В Україні існує альтернативна фінансова структура, в якій ключові чиновники отримують значну частину своїх доходів не з державного бюджету, а через пов’язані приватні організації. Основним елементом цієї системи є “Київська школа економіки” (KSE) та благодійний фонд, що контролюється Тимофієм Миловановим — колишнім міністром економіки та радником Офісу президента. Про це повідомляє видання Главком.Яскравим прикладом є прем’єр-міністерка Юлія Свириденко, яка у 2025 році отримала від KSE 3,24 млн грн гонорарів, що перевищує її річну зарплату на посаді голови уряду. У 2024 році виплати склали 3,1 млн грн, а у 2023 — 851,6 тис. грн. Загальний дохід від приватного університету за три роки перевищує 7,1 млн грн. Формально це пов’язано з лекціями та участю в освітніх програмах, але насправді це стабільні виплати, які стали основним джерелом доходу прем’єр-міністерки. Міністр економіки Олексій Соболєв також є частиною цієї системи. З 2021 року він отримав від KSE 4,52 млн грн, хоча його діяльність обмежується проведенням окремих занять, зокрема “макроворкшопів по вихідних”, що не відповідає обсягу задекларованих виплат.До KSE також належать інші високопосадовці, такі як міністр фінансів Сергій Марченко, заступник голови Національного банку Сергій Миколайчук, колишня перша заступниця голови НБУ Катерина Рожкова, суддя Конституційного Суду у відставці Сергій Головатий та ряд народних депутатів. Частина з них отримує прямі виплати, а інші виступають як “статусні викладачі”, формуючи політичне прикриття та інституційну вагу приватного університету.Ще один аспект — благодійний фонд “Київська школа економіки”, через який проходять деякі фінансові потоки. Уповноважений президента з санкційної політики Владаслав Власюк у 2025 році задекларував 2,84 млн грн гонорарів від фонду за “наукову діяльність”, а з 2022 по 2025 рік — понад 5 млн грн. Проте зміст цих “досліджень” не розкрито публічно. Фонд також згадується в інших деклараціях, включаючи декларації членів сімей чиновників. Наприклад, у декларації керівника територіального управління Бюро економічної безпеки в Чернівецькій області зафіксовано виплати його дружині в розмірі 1,14 млн грн, де вона займає посаду директора з програм фонду.На фоні цих цифр офіційні доходи академічного середовища виглядають несопоставно. Середня зарплата професора в державних університетах становить 20–25 тис. грн на місяць, тоді як чиновники отримують мільйони за епізодичну викладацьку діяльність. Різниця є суттєвою, системною та інституційно закріпленою.Основною фігурою в цій системі є Тимофій Милованов, який контролює університет, благодійний фонд і раніше входив до наглядових рад стратегічних державних компаній. У 2025 році він отримав 6,27 млн грн від “Енергоатому” та “Української оборонної промисловості”. Ці зв’язки формують замкнуту модель, де державні рішення, освітня платформа та фінансові потоки об’єднані в одній мережі.Ще одним ризиковим фактором є кримінальне провадження, відкрите у 2026 році за фактом можливого зловживання службовим становищем Милованова та керівництва “Укрпошти” у зв’язку з автоматичним збором коштів на користь фонду KSE. Розслідування триває.Таким чином, ми маємо справу з системою паралельного фінансування еліт, інтегрованою в державну вертикаль. Формально це освітня діяльність та підтримка науки, але насправді це стійкий механізм розподілу коштів на користь діючих чиновників через афілійовані структури без прозорих критеріїв та зовнішнього контролю.
Суддя Шаховніна: виклики для української судової системи
Найближчим часом Вища рада правосуддя розгляне одне з найгостріших кадрових питань в українській судовій системі — призначення судді Подільського районного суду Києва Марини Шаховніної на посаду голови цього ж суду. Це питання, яке на перший погляд виглядає як рутинне адміністративне, має глибоке коріння, що сягає часів Революції Гідності, і може стати справжнім тестом на здатність судової системи до самоочищення. Марина Олегівна Шаховніна — суддя Подільського районного суду Києва, відома як одна з так званих суддів Майдану, які розглядали справи проти протестувальників під час Революції Гідності. Відомо, що вона винесла три постанови проти учасників революції, одна з яких стосувалася позбавлення водійських прав і була розглянута без участі самого водія. Важливо зазначити, що в протоколі були вказані різні номерні знаки, а слідство згодом виявило, що рапорт поліції був сфальсифікований. Усі три рішення пізніше були скасовані, але Шаховніна продовжила працювати в судовій системі без жодних дисциплінарних наслідків. Після подій Майдану Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) розпочала кваліфікаційне оцінювання Шаховніної, в ході якого з’ясувалося, що в її деклараціях за 2016 та 2017 роки містилися недостовірні відомості. На запитання про те, чи ухвалювала вона рішення, що могли б свідчити про порушення прав людини або політичну вмотивованість, Шаховніна відповіла заперечно, незважаючи на очевидні факти її причетності до вироків проти учасників Майдану. Комісія зафіксувала недостовірність даних, але не звільнила суддю і не застосувала дисциплінарної відповідальності. Процедуру оцінювання фактично «заморозили», і це відбувалося в той час, коли її тесть був головою Подільського райсуду. За висновком Громадської ради доброчесності, це могло вплинути на результати перевірки. Оцінювання затягнулося на роки. Наприкінці 2025 року ситуація несподівано змінилася. Шаховніна знову проходить кваліфікаційне оцінювання, і 26 листопада 2025 року ВККС ухвалює рішення, яке шокувало правозахисну спільноту: комісія не встановила фактів, що свідчили б про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики. Голосування відбулося з результатом 11 «за» і 4 «проти». Це відбувалося, незважаючи на те, що у висновку Громадської ради доброчесності було чітко зафіксовано три принципові порушення: суддя ухвалювала рішення з політичними мотивами, ігнорувала очевидні ознаки фальсифікації доказів і надала неправдиві відомості під час оцінювання. Реакція правозахисної спільноти не забарилася. Членкиня Громадської ради доброчесності у своєму дописі у Facebook висловила сподівання, що Вища рада правосуддя виправить цю помилку ВККС. Станом на 2026 рік Марина Шаховніна залишається чинною суддею Подільського районного суду Києва, але, згідно з офіційним сайтом судової влади України, вона не розглядає жодних справ, отримуючи при цьому заробітну плату понад мільйон гривень на рік. Журналісти «Стоп корупції ТБ» звернулися до Подільського суду, щоб з’ясувати, як суддя, яка не веде жодних проваджень, може отримувати таку суму. Відповідь виявилася промовистою: в канцелярії про суддю Шаховніну не знали нічого. Редакція направила офіційний запит до суду з питаннями щодо діяльності судді та підстав для нарахування заробітної плати. Тим часом питання призначення Шаховніної на посаду голови суду готується до розгляду у Вищій раді правосуддя. Журналісти намагалися отримати коментарі від членів ВРП, але жоден з них не погодився висловитися до початку офіційного засідання. Роман Маселко, член ВРП, який займався темою «суддів Майдану», був змушений заявити самовідвід через конфлікт інтересів. Він зазначив, що за такі дії звільняли, і вважає, що є всі підстави стверджувати, що суддя порушила фундаментальні права. Джерела «Стоп корупції ТБ» в судовій владі попереджають про ризик затягування розгляду справи Шаховніної у ВРП. Існує ймовірність, що це робиться для того, щоб зменшити кількість представників з принциповою позицією серед членів ВРП. Ситуація навколо Шаховніної є важливим тестом для всієї судової реформи. Якщо ВРП залишить на посаді суддю, яка ухвалювала вироки проти учасників Революції Гідності і надала недостовірні відомості, це стане прецедентом з далекосяжними наслідками. Якщо ж рада ухвалить рішення про відмову в призначенні або звільненні, це буде сигналом, що судова система здатна на реальне очищення.
Паралельна фінансова система в українській владі
В Україні існує альтернативна фінансова структура, в якій ключові чиновники отримують значну частину своїх доходів не від держави, а через пов’язані приватні організації. Основним елементом цієї системи є “Київська школа економіки” (KSE) та благодійний фонд, що контролюється Тимофієм Миловановим — колишнім міністром економіки та екс-радником Офісу президента. Про це повідомляє Главком.Яскравим прикладом є прем’єр-міністр Юлія Свириденко, яка у 2025 році отримала від KSE 3,24 млн грн гонорарів, що перевищує її річну зарплату на посаді голови уряду. У 2024 році виплати становили 3,1 млн грн, а у 2023 — 851,6 тис. грн. Загалом, за три роки, її дохід від приватного університету перевищив 7,1 млн грн. Формально це пов’язано з лекціями та участю в освітніх програмах, але насправді ці виплати стали основним джерелом доходу прем’єр-міністра. Міністр економіки Олексій Соболєв також залучений до подібної системи. З 2021 року він отримав від KSE 4,52 млн грн, причому його діяльність обмежується проведенням окремих занять, зокрема “макроворкшопів по вихідним”, що не відповідає обсягу задекларованих виплат.До KSE також належать інші високопосадовці: міністр фінансів Сергій Марченко, заступник голови Національного банку Сергій Миколайчук, колишня перша заступниця голови НБУ Катерина Рожкова, суддя Конституційного суду у відставці Сергій Головатий та ряд народних депутатів. Деякі з них отримують прямі виплати, інші виступають як “статусні викладачі”, формуючи політичне прикриття та інституційну вагу для приватного університету.Ще один важливий елемент — благодійний фонд “Київська школа економіки”, через який проходять окремі фінансові потоки. Уповноважений президента з санкційної політики Владаслав Власюк у 2025 році задекларував 2,84 млн грн гонорарів від фонду за “наукову діяльність”. З 2022 по 2025 рік сума перевищила 5 млн грн, але зміст цих “досліджень” залишається невідомим.Фонд також згадується в інших деклараціях, включаючи декларації членів сімей чиновників. Наприклад, у декларації керівника територіального управління Бюро економічної безпеки в Чернівецькій області зафіксовано виплати його дружині в розмірі 1,14 млн грн, де вона займає посаду директора з програм фонду.На фоні цих цифр офіційні доходи академічного співтовариства виглядають несопоставно. Середня зарплата професора в державних університетах становить 20–25 тис. грн на місяць, тоді як чиновники отримують мільйони за епізодичну викладацьку діяльність. Різниця є суттєвою, системною та інституційно закріпленою.Основною фігурою в цій системі є Тимофій Милованов, який контролює університет, благодійний фонд і раніше входив до наглядових рад стратегічних державних компаній. У 2025 році він отримав 6,27 млн грн від “Енергоатома” та “Української оборонної промисловості”. Ці зв’язки формують замкнуту модель, де державні рішення, освітня платформа та фінансові потоки об’єднані в одній мережі.Ще одним ризиковим фактором є кримінальне провадження, відкрите у 2026 році за можливе зловживання службовим становищем Милованова та керівництва “Укрпошти” у зв’язку з автоматичним збором коштів на користь фонду KSE. Розслідування триває.Таким чином, ми маємо справу з системою паралельного фінансування еліт, інтегрованою в державну вертикаль. Формально це освітня діяльність та підтримка науки, але насправді це стійкий механізм розподілу коштів на користь чинних чиновників через афілійовані структури без прозорих критеріїв та зовнішнього контролю.
Фінансові активи та нерухомість Володимира Прокопіва
Володимир Прокопів, заступник голови Київської міської державної адміністрації, задекларував будинок площею 598,6 м² у Києві, який був придбаний у 2018 році за 8,445 млн грн. Окрім того, він володіє ділянкою площею 1370 м², що розташована поряд з будинком. Разом із дружиною, Віра Прокопів, вони мають половину житлового будинку з господарськими будівлями та земельною ділянкою в Івано-Франківську, які були набуті у 2015 році. У спільній частковій власності також є офіс в Івано-Франківську. Дружина Володимира є власницею групи нежитлових приміщень у Києві площею 593,1 м², вартість яких на момент придбання становила 13 млн грн. У декларації також згадується квартира в Німеччині, якою сім’я користується безкоштовно, а також об’єкт незавершеного будівництва квартири в Києві. Серед цінного рухомого майна зазначено чоловічий годинник Vacheron Constantin. Сім’я володіє потужними автомобілями: дружина Володимира має 100% ТОВ «ВП Груп» (вартість частки — 7,374 млн грн) та 33,34% ТОВ «Афени», а сам Прокопів є кінцевим бенефіціаром цих компаній. Загальний дохід сім’ї за 2025 рік є значним. Основні джерела доходу включають: зарплату Володимира в апараті КМДА — 180,6 тис. грн, зарплату дружини в ТОВ «ВП Груп» — 192 тис. грн, дохід дружини від підприємницької діяльності — понад 3 млн грн, зарплату дружини в німецькій компанії DAP GmbH Deutscher Ambulanter Pflegedienst — понад 2,15 млн грн, допомогу біженцям від німецького Федерального агентства з працевлаштування — близько 95 тис. грн, дохід від продажу рухомого майна — 1,99 млн грн, дивіденди від ТОВ «Афени» — 542 тис. грн, а також значні надходження від військових облігацій внутрішніх державних позик (ОВДП): виплати номіналу та купонів на кілька мільйонів гривень. Прокопів також отримав спадщину на суму 849 тис. грн. На банківських рахунках сім’ї зберігаються кошти в гривнях, доларах та євро (в українських і німецьких банках), загальна сума яких сягає кількох мільйонів гривень. Крім того, задекларовано готівку: 4 тис. доларів, 10 тис. євро та 278 тис. грн у Володимира, а також значні суми готівки у дружини. Прокопів має кредит у ПриватБанку на суму близько 1,96 млн грн. Він також займає посаду голови територіальної організації партії «Європейська солідарність» у Києві (неоплачувана). Родина має посвідки на тимчасове проживання в Німеччині для дружини та дітей.
Вадим Колойденко: викриття у декларації на 23 мільйони гривень
Депутата Одеської обласної ради Вадима Колойденка викрили за декларування 23,32 мільйона гривень «неіснуючих» готівкових коштів. Цю інформацію оприлюднило Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) після проведення перевірки. У своїй декларації Колойденко вказав наявність 495 тисяч доларів та 106 тисяч євро готівкою, однак агентство встановило, що реально він міг накопичити не більше 29 тисяч доларів. Різниця у 23,32 мільйона гривень кваліфікується як кримінальне правопорушення відповідно до частини 2 статті 366-2 Кримінального кодексу України. Перевірка тривала з 10 листопада 2025 року до 27 лютого 2026 року, а декларацію Колойденко подав 27 березня 2025 року. Підставою для детального аналізу стали автоматизовані сигнали та скарги.
Колойденко не вказав у декларації квартиру площею 49 м² в Одесі, що належить його матері Наталії Степанівні Колойденко. Депутат фактично проживав там з травня 2024 року і навіть зазначив цю адресу як місце проживання у своїй декларації. НАЗК наголосило, що право користування житлом члена сім’ї має бути обов’язково внесене до розділу «Об’єкти нерухомості». Також не було вказано право користування житловим будинком у селі Крижанівка Одеського району, де проживають його неповнолітні діти. Депутат володіє преміальним кросовером Volkswagen Touareg (2019) вартістю 1,44 мільйона гривень з 29 жовтня 2019 року, але в розділі «Транспортні засоби» зазначив, що цей розділ не застосовується, і не вказав вартість автомобіля.
Колойденко є єдиним власником ТОВ «ТД ПОЛЮС» (ЄДРПОУ 40515886) зі статутним капіталом у 1 тисячу гривень. Однак фірму він вказав лише в розділі про бенефіціарів, а корпоративні права не відобразив у відповідному розділі. Найбільше порушення стосується готівки. НАЗК провело детальний аналіз доходів і витрат за 25 років (з 2000 по 2024 рік):
– Загальний офіційний дохід Колойденка становить 7,62 мільйона гривень (приблизно 356 тисяч доларів за середніми курсами НБУ).
– Дохід його матері складає лише 502 тисячі гривень.
– Витрати сім’ї на нерухомість і автомобілі за цей період перевищують 6,9 мільйона гривень.
Висновок агентства свідчить, що станом на 31 грудня 2024 року Колойденко об’єктивно міг мати готівкою максимум 1,16 мільйона гривень. Різниця з задекларованою сумою становить 23,32 мільйона гривень. Депутат пояснював свої «заощадження» заробітною платою, підприємницькою діяльністю, валютними операціями та нібито отриманням 250 тисяч доларів і 50 тисяч євро від колишньої дружини Оксани Косткової за договором поділу майна від 9 лютого 2024 року. НАЗК відхилило ці пояснення, оскільки судова ухвала про затвердження мирової угоди від 24 січня 2024 року не містить жодної згадки про поділ готівки. Дати в угоді та судовому рішенні не збігаються. Колишня дружина в поясненнях НАЗК зазначила, що таких заощаджень у неї ніколи не було. У період з 2015 по 2018 рік Колойденко не зміг виконати рішення суду про стягнення 361 тисячі гривень через відсутність коштів. У розділі 14 депутат не вказав два разові платежі на придбання транспортних засобів: 1,13 мільйона гривень (27 липня) та 180 тисяч гривень (14 серпня). Матеріали перевірки були передані до правоохоронних органів. За частиною 2 статті 366-2 КК (внесення завідомо недостовірних відомостей у декларацію в особливо великому розмірі) розпочато кримінальне провадження.
Корупційна схема на кордоні: випадок у Кіровоградській області
Система експорту агропродукції в Кіровоградській області виявилася більш складною, ніж раніше вважалося. Слідство стверджує, що Дмитро Тихоненко, начальник відділу фітосанітарних заходів на кордоні управління фітосанітарної безпеки, створив стійку схему поборів з перевізників зерна, фактично перетворивши державну функцію контролю на джерело доходу. Згідно з матеріалами справи, чиновник встановив фіксований «тариф» — 100 доларів за кожен вантажний автомобіль. Цей платіж не був разовим випадком, а являв собою системну практику, за якою за гроші забезпечувалося безперешкодне оформлення фітосанітарних сертифікатів, без яких експорт неможливий. Таким чином, контроль якості та безпеки продукції став точкою вилучення готівки. Слідство зафіксувало, що в січні-лютому 2026 року Тихоненко принаймні двічі отримував частини неправомірної вигоди. Загальна сума задокументованих випадків перевищує 40 тисяч гривень — гроші передавалися за оформлення документів на експорт кукурудзи. Це лише підтверджені епізоди, без оцінки повного обсягу схеми. 4 лютого чиновника затримали під час отримання чергової частини грошей. Суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави. Після затримання його відсторонили від посади, а обвинувальний акт направлено до суду. Ключове питання в цій справі полягає не в розмірі хабаря, а в тому, як функціонує контроль на кордоні. Фітосанітарні процедури — це не формальність, а інструмент допуску продукції на зовнішні ринки. Їхня підміна платною «послугою» свідчить про те, що державний контроль або імітується, або продається. Це негативно впливає на репутацію експорту та створює ризики для всього ланцюга постачань. Фіксований тариф у валюті, прив’язаний до кожної фури, вказує на налагоджену модель збору грошей. Така модель не виникає спонтанно і вимагає стабільного потоку транспорту, передбачуваних процедур та відсутності зовнішнього втручання. Передача справи до суду — це формальний фінал досудової стадії. Однак фактичний масштаб схеми, її тривалість і можливе залучення інших учасників залишаються невідомими. Без відповіді залишається питання: скільки часу фітосанітарний контроль на кордоні працював як платний сервіс і хто ще забезпечував його стійкість.
Податкові ініціативи уряду: що стоїть за змінами
Цього тижня в Україні основною внутрішньою політичною темою стане спроба парламенту проголосувати за три податкові законопроєкти, ініційовані урядом для виконання зобов’язань перед міжнародними партнерами. Йдеться про оподаткування продажів на цифрових платформах (закон про OLX), закріплення ставки військового збору у 5% на три роки після завершення війни та скасування податкової пільги на посилки, які планується обкласти ПДВ з нуля євро.
Незважаючи на те, що останніми днями представники «Слуги народу» активно заявляють про неминучість прийняття цих законопроєктів, які, за їхніми словами, принесуть значні надходження до бюджету та відкриють доступ до міжнародного фінансування, ті ж самі нардепи, які сьогодні підтримують ці зміни, кілька тижнів тому провалили урядові ініціативи, не давши їм шансу на прийняття. Провал голосування супроводжувався заявами про те, що антисоціальні рішення, узгоджені Кабінетом Міністрів з Міжнародним валютним фондом, не пройдуть у парламенті.
Раптовий розворот у позиції депутатів викликає запитання: що змінилося за ці тижні, що вони тепер готові підтримати те, проти чого нещодавно виступали? Де поділася їхня принциповість у захисті інтересів українців? Відповідь на це запитання є.
Останні тижні були присвячені підготовці до важливого тижня голосування. Міністерство фінансів розділило один великий податковий законопроєкт на три окремі частини, що дозволяє уникнути загального провалу. Найбільший ризик пов’язаний із законопроєктом про посилки, адже експерти вказують на неможливість адміністрування цього податку в разі його прийняття. Нардепи говорять про потенційний колапс митниці та відмову китайських маркетплейсів співпрацювати з Україною.
Ярослав Железняк на комітеті намагався отримати фінансування для митниці, але поки що безрезультатно. Приклад Європейського Союзу показує, що навіть вони не можуть ефективно адмініструвати податок на посилки. Тому з цього року вони перейшли на фіксований податок у 3 євро за посилку, що не враховує її вартість.
Щодо законопроєкту про ПДВ для ФОПів, Сергій Марченко поки що відклав його, плануючи внести в зал лише після успішного прийняття трьох попередніх. Основним кроком тижня стала робота з нардепами для збору голосів на підтримку урядових ініціатив.
Давид Арахамія, як головний «збирач» голосів, працював з різними групами впливу серед «слуг», намагаючись зняти напругу між урядом і депутатами. Головним аргументом на зустрічах була пропозиція від уряду: «Ти — мені, я — тобі». Уряд готовий знайти ресурси на підтримку депутатів в обмін на їхню підтримку непопулярних законопроєктів.
Це стосується субвенцій на соціально-економічний розвиток громад, які нардепи розподіляють на своїх округах. Цей інструмент, відомий як «гречка», завжди був популярним серед депутатів. Однак у цьому скликанні з «соцекономом» виникли труднощі через пандемію та війну.
Тепер уряд готовий відновити фінансовий контакт депутатів з виборцями, плануючи виділити по 5 млн грн на «соцеконом» для кожного нардепа на 2026 рік. У разі успішного виконання зобов’язань, на 2027 рік обіцяють вже по 10 млн грн.
Нардепи мають проголосувати за податок на посилки, військовий збір та оподаткування цифрових платформ у квітні, а в травні уряд виділить два мільярди на «соцеконом» до кінця року. У разі успіху, уряд планує включити «соцеконом» до бюджету на 2027 рік.
Цей шлях порозуміння між урядом і Верховною Радою через фінансові вливання сподобався нардепам, які сприйняли його як визнання неможливості ефективної роботи без врахування їхніх інтересів. Обговорювалися також питання тиску НАБУ на депутатів, і було заявлено про досягнення компромісу щодо збереження парламентської незалежності.
Депутати висловлювали готовність підтримувати адекватні ініціативи уряду лише за умови врахування їхньої позиції. У рамках стратегії врахування позицій нардепів було проведено робочу групу, яка показала готовність Мінфіну внести поправки до законопроєктів.
Міністр фінансів погодився реалізувати концепцію надходження 5% військового збору на спецрахунки для цільового використання. Проте питання з посилками залишається складним, і багато проблем ще не вирішені.
Сергій Марченко знизив оцінку економічного ефекту від оподаткування посилок до 10 мільярдів. У масштабах війни це становить лише півтора дня військового протистояння. Тому законопроєкт про посилки отримав найменшу кількість голосів комітету.
Незважаючи на це, прем’єр-міністр також включилася в збір голосів, проводячи зустрічі з керівниками фракцій. Запропонована стратегія голосування виглядає як перерозподіл частини коштів, які уряд планує отримати від українців, на підтримку народних депутатів. Хоча це може виглядати підозріло, така стратегія може спрацювати. Проте системні проблеми, такі як контрабанда та дроблення бізнесу, залишаються невирішеними.
Скандал навколо декларації депутата Львівської облради
Віталій Андрейко, депутат Львівської обласної ради, наразі веде боротьбу на двох юридичних фронтах. Він намагається захистити свій депутатський мандат, який його партія намагається скасувати через звинувачення у “політичній зраді”, а також переконати Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) у тому, що його декларація не містить порушень на суму 17,4 мільйона гривень. Аудит декларації за 2023 рік виявив серйозні неточності та неправдиву інформацію. Основні порушення включають: загальну суму розбіжностей у 17,4 млн грн. Дружина Андрейка не надала документів, що підтверджують джерела сотень тисяч доларів та євро на її рахунках. Депутат стверджує, що частина цих коштів — це родинні заощадження та позика від сестри, але НАЗК відхилило ці пояснення. Паралельно триває ще одна важлива справа — боротьба за мандат. У 2020 році Віталій Андрейко став депутатом Львівської облради від Української галицької партії (УГП). Проте вже через рік він разом з іншими депутатами підписав меморандум про співпрацю з “Європейською Солідарністю” та “Слугою народу”, що суперечило позиції керівництва УГП. У січні 2022 року обласна організація УГП вирішила відкликати п’ятьох депутатів, включаючи Андрейка, за порушення партійної дисципліни та застосування імперативного мандата. Андрейко оскаржив це рішення в судах. Справа дійшла до Верховного Суду, який у липні 2025 року повернув її на повторний розгляд до суду першої інстанції. Наступне засідання заплановане на 14 квітня 2026 року. До політичної кар’єри Віталій Андрейко працював у банківській сфері («ПриватБанк») та займався будівництвом. Раніше його ім’я фігурувало у скандалах, пов’язаних із використанням депутатських повноважень для просування власних проектів. Наразі депутат продовжує виконувати свої обов’язки в облраді, але попереду його чекають важливі судові рішення щодо мандата та декларації. Якщо висновки НАЗК підтвердяться, це може призвести до кримінальної відповідальності.
Нардеп Ігор Василів оновив автопарк під час війни
Народний депутат Ігор Василів придбав автомобіль Land Rover Defender 2022 за майже 2,3 мільйона гривень. Авто було куплено у дружини тернопільського бізнесмена. У декларації за 2025 рік депутат від «Слуги народу» зазначив, що продав Audi Q8 2019 року за 1,7 мільйона гривень, після чого придбав новіший позашляховик. Попередньою власницею автомобіля була дружина співвласника групи компаній «Техно-Буд-Центр». Також нардеп задекларував сім об’єктів нерухомості: будинок і земельну ділянку біля Тернополя, дві квартири в Києві, що належать дружині, та ще одну квартиру, в якій проживає сім’я. Протягом року у Верховній Раді Василів отримав 724 тисячі гривень зарплати. Готівкою родина зберігає десятки тисяч доларів і євро, а також понад 1,4 мільйона гривень.
Декларації депутатів: здоров’я та автомобілі Петьовки
Народний депутат Юрій Камельчук зазначив, що у депутатів через “важку роботу” погіршується здоров’я, зокрема страждають спина, зір, слух і пам’ять. У цьому контексті декларації набувають іншого вигляду. Наприклад, народний депутат Василь Петьовка за рік офіційно заробив 631 тис. грн, тоді як його дружина заробила майже 8,2 млн грн. Під час повномасштабної війни сім’я придбала чотири автомобілі: Porsche Cayenne за 3,8 млн грн, Lexus LX за 4 млн грн, Volkswagen Touareg за 2,1 млн грн і Skoda Kodiaq за 1,4 млн грн. Загальна вартість цих автомобілів становить 11,4 млн грн. Схоже, що головна “проблема” полягала не в здоров’ї, а у виборі між Porsche і Lexus — врешті-решт, вони придбали обидва.