Схема на 601 мільйон гривень — “Газорозподільні мережі України” планують передати кошти компанії, пов’язаній з колишнім прокурором та офісниками. Це один з найбільших тендерів на закупівлю мембранних газових лічильників на 2026 рік, що передбачає придбання 397 449 одиниць. Загалом пропонується 24 лоти для філій у різних регіонах України. Проте на відкритих торгах в усіх лотах лише один учасник, ймовірний переможець — ТОВ “ГрідВі”. Неціновий критерій оцінки — відтермінування платежу (вага до 6 % залежно від терміну: 180 днів = 6 %, 150 днів = 5 % тощо). За проведення тендеру відповідають уповноважена особа Олена Кожадуб та головний метролог Ігор Швець. Учасник самостійно вказує, на скільки днів готовий надати відтермінування платежу. Чим довше відтермінування, тим вищий бал за неціновим критерієм. Максимум (6 %) отримує лише пропозиція з піврічною післяплатою. Якщо ж ніхто не запропонує 180 днів, максимум становитиме 5 % (150 днів) і так далі. Довге відтермінування дозволяє учаснику трохи підвищити ціну (для компенсації витрат на фінансування), але залишитися конкурентоспроможним завдяки бонусним 6 %. Для цього учасник повинен мати можливість фінансувати таку відстрочку (власні обігові кошти, кредитна лінія тощо). Щоб надати 180 днів, необхідний обіг у сотні мільйонів або фінансування/кредитна лінія! Тендер налаштований під великого імпортера з фінансуванням, складом та досвідом роботи з облгазами. Загальна сума забезпечення для всіх лотів від учасника має становити 18 мільйонів гривень! Для участі в кількох лотах “ГрідВі” довелося заморозити десятки мільйонів гривень на банківській гарантії. Багато компаній просто не мають такої ліквідності або не бажають “заморожувати” кошти на кілька місяців. Спочатку засновниками “ГрідВі” були Самвел Акобян (Helsi) та Даніїл Прівалов (син Кернеса). Пізніше половину компанії придбали колишній прокурор Андрій Степанченко та Віктор Лютан (БЦ Eleven). Степанченко пов’язаний з родиною Лекішвілі, яка займається шахрайськими call-центрами.
Автор: redaktor
Суд над хірургом за фальшиві документи про інвалідність
У Кременчуцькому районі відбувся суд над хірургом Козельщинської ЦРЛ, який організував схему видачі підроблених документів про інвалідність. Це стало відомо з вироку Козельщинського районного суду, винесеного 9 квітня. Суд встановив, що лікар, будучи членом військово-лікарської комісії, запропонував військовозобов’язаному за плату допомогти отримати відстрочку від мобілізації, обіцяючи оформити інвалідність для його дружини. Лікар підробив медичні документи, включаючи вигадані діагнози та результати обстежень, які жінка насправді не проходила. Він також створив фальшиве електронне направлення для призначення інвалідності. За свої послуги обвинувачений отримав 30 тисяч гривень, а також вимагав і отримав 5 тисяч доларів США за вплив на рішення медичної комісії. Суд визнав чоловіка винним у фальсифікації документів, несанкціонованому втручанні в електронні системи, отриманні неправомірної вигоди та зловживанні впливом. Обвинувачений уклав угоду зі слідством і повністю визнав свою провину. Суд наклав на нього штраф у розмірі 246 500 гривень. Додатково 30 тисяч гривень буде конфісковано на користь держави, а понад 17 тисяч гривень він сплатить за експертизи. При винесенні вироку суд врахував щире каяття обвинуваченого та той факт, що він перерахував 150 тисяч гривень на потреби Збройних сил України.
Екстрадиція організатора зернової схеми з Німеччини до України
З Німеччини екстрадовано організатора схеми, яка завдала збитків на зерні в розмірі 13,4 млн грн. Підприємець, який у змові з посадовцями ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», створив схему закупівлі зерна за заниженими цінами та завищення вартості агроробіт, повернувся до України. Держава понесла втрати на суму 13,4 млн грн. Екстрадиція відбулася на пункті пропуску «Краківець — Корчова» у Львівській області.
Недбалість посадовців КМДА: незаконна приватизація в Солом’янському районі
Солом’янська окружна прокуратура Києва висунула підозру керівнику Департаменту комунальної власності столиці у зв’язку з його службовою недбалістю. Це вже не перший випадок серед ряду підозр, що стосуються посадовців КМДА, які не забезпечили належний контроль за комунальним майном. Внаслідок бездіяльності цього посадовця, орендар незаконно приватизував приміщення на вулиці Пост-Волинській у Солом’янському районі, вартість якого становить приблизно 7,4 млн гривень. Через цю схему місто втратило близько 1,4 млн гривень орендних платежів. Солом’янська окружна прокуратура надала деталі кримінального провадження. Приміщення з 2011 року були на балансі КП “Київжитлоспецексплуатація” і тривалий час використовувалися в оренді. Згідно з умовами договору, орендар зобов’язувався проводити поточний ремонт за власний рахунок, без права на компенсацію або зарахування таких робіт як невід’ємних поліпшень об’єкта. Використовуючи підроблені документи, орендар здійснив приватизацію приміщення, не маючи на це жодних законних підстав. Ця ситуація стала можливою через те, що директор Департаменту не забезпечив належний контроль за збереженням та цільовим використанням комунальної нерухомості. Бездіяльність посадовця дозволила орендарю незаконно заволодіти майном, яке належало міській громаді. Крім того, слідчі з’ясували, що чиновник не перевірив реальну вартість ремонту, виконаного в приміщеннях. Це дало можливість орендарю фальсифікувати документи та обґрунтувати свої неправомірні претензії на нерухомість нібито витраченими коштами. Таким чином, дві суттєві прогалини в контролі – відсутність нагляду за використанням майна та перевірки вартості ремонту – були використані для вчинення злочину. Дії директора Департаменту комунальної власності кваліфіковані за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України – неналежне виконання службовцем своїх обов’язків, що призвело до тяжких наслідків. Ця кваліфікація передбачає суворіше покарання, ніж базова, через значні майнові втрати для міської громади внаслідок бездіяльності посадовця. Місто втратило не лише право власності на нерухомість вартістю близько 7,4 млн гривень, але й понад 1,4 млн гривень недоотриманих орендних платежів. Досудове розслідування проводить слідчий відділ Солом’янського УП ГУНП у місті Києві за оперативного супроводу Головного управління СБУ у Києві та Київській області. Слідчі з’ясовують усі деталі справи та коло причетних осіб. Згідно зі ст. 62 Конституції України, кожна особа вважається невинуватою, поки її вину не доведено в законному порядку та не підтверджено вироком суду.
Вирок ексголові суду Сумщини: 8,5 років за корупцію
Вищий антикорупційний суд визнав Олександра Коваленка, суддю Господарського суду Сумської області, винним у отриманні неправомірної вигоди. Як повідомляє «Судовий репортер», Коваленко очолював суд з 2011 року. 5 листопада 2017 року йому було оголошено підозру в отриманні $26,6 тис. хабаря від забудовника за вигідне судове рішення. Компанія АТ «Сумбуд» будувала на орендованій земельній ділянці площею 15,6 га багатоквартирні житлові будинки. У 2015 році у забудовника виник конфлікт із ТОВ «Сенс», яке орендувало 95 кв.м. на цій ділянці для міні-магазину. Власник магазину звернувся до суду, стверджуючи, що «Сумбуд» перешкоджає йому у користуванні землею, і що міська рада насправді передала в оренду забудовнику ще й їхню ділянку. Через цей судовий спір «Сумбуд» ризикувало втратити право на будівництво. Представник компанії Олександр Бритов звернувся за допомогою до юриста Олександра Мальованого, який знав голову суду Коваленка. Суддя Коваленко, за інформацією, вирішив скористатися ситуацією і попросив за потрібне рішення виділити йому двокімнатну квартиру. Для приховування факту отримання неправомірної вигоди майнові права на квартиру зареєстрували на Мальованого. Через чотири дні після цього колегія Господарського суду Сумської області, до складу якої входив Коваленко, відмовила у позові про визнання недійсним договору оренди 15,6 га. У 2017 році суддя Коваленко, за версією обвинувачення, попросив переоформити квартиру на свою знайому. Фахівці «Сумбуду» підготували документи, але жінка несподівано поїхала за кордон, і план не вдався. Тоді квартиру вирішили продати, а гроші, нібито, віддати судді. Мальований діяв під контролем правоохоронних органів. Перед передачею Коваленко попросив обміняти гроші, ймовірно, остерігаючись викриття. Коваленко не визнавав вину. На засіданні Вищого антикорупційного суду він розповів, що під час розгляду справи з ним спілкувався працівник СБУ Шкумат, який передавав вітання від начальника Управління і говорив про необхідність прийняти рішення на користь «Сумбуду». Коваленко запевняв, що діятиме згідно з законодавством, на що есбівець відповідав: «Ну, ти подивись». Потім, за словами Коваленка, зателефонував голова Сумської ОДА з аналогічним проханням від начальника СБУ. Суддя знову відповів, що розглядатиме справу в межах законодавства. Коваленко зізнався, що мав бажання вирішити ситуацію мирним шляхом, щоб уникнути проблем з керівництвом СБУ. Він допомагав знайомій купити квартиру, погодившись докласти свої 9 тисяч доларів, оскільки жінка не мала достатньо коштів. Пізніше жінка відмовилася від покупки, і квартиру вирішили продати. Мальований повідомив, що знайшов покупця і готовий віддати гроші Коваленкові. Коваленко вважає, що це була операція СБУ, щоб усунути його від розгляду справи, яка була невигідна АТ «Сумбуд». ВАКС у вироку зазначив, що обставини, встановлені під час судового розгляду, виключають будь-яке інше розумне пояснення подій, окрім того, що злочин було вчинено і обвинувачений є винним. Доказами стали свідчення очевидців і матеріали негласних слідчих дій. Рішення ухвалювалося суддею Коваленком лише після спілкування з Мальованим у позапроцесуальний спосіб та після висловлення прохання надати неправомірну вигоду. Версія захисту не підтверджується матеріалами справи. Суд засудив Коваленка до 8 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Наразі вирок не набрав законної сили і може бути оскаржений. Обвинувачений залишається на свободі під заставою. Коваленко досі займає посаду судді і отримує зарплату, хоча справ не розглядає, оскільки відсторонений від здійснення правосуддя.
Суддя Коваленко: Вимагання квартири за рішення у земельному спорі
Вищий антикорупційний суд розглянув справу судді Господарського суду Сумської області Олександра Коваленка. Згідно з інформацією ВАКС, справа стосується вимагання неправомірної вигоди у вигляді двокімнатної квартири за ухвалення рішення у земельному спорі площею 15,6 гектара, як повідомляє Bankova Mail. Схема передачі вигоди здійснювалася через посередника. Спочатку майнові права на квартиру були оформлені на юриста, що мав зв’язок із суддею. Після цього об’єкт нерухомості був проданий, а отримані кошти передані Коваленку. Таким чином, замість прямої передачі активу використовувався ланцюг цивільно-правових операцій за участю третьої особи. ВАКС встановив, що рішення у справі ухвалювалося після позапроцесуального спілкування судді з посередником. Ці контакти не входили до судового процесу, але передували винесенню рішення у спорі. Суд зазначив, що зібрані докази не залишають іншого розумного пояснення послідовності подій. У справі зафіксовані ключові елементи: предмет неправомірної вигоди — квартира, механізм оформлення — через пов’язаного юриста, подальший продаж об’єкта, передача грошових коштів судді та винесення рішення після неформальних контактів. Сам Коваленко не визнав своєї вини. Під час розгляду він заявив про нібито отримані «указівки» з боку СБУ, а також про контакти з боку керівництва області, які, за його словами, свідчать про тиск. Ці твердження були перевірені в суді. ВАКС не виявив підтверджень втручання чи зовнішнього впливу, зазначивши на достатність доказової бази по суті обвинувачення. Справа базується на зафіксованій послідовності дій: земельний спір на 15,6 гектара, вимагання квартири як умови ухвалення рішення, оформлення прав через третю особу, відчуження об’єкта та передача коштів, а також позапроцесуальні контакти перед винесенням судового акта.
Фінансові досягнення депутата Київради Костянтина Усова
Депутат Київради від «ЄС» Костянтин Усов у 2025 році офіційно заробив понад 1,59 млн грн на посаді заступника мера. Як зазначає видання “Викривач”, це свідчить про його значні фінансові досягнення. У сімейному колі також все стабільно: син Теодор отримав подарунок від діда на понад 872 тис. грн. Сам Усов зберігає готівкою 295 тис. доларів і ще 7,8 тис. євро, що слугує фінансовою подушкою на випадок непередбачених обставин. Проте питання щодо інших доходів, зокрема пов’язаних із делініаторами, у декларації залишилось без відповіді, що викликає певні сумніви.
Скандал з ремонтом вулиці Чорновола в Рівному
У капітальному ремонті вулиці Чорновола планувалося встановлення чотирьох сепараторів для очищення дощової води. У матеріалі йдеться про те, як фірма «БК “Будальянс груп”» (співвласник Валерій Войтко та співвласниця частки Даніела Хлевна) заробила на цьому. В центрі уваги – батько Даніели Олександр Хлевний, відомий як «Саша Калач», та в.о. рівненського міського голови Віктор Шакирзян, підлеглі якого укладають угоди з цією фірмою на десятки мільйонів. Згідно з інформацією, фірма земляка Шакирзяна досі не завершила ремонт вулиці Чорновола вартістю понад 110 мільйонів гривень, хоча роботи розпочалися влітку 2023 року. Проїзну частину та тротуари відремонтували в перший рік, але фірма «БК “Будальянс груп”» мала встановити сепаратори для очищення стічних вод за 24 мільйони гривень, зокрема для мікрорайону «На Щасливому». Чому сепаратори досі не працюють і чому за них переплатили, ймовірно, 12 мільйонів, розглядаємо далі. У травні 2023 року Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради оголосив тендер на ремонт ділянки вулиці Чорновола. Ділянка була виділена червоним кольором. Тернопільська фірма «БМБУД» подала дешевшу пропозицію, але її відхилили через брак документів. Договір підписали з «Будальянс груп» на суму 97 мільйонів 77 тисяч гривень, згодом сума зросла до 110 мільйонів, а термін виконання робіт продовжили до 1 червня 2026 року. За даними порталу використання публічних коштів, підряднику сплатили 100 мільйонів гривень, але основні та додаткові договори досі не виконані. У червні 2023 року директор департаменту Руслан Гудима зазначив, що проект ремонту вулиці Чорновола передбачає водовідведення, тротуарну інфраструктуру та саму дорогу. За даними актів на будівельні роботи, за сепаратори-нафтовловлювачі фірмі «Будальянс груп» сплатили понад 24 мільйони гривень. Середня ціна одного сепаратора становила 6 мільйонів 128 тисяч гривень. Загальна вартість сепараторів склала 24 мільйони 510 тисяч 261 гривню з ПДВ. Спочатку планувалося два комплекти сепараторів, але після коригування проекту їх стало чотири. Встановлення сепараторів обґрунтовується вимогами законодавства, оскільки неочищена стічна вода є причиною забруднення водних об’єктів. Інженер «Будальянс груп» Ігор Гончарук пояснив, що ці конструкції очищають дощову воду від нафтопродуктів. Сепаратори ще не ввели в експлуатацію, оскільки роботи не завершені. На запитання про причини затримки, Тамара Самсонюк, яка здійснює технічний нагляд, зазначила, що ще тривають роботи. Експерт Ігор Щербак висловив занепокоєння, що сепаратори можуть забитися піском через відсутність обслуговування. Вартість сепараторів від «Vodaland» могла б скласти близько 15 мільйонів гривень, тоді як департамент сплатив понад 24 мільйони гривень. Відповідно, потенційна переплата становить близько 12 мільйонів гривень. Департамент стверджує, що роботи проводяться відповідно до документації. В.о. міського голови Віктор Шакирзян запевнив, що сепаратори мають бути введені в експлуатацію до кінця 2025 року, але проблеми залишаються. Директор та співвласник «Будальянс груп» Ігор Войтко не надав коментарів щодо сепараторів. Фірма «Будальянс груп» має тісні зв’язки з місцевими політиками та укладає контракти без тендерів. Загальна сума договорів з бюджетними установами перевищує 3 мільярди гривень.
Портова концесія: 40 років під контролем чиновників
Чиновники об’їздили світ за рахунок платників податків, представляючи “проєкт століття”, але обговорення в парламенті зводиться до кольору паперу та процедури відкриття секретних пакетів. Як повідомляє “Аргумент”, поки транспортна галузь страждає від нестачі кадрів, влада планує закріпити портову логістику в “ручному режимі” на наступні 40 років. “Куди ж вони знову з тим тортиком поїдуть?” — запитав я у статті про багаторічну метушню міністерства навколо портової концесії. Чиновники вже об’їздили та обговорили майже всі куточки світу з цим державно-приватним проєктом, витрачаючи кошти платників податків. І це ще не кінець. 26 березня в комітеті Верховної Ради з економічного розвитку два заступники міністра представили цю концесію. Вони пояснили, що концесія — це передача об’єкта в управління приватному партнеру на визначений термін (у цьому випадку — до 40 років), при цьому держава залишається власником та отримує дохід. Далі відбувається етап конкурентного діалогу з учасниками, де умови договору обговорюються заздалегідь. Після цього подаються фінальні пропозиції в закритих конвертах. Кожен учасник заповнює спеціальну форму, яка запечатується у конверт, що змінює колір при відкритті. Цілісність конвертів перевіряється кожним учасником, а їхнє відкриття відбувається публічно з участю всіх зацікавлених сторін. Проте в парламенті не обговорюють, що саме буде вантажитися, хто цим займатиметься та яких показників очікують. Уся увага зосереджена на тому, як і хто відкриває конверти. Виявляється, вся державна стратегія — у конвертах.
Першочергова критика ренти на сорок років породжує кілька запитань. Чому саме 40 років? Чи не намагаються міністерські чиновники забезпечити собі “довгострокову ренту” з однієї угоди на чотири десятиліття? Чому така впевненість у тому, що держава отримуватиме прибутки? Жоден концесійний проєкт в Україні досі не приніс реальних грошей до бюджету. Якби мене запросили до парламентського комітету, я б навів історичні приклади українських концесій та їх результати. Перші спроби, такі як будівництво центрального водогону в Києві (1870–1872 рр.), закінчилися лише зміною влади у 1917 році. Харківський досвід був ще гіршим: бельгійці отримали концесію на кінну залізницю у 1882 році, але проект швидко закрили через конфлікт із міською владою. Навіть у радянські часи були спроби створення змішаного товариства “Нова Баварія” у 1923 році, яке ліквідували вже наступного року. Сьогодні чиновники з гордістю говорять про “конверти, що змінюють колір”, у присутності депутатів, яких суспільство давно вважає експертами з різнокольорових конвертів.
Тепер щодо змістовної критики. Чиновники представляють проєкт як шлях до створення понад 1200 нових робочих місць. Проте нещодавно їхній міністр заявив на конференції Світового банку про стрімке зростання дефіциту кадрів у транспортній галузі. Лише в автомобільному та міському транспорті вже є 240 тисяч вакансій, а протягом наступних п’яти років знадобиться ще 100 тисяч працівників. В Україні немає потреби штучно створювати робочі місця — на вже наявних просто нікому працювати. Чи готові концесіонери до конкуренції не за вантажі, а за звичайних портових працівників? Чи враховано це в їхніх бізнес-планах? Якщо людей не знайдуть в Україні, то привезуть працівників з Індії чи Туреччини або просто зупинять роботу? Ба більше, минулого року в Польщі українці без жодних “міністерських прокладок” відкрили 1370 компаній. Можливо, міністерству краще займатися не імітацією створення місць у портах, а умовами, щоб українці створювали ці місця вдома.
Приклад нічного клубу “Ітака” в Одеському порту ілюструє ситуацію. Фірма орендувала 80 квадратних метрів у центрі Аркадії, але роками не платила орендну плату державі — конверти були, а грошей не було. Судові процеси тривають з 2020 року. Якщо за 80 метрів судяться роками, що буде з концесією на 40 років при повній закритості теми від фахівців? Коли проєктом займаються люди, які не є спеціалістами у питаннях транспорту, судова перспектива може затягнутися на десятиліття. У громади Чорноморська вже десять років порожніють термінали 1–3, і міністерство хоче зафіксувати перевалку брудних вантажів на 40 років. Чому не запитують самих чорноморців? Можливо, після війни там краще побудувати завод БПЛА, IT-хаб або рибну фабрику? Чи навіть сучасний аеропорт, проект якого вже існує. Якщо запропонувати цю територію умовній “Люфтганзі”, конкурс був би справді незабутнім. Після війни 19 українських портів стануть вільними, і логістичні маршрути зміняться докорінно. Чому не готувати під концесію Дніпро-Бузький порт, який раніше працював на північного сусіда? Його обсяги вдвічі більші за ті, що потрібні для концесії у Чорноморську. Закріплення старих логістичних схем на десятиліття вперед заважатиме розвитку конкуренції в країні. Жоден логіст чи економіст не візьме на себе такі зобов’язання на 40 років, якщо ризикує власними грішми. Проте кілька чиновників за великі державні зарплати вводять суспільство в оману незрозумілим проєктом.
Судячи з останніх заяв, оптимальна модель проєкту почне формуватися лише зараз, під час діалогу з учасниками. Виникає питання: з чим же ви роки їздили за кордон, якщо моделі досі немає? Міністерство свідомо не розголошує кількість заявок, нібито “щоб зберегти чесну конкуренцію”. Тобто конкурс проводять кілька чиновників на власний розсуд, вони ж розкривають конверти, і навіть кількість цих конвертів є секретом для суспільства. Важко буде підібрати кримінальну статтю під ці дії чиновників, але виставити їх за поріг державної служби — обов’язкова умова. Держслужбовці не повинні займатися комерційними проєктами. Де з’являється комерція в чиновницьких кабінетах, там завжди з’являються конверти — у секретній кількості та з ефектом зміни кольору. Суспільство чекає на результати, а чиновники продовжують відкривати свої таємничі конверти.
Підозра директору Департаменту комунальної власності Києва
Солом’янська окружна прокуратура Києва повідомила директору Департаменту комунальної власності міста Києва про підозру у службовій недбалості, що призвела до приватизації комунального приміщення вартістю близько 7,4 млн гривень. Департамент очолює Андрій Гудзь. За інформацією Київської міської прокуратури, досудове розслідування виявило, що приміщення, розташовані на вул. Пост-Волинська в Солом’янському районі, з 2011 року перебували на балансі КП «Київжитлоспецексплуатація» та тривалий час передавалися в оренду. Орендар зобов’язаний був здійснювати поточний ремонт за власний рахунок, без права на компенсацію або зарахування таких робіт як поліпшення. В результаті підробки ряду документів, орендар приватизував приміщення без законних підстав. Це призвело до недоотримання містом майже 1,4 млн гривень за оренду. Дії посадовця, який не забезпечив контроль за збереженням та використанням орендованого комунального майна, а також не проконтролював вартість ремонту, що дозволило орендарю приватизувати приміщення, кваліфіковані як неналежне виконання службових обов’язків (ч.2 ст. 367 КК України).