У Вінницькій області продовжують діяти корупційні схеми, які перетворюють державні заповідники на приватні мисливські угіддя. Господарський суд міста Києва не повернув державі понад тисячу гектарів загальнозоологічного заказника «Буго-Деснянський», які опинилися під контролем родини колишнього керівника вінницьких лісгоспів Анатолія Бондаря. Це рішення є частиною тривалої історії привласнення природних ресурсів родиною ексочільника лісової галузі регіону, що охоплює 1073 гектари лісів.Історія «прихватизації» заповідника почалася з рішень обласної ради 2007–2011 років, які призвели до того, що заповідні землі Михайлівського лісництва потрапили в користування приватного підприємства «Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Вінницьке». Незважаючи на законодавчу заборону на ведення мисливського господарства в межах екологічної мережі, приватні структури роками почуваються там комфортно.Прокуратура намагалася розірвати сумнівні договори, але зіткнулася з незвичною юридичною логікою судді Сергія Мудрого. Суддя визнав, що пункти договору, які дозволяють приватній фірмі полювати та розпоряджатися впольованими тваринами в межах заповідника, є незаконними. Проте суд не скасував договір повністю, стверджуючи, що ці положення не є його «істотними умовами». Це означає, що договір може залишатися чинним навіть без права на полювання, хоча полювання є ключовою складовою такої діяльності.Закон України «Про природно-заповідний фонд» забороняє діяльність, яка може завдати шкоди природним територіям. Однак суд використав поняття «регулювання чисельності тварин» як обґрунтування своїх рішень. Таким чином, судове рішення дозволяє приватній компанії залишатися на заповідних землях, незважаючи на те, що метою їхньої діяльності зазвичай є комерційне використання природних ресурсів, а не їх охорона.Причини судової прихильності до вінницьких «хазяїв» лісу, очевидно, слід шукати в родинних зв’язках. Засновником фірми-бенефіціара є Олександр Таран — зять Анатолія Бондаря, який очолював галузь на Вінниччині понад 30 років. Бондарь став символом моделі, за якою державний ресурс десятиліттями перетворювався на сімейний капітал. Його вплив не зменшився навіть після кримінальної справи про спробу підкупу керівника Вінницької ОВА Сергія Борзова. Слідство зафіксувало, що у листопаді 2022 року Бондар намагався «забронювати» за собою посаду під час реорганізації галузі, передавши посадовцю 25 тисяч доларів США. Незважаючи на підозри у хабарництві, Бондар продемонстрував значну платоспроможність, сплативши 2 мільйони гривень застави в день її призначення. Справжня сила його «імперії» тримається на стратегічних шлюбах трьох дочок, які створили навколо активів батька фактично непробивний щит.Родинні зв’язки Бондаря охоплюють ключові ланки державного апарату. Одна з дочок, Олена Міленко, була депутаткою Вінницької обласної ради та очолювала Вінницький навчальний центр Національної школи суддів України. Її чоловік працював заступником керівника Вінницької місцевої прокуратури, яка мала б реагувати на можливі земельні зловживання. Інша дочка, Ольга Коткова, нотаріус, забезпечує тил через свого чоловіка — суддю Господарського суду міста Києва, де розглядаються позови проти родинних фірм. Третя дочка, Оксана Таран, разом із чоловіком контролюють структури, що експлуатують лісові масиви. Оксана також є докторкою медичних наук та працює акушеркою-гінекологом у Вінницькому національному медичному університеті.Зміни в структурі сімейного ТОВ «Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство «Вольєр» свідчать про спроби уникнути уваги правоохоронних органів. Після зацікавленості правоохоронців, засновницею стала Тетяна Лобастова, яка також працює в медуніверситеті.Ця родинна мережа дозволяє системно «нарізати» заповідні землі під виглядом рекреації, як це сталося в Іллінецькій громаді, де замість охорони природи з’явилися приватні готелі та котеджі. Справа «Буго-Деснянського» заказника — це лише верхівка айсберга, адже аналогічні схеми реалізовані в інших заказниках. Правоохоронці постійно стикаються з однією і тією ж тактикою: заміна власників на підставних осіб та використання прокурорських зв’язків для моніторингу слідства.Рішення Господарського суду стало ударом не лише для прокуратури, яка звітувала про повернення державі лісів, але й наочним свідченням того, що феодальні порядки в Україні не зникли, а лише змінили форму.
Закриті декларації і нерухомість родини Інни Якушко
Начальниця Головного управління Державної податкової служби у Києві Інна Якушко приховала свої декларації. Вона входить до числа регіональних керівниць податкової, які не розкривають дані про доходи та витрати. За припущеннями джерел, однією з причин може бути робота її чоловіка в СБУ. OBOZ.UA розпочинає серію матеріалів про статки посадовців, які скористалися можливістю закрити декларації. У першій публікації йдеться про майно батьків Якушко, а також про її родича, який, імовірно, користувався послугами “лосів”.
Із публічного доступу в Україні зникли тисячі декларацій чиновників. У відповіді на запит OBOZ.UA в НАЗК повідомили, що не уповноважені перевіряти підстави для вилучення декларацій із відкритої частини реєстру, якщо звернення надходить від уповноваженого органу.
Під час воєнного стану приховування декларацій військових виглядає виправданим, особливо коли йдеться про людей, чиї близькі родичі могли залишитися на окупованих територіях. Водночас використання такого механізму правоохоронцями в глибокому тилу або чиновниками різних рівнів викликає щонайменше дискусії.
Раніше ЗМІ писали, що керівник Волинської митниці Дмитро Стасенко закрив свою декларацію після одруження з Валентиною Стасенко, дівоче прізвище якої Федько. У пресслужбі Волинської митниці заявляли, що дружина їхнього керівника є військовою, однак журналіст з’ясував, що насправді вона служить в СБУ.
Подібна ситуація і з Інною Якушко. У відкритому доступі немає даних ані про її зарплату, ані про заощадження, ані про нерухомість чи автомобілі. При цьому свої декларації оприлюднили і президент Володимир Зеленський, і міністр оборони Михайло Федоров.
Журналісти спробували встановити, які саме відомості чиновниця могла б зазначити у декларації. Батькові Якушко, 74-річному Валерію Олексійовичу, належать три квартири та приміщення на проспекті Берестейському, 37, на території “КПІ”, площею 47,8 кв. м. Це нежитлове приміщення Валерій Олексійович придбав у 2021-му. Окремо згадується й інша нерухомість. Матері посадовиці, 72-річній Марії Григорівні, також належить нерухомість.
Таким чином, окрім двох квартир на Троєщині, де батьки Якушко живуть багато років, пенсіонери за час роботи доньки у податковій стали власниками щонайменше ще чотирьох квартир і одного приміщення. Актуальну вартість цього майна оцінюють приблизно у 550 тис. доларів.
Чоловік очільниці київської податкової Павло Якушко наприкінці 2025-го на підставі договору дарування став співвласником квартири у Києві на бульварі Дарницькому площею 189,9 кв. м. Окрім цього, у 2019-му він успадкував однокімнатну квартиру на вулиці Академіка Корольова.
Складається враження, що родина Якушко спільно вкладала кошти в нерухомість у “Паркових Озерах”, адже брату посадовиці належать чотири приміщення в цьому житловому комплексі, кожне площею до 14,33 кв. м.
Дівер керівниці ДПС у Києві Олександр Якушко займається бізнесом. Він зазначений як керівник і головний бухгалтер компанії “Ітуно Груп”, яка спеціалізується на ремонті комп’ютерів. Станом на минулий рік у фірмі був лише один працівник — сам Якушко, а протягом останніх двох років компанія працювала зі збитком.
До 2017-го Олександр Якушко володів компанією зі схожою назвою — “Ітуно”, яка працювала у сфері програмування. Після того як слідче управління фінансових розслідувань ДФС зацікавилося розрахунками “Ітуно” з “Львівобленерго”, дівер чиновниці переоформив компанію на росіянина. Податківці підозрювали ці компанії в ухиленні від сплати податків на значну суму.
Через кілька місяців власником і директором “Ітуно” став росіянин Огли Мілорд Нюнюйович. Він є власником понад 130 компаній в Україні та входить до переліку найбільших власників юросіб серед іноземців. Огли Мілорд зареєстрований у Ростові-на-Дону. Його батько, Огли Нюню Дімович, на якого оформлено понад 80 українських фірм, раніше проживав у Донецьку, а після окупації отримав громадянство РФ.
Більшість компаній батька і сина Огли вже давно не працюють або мають проблеми з БЕБ та поліцією. Імовірно, вони виконують роль типових фіктивних власників, яких називають “лосями”. До таких послуг звертаються ті, хто хоче позбутися проблемної компанії або приховати ім’я реального власника бізнесу.
Перевага таких номіналів у тому, що вони перебувають за кордоном і готові оформлювати на себе фірми, які фігурують у кримінальних провадженнях, мають великі борги або інші проблеми.
Показово, що навіть близький родич очільниці ДПС у Києві, ймовірно, користувався послугами номіналів. Схема із застосуванням підставних осіб існує роками, а підприємці, які в такий спосіб позбавляються проблемних активів, зазвичай не несуть відповідальності.
Нові транскрипти розмов Міндіча про виплати і бронежилети
Колишній прокурор САП Станіслав Броневицький, як стверджується, оприлюднив нові розшифровки розмов бізнесмена Міндіча, якого називають близьким до Зеленського. За словами Броневицького, ці матеріали він отримав від джерел у силових структурах.
Ідеться про нібито розмови Міндіча з тодішнім міністром оборони Умєровим і головою агенції оборонних закупівель Жумадиловим. Розмови датовані 8 липня 2025 року.
У транскриптах згадуються виплати з бюджету Міноборони волонтерці Марії Берлінській, а також дії, пов’язані з впливом на закупівлі бронежилетів.
«Давай по Маше договорим… ты ей платишь», — каже Міндіч. «Я не знаю… просто она там живет. Зарплату ей платим?» — відповідає Умєров. «Ты ей платишь», — знову заявляє Міндіч.
Із розмов випливає, що «Маша» отримує 20. Валюта не уточнюється, але, ймовірно, йдеться про тисячі доларів. У зв’язку з цим Міндіч просить Умєрова працевлаштувати «Миколу», якому, за його словами, потрібно лише три.
Також Міндіч повідомляє Умєрову, що інвестував 300 мільйонів доларів у бронежилети. Після цього міністр оборони зв’язався з головою Агенції оборонних закупівель Жумадиловим.
Раніше ЗМІ повідомляли, що Умєров згадується в «плівках Міндіча» НАБУ у справі про закупівлі бронежилетів. Водночас офіційних звинувачень ексміністру не висували.
Самих аудіозаписів Броневицький не оприлюднив, опублікувавши лише текстові транскрипти.
Галущенко лишається під вартою після рішення апеляції
Апеляцію колишнього міністра енергетики Галущенка відхилено. Він і надалі перебуватиме під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 200 млн грн.
Апеляційна палата ВАКС не змінила рішення щодо запобіжного заходу для Германа Галущенка. Таким чином, він залишатиметься в СІЗО, якщо не буде внесено заставу у 200 млн грн.
За даними слідства, Галущенка підозрюють у скоєнні низки особливо тяжких злочинів.
На Вінниччині викрили лікарів через фіктивні довідки
На Вінниччині викрили лікарів, які видавали фіктивні довідки про непридатність. У межах розслідування в медичних закладах провели понад 40 обшуків. Правоохоронці вилучили понад 2 млн грн у різних валютах, медичні документи та цифрові носії з доказами протиправної діяльності.
Про підозру повідомили трьом особам. Серед них — завідувач хірургічного відділення лікарні у Вінницькому районі, який за 1000 доларів оформлював документи на фіктивну інвалідність.
Також підозру отримав ортопед-травматолог цієї ж лікарні, який прооперував здорову руку чоловіка для отримання відстрочки від мобілізації.
Ще одним фігурантом став директор центру первинної медико-санітарної допомоги у Гайсинському районі, який за 16 тис. грн видав підроблені висновки про потребу в постійному догляді.
Корупційні ризики в Бурштині: мер та його бізнес
У Бурштині, на фоні протестів проти підозрілих бюджетних витрат, зростає увага до діяльності міського голови Василя Андрієшина. Його каденція супроводжується кримінальними провадженнями, зв’язками з підрядниками та питаннями щодо прозорості використання коштів громади. Поки мешканці Бурштина, що на Івано-Франківщині, виходять на протести проти сумнівних будівництв за бюджетні кошти, у кулуарах міської ради відбуваються не менш гучні процеси. Цього разу мова йде про Василя Михайловича Андрієшина — очільника Бурштина. Вся його мерська кар’єра розвивається паралельно з корупційними скандалами, кримінальними провадженнями та публікаціями медіа про можливе використання міського бюджету в інтересах пов’язаних із ним структур. Ідеться не про незначні суми, а про десятки мільйонів гривень. Чи справді бюджет Бурштина став «годівницею» для своїх? Хто контролює фінансові потоки міста під час війни — потреби громади чи особисті інтереси керманича? Спробуймо розібратися. Міським головою Бурштина Андрієшин став у 2020 році, представляючи партію «Європейська Солідарність». До обрання мером він був приватним підприємцем та головним інженером ПАТ «СТМ». Запам’ятайте цю фірму, адже вона ще не раз з’явиться у матеріалі. Паралельно з бізнесом з 2010 по 2020 роки він був депутатом Галицької районної ради. Початок його мерської каденції запам’ятався курйозною ситуацією: у офіційній біографії мера, опублікованій на сайті міськради, зазначалося, що він навчався в Чикаго (США), але в пункті про знання мов була лише українська і російська, а рівень володіння англійською — «читає і перекладає з словником». Це викликало хвилю сарказму у місцевих пабліках. Проте в біографії мера є й серйозні моменти, що стали приводом для відкриття справ. Зокрема, кримінальне провадження №12025090000000606, де Андрієшин є обвинуваченим у привласненні/розтраті майна шляхом зловживання службовим становищем. Справа стосується будівництва очисних споруд у 2020 році, коли Андрієшин ще не був мером, але працював головним інженером у фірмі, що займалася їх будівництвом — ПАТ «СТМ». Збитки, за даними слідства, сягнули 125 тис. грн. Андрієшин публічно заперечував політичну нейтральність підозри, заявивши, що історія стосується періоду, коли він ще не був міським головою, назвав суму «спірним питанням» і зазначив, що питання має вирішити суд. Міський голова Бурштину також є порушником правил дорожнього руху. У реєстрах зафіксовано 36 записів щодо Андрієшина, пов’язаних зі штрафами за порушення ПДР. Відомо, що у 2019 році він притягався за порушення вимог щодо запобігання конфлікту інтересів. Неспокійно в Бурштині було і через будівництво вежі «Давида», де знову ключовою є фірма, заснована Андрієшиним — ПАТ «СТМ». У грудні 2023 року мешканці протестували проти зведення оглядової вежі у селі Новий Мартинів на території релігійно-історичного центру «Гора над Дністром». Спочатку планувалося виділити на це 2,75 мільйони гривень, але згодом відділ культури та туризму Бурштинської міськради провів тендер на меншу суму — 884 тисячі гривень, обравши переможцем ПАТ «СТМ». Навіть зменшення суми не зменшило суспільне невдоволення, і люди вийшли висловити свою позицію, вимагаючи спрямувати кошти на ЗСУ. Невдоволення людей пояснювалося не лише недоцільністю такого будівництва у воєнний час, але й конфліктом інтересів, адже Андрієшин був засновником ПАТ «СТМ», а його дружина Ярослава — керівницею цього товариства. На момент тендеру Андрієшин уже обіймав посаду міського голови, що є замовником робіт. Бурштин на чолі з Андрієшиним стали героями журналістського розслідування проєкту «Наші гроші». У ньому йшлося про ремонт водогону у місті за 330 мільйонів гривень. Хоча тендер у травні 2025 року виграло ТОВ «ІФ-Капіталбуд», він вважається ризикованим для репутації керівництва міста. Журналісти виявили, що ціни на труби, люки та бетон у кошторисі були в 1,5–2,5 раза вищими за ринкові. Пряма афілійованість фірми з родиною міського голови створює постійний ризик звинувачень у корупції при отриманні будь-яких підрядів від міськради. Поки місцеві мешканці протестують проти «Вежі Давида», поза їхнім полем зору проходять значно більші суми, які осідають на рахунках родинного бізнесу мера. Мова про численні тендери міськради, які виграє ПАТ «СТМ». Загальна кількість тендерів, за даними clarity-project, становить 112 на загальну суму 18 006 411,00 грн. Дружина міського голови Бурштина, Ярослава Мирославівна, має неабияку підприємницьку жилку. Раніше вона мала зареєстрований бізнес у сфері виготовлення виробів із бетону для будівництва. Мала корпоративні права та історичний зв’язок як бенефіціар у компанії «ЕКОІНВЕСТ ПРИКАРПАТТЯ». Ярослава також була керівницею ПАТ «СТМ», засновником якого раніше був її чоловік. У рамках кримінальної справи No341/1159/18 Ярославу Андрієшин обвинувачували за ч. 1 ст. 366 КК України (складання та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей). У 2016 році, обіймаючи посаду директора ПАТ «СТМ», вона підписала акти приймання виконаних робіт щодо «Реконструкції каналізаційних мереж у м. Галичі». Слідство встановило, що роботи були виконані лише частково, проте в актах було вказано про повне виконання робіт. Це призвело до безпідставного нарахування бюджетних коштів за невиконане будівництво на суму понад 164 тис. грн. У результаті 26 лютого 2025 року Галицький районний суд закрив провадження та звільнив Ярославу Андрієшин від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності. Ярослава також фігурувала як свідок у кримінальній справі No341/683/17 щодо зловживання владою або службовим становищем. У 2018 році було відкрито виконавче провадження щодо стягнення штрафу за порушення ПДР. Наші аналітики проаналізували декларації Андрієшина і, керуючись останньою звітністю за 2025 рік, розкажемо, чим володіє сім’я мера. На Василя Андрієшина зареєстрована квартира в Івано-Франківську площею 86,8 м2 та гараж, придбаний у 2006 році. За даними оголошення, вартість житла може становити понад 100 тисяч доларів. Має він також житловий будинок у с. Новий Мартинів, набутій під час роботи у міськраді, за 173 545 грн та земельну ділянку, набута того ж дня за 26 455 грн. Актуальне придбання Андрієшина — домашня сонячна електростанція у с. Новий Мартинів, придбана 11.07.2025 за 408 060 грн. Дружина Василя Андрієшина — Ярослава також володіє нерухомістю: будинком у Новому Мартинів площею 85,7 м2, придбаним у лютому 2015 року, та нежитловими приміщеннями в Івано-Франківську площею 179,4 м2. Ярослава має сім земельних ділянок загальною площею понад 3,7 га. Вона публічно пояснювала, що більшість її земельних ділянок та будинок у Новому Мартинів не були придбані за кошти з бюджету, а є спадщиною від батьків. У сім’ї Андрієшиних є кілька транспортних засобів, але відвертого люксу тут немає. Дочка мера — Софія Василівна їздить на SUBARU FORESTER 2019 року, придбана 05.06.2025. Грошові активи Андрієшиних за 2024–2025 роки також викликають питання. У 2025 році дружина отримувала зарплату від Мухіної Оксани Василівни, яка має ФОП із кведом 96.02 надання послуг перукарнями та салонами краси. Цікаво, що особа з такими ж ПІБ є історичною бенефіціаркою ПРАТ «СТМ», що активно бере участь у міських тендерах. Отже, що ми бачимо в підсумку? Сукупність фактів — від кримінальних справ до системної участі пов’язаних структур у тендерах — формує неоднозначну картину діяльності міського голови Бурштина. Частина того, що відбувається в громаді, може мати формально законний вигляд, але регулярність і контекст цих історій викликають обґрунтовані запитання у громади, особливо в умовах війни, коли кожна бюджетна гривня має велику ціну.
Схема вимагання в київському ТЦК: затримано двох осіб
Прокуратура повідомила про схему вимагання в одному з київських ТЦК: затриманим пропонували «свободу» за 20 тис. дол.
За даними слідства, до одного з мобілізованих у ТЦК підійшов незнайомець, ставив особисті запитання та детально його розпитував. Згодом із дружиною затриманого зв’язалася жінка й запропонувала звільнити її чоловіка з ТЦК за 20 тис. дол. Вона заявила, що знає всі «проблеми її чоловіка», і вимагала терміново передати гроші, поки його не відправили до частини.
Під час передачі коштів затримали 28-річну жінку та 31-річного чоловіка.
Декларація Гладкова: квартира в Дніпрі та причіп
В.о. начальника Полтавського міського ТЦК Андрій Гладков, який бухав, у декларації зазначив квартиру в Дніпрі та причіп. У документі він не вказав жодного члена сім’ї.
За основним місцем служби в ЗСУ посадовець отримав 392 тис. грн заробітної плати. Окремо він задекларував 23,6 тис. грн від Полтавського обласного ТЦК, а також 26 тис. грн одноразової грошової допомоги від АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі».
У липні 2019 року Гладков придбав у Дніпрі квартиру площею 57,9 м² за 521,6 тис. грн. У 2020 році він став власником причепа «ЛЕВ» 1В2013 (2020). Іншого рухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав або нерухомості в декларації не зазначено.
Земля під час війни: що задекларувала Наталія Бульвінська
У декларації офіцера ДБН Нацполіції Бульвінського наведені дані про майно та доходи його матері — Наталії Бульвінської, головного спеціаліста Рокитнянського відділу Державної казначейської служби у Київській області.
За звітний період Наталія Бульвінська задекларувала зарплату 248 тис. грн, пенсію 60,7 тис. грн, дохід від оренди майна 17 тис. грн, благодійну допомогу 2 тис. грн від СГ ТОВ «Нива» та 1000 грн «Зимової підтримки». Її чоловік доходів не вказав.
У власності Наталії Бульвінської є квартира у Києві площею 50,6 м², придбана у 2014 році, де проживає офіцер. Також у декларації зазначено будинок площею 133 м² у селищі Рокитне Київської області, оформлений на чоловіка — Володимира Васильовича Бульвінського (1991 рік). На нього ж записані дві земельні ділянки площею 1500 м² та 1463 м² (2007 рік).
У липні 2024 року Наталія Бульвінська разом з Ольгою Андріївною Поночовною придбали у спільну часткову власність (по 50%) земельну ділянку площею 41 045 м² у Рокитному за 134 тис. грн.
Сім’я користується вантажним автомобілем Peugeot Expert 2007 року випуску, що належить чоловіку. Готівкові заощадження у декларації не зазначені.
У перерахунку вартість купівлі 41 045 м² становить близько 3,26 грн за м². У матеріалі наголошується на необхідності перевірити джерела коштів на покупку, ринкову вартість ділянки та зв’язки зі співвласницею Ольгою Поночовною. Також пропонується з’ясувати в НАЗК обставини придбання квартири в Києві, де проживає син Наталії Бульвінської.
Схема «дроблення» у «Маркетопті»: обшуки та підозри БЕБ
Бюро економічної безпеки викрило мережу магазинів «Маркетопт» у систематичному ухиленні від податків через масштабну схему «дроблення бізнесу».
«Маркетопт» є найбільшим регіональним рітейлером Полтавщини: мережа має понад 400 торгових точок у семи регіонах України. Власником мереж «Маркетопт» і «Добробут» є депутат Дніпропетровської обласної ради Анатолій Затинацький.
За даними слідства, мережа залучила понад 3,5 тисячі ФОПів, щоб зменшити податкове навантаження. На ФОПів оформлювали як штатних працівників, так і сторонніх осіб — студентів і пенсіонерів. Фактично вони виконували функції найманих працівників, однак юридично через них проводили виручку, уникаючи податків, передбачених для великих компаній.
Діяльність «Маркетопту» вже тривалий час перебувала в полі зору податкової служби. У грудні 2025 року комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики офіційно визнав схему мережі прикладом великого податкового ухилення.
Станом на кінець 2025 року мережа працювала через 1500 ФОПів. Тодішні дані свідчили: при виручці понад 5,7 мільярда гривень податки становили лише 219 мільйонів гривень — у 23 рази менше, ніж у сумлінних конкурентів із подібними обсягами.
Із кінця минулого року масштаби «дроблення» суттєво зросли: кількість ФОПів збільшилася з 1,5 тисячі до понад 3,5 тисячі. Для супроводу цієї системи мережа наймала десятки спеціалістів, які вели «чорну» бухгалтерію, виплачували зарплати «в конвертах» і контролювали, щоб доходи кожного ФОПа не перевищували законодавчі ліміти.