Суддю Дворічанського районного суду Харківської області, який був відряджений до Чугуївського міського суду, Юрія Гніздилова притягнули до дисциплінарної відповідальності за скаргою юристів. Проте, Третя Дисциплінарна палата обмежилася лише попередженням — найм’якшим видом стягнення. Суддя систематично ухвалював рішення щодо водіїв у стані алкогольного сп’яніння, призначаючи лише штраф, замість повного покарання, яке передбачає штраф і позбавлення прав. Навіть сам суддя у своїх постановах визнавав, що закон не дозволяє призначати м’якше покарання, ніж те, що передбачено. Однак він застосовував аналогію з Кримінального кодексу, де така можливість існує, хоча закон це прямо забороняє. На минулому засіданні суддя пояснював, що діяв у межах суддівського розсуду та намагався мотивувати свої рішення, посилаючись на значне навантаження. Він також зазначав, що всі ці справи стосувалися військовослужбовців, і намагався обґрунтувати свої дії необхідністю зберегти баланс через нестачу водіїв у війську. Однак, коли суд починає вирішувати, кому застосовувати закон повністю, а кому ні, це є вибірковістю, що підриває рівність всіх перед законом. Члени ВРП також наголосили, що водій у війську несе відповідальність за безпечне перевезення людей і виконання завдань, а керування у стані сп’яніння є несумісним з цими обов’язками. В результаті судді було винесено лише попередження. Чи не є це занадто м’яким стягненням для рішень, які можуть загрожувати безпеці людей, і чи змінить суддя свою позицію в майбутньому?
Скандал з митником: Юрій Пшеничний під підозрою
Юрія Пшеничного, начальника відділу внутрішнього контролю Львівської митниці, відсторонили від виконання обов’язків. Це рішення було ухвалене після того, як він став об’єктом журналістського розслідування, яке виявило, що Пшеничний користується автомобілем з чужими номерами та, можливо, проживає в елітному будинку під Львовом, що не зазначений у його декларації. Відсторонення підтвердили в Держмитній службі, зазначивши, що це зроблено для об’єктивної перевірки інформації, викладеної в розслідуванні. Під час дисциплінарного провадження Пшеничний не виконує своїх посадових обов’язків. У розслідуванні стверджується, що він може жити в будинку, який не вказаний у декларації. Пшеничний, у свою чергу, спростовує ці звинувачення, заявляючи: “У мами живу. Бережани”. Проте розслідувачі зафіксували, як автомобіль, за кермом якого був Пшеничний, виїжджає з території будинку в Дублянах. Цей будинок належить Анжелі Марко, яка у декларації Пшеничного за 2018 рік значилася його цивільною дружиною. Відтоді митник не вказував у своїх деклараціях жодних членів сім’ї. Автомобіль, на якому Пшеничний виїхав, виявився білою Skoda Octavia, що також зазначена в його декларації. Біля будинку Марко були помічені й інші автомобілі. Згодом одна з машин поїхала в бік Львова слідом за Skoda Octavia. При перевірці номера Skoda Octavia з’ясувалося, що він належить зовсім іншій машині – червоній Mazda 6. Це викликало підозри, що Пшеничний їздить на автомобілі з підробленими номерами. Для підтвердження цієї інформації розслідувачі звернулися до поліції, яка відстежила автомобіль і оштрафувала Пшеничного за використання чужих номерів. Митник, у свою чергу, заперечує свою причетність до підміни номерів і відмовляється визнавати, що до будинку, з якого він виїхав, приїжджали інші митники, стверджуючи, що нікого не бачив.
Судові справи олігарха Жеваго: перемоги та маніпуляції
Незважаючи на те, що підсанкційний олігарх Костянтин Жеваго переховується за кордоном, він продовжує систематично вигравати судові справи, пов’язані з його бізнес-інтересами. За інформацією медіа, більшість таких засідань протягом років проходили за участю суддів Олени Кібенко та Марини Доманської. Журналісти видання ThePublic зазначають, що обидві судді неодноразово піддавалися критиці з боку медіа та активістів через сумнівні рішення у справах, що стосуються Білоцерківської ТЕЦ та найбільшого українського виробника шин «Росава». Жеваго намагається повернути контроль над цими активами через судові рішення. Судова тяганина тривала майже 5 років, і суди всіх інстанцій визнали спроби рейдерського захоплення Білоцерківської ТЕЦ. Проте Верховний суд несподівано вирішив переглянути справу, зокрема через «окрему думку», висловлену Кібенко. Олександр Лємєнов, засновник StateWatch, прокоментував, що судді та реєстратори ігнорують судову заборону на зміну керівників ТЕЦ та підроблені довіреності ліквідованих «жевагівських» акціонерів. Корпоративна палата Верховного суду планує знову розглянути справу, щоб визначити, чи дійсно мало місце рейдерство, яке раніше підтвердив цей же суд. Це фактично відкриває можливість скасувати всі невигідні для Жеваго рішення. Крім того, за день до автоматичного розподілу суддів в іншій справі про борги Білоцерківської ТЕЦ перед «Нафтогазом», навантаження судді Кібенко стало значно меншим, що підвищує ймовірність розгляду справи, цікавої для Жеваго. Інший судовий процес, що стосується інтересів олігарха-втікача, пов’язаний з єдиним виробником шин в Україні. Після банкрутства заводу «Росава», його потужності орендувало ТОВ «Преміорі», яке раніше виступало дилером шинного заводу. Власником товариства була британська компанія РREMIORRI LTD, що належала Олександру Мерзлякову. Підприємство залучило інвесторів і вирішило виготовляти шини самостійно на потужностях «Росави». Однак, після ухвалення цього рішення, Жеваго, через британську компанію зі статутним капіталом 100 фунтів, розпочав атаку на бізнесмена Леоніда Глиняного, який вже інвестував у виробництво. У компанії змінився директор, і почалася судова тяганина. Господарський суд Київської області став на сторону Костянтина Жеваго, але Апеляційний суд двічі підтримав обманутих інвесторів, тоді як Верховний Суд у складі Кібенко, Студенець, Бакуліної та Баранця скасовував ці рішення. Згодом Верховний Суд виніс остаточне рішення, визнавши Premiorri LTD власником 100% корпоративних прав української компанії. 1 квітня 2026 року суддя Марина Доманська розглядала ряд апеляційних скарг у справі про санацію «Преміорі». Товариство перебуває в процедурі відновлення платоспроможності, але замість підтримки санаційного процесу, Premiorri LTD, яку контролює Жеваго, подає серію однотипних скарг, щоб скасувати процедуру банкрутства. У результаті Доманська скасовує як процедуру банкрутства ТОВ «Преміорі», так і процедуру санації, хоча цей процес міг би відновити роботу компанії та повернути інвестора, який вже вклав 20 млн грн у бізнес. За словами Олександра Лємєнова, у всіх зазначених судових справах Костянтин Жеваго намагається встановити контроль над підприємствами: у справі N911/266/22 – шляхом «виключення» зі складу учасників товариства мажоритарного акціонера, який не підконтрольний олігарху, а в інших випадках – шляхом узаконення зміни керівника.
Схеми на фармринку: як «Київський клуб» контролює лабораторії
Як в Держлікслужбі з’явилися власні лабораторії? Про це повідомляє Викривач. Історія з «Добробут-Лікилаб» та «Лікилаб» виглядає не як конкуренція, а як єдина команда. За даними НАБУ, за цими лабораторіями стоїть так званий «Київський клуб» — бек-офіс при Держлікслужбі, до якого входять Кириленко, Дяченко, Ісаєнко та їх партнери. «Добробут-Лікилаб» було запущено у 2023 році за участі Ісаєнка, Короленка та Оврамця. Протягом кількох років вони отримали понад 100 млн грн доходу. «Лікилаб» зареєстрували у 2025 році, і вже через кілька місяців заробили ще мільйони. Формально власники — Устік і Пономаренко, але процесами керує Лесик, а реальні бенефіціари, за версією слідства, ті ж Ісаєнко, Короленко, Оврамець та їх компанія. Ці лабораторії відповідають за перевірку якості ліків, їх сертифікацію та допуск на ринок. Варто також згадати про «внутрішній сервіс»: платні перевірки, узгоджені результати, прискорення для своїх та затримки для чужих. Держлікслужба в цьому контексті виглядає не як контролер, а як партнер. Перевірки не виявляють проблем навіть там, де є питання до обладнання, реагентів чи персоналу. У жовтні 2025 року перевірка під керівництвом Шовкового взагалі не виявила порушень, хоча НАБУ вказує на його зв’язки з Лесиком та домовленості з фармкомпаніями щодо умов перевірок. Фактично, «Київський клуб» створює лабораторії, сам їх покриває і через них контролює ринок. Ті, хто заходить через Ісаєнка, Короленка, Оврамця та Лесика, отримують зелений світло. Інші можуть довго чекати. Це непоганий бізнес, особливо коли доступ до ринку ліків визначається не стандартами, а прізвищами.
Фінансові подарунки та автівки: пояснення Артема Ганущака
Артем Ганущак, заступник міського голови Рівного, раніше працював в Службі безпеки України (СБУ) майже 10 років. Він починав свою кар’єру в Рівному, а остання посада в СБУ була заступником начальника відділу 4-го управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. З 2021 року Ганущак працює в Рівненській міській раді. Як зазначає «Четверта влада», він може бути «смотрящим» від СБУ. Журналістки «Слідство.Інфо» проаналізували декларації Ганущака за 2024 рік та виявили суттєві зміни в його майновому стані у 2025 році. Зокрема, він отримав у подарунок від матері 1 мільйон 300 тисяч гривень. Дружині Ганущака, Діані, батько подарував автомобіль «BMW X5» 2018 року вартістю майже 1 мільйон 700 тисяч гривень. Ганущак також має службову квартиру в Києві, де зареєстрований. У декларації за 2025 рік він вказав ще один автомобіль «BMW X5» 2020 року, який належить його матері, але використовується ним. Журналістки «Слідство.Інфо» також з’ясували, що мати Ганущака, Лариса, яка подарувала йому гроші, була колишньою підприємницею. У 2025 році вона продала квартиру в Рівному, яку купила у 2016 році, і поділила дохід на дві частини. Одна частина була подарована синові, а інша використана для купівлі автомобіля. Тесть Ганущака, Василь Височанський, не мав офіційних доходів у 2020 році, але в 2021-2024 роках працював директором лікарні. У 2023 році він продав автомобіль «BMW X5» 2014 року та купив новіший. Ганущак пояснив, що мільйонні подарунки від батьків є нормальними та не є легалізацією незаконних доходів. Він також зазначив, що всі доходи від продажів задекларовані. Ганущак підтвердив, що його мама могла купити квартиру за свої доходи, а також пояснив, чому користується службовою квартирою в Києві. Він стверджує, що залишився на квартирному обліку після звільнення зі СБУ за станом здоров’я. Ганущак не відповів на запитання про можливу оренду квартири.
Закупівля кабелів сумським водоканалом: ціни та тендерні нюанси
КП «Міськводоканал» Сумської міської ради 17 квітня уклало угоду з ТОВ «Виробничо-комерційна компанія «Електрифікатор» на закупівлю кабелів, проводів та супутньої продукції на суму 5,30 млн грн із ПДВ. Інформація про це розміщена у системі «Прозорро». Цього року до Сум поставлять кабелі та проводи, перелік яких наведено в таблиці, а також кабельні гільзи, наконечники, стяжки і канали. Хоча виробники кабелів і проводів у договорі не зазначені, частина позицій має позначку «КУ», що, ймовірно, вказує на ТОВ «Каблекс-Україна». Оплата товару відбуватиметься протягом 60 робочих днів після поставки.
Половина суми угоди витрачається на трижильні високовольтні силові кабелі ААШв, ціни яких майже вдвічі перевищують березневий прайс-лист великого постачальника «Укрпровід». Наприклад, кабель ААШв 3×150 у угоді коштує 3 910 грн/м, тоді як у прайсі – 2 198 грн/м, що на 44% дешевше. Біля цих позицій немає позначки «КУ», але на сайті «Каблекс-Україна» такого типу кабелів не виявлено.
Ще чверть мільйона гривень витрачається на мідний силовий кабель ВВГ нгд 4×95 з позначкою «КУ» по 5 048 грн/м. На сайті «Каблекс-Україна» цей перетин не знайдено, оскільки асортимент обмежений до 4х16. «Укрпровід» пропонує такий кабель за 2 705 грн/м, що на 46% дешевше.
Ціни кабелів з позначкою «КУ», які вдалося знайти на сайті виробника «Каблекс-Україна», в півтора раза вищі від прайсу «Укрпроводу». Наприклад, мідний силовий кабель ВВГ нгд 3×2,5 у угоді коштує 97 грн/м, у «Каблекс-Україна» – 94 грн/м, а в «Укрпроводу» – 66 грн/м, що на 32% дешевше.
Закупівлю провели без торгів, оскільки в березні відкриті торги двічі відміняли через відсутність учасників. Очікувана вартість першого відміненого тендеру становила 4,76 млн грн, а при другій спробі її підняли до 6,42 млн грн. Для участі потрібно було надати повністю виконаний аналогічний договір не раніше 2023 року щодо постачання кабелів та супутньої продукції.
Відсутність бажаючих взяти участь у відкритих торгах могла бути зумовлена дуже короткими термінами підготовки тендерних пропозицій – всього сім днів. За цей час потрібно було отримати гарантійні листи від виробників/імпортерів про справжність продукції, а також сертифікати відповідності на товар та технічну документацію. Включення різних кабелів і проводів в один тендер вимагало, щоб потенційний учасник міг швидко зібрати всі необхідні документи.
Місцевою «ВКК «Електрифікатор» володіє та керує сумчанин Олександр Чемолосов.
Секрети впливу: бізнес-середовище Андрія Пишного
Нещодавно в мережі з’явилося розслідування, яке висвітлює бізнес-середовище, що оточує голову Національного банку України Андрія Пишного та його дружину Людмилу. Журналіст одного з центральних телеканалів підготував матеріал, однак сюжет не був показаний в ефірі — автор вирішив опублікувати його анонімно на сторонньому YouTube-каналі. Цей факт сам по собі свідчить про умови, в яких працюють українські медіа, коли йдеться про діяльність керівництва НБУ. Відомо, що лише за минулий рік бізнеси дружини голови НБУ принесли родині приблизно 215 млн грн доходу. Ключовим елементом цієї інфраструктури є артгалерея в ТЦ «Домосфера», співзасновницею якої виступала Людмила Пишна. Формально цей простір позиціонувався як благодійний проєкт на підтримку «Охматдиту», але, згідно з матеріалом та свідченнями колишньої партнерки Пишної, Наталії Заболотної, галерея насправді слугувала закритою платформою для неформальних зустрічей з головою регулятора. Серед відвідувачів «тихих» аукціонів можна знайти співвласника Monobank Олега Гороховського, Томаша Фіалу (Dragon Capital), В’ячеслава Мішалова, Сергія Тігіпка та Олексія Зозулю (Foxtrot). Сам Андрій Пишний також присутній на фотографіях з цих заходів. Особливу увагу привертає фінансова сторона справи. Зі зібраних на аукціонах 4,5 млн грн на реабілітаційні кабінети «Охматдиту» було направлено 3,5 млн грн; доля ще 1 млн грн, за словами Заболотної, не була документально підтверджена. На рахунки благодійного фонду «Відчуй», співзасновниками якого є сам Пишний та колишній керівник Офісу президента Андрій Єрмак, у 2024 році надійшло 162 млн грн, а в 2023-му — 68 млн грн. Активне зростання надходжень збіглося з призначенням Пишного головою НБУ. Не менш показовим є розрив у декларуванні активів. За даними публічних реєстрів, внесок Людмили Пишної до статутного капіталу ТОВ «Фіднова» становить 14,3 млн грн, тоді як у декларації її чоловіка вказано 40 млн грн. Різниця у 25,5 млн грн не усувається вже три роки, що відповідно до антикорупційного законодавства є підставою для кримінального провадження. Бізнес-оточення Людмили Пишної включає сім компаній з численними непростими зв’язками. ТОВ «Планета РС Київ» пов’язане з Олегом Гладковським, якому інкримінується завдання державі збитків понад 17 млн грн у сфері оборонних закупівель і який у 2025 році був затриманий в Іспанії. ТОВ «Фіднова» закуповує матеріали у постачальників з російськими афіліаціями, незважаючи на публічні заяви голови НБУ про токсичність російського ринку; серед засновників цієї ж компанії є кіпрський офшор. Сукупність викладених фактів — недостовірне декларування, системний конфлікт інтересів, зв’язки з фігурантами кримінальних проваджень та непрозорий рух сотень мільйонів гривень через благодійні структури — формує підстави для реакції НАБУ, НАЗК та САП.
Суд над менеджером медцентру за шахрайство з бюджетом
У Дніпрі відбувся судовий процес над менеджером медичного закладу «Ембі Медікал Центр», який створив схему для привласнення бюджетних коштів через електронну систему охорони здоров’я. Чечелівський районний суд виніс вирок у справі, що стосується корупційних дій. Обвинувачений, Зберовський Володимир Олександрович, працюючи менеджером, мав доступ до електронних кабінетів, логінів, паролів та кваліфікованих електронних підписів лікарів. Протягом 2024–2025 років він вносив до медичної інформаційної системи фальшиві дані про надану паліативну допомогу 38 пацієнтам, хоча насправді жодних послуг цим особам не надавали. На основі цих вигаданих звітів Національна служба здоров’я України (НСЗУ) безпідставно перерахувала медцентру сотні тисяч гривень. Загальна сума завданих збитків становила 450 885 гривень, з яких понад 145 тис. грн було привласнено у 2024 році, а майже 306 тис. грн — у 2025 році. Дії Зберовського кваліфіковано за ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство у великих розмірах з використанням електронно-обчислювальної техніки). Під час розгляду справи він служив у Збройних Силах України командиром взводу у званні лейтенанта. Зберовський визнав провину та уклав угоду про визнання винуватості з прокурором. Однією з умов пом’якшення покарання стало добровільне відшкодування шкоди: 10 квітня 2026 року він перерахував 450 000 гривень як благодійний внесок на потреби військової частини. 13 квітня 2026 року суд затвердив угоду, визнав Зберовського винним і призначив покарання: 3 роки позбавлення волі, з умовою звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.
Суддя Нікушин та його активи: розслідування триває
Суддя Віталій Нікушин, який працює в Києво-Святошинському районному суді Київської області, не зміг підтвердити свою відповідність займаній посаді під час оцінювання, проведеного Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Він пропустив оцінювання протягом майже трьох років, що може призвести до його звільнення. Перший виклик Нікушин не зміг відвідати через декретну відпустку, але причини його відсутності на резервній даті залишилися невідомими. ВККС зазначила, що не змогла особисто повідомити Нікушина про засідання, оскільки він користується електронною поштою на російському домені — yandex ru. Всі повідомлення доводилося надсилати через суд і офіційний сайт ВККС. Члени Комісії рекомендували Вищій раді правосуддя звільнити Нікушина. У 2024 році ВРП відкрила дисциплінарну справу щодо Нікушина, зокрема, через два дорогих автомобілі. Мова йде про Mercedes-Benz G 350 (2013) та Renault Zoe (2017), які Нікушин придбав за ціною, що приблизно в 200 разів нижча за ринкову, оцінюючи їх у 15 тис. грн. У 2025 році ВРП призупинила розгляд його дисциплінарної справи до травня, а Нікушин оскаржує відкриття справи у Верховному Суді. На сайті ВРП немає оновлень, але в декларації за 2025 рік Нікушин не вказує свою зарплату, лише пенсію — 121 тис. грн. У 2025 році САП подала позов до Вищого антикорупційного суду, в якому оскаржуються активи Нікушина. Мова йде про Mercedes-Benz, частину вартості Renault Zoe та грошові кошти на банківських рахунках судді. Правоохоронці оцінюють ці активи більш ніж у 3 млн грн, які планують стягнути на користь держави. Розгляд справи у ВАКС триває, найближче слухання заплановане на 1 травня. У 2024 році Нікушин продав майже всі свої дорогі автомобілі в один день. Два з них він продав Вероніці Буряк за 60 тис. грн та 822 тис. грн, а у 2025 році її батько Олександр купив у судді автомобільні запчастини за 42 тис. грн. Крім того, у 2023 році жінка з таким же прізвищем придбала у Нікушина земельну ділянку у селі Винарівка Білоцерківського району за 208,8 тис. грн. Однак у 2024 році суддя продовжує декларувати цю ділянку, вона зникає лише з декларації за 2025 рік. У 2025 році Нікушин також отримав у подарунок Tesla Model 3 (2023) вартістю 600 тис. грн, ринкова вартість якої становить від 900 тис. грн. Хто саме подарував автомобіль, суддя не уточнює. Варто зазначити, що у 2019 році ВРП визнала роботу Віталія Нікушина в одній зі справ «з явним порушенням закону, несумісним із чесним і сумлінним виконанням обов’язків судді, повним, всебічним та об’єктивним розглядом судової справи», що призвело до його звільнення. Проте 26 грудня 2023 року суддю знову відновили на посаді. Батько Нікушина, Віктор Петрович Нікушин, також був суддею у Вінницькому апеляційному суді та пішов у відставку у 2017 році. Він отримує щомісячні виплати від держави. У 2024 році батько подарував Нікушину 200 тис. грн, а у 2025 році — 237 тис. грн. Згідно з декларацією судді, у 2025 році йому також погасили борги на загальну суму понад 90 тис. грн. Нікушин продавав запчастини від автомобілів та бензиновий генератор. Ще 40,5 тис. грн він отримав як дохід від оренди нерухомості.
Фінансовий успіх дружини податківця: Ірина Двірко перевищила доходи чоловіка
Олександр Двірко, начальник Головного управління ДПС у Київській області, має дружину, яка досягла значних успіхів у бізнесі. Найбільші доходи в їхній родині задекларувала Ірина Двірко, яка отримала понад 6,4 млн гривень від підприємницької діяльності. Додатково вона заробила 1,26 млн гривень від продажу майна та 12 тисяч гривень від оренди. У декларації також зазначено їхнього сина Романа Двірка. За рік Олександр Двірко заробив близько 1,05 млн гривень, працюючи в податкових органах. Сім’я володіє кількома об’єктами нерухомості. Дружині належить квартира в Києві площею 107,5 м², вартість якої становить 600 тисяч гривень, а також приміщення для зберігання велосипедів. Олександр Двірко володіє квартирою площею 83,2 м², яка оцінюється в 902 тисячі гривень. Він також має земельну ділянку на Київщині. У 2025 році посадовець орендував паркомісце, яке належить Наталії Броніній. Декларація містить інформацію про інше майно: частину будівлі на Київщині, власником якої є Андрій Двірко, якою користується дружина через суборенду (орендар — ТОВ «Автогазтрейд»). Сім’я користується електромобілем Volkswagen ID.4 (2023) вартістю 1,17 млн гривень, оформленим на Ірину Двірко. Щодо заощаджень, Олександр Двірко має 7500 доларів і 25 тисяч гривень готівкою. Його дружина зберігає 180 тисяч доларів і 85 тисяч гривень, а також позичила 80 тисяч доларів Олені Юр.