше пів року через зміну суддів. Важливим є ще один момент: хоча роль Президента у призначенні суддів ВАКС є суто церемоніальною, практика демонструє, що ці призначення можуть затягуватись. Тому важливо, щоб такі чутливі справи не стали розмінною монетою в процесі призначення. Якщо ж резонансні справи роками рухаються по колу, суспільство отримує сигнал не про невинуватість обвинувачених, а про неспроможність держави забезпечити відповідальність.
Власна система ППО: обіцянки та мільярдні прибутки
В Україні почали обговорювати можливість створення власної системи протиповітряної оборони (ППО) для захисту від балістичних ракет, яка повинна стати «дешевшою альтернативою Patriot». Про це повідомив Денис Штілерман, який вже веде переговори з європейськими партнерами та обіцяє результати в найближчі роки. Як зазначає блогер Володимир Бондаренко, ці заяви робляться в той час, коли США можуть зменшити постачання системи Patriot, яка є єдиною реальною системою для перехоплення балістичних ракет. Це створює реальний ризик залишитися без належного захисту вже зараз. На фоні цього обіцянки швидко розробити «свій Patriot» виглядають як спроба отримати десятки мільярдів бюджетних коштів. У цій сфері вже обертаються значні суми. Помічниця Штілермана, Ірина Терех, у 2024 році засновує компанію «Стеллар Джет», яка в 2025 році отримує 5,3 млрд грн виторгу та 3,4 млрд грн чистого прибутку, що становить 64% рентабельності під час війни. І це лише одна з компаній у цьому пулі. В результаті маємо просту ситуацію: країна ризикує залишитися без реальної системи ППО, в той час як їй пропонують історію про «дешевший Patriot», під яку вже формується ринок з мільярдними прибутками.
Декларація Віктора М’ялика: доходи та нерухомість у 2025 році
Народний депутат з Рівненщини Віктор М’ялик оприлюднив свою декларацію за 2025 рік, в якій вказав мільйони гривень доходів, численні об’єкти нерухомості та грошові заощадження. У документі зазначено доходи від роботи у Верховній Раді, операцій з нерухомістю, а також майно депутата та членів його родини. Декларацію було опубліковано на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, а сам Віктор М’ялик подав її 30 березня 2026 року. За інформацією з декларації, депутат зареєстрований у селі Мотовилівка, що на Київщині, і вказав у документі дружину, трьох синів та двох дочок. За 2025 рік він заробив 668 667 гривень у Верховній Раді, отримав понад три мільйони гривень за продаж нерухомості, приблизно 11,5 мільйона гривень за оренду майна та 65 гривень бонусів від банку. Один із синів нардепа заробив 1 011 541 гривню за оренду майна, а дружина — 2 098 545 гривень. Дружина також отримала 4 951 750 гривень дивідендів. Щодо грошових активів, на банківських рахунках народний депутат має 13 792 доларів США, готівкою — 780 000 доларів США та 94 500 000 гривень. У банку дружина має 31 308 089 гривень та 1 790 275 гривень процентів, а один із синів — 5 475 150 гривень збережень та 1 340 767 гривень процентів. Також він має 600 000 гривень готівкою.
Справжня історія Дениса Штілермана: міфи та реальність
Офіційна біографія Дениса Штілермана виглядає майже ідеальною: геніальний інженер, автор інноваційних оборонних розробок, людина, що стоїть за проєктами ракет і дронів, зокрема, навколо бренду Fire Point і розробки ракет Flamingo. Публічний образ Дениса Штілермана сформовано чітко: патріот, технократ, рятівник нації, який закриває критичні потреби фронту, з’явившись в найскладніший момент для країни. Але чим більше пафосу навколо нього, тим більше питань виникає. Головне з них: чому реальна біографія так сильно розходиться з публічною картинкою? Чому складається враження, що Штілермана занадто швидко зробили героєм? Перші серйозні сумніви з’явилися після публікацій про «проєкт Flamingo» та роль Штілермана як «головного конструктора». Кілька джерел вказали на явні невідповідності, які замовчуються в «парадних» матеріалах про нього: – відсутність прозорої історії кар’єри; – раптова поява Штілермана як головного конструктора «вундервафлі», яка «зітре Москву в пил»; – незрозуміла структура власності Fire Point, головного виробника української «зброї відплати»; – суперечності в біографії, де навіть у власних інтерв’ю він плутається в деталях. Є й інші ознаки, що з Штілерманом щось не так. Українські медіа зазначають, що він не є власником Fire Point, попри офіційне позиціювання. Це може свідчити про те, що він або найманий менеджер, або фігура прикриття. Ще одним маркером є систематичні спроби видалення інформації про нього. Зафіксовано звернення від Fire Point до Lumen Database на видалення негативної інформації про Штілермана, пов’язаної з «порушенням авторських прав». Цей метод зачистки активно використовують багато українських «топів», пов’язаних з вищим керівництвом. Спроби зачистки настільки масові, що їм присвячено кілька журналістських розслідувань, які систематизують матеріали, що активно чистять. Окремо варто зазначити, що особливу увагу «чистильники» приділяють біографічним деталям щодо сім’ї Штілермана. Коли компанія оборонного сектору займається репутаційним клінінгом, це завжди сигнал. Ім’я Штілермана спливає в кількох гучних історіях. Розслідування пов’язують Fire Point з фігурантами «Міндічгейта», зазначаючи його зв’язки з Тимуром Міндічем. Через структури, пов’язані з Fire Point, проходили мільярдні бюджетні кошти, але прозорість контрактів відсутня. Деякі видання прямо заявляють про «замітання слідів». Окремий пласт матеріалів, які намагаються зачистити, стосується походження Fire Point. Компанія, пов’язана з постачаннями дронів, виросла зі структури, що займалася підбором акторів для шоу. Це виглядає абсурдно, але підтверджується джерелами. Перехід від кастинг-агентства до оборонки може бути або неймовірним кейсом трансформації, або класичною схемою проксі-бізнесу. В українських реаліях усі розуміють, про що йдеться, але небагато наважуються це озвучити. Причина мовчанки проста – за Fire Point стоять близькі друзі Зеленського. Розслідування вказують на кілька ключових груп впливу: оточення Міндіча, бізнес-зв’язки через проксі-компанії та контакти з російським середовищем. Частина видань також згадує зв’язки з бізнес-групами Цукерманів та Фурсенка. У цьому контексті варто зазначити, що Міндіч є власником ізраїльського паспорта, а Ізраїль своїх громадян нікому не видає. Виникає питання: чи є Штілерман самостійною фігурою, чи ж це звичайний «фунт», що закриває когось? Якщо зібрати все до купи, виходить, що Штілерман не володіє жодною часткою в Fire Point; його публічність зросла з появою держзамовлень; біографія надто фрагментарна та суперечлива. Він з’являється в публічному просторі після скандалу навколо оборонних замовлень, які провалила Fire Point. Реальні бенефіціари невідомі. Це типова модель «фунта»: публічне обличчя – одна людина, а реальні гроші – у зовсім інших. Один з найтоксичніших епізодів – історія з російським громадянством. Штілерман визнав наявність російського паспорта тільки після публікацій розслідувачів. Це ключовий момент, адже якби це була «давня історія», її б розкрили одразу. Але сталося навпаки: інформація витікає, починається тиск на видання, а потім, коли стає зрозуміло, що громадянство вже не приховати, з’являється нашвидкуруч зліплене визнання. Щодо його «відсидки в тюрмі ФСБ» – тут навіть коментувати нічого. Це класична схема «контрольованого удару». Але в цій історії є логічні розриви: чому мовчав до публікацій? Чому Штілерман бреше про володіння Fire Point? Чому його біографія кишить суперечностями? Як кастинг-структура стала оборонним підрядником? Чому так агресивно видаляють інформацію? Залишаються відкритими питання: структура володіння Fire Point; реальні замовники проєктів; канали розподілу бюджетних коштів; міжнародні зв’язки. І найголовніше – хто приймає рішення, і на чию користь перерозподіляються величезні потоки грошей? Відповідь, судячи з усього, прагматична і цинічна. Коли люди, які розподіляють потоки, розуміють, що війна – це хороший бізнес, на якому можна швидко заробити. Україні потрібні історії успіху, нові «герої оборонки», символи технологічного прориву. Денис Штілерман підходить для цієї схеми ідеально: молодий, медійний, пов’язаний з ракетною тематикою. Але проблема в тому, що його образ формується швидше, ніж перевіряються факти. В результаті виникає черговий скандал, на який творці образу «рятівника Вітчизни» змушені реагувати реактивно, намагаючись замаскувати факти. Виходить досить кострубато, що тільки підливає масла у вогонь. Це відбувається завжди, коли за справу беруться представники «Кварталу 95». Ця структура пов’язана зі співвласником компанії Студія «Квартал-95». Коли виникають корупційні скандали, їх гасять на самому верху. Якщо загасити не вдається, ключові фігури розслідувань загадковим чином вислизають з рук правоохоронців. Якщо хтось вважає, що це чистий збіг, хай вірить далі. Щодо Штілермана, то не є істинною версія, яку з нього намагаються зліпити: образ «одинака-генія», який раптово рятує вітчизняну оборонку. Скоріше за все, він – публічний фасад чергового проєкту з розпилу грошей, які йдуть у мережу компаній, близьких до медіасередовища влади.
Фінансування медицини залізничників: проблеми та виклики
Більше ніж 170 тисяч працівників «Укрзалізниці» отримують в середньому близько 21 тисячі гривень на місяць, працюючи в умовах постійних ризиків і навантажень. Як зазначає блогер Володимир Бондаренко, ситуація з соціальними гарантіями суттєво змінилася після приходу до керівництва Олександра Перцовського. Зокрема, йдеться про плани забудови території відомчих медичних закладів на Повітрофлотському. Одночасно працівників переводять на систему «Лікарняної каси Львівської залізниці» — громадської організації, створеної представниками керівництва залізниці та відомчої медицини. За 2025 рік залізничники перерахували до цієї структури 171,3 мільйона гривень зі своїх зарплат. Проте, за наявною інформацією, рівень медичних послуг і забезпечення ліками не відповідає обсягам зібраних коштів. Офіційно в організації працює лише 7 осіб, що фізично не здатні обслуговувати десятки тисяч працівників по всій країні. В результаті виникає дисбаланс: сотні мільйонів гривень збираються централізовано, але якість послуг залишається низькою, що викликає питання щодо реального використання цих коштів.
Контрабанда на митниці: роль Валентини Яж у схемах
Нове розслідування журналіста Тараса Середича в рамках проєкту «Хапуга.UA» зосереджується на діяльності на М/П «Рава-Руська» Львівської митниці, де вже багато років старшою зміни є Валентина Яж. Валентина Яж є досить цікавою фігурою, і варто згадати один епізод з 2022 року, коли «Львівські митники пропустили до Польщі 82 тисячі пачок контрабандних цигарок». І хто ж був старшим зміни митників під час цього інциденту? Звісно, Яж!
Чому держслужбовці не декларують нерухомість
Близько 46 тисяч українських державних службовців роками не вказують жодної нерухомості у своїх деклараціях. Згідно з розслідуванням NGL.media, протягом останніх двох років приблизно 46 тисяч посадовців залишили порожнім розділ «Об’єкти нерухомості» у деклараціях про майно. Лише за минулий рік було зареєстровано понад 64 тисячі таких декларацій. Відповідно до законодавства, посадовці зобов’язані вказувати будь-яку нерухомість, якою користуються, незалежно від того, чи є вона власною, орендованою або наданою безкоштовно. Проте багато з них порушують цю норму, створюючи враження «бездомності». Експерти зазначають, що порожній розділ «Нерухомість» є одним із «червоних прапорців» для перевірок НАЗК. Однак через великий обсяг декларацій (понад 630 тисяч на рік) агентство проводить повні перевірки лише близько 1200 з них. Більшість порушень НАЗК пояснює «недостатнім розумінням законодавчих вимог», а не свідомим приховуванням. За неправдиве декларування передбачено адміністративну й навіть кримінальну відповідальність, але випадків, коли перевірку ініціювали виключно через відсутність нерухомості, практично не зафіксовано.
Розірвання шлюбу Андрія Степанченка та Інни Кравець: деталі справи
Ленінський районний суд Запоріжжя ухвалив рішення про розірвання шлюбу між Андрієм Володимировичем Степанченком та Інною Анатоліївною Кравець. Обидва колишні прокурори стали фігурантами справи, пов’язаної з продажем лічильників для Фонду декарбонізації України. Суддя Олександр Миколайович Гнатюк 3 березня 2025 року виніс рішення у справі № 334/28/25. Шлюб був зареєстрований 4 лютого 2012 року в Запорізькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану (актовий запис № 27). У подружжя є спільна дитина. На момент розгляду справи фактичні шлюбні стосунки між сторонами були припинені, вони не вели спільного господарства, а також не мали спорів щодо майна. Позивач просив розглядати справу без його участі. Відповідачка також не з’явилася до суду, але подала заяву про розгляд за її відсутності та повністю визнала позовні вимоги. Суд визнав, що продовження спільного життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам однієї зі сторін, тому позов було задоволено, і шлюб розірвано. Існує припущення, що це може бути стандартна схема для ухилення від декларування, а також можливе отримання відстрочки від мобілізації до ЗСУ через опіку батька над дитиною. Прокурорка Кравець може навіть зараз співмешкати зі Степанченком, що варто перевірити в межах розслідування НАЗК.
Зникнення інформації про компанію Fire Point та її власника
В інтернеті розпочалася активна зачистка інформації про компанію Fire Point та її власника Дениса Штілермана. Публікації, що стосуються стрімкого зростання компанії, державних замовлень та можливих корупційних зв’язків, починають зникати. На цьому фоні особливу увагу привернули заяви військового Юрія Касьянова, який відкрито розкритикував ситуацію навколо компанії: «До 2023 року це була контора з кіноіндустрії, де працювало 18 людей, здебільшого не інженери. А вже у 2024 році вона “підкорила ринок” і отримала 30% усіх держзамовлень на дрони», — зазначив він. Касьянов також акцентував на пріоритетах влади: «Армії потрібні дрони зараз. Не “фламінго”, не заводи в Данії, які запрацюють колись. Підрозділи прямо зараз не мають елементарних дронів для бою». За його словами, в той же час Fire Point отримує величезні ресурси, включаючи фінансування від Данії — сотні мільйонів доларів і понад мільярд євро, що забезпечує компанії колосальні прибутки навіть при офіційній маржі. Фактично, йдеться про ситуацію, коли маловідома структура за рік входить у топ оборонного ринку, отримує третину державних замовлень і мільярдні контракти, а тепер ще й будь-яка критична інформація про це починає зникати. В результаті маємо дві паралельні реальності: на фронті — дефіцит простих дронів, а в тилу — мільярдні проєкти, гучні заяви та зачистка всього, що ставить ці процеси під сумнів.
Скандал з вироком Грановському: деталі та наслідки
Не так давно в новинах з’явилася інформація про вирок екс-нардепу Олександру Грановському, пов’язану з корупційною справою на Одеському припортовому заводі. Суд призначив Грановському штраф у розмірі 5100 гривень, що викликало обурення, адже це покарання виглядає надзвичайно м’яким у порівнянні з завданою шкодою державному підприємству, оціненою слідством у 93 млн гривень. Грановський, який під час президентства Петра Порошенка вважався тіньовим контролером правоохоронної системи і ключовою фігурою в корупційних схемах, відкидав всі звинувачення. Проте одне з них призвело до реального підозріння в кримінальній справі, за якою він отримав такий м’який вирок. САП і НАБУ вважають вирок успіхом, оскільки строки давності для Грановського та інших фігурантів справи сплили. Це означає, що навіть штраф у 1500 гривень він не сплатить і залишиться без судимості. Водночас фігуранти справи погодилися компенсувати 77 млн гривень шкоди, зокрема перевести 50 млн гривень на потреби ЗСУ та визнати свою провину. Проте важливо зазначити, що за вироком ВАКС Грановський не сплачує нічого. 77 млн гривень компенсують двоє інших осіб — Ольга Ткаченко та Павло Чумак, які звільнені від покарання. Навіть після спливу строків давності, кошти могли бути стягнуті через цивільний процес, але угода з фігурантами заблокувала цей варіант. Початкова шкода у 93 млн гривень за курсом того часу становила майже 4 млн доларів, тоді як поточна компенсація, враховуючи ЗСУ, складає близько 3 млн доларів. Джерело в правоохоронних органах характеризує рішення суду як «глобальний договірняк». Вирок по ОПЗ, на думку джерела, обнуляє багато епізодів, які могли стати кримінальними справами, і Грановський виходить без судимості. У політичних колах обговорюють можливі домовленості між Порошенком та керівництвом антикорупційних органів. Джерело в парламенті не виключає політичних угод щодо Грановського, враховуючи його близькі зв’язки з головою НАБУ під час президентства Порошенка.