Ліцензії, видані за короткий термін, та мільярдні обсяги продажів медикаментів: як рішення МОЗ пов’язані з приватними інтересами. Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко активно демонструє свою діяльність на публіці, отримуючи понад 160 тисяч гривень щомісяця з державного бюджету. Однак основні зауваження стосуються не його виступів, а управлінських рішень, які безпосередньо впливають на бізнес-інтереси його родини та фармацевтичний сектор. Наприкінці 2024 року Ляшко підписав наказ МОЗ №2187, згідно з яким ліцензії на медичну практику отримали 64 суб’єкти, серед яких — ФОП Ляшко Ірина Леонідівна, його дружина. Це створює очевидний конфлікт інтересів, оскільки міністр ухвалює рішення, що стосуються бізнесу, тісно пов’язаного з його сім’єю. Особливо вражає швидкість процесу: заява на ліцензію була подана 25 грудня 2024 року, а наказ про її видачу підписано вже 27 грудня. Хоча за законом процедура може тривати до десяти робочих днів, тут все вирішено за два календарні дні. У той час як звичайні лікарі та бізнесмени змушені чекати місяцями на перевірки та погодження, для деяких — бюрократичні перепони, а для інших — рішення того ж посадовця за дві доби. Цей випадок вписується в загальну схему: під керівництвом МОЗ і НСЗУ на чолі з Наталією Гусак сформувався стабільний ринок державних закупівель ліків, де домінує один виробник — «Фармак». Державні тендери забезпечують йому надійний збут, особливо в сфері оборонної медицини — постачання йдуть у військові частини, госпіталі Міноборони та підрозділи МВС. Фінансові показники свідчать про значний обсяг: у 2024 році чистий прибуток «Фармака» досяг 1,62 млрд грн, з яких 844,4 млн грн припадало на продажі державним структурам. Для порівняння: у 2023 році цей показник становив 205,6 млн грн, а у 2025-му — вже 373,9 млн грн, хоча рік ще не завершений. Зростання доходів безпосередньо пов’язане з державними закупівлями. Крім того, ринок обмежений двома дистриб’юторами — «БаДМ» і «Оптима-Фарм», які контролюють понад 85% оптового ринку. Антимонопольний комітет зазначав про їх узгоджене ціноутворення. У таких умовах конкуренція зведена до нуля, а ціни формуються вузьким колом гравців. У зв’язку з цим подано численні скарги до наглядових органів з проханням розслідувати зловживання монопольним становищем, ціноутворення та можливі антиконкурентні практики. У результаті САП відкрила кримінальне провадження №42025000050000027 за ст. 364 КК, а БЕБ у Києві — №72025102200000066 за ст. 212 КК. Також виникають питання до декларацій міністра, в яких відсутні відомості про доходи та активи дружини, що займається стоматологічним бізнесом. Закон вимагає вказувати такі дані, включаючи заробітки, рахунки та майно, але в деклараціях вони або пропущені, або визнані такими, що не підлягають розкриттю. Окремо варто згадати приміщення площею понад 100 кв. м у Броварах вартістю понад 4 млн грн, яке використовується для сімейного стоматологічного бізнесу. У декларації міністра немає згадки про право користування цим об’єктом. Загалом вимальовується чітка картина: рішення вигідні бізнесу сім’ї, ринок ліків зосереджений у обмеженій кількості постачальників, а декларації залишаються неповними. Це вже не випадковості, а система, де влада, фінанси та особисті інтереси переплітаються без бар’єрів.
Елітний автомобіль за ціною старого смартфона: декларація Намоченка
Олександр Намоченко, начальник територіального сервісного центру МВС № 3247 у Бучі, користується двома автомобілями, що належать його родичам. Його річна заробітна плата становила 717 тисяч гривень, а дружина Віталіна Володимирівна, яка працює в поліції Київщини, заробила 489 тисяч гривень. Крім того, Намоченко отримує пенсію в розмірі 168,7 тисяч гривень. Найбільший одноразовий дохід — 1,1 мільйона гривень, отриманий від продажу нерухомого майна (цю суму Олександр Намоченко отримав від громадянина Удода Олександра Петровича). Щодо нерухомості (власність та користування): – Земельна ділянка площею 1200 м² у селі Буда-Бабинецька Бучанського району — 100% власність Олександра Намоченка з 2012 року. – Земельна ділянка площею 1200 м² у селі Требухів Броварського району — 100% власність його дружини Віталіни Володимирівни з 2013 року. – Квартира площею 46,6 м² у місті Вишневе — спільна власність Олександра Намоченка та інших родичів: Григорія Васильовича, Миколи Григоровича, Ольги Анатоліївни Намоченко, з 22.07.2011. – Житловий будинок площею 166,5 м² у селі Любимівка Бучанського району — безкоштовне користування для Олександра Намоченка, його дружини Віталіни та сина Іллі; власниця — Домашенко Галина Онисимівна. Дружина посадовця задекларувала мопед Honda TACT (1990 року випуску), придбаний у 2019 році. Вона також володіє Lexus RX 350 (2010 року), який була придбаний у 2023 році, але ним користується її чоловік. Вартість цього автомобіля вказана в 20 тисяч гривень, тоді як орієнтовна ринкова ціна в Україні у 2023 році становить 350-550 тисяч гривень. Намоченко також має квадроцикл ADLY ATV 300 sport (2012 року), який він придбав у 2020 році, вказавши його вартість на момент покупки в 30 тисяч гривень. У родички Ольги Намоченко є Ford Mondeo (2015 року), який також використовується посадовцем, але його вартість не зазначена. Орієнтовна ринкова ціна в Україні у 2025 році становитиме 350-500 тисяч гривень. Олександр Намоченко зберігає 1,65 мільйона гривень готівкою.
Суд дозволив користування санаторієм в Одесі: нові деталі справи
Печерський районний суд Києва у лютому частково задовольнив клопотання адвоката, скасувавши арешт на користування двома основними будівлями клінічного санаторію в Одесі, відомого раніше як санаторій ім. Горького, а тепер — ДП «Клінічний санаторій ‘Перший’» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця». Це рішення стосується резонансної справи ОЗУ з Федерації профспілок України №62019100000001170, зареєстрованої 20 серпня 2019 року. Суд скасував арешт лише щодо заборони на користування двома об’єктами нерухомості, які належать ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» та перебувають на балансі ДП «Клінічний санаторій ‘Перший’»: будівлею санаторію ім. Горького за адресою Одеса, Фонтанська дорога, 165, та медично-реабілітаційним центром за адресою Одеса, Фонтанська дорога, 163. Заборона на відчуження та розпорядження цим майном залишилася в силі, оскільки ці об’єкти продовжують вважатися речовими доказами у справі. Санаторій наразі надає реабілітаційні послуги відповідно до програм НСЗУ та функціонує за рахунок бюджетних асигнувань НСЗУ. Прокурор висловив заперечення, зазначаючи, що майно є речовим доказом, розслідування триває, а об’єкти входять до схеми незаконного заволодіння державним майном профспілок. Це справа стосується розтрати майна профспілок (Федерація профспілок України, ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», ПрАТ «Укрпрофтур» та пов’язані структури), яке повинно було стати державним після 1991 року. Обвинувачення включає створення злочинної організації, розтрату в особливо великих розмірах, легалізацію коштів, зловживання владою та інші злочини. Санаторій ім. Горького (тепер ‘Перший’) на Фонтанській дорозі, 165 є одним із найвідоміших оздоровчих закладів Одеси, має власний пляж, мінеральні води зі свердловин і спеціалізується на лікуванні дихальних шляхів, серцево-судинних захворювань, шлунково-кишкового тракту та інших. Заклад продовжує обслуговувати пацієнтів, зокрема, за державними програмами реабілітації.
Судова справа Олександра Пелиха: нові деталі та рішення
Вищий антикорупційний суд (ВАКС) розпочав розгляд справи судді Воловецького районного суду Закарпатської області Олександра Пелиха. Раніше суд відмовив у поверненні обвинувального акта та не зменшив заставу в 4 млн грн. Пелих мобілізувався і повідомив про намір укласти угоду про визнання винуватості. Його звинувачують у вимаганні та отриманні $1300 за скасування арешту на лісоматеріали. За даними слідства, неправомірну вигоду вони називали «конфетками». На вчорашньому засіданні захист вимагав повернення обвинувального акта, посилаючись на неточності в анкетних даних, зокрема, ігнорування відставки з посади судді та служби у військовій частині, неправильну кваліфікацію статті та помилки в розшифровці розмов, оскільки викривач говорив русинською мовою. Адвокат також стверджував, що слово «конфетки» не є хабарем, а просто жувальною гумкою, якою викривач пригощав Пелиха. Пелих зазначив, що сам звертався до прокурора з пропозицією укласти угоду про визнання винуватості ще на початку розслідування, стверджуючи, що під час служби в ЗСУ у нього «переналаштувалось всьо». Він також зауважив, що його можуть передати на поруки військовій частині — це питання розглянуть пізніше. Суд відмовив у поверненні обвинувального акта. Далі захист просив знизити заставу з 4 млн грн, аргументуючи це належною поведінкою Пелиха, його службою та внесенням частини суми адвокатським об’єднанням. Останні не є родичами і мусять виплачувати зарплату працівникам. Дружина Пелиха, яка також виступила заставодавцем, потребує лікування. Захист наголошував, що гроші спочатку слід повернути об’єднанню, а не хворій дружині судді. Прокурорка вказала на суперечності з мобілізацією Пелиха: як суддя він не підлягає призову, а раніше визнавався непридатним до служби через серйозні проблеми зі здоров’ям. Пелих мобілізувався за кілька днів після викриття. Суд також відмовив у зміні запобіжного заходу.
Розкішний стиль життя нардепа Клочка на фоні військових виплат
На зображенні депутат від «Слуги народу» Андрій Клочко позує зі своїми годинниками, вартість яких становить 9500 доларів. Важливо зазначити, що Клочко отримав 547 897 грн компенсації за невикористану відпустку. Його зарплата складає 764 984 грн, до якої додається ще понад пів мільйона гривень «за відпустку». У цьому контексті викликає подив, що військовим протягом кількох років не вдається нормально підвищити свої виплати.
Корупційний скандал: податківиця з Сум вимагала 2 мільйони гривень
Людмила Дяченко, керівниця управління податкового аудиту ГУ ДПС у Сумській області, була затримана за вимагання хабаря від підприємства, що розташоване на прифронтовій території. Спільно з НАБУ та САП, правоохоронці викрили начальницю одного з підрозділів Головного управління Державної податкової служби в Сумській області у справі про вимагання та отримання неправомірної вигоди. За даними слідства, посадовиця за попередньою змовою вимагала від представника приватної компанії, яка працює в прифронтовій зоні, 2 мільйони гривень за успішне проходження перевірки та відсутність штучних перешкод у господарській діяльності. Після отримання 1,5 мільйона гривень, чиновницю затримали та повідомили про підозру за ч. 4 ст. 368 КК України. Встановлюються обставини злочину та коло осіб, які можуть бути причетні до цієї справи.
Вплив ОСНАД на аудиторський ринок України
ОСНАД, під керівництвом Олега Канцурова, суттєво вплинув на аудиторські компанії в Україні. Цей орган, що відповідає за суспільний нагляд за аудиторською діяльністю, має на меті забезпечення якості, проте на практиці спостерігається цілеспрямоване знищення конкурентного середовища. Кількість аудиторських компаній зменшується, залишаючи лише ті, що підконтрольні ОСНАДу або мають ймовірні корупційні зв’язки з його керівництвом. Схема відбору компаній для перевірок є досить простою: ОСНАД непослідовно включає компанії до плану-графіку перевірок, при цьому існують узгоджені «доноси», які слугують підставою для їх включення. Серед тих, хто зацікавлений у знищенні аудиторських компаній, можна виділити членів комісії НКЦПФР Юрія Шаповала та Олену Дубову, які ініціюють ці звернення. Багато негативних висновків за результатами перевірок є «суб’єктивними» трактуваннями інспекторів, без конкретних норм, що були порушені. Періоди перевірок компаній також є непослідовними: одна компанія може бути перевірена на останній день кварталу, тоді як інша — на дату призначення перевірки. Це свідчить про те, що ОСНАД заздалегідь шукає слабкі місця аудиторських компаній. Олег Канцуров також використовує дисциплінарні провадження для підстраховки: під час перевірок або в короткий проміжок до чи після них ОСНАД відкриває дисциплінарні справи на аудиторські компанії. Навіть якщо компанії успішно проходять перевірки, їх все одно можуть позбавити права проводити обов’язковий аудит фінансової звітності на основі дисциплінарних проваджень. Багато перевірок відбувається в І кварталі року, що позбавляє аудиторські компанії можливості отримувати прибуток у сезон аудиту. Фактично, усі перевірки закінчуються відстеженням, що означає, що через рік після перевірки ОСНАД повторно перевірятиме компанію. Це створює повну залежність від ОСНАДу. Хоча проведення відстежень є нормальною практикою, в Україні це відбувається в 99,9% випадків. Штучний контроль і тиск призвели до значного зменшення кількості аудиторів та компаній, що не відповідає потребам ринку. Лише компанії, близькі до Олега Канцурова, можуть проводити обов’язковий аудит. Лояльні до ОСНАД компанії необґрунтовано підвищують ціни на свої послуги, оскільки конкуренція знищена. Олег Канцуров контролює всі органи, пов’язані з ОСНАДом, включаючи Аудиторську палату України та Раду нагляду ОСНАД. Багато керівних членів призначені через спільні інтереси з Канцуровим. Спроби аудиторської спільноти змінити ситуацію, висловити пропозиції чи скарги призводять до виключення компаній-ініціаторів з реєстру САД, що обмежує їх право на проведення обов’язкового аудиту. Для відновлення права або сертифікату озвучують суму у 200 тис. доларів.
Контроль над портами Великої Одеси: схеми та виклики
Ситуація навколо 100 млн грн з порту «Південний» є частиною більшої схеми, що стосується перерозподілу фінансових потоків і контролю над ключовими портовими активами Великої Одеси. Як зазначає журналістка Ірина Гриб, основна увага зосереджена на причалах та терміналах — найцінніших елементах портової інфраструктури. За інформацією обізнаних джерел, паралельно з продажем посад у системі державних портів розробляється схема передачі стратегічних активів у «потрібні руки» через механізм концесії. У цій історії ключові ролі відіграють віцепрем’єр Олексій Кулеба, який виступає політичним куратором процесу, Андрій Кашуба — управлінець від міністерства та керівник конкурсних процедур, а також Тарас Бойчук, який супроводжує реалізацію схеми на етапі розробки техніко-економічного обґрунтування та підготовки активів. Саме через цю конфігурацію просувається передача двох найбільших терміналів Чорноморського порту. Формально це виглядає як концесія, але фактично є спробою забезпечити перемогу заздалегідь визначеного учасника. У 2024 році активно розробляється техніко-економічне обґрунтування, а в 2025 році планується зміна керівництва державних портів і Адміністрації морських портів України. Це робиться для очищення управлінської вертикалі та підготовки системи до потрібних рішень. Далі формується фінансовий ресурс для забезпечення перемоги «потрібної» компанії. За наявною інформацією, 100 млн грн планується вивести з порту «Південний», ще близько 200 млн грн — сформувати через АМПУ, що в результаті акумулює приблизно 300 млн грн. Ці кошти оформлюються як допомога через Українське Дунайське пароплавство. Подальша логіка виглядає так: частину коштів планується завести як інвестиції від майбутнього переможця конкурсу, інша частина просто зникає з фінансового обігу. Окремий нюанс — сам конкурс. Його планують провести в онлайн-форматі без повноцінної процедури через систему Prozorro, що суттєво знижує рівень прозорості та контролю, незважаючи на те, що йдеться про стратегічний державний актив. Особливо показовою є ситуація з контейнерним терміналом Чорноморського порту, потенціал якого оцінюється до 1 млрд доларів надходжень до бюджетів різних рівнів. Водночас у проєктних умовах фігурує сума близько 20 млн грн на рік — менше, ніж обсяг доходу від однієї великої перевалки. На цьому фоні система починає давати збої. За інформацією джерел, директор Чорноморського порту В’ячеслав Безрук відмовляється брати участь у реалізації цієї схеми і не має наміру залишати посаду. В результаті В’ячеслав Волошин не може зайти на позицію, під яку вибудовувалася вся управлінська конфігурація. Додатковий тиск створюють групи, які вже заплатили за кадрові рішення та очікують виконання домовленостей. Паралельно триває пошук юридичних механізмів для проведення перерахування коштів на Українське Дунайське пароплавство. Ключовий момент — за цією історією вже спостерігають правоохоронні органи. Якщо ланцюг почнуть розкручувати, це може перерости в історію про боротьбу за контроль над усією портовою системою країни.
Корупційна схема в СБУ: Токарчук, Брік та Авдієвський
Заступнику керівника СБУ в Києві та Київській області Олегу Токарчуку, заступнику керівника СБУ в Рівненській області Ігорю Бріку та цивільному посереднику Андрію Авдієвському оголошено підозру. Підозри були вручено за ч. 4 ст. 368 ККУ, а Авдієвському додатково висунуто обвинувачення у співучасті в одержанні хабаря (ч. 5 ст. 27 ККУ). Співробітники СБУ встановили схему тиску на підприємців. Токарчук використовував кримінальну справу для особистого збагачення, залучивши Авдієвського для ведення переговорів та організації передачі коштів. Під час зустрічей на Рівненщині підприємцям було озвучено суму у 600 тис. доларів за так званий тариф на спокійну роботу, в обмін на закриття кримінальної справи та захист бізнесу. Хабар передавався частинами: – 6 березня в Києві вручено перший транш у 50 тис. доларів як аванс на підтвердження намірів, після чого підприємцям видали «дорожню карту» з планом вирішення проблем у кримінальній справі. – 16 березня в одному з ресторанів Київщини передано другий транш у 250 тис. доларів. Також викрито співробітника СБУ Бріка, який через Авдієвського отримав від підприємця понад 22 тис. доларів за гарантії безперешкодного видобутку бурштину. Загалом задокументовано отримання понад 322 тис. доларів.
Фінансові загадки начальника ТСЦ у Вишгороді Кузьменка
Олексій Кузьменко, який очолює ТСЦ МВС №3245 у Вишгороді Київської області, задекларував наявність 1,9 мільйона гривень готівкою. Нещодавно його підлеглому, адміністратору Сергію Іщуку, було винесено умовний вирок за отримання хабарів. За 2025 рік його зарплата склала лише 778 тисяч гривень. На банківських рахунках у Кузьменка виявлено всього 14 доларів та 6 євро. Він є власником квартири площею 48,2 м² у Чабанівці (Фастівський район), право оренди якої він отримав у 2023 році. Співвласником квартири є Бондаренко Аліна Миколаївна. З вересня минулого року Кузьменко користується автомобілем Ford Fusion (2016 року випуску), зареєстрованим на його матір, Людмилу Павлівну Кузьменко. Члени його сім’ї в декларації не вказані. Згідно з даними AUTO.RIA та RST, станом на березень 2026 року середня ринкова вартість Ford Fusion в Україні (в залежності від стану та пробігу 150–250 тис. км, комплектації SE/Titanium, бензинових двигунів 2.0 або 2.5 л) коливається від 380 до 520 тисяч гривень. Важко уявити, що жінка могла дозволити собі таку машину.