У порту «Південний» формується нова конфігурація, яка виходить за межі управлінських рішень і переходить у боротьбу за контроль над фінансовими потоками. Журналістка Ірина Гриб повідомляє, що директор порту Артем Литвинов почав дистанціюватися від домовленостей, які, ймовірно, були умовою його призначення. Зокрема, йдеться про перерахування 100 млн грн до Українського Дунайського пароплавства — тієї самої «дотаційної допомоги», про яку вже йшлося раніше. За словами співрозмовників, ці кошти розглядалися як частина більшої схеми з виведення фінансів через збиткове підприємство, пов’язаної з віцепрем’єром Олексієм Кулебою та управлінською вертикаллю, яку вибудовував Андрій Кашуба. Проте, за наявною інформацією, Литвинов фактично призупинив цей процес, пояснюючи це ослабленням позицій Кулеби та необхідністю перегляду балансу інтересів. Паралельно він почав дистанціюватися від міністерства, практично переставши з’являтися в профільних структурах та вибудовуючи власну автономну конфігурацію управління. Ключовим сигналом стало призначення радником Олега Шевякова, який відомий у галузі з 2024 року. Його кар’єра почалася як помічника Михайла Поперечнюка, впливового бізнесмена і колишнього кандидата в народні депутати. Пізніше він працював у структурах, пов’язаних із авіаційною безпекою, а також фігурував у справах навколо ДП «Антонов». У 2024 році Шевякова почали пов’язувати з формуванням неформального «бек-офісу» в морській галузі, який працював в інтересах команди Кулеби, формально обіймаючи посаду заступника голови АМПУ. Теми тендерів, закупівель, тарифів і схем у портах неодноразово ставали предметом публікацій, але координація цих процесів часто залишалася поза публічною увагою, і прізвище Шевякова регулярно з’являється в таких розмовах. Після призначення головою АМПУ Миколи Кравчука та його комунікації з Артемом Литвиновим, останній швидко випав із попередньої конфігурації, фактично залишивши систему разом із частиною своєї команди. Тепер, очоливши найбільший державний порт, Литвинов починає відтворювати власну вертикаль, повертаючи знайомі кадри. Союз Литвинова та Шевякова вже оцінюють як потенційно вибухонебезпечний, і в кулуарах говорять, що така конфігурація може перетворити порт «Південний» на центр нових кримінальних історій. Це лише частина картини, оскільки окремим блоком готується історія про тарифні ставки порту для окремих компаній, через які можуть формуватися додаткові неформальні доходи.
Позначка: Украинское Дунайское пароходство
Контроль над портами Великої Одеси: схеми та виклики
Ситуація навколо 100 млн грн з порту «Південний» є частиною більшої схеми, що стосується перерозподілу фінансових потоків і контролю над ключовими портовими активами Великої Одеси. Як зазначає журналістка Ірина Гриб, основна увага зосереджена на причалах та терміналах — найцінніших елементах портової інфраструктури. За інформацією обізнаних джерел, паралельно з продажем посад у системі державних портів розробляється схема передачі стратегічних активів у «потрібні руки» через механізм концесії. У цій історії ключові ролі відіграють віцепрем’єр Олексій Кулеба, який виступає політичним куратором процесу, Андрій Кашуба — управлінець від міністерства та керівник конкурсних процедур, а також Тарас Бойчук, який супроводжує реалізацію схеми на етапі розробки техніко-економічного обґрунтування та підготовки активів. Саме через цю конфігурацію просувається передача двох найбільших терміналів Чорноморського порту. Формально це виглядає як концесія, але фактично є спробою забезпечити перемогу заздалегідь визначеного учасника. У 2024 році активно розробляється техніко-економічне обґрунтування, а в 2025 році планується зміна керівництва державних портів і Адміністрації морських портів України. Це робиться для очищення управлінської вертикалі та підготовки системи до потрібних рішень. Далі формується фінансовий ресурс для забезпечення перемоги «потрібної» компанії. За наявною інформацією, 100 млн грн планується вивести з порту «Південний», ще близько 200 млн грн — сформувати через АМПУ, що в результаті акумулює приблизно 300 млн грн. Ці кошти оформлюються як допомога через Українське Дунайське пароплавство. Подальша логіка виглядає так: частину коштів планується завести як інвестиції від майбутнього переможця конкурсу, інша частина просто зникає з фінансового обігу. Окремий нюанс — сам конкурс. Його планують провести в онлайн-форматі без повноцінної процедури через систему Prozorro, що суттєво знижує рівень прозорості та контролю, незважаючи на те, що йдеться про стратегічний державний актив. Особливо показовою є ситуація з контейнерним терміналом Чорноморського порту, потенціал якого оцінюється до 1 млрд доларів надходжень до бюджетів різних рівнів. Водночас у проєктних умовах фігурує сума близько 20 млн грн на рік — менше, ніж обсяг доходу від однієї великої перевалки. На цьому фоні система починає давати збої. За інформацією джерел, директор Чорноморського порту В’ячеслав Безрук відмовляється брати участь у реалізації цієї схеми і не має наміру залишати посаду. В результаті В’ячеслав Волошин не може зайти на позицію, під яку вибудовувалася вся управлінська конфігурація. Додатковий тиск створюють групи, які вже заплатили за кадрові рішення та очікують виконання домовленостей. Паралельно триває пошук юридичних механізмів для проведення перерахування коштів на Українське Дунайське пароплавство. Ключовий момент — за цією історією вже спостерігають правоохоронні органи. Якщо ланцюг почнуть розкручувати, це може перерости в історію про боротьбу за контроль над усією портовою системою країни.