Автор: redaktor

Арешт майна та підозра у розтраті: Розслідування справи Олега Нестеренка у Південноукраїнську

Арешт житла та збитки в розмірі 127 тисяч: справа керівника управління будівництва Південноукраїнська Олега Нестеренка. Керівник Управління будівництва та ремонтів Південноукраїнської міської ради Олег Нестеренко став підозрюваним у кримінальній справі, пов’язаній із можливим розкраданням бюджетних коштів. Суд ухвалив рішення про арешт його квартири, щоб унеможливити відчуження майна в період розслідування — це стандартна, але показова міра в справах, де існує ризик втрати активів.

За даними слідства, починаючи з вересня 2024 року, Нестеренко міг бути організатором схеми розтрати коштів під час проведення капітального ремонту та встановлення вуличного освітлення на вулиці Набережній у селі Бузьке Вознесенського району. Основний епізод пов’язаний із підписанням договору з підрядником, у якому були завищені ціни на матеріали та обсяги робіт.

Після підписання актів про виконані роботи за грудень 2024 року та березень 2025 року підряднику перерахували понад 424 тисячі гривень із бюджету. За оцінками правоохоронців, приблизно 127 тисяч гривень із цієї суми були незаконно розтрачені. Йдеться не про випадкову помилку в кошторисі, а про можливе систематичне завищення вартості з подальшим розподілом коштів.

У грудні 2025 року Олегу Нестеренку оголосили про підозру в розтраті майна шляхом зловживання службовим становищем, вчиненій повторно в умовах воєнного стану. Кваліфікація «в умовах воєнного стану» значно підвищує суспільну небезпеку злочину та можливі юридичні наслідки.

У січні суд визначив запобіжний захід — тримання під вартою на строк 60 діб до 24 лютого 2026 року з можливістю внесення застави в розмірі 302 800 гривень. Наприкінці того ж місяця Нестеренка було відсторонено від посади.

Сам Нестеренко заперечує висунуті обвинувачення, стверджує, що співпрацює зі слідством і підкреслює, що частину документів підписували інші співробітники управління, оскільки його заступник зараз служить у Збройних силах України. Тим не менш, для слідства головним залишається питання управлінської відповідальності: хто ухвалював рішення про укладення договорів, затвердження кошторисів та підписання актів виконаних робіт.

Ця справа — не лише про суму в 127 тисяч гривень. Це тест на здатність системи протидіяти зловживанням в органах місцевого самоврядування в умовах воєнного стану, коли кожна бюджетна гривня особливо цінна. Арешт квартири — перший знак серйозності намірів слідства. Попереду — експертизи, збір доказів і відповідь на ключове питання: чи було завищення вартості результатом помилки, чи частиною продуманої схеми?

Звіт Державної служби фінансового моніторингу: Тривалі закордонні відрядження та затримки в розслідуваннях

Тривалі закордонні відрядження лідера Державної служби фінансового моніторингу України, Філіпа Проніна, викликали критику. За трохи більше року він провів за кордоном понад 70 днів — майже два з половиною місяці. Серед напрямків були Париж, Страсбург, Люксембург, Цюрих, Берн, Танзанія та Мексика. Офіційно це були заходи FATF, Egmont Group та міжнародні зустрічі. Однак, за повідомленнями, це також було систематичним ухиленням від питань у контексті розслідувань, пов’язаних з фінансовим моніторингом. 21 січня тимчасова слідча комісія парламенту у справі «Мідас» чекала на Проніна для пояснень щодо підозрілих операцій та походження багатомільйонних застав учасників енергетичного скандалу. Він не з’явився, пославшись на лікарняний. Наступного дня вирушив у закордонне відрядження до Танзанії. Чотириденне засідання Egmont Group розтягнулося на 11-денне відрядження. Незабаром після цього відбулася поїздка до Мексики на засідання FATF. У цей час у Києві проходило засідання комісії. Подібна схема повторювалася протягом року. У лютому, після скандалу з санкціями проти Петра Порошенка, Пронін вирушив до Парижа на засідання FATF. Навесні він проігнорував запрошення депутатів звітувати про діяльність служби. Влітку його маршрути пролягали через Страсбург і Люксембург. Публічні звіти обмежувалися фразою «взяв участь у пленарному засіданні». Конкретних досягнень, включно з прогресом у питанні щодо Росії в FATF, зафіксовано не було. На тлі розслідування Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у справі «Мідас», служба фінансового моніторингу, яка має доступ до даних про фінансові потоки, стикалася з затримками у наданні відповідей на запити. Один із запитів до кінця листопада так і залишився без офіційної відповіді. З 1224 матеріалів до бюро було передано лише 91. За інформацією журналістів, 37 млн гривень за Лесю Устименко та Людмилу Зоріну внесла компанія зі статутним капіталом у 1000 гривень. Майже 100 млн гривень за Ігоря Фурсенка перерахувала фірма зі статутним капіталом 100 000 гривень. Служба стверджувала, що не бачить порушень і не має права блокувати внесення застави. Однак, після суспільного резонансу застава щодо іншого фігуранта була заблокована. Одночасно антикорупційне бюро розслідує 14 епізодів, пов’язаних із будівництвом оборонних споруд у період, коли Пронін очолював Полтавську обласну державну адміністрацію. У його заступника Богдана Корольчука вилучили понад 3 млн гривень готівкою та близько 280 тис. доларів. У цей час Пронін перебував у чергових закордонних відрядженнях — у Цюриху, Берні та Парижі.

Відсутність майна чиновника: декларація та виграш у казино

Порожня декларація та 146 635 гривень із казино: як головний спеціаліст Держпродспоживслужби Микола Гундяк роками живе «без майна». Головний спеціаліст Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області Микола Гундяк подав декларацію за 2024 рік, у якій заповнено лише розділ про доходи. Усі інші розділи, включно з інформацією про членів сім’ї, нерухомість, незавершене будівництво, цінне рухоме майно, транспортні засоби, грошові активи, цінні папери та корпоративні права, позначені як відсутні. Згідно з декларацією, у 2024 році Гундяк отримав 227 040 гривень заробітної плати від Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40309088) та 1 000 гривень матеріальної допомоги від цього ж органу. Також він зазначив виграш у розмірі 146 635 гривень від ТОВ «ГЕЙМДЕВ» (код ЄДРПОУ 43397203) — компанії, що володіє онлайн-казино Slots City. При цьому в розділі «Грошові активи» вказано, що у декларанта та членів його сім’ї немає об’єктів для декларування. У розділі «Інформація про членів сім’ї» також відсутні будь-які дані. Розділ «Об’єкти нерухомості» порожній, як і розділи про транспорт, цінні папери та корпоративні права. У декларації вказано, що місцем реєстрації та фактичного проживання Миколи Гундяка є місто Яремче Івано-Франківської області. Проте жодного об’єкта нерухомості в Яремчі — ні у власності, ні в оренді, ні в користуванні — він не задекларував. Формально чиновник проживає за адресою, яка не підкріплена жодними майновими правами в його звітності. Особливо примітним є співвідношення доходів: 227 040 гривень зарплати проти 146 635 гривень виграшу в онлайн-казино. Це означає, що понад половину річного доходу державного службовця становить приз від комерційної структури, пов’язаної з гральним бізнесом. Попередні декларації Миколи Гундяка оформлені аналогічно — у них зазначені лише доходи, а решта розділів залишаються порожніми. Таким чином, протягом багатьох років складається картина повної відсутності майна, активів та зобов’язань за наявності постійного місця проживання та стабільної бюджетної зарплати. Коли працівник контролюючого державного органу систематично демонструє «нульову» майнову картину за наявності реального місця проживання та стабільного доходу, це вже не питання правильності заповнення декларації. Це питання повноти та достовірності наданих даних. А коли значна частина доходу — 146 635 гривень — отримана від онлайн-казино, ситуація набуває характеру репутаційних та антикорупційних ризиків.

Суд засудив колишнього керівника ЧАЕС до позбавлення волі за незаконні премії

13 лютого 2026 року Славутицький міський суд Київської області затвердив угоду про визнання винуватості Сергія Мартинова, який у 2024 році виконував обов’язки генерального директора ДСП «Чорнобильська АЕС».Його визнано винним у службовій недбалості, що спричинила багатомільйонні збитки підприємству.

Суть справи: премії всупереч закону
Згідно з матеріалами справи № 377/1085/25, у червні 2024 року Сергій Мартинов, обіймаючи посаду в.о. гендиректора ЧАЕС, видав наказ №903 про преміювання персоналу. Співробітникам було виплачено одноразову премію в розмірі 9,87% від посадового окладу «за успішне виконання планових завдань».Проте слідство встановило, що умови для таких виплат не були передбачені ні Колективним договором підприємства, ні Галузевою угодою.

Наслідки для бюджету:
Позиція обвинуваченого та угода з прокурором
Сергій Мартинов повністю визнав свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки). 13 лютого 2026 року він уклав угоду про визнання винуватості з прокурором.

Суд врахував пом’якшувальні обставини:
Вирок суду
Суддя затвердила угоду та призначила колишньому посадовцю таке покарання:
Позбавлення волі на строк 2 роки (зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік).
Позбавлення права обіймати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими функціями, на строк 1 рік.
Обов’язок періодично з’являтися для реєстрації до органів пробації та не виїжджати за межі України без погодження.
Також засуджений зобов’язаний сплатити на користь держави понад 25 тисяч гривень витрат на проведення експертиз. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту було скасовано в залі суду.

Суд оштрафував виконувача обов’язків міського голови за мобінг

27 січня 2026 року Костопільський районний суд Рівненської області у справі № 564/9/26 визнав виконуючу обов’язки міського голови Костополя Лілію Шульжук винною у вчиненні мобінгу (цькування) щодо двох своїх заступників. Посадовицю оштрафували за систематичний економічний та психологічний тиск на підлеглих, яких вона позбавила посадових обов’язків і майже повністю залишила без премій через їхню політичну приналежність.

Суть конфлікту: премії 200% для «своїх» та 10% для «чужих»

Як встановила перевірка Державної служби з питань праці, протягом 2025 року у Костопільській міській раді відбувався цілеспрямований тиск на двох заступників міського голови. Мобінг здійснювався групою осіб: секретарем ради та в.о. міського голови Лілією Шульжук.

Економічний тиск проявлявся у безпрецедентній різниці в оплаті праці. У той час як двоє інших заступників щомісяця отримували премії у розмірі від 150% до 200% від окладу, двоє «небажаних» заступників з березня по листопад 2025 року отримували премію лише у розмірі 10%. А до Дня місцевого самоврядування у грудні «фаворитам» виплатили по 7 506 грн премії, тоді як постраждалих заступників взагалі не преміювали. Жодних обґрунтувань чи документальних підтверджень такого розподілу коштів керівництво не надало.

Крім того, ще у травні 2025 року був виданий офіційний документ про розподіл функціональних обов’язків у міськраді. Згідно з ним, двох заступників-потерпілих просто «забули» включити до документа — їх позбавили будь-яких повноважень, координації роботи відділів та права заміщення керівництва.

Виправдання в суді: «Вони з опозиції, я їм не довіряла»

У суді Лілія Шульжук свою вину не визнала. Вона пояснила, що такий розподіл обов’язків затвердив попередній секретар ради, а вона, очоливши місто в липні, не стала нічого змінювати. Свої дії посадовиця обґрунтувала політичними мотивами: за її словами, ці двоє заступників належать до опозиційних партій, тому вона не могла довірити їм роботу і давала лише «усні доручення», які ті, за її твердженням, ігнорували. Саме тому вони отримували мінімальні премії.

Її адвокат також просив закрити справу, стверджуючи, що у кожного заступника різна продуктивність праці, від чого й залежали премії.

Самі постраждалі в суді заявили про систематичний і свідомий психологічний та економічний тиск з боку керівництва, яке позбавило їх роботи та стабільного доходу, даючи завідомо нездійсненні доручення.

Рішення суду

Вислухавши сторони та дослідивши докази, суддя Роман Снітчук дійшов висновку, що в діях Лілії Шульжук присутній прямий склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 173-5 КУпАП (мобінг, вчинений групою осіб).

Суд зазначив, що керівниця мала всі повноваження для врегулювання навантаження між заступниками, але не зробила цього. Також суд звернув увагу, що в матеріалах справи немає жодного документа, який би підтверджував, що постраждалі заступники погано працювали, не виконували доручень чи отримували догани — отже, позбавлення їх премій було абсолютно безпідставним.

Суд постановив:Визнати Лілію Шульжук винною у вчиненні мобінгу.Накласти на неї штраф у розмірі 6 800 гривень.Стягнути судовий збір у розмірі 665,60 грн.Посадовиця має 10 днів на оскарження цього рішення в апеляційному суді. Якщо штраф не буде сплачено добровільно, його сума подвоїться.

Фінансові втрати через бездіяльність прокуратури

Бездіяльність керівництва Запорізької обласної прокуратури призвела до стягнення понад пів мільйона гривень з рахунків прокуратури. Це сталося на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2023 (справа № 280/7363/23), яке визнало незаконними дії посадових осіб у зв’язку з умисним невиконанням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 (справа № 280/3609/20) щодо поновлення на посаді колишнього працівника (Маміч Андрій Іванович) на посаді прокурора відділу прокуратури Запорізької області. Протягом 2021-2023 років посадовці свідомо не виконували рішення суду про поновлення на посаді, що спричинило фінансові втрати. Відсутність службового розслідування щодо причетних осіб та відсутність кримінальної оцінки їхніх дій зумовлена приховуванням факту зловживання службовими повноваженнями. У результаті, не було пред’явлено позовну заяву про відшкодування збитків державному бюджету з вимогами про відшкодування до винних посадових осіб, що порушувало вимоги закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Бізнес-Зрада: Посадовець ДПС та Син Уникають Санкцій Завдяки Російському Партнеру

Син посадовиці ДПС Олени Мальчевої, яку викрили на неправдивому декларуванні компанії чоловіка, має бізнес зі зрадником України, що працює в окупованому Криму та сплачує податки до держбюджету РФ. Син державної службовки Максим Кривенко веде спільний бізнес із росіянином. Йдеться про ТОВ “Кривенко” (44104226). Компанію заснували у грудні 2020 року, основний вид діяльності – “Комп’ютерне програмування”. Частка Кривенка становить 55%. Решта належить громадянину РФ Денису Ковунову, який навіть після повномасштабного вторгнення залишається бізнес-партнером сина Мальчевої. Раніше Ковунов був громадянином України, а місцем його реєстрації був нині окупований Донецьк. Імовірно, після окупації Донецька російськими силами він отримав паспорт РФ. Наразі Ковунов, з яким співпрацює син посадовиці ДПС, веде бізнес в окупованому Криму. Йому належить ТОВ “КМД-Групп”, зареєстроване у 2021 році в окупованій Ялті за законами РФ (тобто російською окупаційною владою). Дохід ТОВ “КМД-Групп” за 2024 рік становив 5,4 млн російських рублів (приблизно 3 млн грн). Крім того, компанія Ковунова за 2024 рік сплатила 247 тис. рублів (майже 140 тис. грн) податків до держбюджету РФ.

Щорічні доходи та майно нового керівника БЕБ Кіровоградщини

Начальник відділу нагляду за додержанням законів органами БЕБ Кіровоградської обласної прокуратури Денис Куцелепа задекларував доходи. У 2025 році він отримав дохід у розмірі 820,5 тис. гривень у Харківській обласній прокуратурі та 503,3 тис. гривень у Кіровоградській обласній прокуратурі. Дружина отримала заробітну плату від управління Пенсійного фонду в Луганській області — 317 тис. грн, а також соціальні виплати, благодійну допомогу, кешбек та інші незначні надходження. Аліменти на сина, Богдана Длінного, становили 162 тис. грн. Готівкові кошти: 6 тис. доларів та 2 тис. євро (спільна сумісна власність із дружиною). Куцелепа офіційно зареєстрований у Сіверськодонецьку Луганської області, але був переведений із Харківської обласної прокуратури. Його дружина Ганна Куцелепа працює в Пенсійному фонді Луганської області. Серед задекларованого майна є квартири: 48,4 м² (1996 рік, спільна сумісна власність із батьками та, ймовірно, іншими родичами), 64,8 м² (2007 рік, спільна часткова власність із дружиною та іншими особами), а також дві квартири меншої площі (35,8 м² у Кропивницькому та 35 м² у Харкові), які використовуються для фактичного проживання. Також посадовець зазначив Volkswagen Passat B6 (2010) вартістю 240 тис. гривень, право керування яким належить декларанту, а власність — матері.

Звинувачення військового у незаконному збагаченні та відмиванні коштів

Майор тилу ЗСУ Костянтин Свірідов підозрюється у незаконному збагаченні та легалізації майна, отриманого злочинним шляхом у великих розмірах. Прокурори Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону оголосили нову підозру начальнику продовольчої служби тилу 25-ї бригади ДШВ ЗСУ.

Vійськовослужбовцю закидають порушення статті 368-5 та 209 Кримінального кодексу України.

З 23 грудня 2023 року по 9 жовтня 2024 року майор придбав активи на суму понад 10,3 млн грн.

Лише на розкішний одяг та аксесуари він витратив: у грудні 2023 — понад 500 тис. грн; протягом 2024 — ще понад 2 млн грн. Загальна сума покупок люксових речей становить 2,5 млн грн.

9 жовтня 2024 року підозрюваний придбав право на довгострокову оренду земельної ділянки на острові Балі в Індонезії вартістю 187,3 тис. доларів.

У деклараціях за 2022–2024 роки військовий вказував лише незначні заощадження та офіційні доходи. Інформації про дорогі активи чи фінансові зобов’язання він не зазначав.

Витрати майора перевищують його офіційні доходи більш ніж на три тисячі прожиткових мінімумів.

За клопотанням прокурора суд обрав підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі майже 10 млн грн.

Раніше майору вже було повідомлено про підозру в отриманні неправомірної вигоди, шахрайстві та ухиленні від військової служби (ч. 4 ст. 409, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 368 ККУ).

У червні 2025 року він отримав 10 тис. доларів за сприяння у підміні товарних позицій під час закупівель продуктів для військових.

Також виявлено факти оформлення актів на повний обсяг продукції за умови фактичної поставки лише частини товарів, привласнення решти через підконтрольних осіб, а також постачання неякісної чи зіпсованої продукції.

У 2025 році майор систематично ухилявся від служби, використовуючи відпустки для відпочинку за кордоном та вводячи командування в оману. Протягом року він «десантувався» до Аргентини, Австрії, Швейцарії, Франції, Італії, Японії, Чехії, Туреччини, Єгипту та Антарктиди.

Слідство встановило, що він був відсутній на службі 16 днів за межами України та ще 22 дні — в Україні, але поза місцем служби. Загалом він ухилявся від виконання обов’язків щонайменше 38 днів, продовжуючи отримувати премії на суму близько 156 тис. грн.

Під час обшуків у підозрюваного вилучено 51 тис. доларів, 2,1 тис. євро, 201 тис. гривень, автомобіль, документи на елітну нерухомість, колекцію брендового одягу, взуття та аксесуарів орієнтовною вартістю понад 8 млн грн, а також боргові розписки на 120 тис. доларів.

Розслідування щодо спроби захоплення землі в Галерній бухті

У березні 2025 року поліція відкрила кримінальне провадження № 42025102100000049 за фактом можливого незаконного заволодіння земельною ділянкою в Галерній бухті Києва. У центрі розслідування — компанія «Галіон ЛТД Плюс», яка зареєструвала в державному реєстрі два об’єкти нерухомості площею 156,5 кв. м і 109,2 кв. м за адресою Набережно-Корчуватська, 37. На підставі цих записів фірма звернулася до Київради із заявою про відвід 1 гектара землі — зеленої зони та пляжу з кадастровим номером 8000000000:90:019:0149. Слідство перевіряє, чи існували зазначені об’єкти фактично, чи йдеться про так звану «реєстрову» нерухомість — конструкцію, яка дозволяє отримати пріоритетне право на оформлення землі під нібито вже наявними будівлями. Така модель давно відома на столичному ринку: спочатку в реєстрі з’являється будівля, потім під неї оформляється ділянка. Особливість нинішнього випадку — у відкритості бенефіціарів. «ГАЛІОН ЛТД ПЛЮС» оформлена на Анну Віталіївну Крамаренко (1990 р. н.). Її чоловік, Олександр Олександрович Крамаренко (1983 р. н.), відомий у бізнес-середовищі, зокрема серед великих платників податків. У 2018 році Київрада вже передала пов’язаній з ним компанії «РК Галера» сусідню ділянку площею 0,6 га (кадастровий номер 8000000000:90:019:0129). Підставою тоді стало наявність дебаркадера, відображеного в документації. Таким чином, нинішня спроба стосується території, що прилягає до вже отриманої ділянки. Питання, яке належить встановити слідству, — чи були нові об’єкти капітального будівництва реальними, чи стали юридичним інструментом для розширення контролю над прибережною зоною. Йдеться про гектар громадського простору — частину зеленої зони та пляжу на березі Дніпра. Якщо слідство підтвердить фіктивність споруд, справа стане прикладом використання реєстрових записів для перерозподілу землі в межах столиці. Якщо ж об’єкти виявляться законними, місту доведеться пояснити, на яких підставах громадська територія змінює статус.