У Кам’янському знову додали кошти на укриття в гімназії № 12

Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Кам’янської міської ради замовив завершальний етап будівництва укриття у гімназії № 12. Про це йдеться у звітності в Prozorro.

Після коригування проєкту завершальні роботи доручили тій самій компанії, яка вже виконує будівництво, — ТОВ «Укр Строй Альянс». Вартість нового замовлення становить 2.837.630 гривень. Угоду підписали 20 квітня 2026 року.

До переліку робіт увійшли, зокрема, облаштування системи вентиляції, водопроводу та каналізації, силового електрообладнання, електроосвітлення, а також встановлення дизельного генератора.

Окрім цього, підрядник має зробити автомобільний проїзд: 204 квадратних метри цементобетонного покриття товщиною 26 см та встановити бортові камені. Також передбачено монтаж огорожі, встановлення 18 лавок, укладання 26 квадратних метрів тротуарної плитки та інші роботи.

Окремо заплановане озеленення: потрібно засіяти 2.000 квадратних метрів газонів і висадити 32 дерева — 10 ялинок Європейських та 22 Кленолистих платани.

У кошторисі рядовий природний пісок врахували по 500 гривень за кубічний метр, ще 384 гривні 38 копійок становить транспортування одного кубометра. Загальний запланований обсяг — понад 45 кубічних метрів. Ціни вказані з податком на додану вартість (ПДВ).

Бетонну суміш класу C12/15 W6 заклали по 3.720 гривень за кубічний метр. У документації зазначено понад 37 кубометрів такої суміші.

Щебінь із природного каменю фракції 40-70 мм, марки М1000 і більше, коштуватиме 822 гривні 41 копійка за кубічний метр. Його планують використати понад 38 кубометрів.

Камені бортові БР 50.20.6 врахували по 121 гривні за одиницю. Загалом мають використати 27 таких одиниць.

Тротуарну плитку товщиною 40 мм типів «Цегла» та «Модерн» заклали по 492 гривні 40 копійок за квадратний метр. Її в документації врахували в обсязі понад 27 квадратних метрів.

Платан кленолистий 300 см коштує 4.500 за одиницю, а ялинка Європейська 70 см — 575 гривень.

Базовий договір на будівництво укриття в гімназії № 12 Кам’янської міськради уклали 1 жовтня 2024 року на 76.288.649 гривень. За цим договором виконали робіт на 56.906.058 гривень.

Після цього проєкт скоригували, і 31 жовтня 2025 року Департамент ЖКГ та будівництва Кам’янської міської ради замовив у ТОВ «Укр Строй Альянс» ще роботи з будівництва укриття на 13.643.592 гривні 40 копійок.

Наприкінці 2025 року проєкт знову зазнав коригування, а 20 квітня 2026 року замовили ще робіт на 2,8 мільйона гривень. Раніше «Антикорупційне Придніпров’я» повідомляло, що до нового будівництва входять підземне протирадіаційне укриття, прокладення зовнішніх інженерних мереж, влаштування пішохідних доріжок до входів, вимощення навколо виходів та озеленення території.

Споруда матиме один підземний поверх висотою 2,7 метри, виходи двох сходових клітин на поверхню землі та аварійний вихід у вигляді тунелю з вертикальною шахтою для виходу.

Саме на цьому будмайданчику у гімназії №12 у жовтні 2024 року в Кам’янському загинула дитина. Після загибелі школяра підрядник встановив паркан навколо будівельного майданчика.

Для довідки: бабуся загиблого школяра — колишня працівниця міліції, а згодом відома журналістка Дніпродзержинську (колишня назва Кам’янського) Маргарита Закора. Після народження чотирьох онуків вона відійшла від справ і зосередилася на їх вихованні.

За даними аналітичної системи YouControl, директор і власник компанії-підрядника ТОВ «Укр Строй Альянс» [код: 42505120] Мунько Олег Леонідович свого часу зробив внесок $600 у виборчий фонд кандидатки від партії «Слуга народа», а нині — депутатки Верховної Ради України від виборчого округу з центром у місті Кам’янському — Ганни Лічман.

Дорожні мільярди в Prozorro залишаються лише в планах

Із 19 по 25 квітня в системі «Прозорро» оприлюднили 58 тис повідомлень про закупівлі на 36,47 млрд грн. Найбільші тендери тижня стосувалися асфальтування доріг: понад 20 підрядів оцінили приблизно у 9 млрд грн. Тобто фактично кожна четверта гривня у закупівлях в «Прозорро» за минулий тиждень припала на дороги. Втім, це лише на папері, адже реальні витрати за цими контрактами будуть значно меншими.

Половину всіх цих «паперових» коштів запланували на експлуатаційне утримання доріг у Кіровоградській області. Місцева Служба відновлення розіграла цей підряд з «Ростдороєм» на 3,40 млрд грн. Сума виглядає величезною, але контракти розраховані на чотири роки. У 2026 році за ними передбачили мізерне фінансування — менше 1 відсотка від загальної вартості, тобто 30 млн грн віддали «Ростдорстрою». Отже, мільярди перенесли на наступні роки, коли ще невідомо, де пролягатиме лінія фронту і які кошти закладатимуть у держбюджеті.

Схожа ситуація і з великими контрактами на утримання доріг в Івано-Франківській області. Місцева Служба відновлення уклала з фірмою «ПБС» угоди загалом на 0,68 млрд грн. Але на цей рік передбачено лише 95 млн грн, а понад півмільярда гривень запланували на 2027 рік. Навіть у випадках, коли йдеться про ремонт великих трас, якими рухаються вантажі з-за кордону, ситуація не змінюється.

Наприклад, Служба відновлення у Закарпатській області замовила ремонт окремих ділянок траси М-06 Київ – Чоп км 740+000 – км 755+000 за 0,32 млрд грн. Через поганий стан дороги відкриті торги не проводили і уклали пряму угоду з «Техно-буд-центром». Однак уряд зміг знайти в Резервному фонді держбюджету на цей та інші ремонти державних трас після руйнівної зими лише 3 млрд грн. Тому основну частину ремонту Київ–Чопу в контракті запланували на наступний рік.

Автор: Юрій Ніколов, «Наші гроші»

ВАКС затвердив угоду у справі ексдиректора ЖБТЗ

Колишній директор Житомирського бронетанкового заводу визнав провину у розтраті майна на мільйони гривень. Про це повідомила Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Як зазначається, 27 квітня 2026 року Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором САП та колишнім директором Житомирського бронетанкового заводу. Йдеться про справу щодо розтрати майна Державного агентства резерву України — 20 двигунів УТД-20 вартістю понад 5,766 млн грн. За даними САП, це сталося шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до умов затвердженої угоди суд визнав особу винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

На підставі угоди про визнання винуватості особі призначили узгоджене покарання: 8 років позбавлення волі, позбавлення права обіймати певні посади на підприємствах, у яких частка державної власності перевищує 50%, строком на 3 роки, а також конфіскацію частини майна.

Водночас ексдиректора заводу звільнили від відбування основного покарання на підставі ч. 2 ст. 75 КК України. Йому встановили іспитовий строк із покладенням обов’язків, передбачених п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

У межах угоди особа також зобов’язалася відшкодувати завдані збитки та перерахувати 12 млн грн на підтримку Збройних Сил України через БФ «Повернись живим».

Обвинуваченим у справі був колишній директор бронетанкового заводу Сергій Бутенко, який керував підприємством до лютого 2015 року.

Сина екссоратника Курченка підвищили в «Укрнафті»

Ігор Семіног, син наближеного до Сергія Курченка ексміліціонера Олександра Семінога, після корупційних скандалів у ДМС Києва та переховування в Держекоінспекції отримує підвищення — його батько прилаштував його одразу на високу посаду в «Укрнафті».

Йдеться про людину, яка приховує своє минуле, змінює прізвище та намагається не показувати обличчя. Ігор Семіног є типовим прикладом того, як в Україні працює корупційна вертикаль державних призначень, де родинні зв’язки з олігархічними колами вирішують усе.

Ще у 2015 році Семіног очолював відділ у справах іноземців ДМС у Харківській області, а згодом став начальником управління міграційного контролю в Києві. Саме там, за даними медіа, діяла «чорна каса» — гроші від іноземців за уникнення депортації та легалізацію.

Із ДМС він пішов не через принципи, а після того, як перестав ділитися з «командою». Із системи він вийшов із новою квартирою в Києві, двома елітними авто і, що показово, без підозри — на відміну від колег.

Після цього він намагався потрапити до ДБР і поліції Вінниччини, але не пройшов, оскільки скандал уже був публічним. Тому довелося залягти на дно: спочатку була Держекоінспекція на Закарпатті, потім Центральний округ.

Після зариблення озер Ігор Семіног раптово став спеціалістом у нафтовій галузі.

«Укрнафта» — не годівниця для «своїх». Це стратегічна держкомпанія в умовах війни, яка підпорядковується Міністерству оборони. І кожне таке призначення є прямим ударом по управлінню та безпеці.

Чи існують перевірки кандидатів узагалі? Чи доброчесність остаточно списали?

Складається враження, що голова правління «Укрнафти» Богдан Кукура свідомо веде компанію до скандалу за старими схемами. Наглядова рада або все бачить і мовчить, або прямо покриває. Випадковостей тут немає.

Схема Левінсона в оборонці та постачання для РФ

Спецпрокуратура у сфері оборони розслідує кримінальне провадження № 62023000000001065 щодо харківського бізнесмена Іллі Левінсона. За версією слідства, він створив схему розкрадання на сотні мільйонів гривень в оборонній сфері та постачав запчастини для російських бомбардувальників і систем ППО.

Слідство вважає Левінсона фактичним власником ТОВ «Експрес-система» (ЄДРПОУ 33203295). Правоохоронці стверджують, що через цю структуру було організовано масштабне розкрадання державних коштів на підприємствах ВПК України з подальшою легалізацією. Частина цих коштів, ймовірно, була спрямована на фінансування дій, aimed на зміну території України. Також, за даними слідства, підозрюваний має діюче підприємство в Бєлгороді, яке постачає комплектуючі для російської армії та «Роскосмосу».

Як встановило слідство, Левінсон налагодив протиправний механізм постачання товарів військового призначення та подвійного використання на підприємства ВПК України. Із вересня 2019 року ТОВ «Експрес-система» брало участь у публічних закупівлях і укладало прямі договори з оборонними заводами. За версією слідства, разом із невстановленими посадовцями підприємств ВПК та військовослужбовцями підозрюваний незаконно привласнював товарно-матеріальні цінності зі складів, відновлював списану техніку та завозив її в Україну з порушенням митних правил.

Для оформлення закупівель, за даними слідства, використовували підконтрольних фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування. Переважно йшлося про людей з оточення підозрюваного: його матір, співмешканку, її сина, родичів і знайомих, серед яких понад 10 конкретних осіб. Зокрема, названі Олейнік Людмила Олексіївна, Олійник Роман Ігорьович, Назаренко Микола Іванович.

Кошти, які надходили від державних підприємств, зокрема АТ «Укроборонпром», ДП «Завод ім. Малишева», Львівського бронетанкового заводу, Харківського автозаводу і БТЗ, Харківського механічного заводу та інших, обготівковували через мережу ФОПів. Із початку 2023 року лише через каси банків було отримано близько 84 млн грн готівкою. Слідство також зазначає, що приблизно 70% цих ФОПів припинили діяльність протягом року після залучення до схеми.

З березня 2023 по квітень 2024 року на рахунки ТОВ «Експрес-система» від підприємств ВПК надійшло понад 230 млн гривень. Близько 50% цих коштів розподілили на 14 підконтрольних ФОПів, які згодом зняли готівкою приблизно 95 млн гривень.

Окремо слідство зафіксувало, що 7,7 млн грн спрямували на придбання двох преміумавтомобілів Audi RS e-tron та Audi A6. Джерелом цих виплат були кошти, отримані від ДП «Харківський бронетанковий завод» за постачання приводів нагнітачів, рукояток замків, фільтроелементів та іншої продукції.

Правоохоронці встановили, що Левінсон є засновником і директором російського ТОВ «НТЦ «Интерпром», зареєстрованого за адресою Бєлгород, вул. Перемоги, 69. Його співмешканка Ірина Лещенко є співзасновницею та працівницею цього підприємства і отримувала там зарплату у 2023–2024 роках.

За даними слідства, російська компанія постачала комплектуючі АО «322 Авіаційний ремонтний завод», де ремонтують бомбардувальники Су-24М, Су-25 і винищувачі Су-27, АО «Ярославський радіозавод», що входить до структури «Роскосмосу» та постачає радіозв’язок для росгвардії, МВС та Міноборони РФ, підприємствам концерну «Алмаз-Антей», який виробляє ППО, а також заводам «Ростеху», що працюють у сфері авіоніки, систем живлення літаків і протитанкових комплексів.

Попри це, ТОВ «Експрес-система» і далі бере участь у державних закупівлях. Компанія зареєстрована в Харкові та працює в умовах воєнного стану. Також слідство вказує, що Левінсон заснував конвертаційну фірму «Леві систем компані», співвласником якої є Максим Лещенко.

Закупівля на 192 мільйони без конкуренції і з одним виконавцем

Під виглядом енергоефективності країні знову пропонують «реформи», тоді як під час блекаутів люди залишалися без світла, а енергосистема працювала на межі. На тлі скандалу кінця 2025 року навколо «Енергоатому» та зв’язки Міндіча сотні мільйонів гривень проходять через закупівлі без конкуренції. Кошти концентруються у пов’язаних структурах, які одночасно виступають і постачальниками, і отримувачами ресурсу. Уся схема починається з «потрібного» підрядника.

2 березня 2026 року АТ «Фонд декарбонізації України» (ЄДРПОУ 38519070) оголосило тендер, який не відбувся через відсутність учасників. Після цього без зміни умов застосували переговорну процедуру. Переможцем визначили ТОВ «ГрідВі» (ЄДРПОУ 45283887), з яким уклали договір на 192 000 000 грн. Конкуренції не було, альтернативних пропозицій теж, а ціна не знижувалася. Увесь обсяг закупівлі передали одному учаснику.

Після зриву торгів умови тендеру не переглядалися, що виключило інших постачальників. Відсутність учасників використали як підставу для переходу на переговорну процедуру. Ціна у 192 млн грн не формувалася в конкурентних умовах. Закупівлю 40 000 пристроїв без поділу і без альтернатив передали одному підряднику.

Підрядником стало ТОВ «ГрідВі» (ЄДРПОУ 45283887). Серед засновників — Акобян Самвел та Прівалов Даніїл, ще 50% передано ТОВ «РІО» (ЄДРПОУ 45434000), бенефіціаром якого є колишній прокурор Степанченко Андрій. Додаткові зв’язки простежуються через інші компанії, зокрема АТ «МАЙСЕН». Компанія входить до групи пов’язаних осіб, які задіяні на різних етапах цієї ж схеми.

Закупівля та фінансування проходять через управлінську вертикаль: віцепрем’єр-міністр з відновлення – Олексій Кулеба, голова Держагентства з енергоефективності та енергозбереження – Ганна Замазаєва, генеральний директор АТ «ФДУ» – Олеся Міщенко. Саме в межах цієї структури ухвалюються рішення про запуск закупівель, погодження коштів і визначення переможця.

Після цього весь обсяг обладнання передається ТОВ «Газорозподільні мережі України» (ЄДРПОУ 44907200). У структурі компанії, пов’язаній із Олександром Калиною та Олексієм Чернишовим, раніше була сформована централізована система контролю за договорами і підрядниками. Філії у 21 регіоні укладали договори без конкуренції, зокрема з АО «Квантум», що давало змогу контролювати витрати і юридичний супровід. Саме через цю модель проходить і розподіл отриманого обладнання.

Пристрої, закуплені за 192 млн грн, інтегруються у газорозподільну систему і передаються споживачам уже не як безкоштовний ресурс, а як частина комерційної моделі. Керівництво газорозподільних мереж реалізує ці лічильники кінцевим користувачам або включає їх у тарифні та сервісні платежі. Джерелом фінансування є державний бюджет, але дохід формується вже всередині цієї структури. Держава один раз оплачує закупівлю, після чого актив фактично перепродається і приносить прибуток не бюджету.

За наведеними фактами вже скеровано скаргу до контролюючих органів із вимогами провести перевірку дотримання законодавства про публічні закупівлі під час проведення тендеру АТ «Фонд декарбонізації України» (ЄДРПОУ 38519070), встановити причини відсутності учасників та наявність дискримінаційних вимог у тендерній документації, перевірити формування очікуваної вартості закупівлі у розмірі 192 000 000 грн та її відповідність ринковим цінам, а також провести аудит виконання договору та фактичного постачання 40 000 пристроїв.

Отже, 192 млн грн з бюджету спрямували на закупівлю, яка відбулася без конкуренції, з одним учасником і без зниження ціни. Далі обладнання передається в газорозподільні мережі, де через систему договорів і підконтрольних підрядників потрапляє до споживачів уже як платна послуга або складова тарифу. У підсумку держава фінансує закупівлю, а продаж і дохід отримують інші структури. Така модель дає змогу той самий ресурс спочатку оплатити з бюджету, а потім повторно продати населенню.

Фінансова система боргів у комунальному секторі Харкова

Кожного разу, коли з’являється чергова схема Терехова, запускається одна й та сама модель: миттєво активізуються боти, лояльна аудиторія та «експерти», які формують образ «ефективного мера» і перекривають будь-яку критику. Інформаційний простір заповнюється штучною «підтримкою», що не має нічого спільного з реальним станом міста. Поки цей шум наростає, Терехов продовжує продавати харків’янам привабливу картину «Міста-героя», приховуючи за нею цифри та факти.

Насправді за цією публічною оболонкою діє інша система — жорстка фінансова вертикаль із чітко розподіленими ролями. Перший заступник Олександр Новак і Роман Шабала фактично контролюють економічний блок та комунальні підприємства, через які проходять бюджетні кошти, тендери й контракти. Поки в інформаційних стрічках розкидають «перемоги», у реальності кошти Харківщини систематично відмиваються під прикриттям цього піару.

Механізм побудований на доведенні комунальних підприємств до боргової залежності. Управлінські рішення свідомо ухвалюються без фінансового покриття, що одразу створює дефіцит. Одночасно бюджетні кошти спрямовуються в підконтрольні тендери з ознаками завищення. Саме тут і формується ресурс — від 12% до 25% кожного контракту у вигляді «відкатів». У результаті борг уже близько 8 млрд грн. Кошти, які мали бути витрачені на газ та електроенергію, просто зникають із системи.

Найбільш показовим є розрив між платежами та боргами. Населення розраховується приблизно на 98%, тобто гроші надходять майже повністю. Проте замість покриття витрат виникає багатомільярдний дефіцит. Сукупний борг перевищив 30 млрд грн і вже сягає близько 44 млрд грн. Це прямо свідчить про те, що кошти не зникають самі собою — їх цілеспрямовано перенаправляють і закладають у саму модель.

Центром цієї схеми є енергетика. КП «ХТМ» накопичило 27,3 млрд грн боргу за газ, із них понад 16,8 млрд — перед «Нафтогаз Трейдинг», ще 9,3 млрд — перед НАК «Нафтогаз України». Харківводоканал має близько 4,5 млрд грн боргу за електроенергію та понад 1 млрд грн за її розподіл. Ідеться про ключові підприємства міста, які забезпечують базові послуги, але саме вони опинилися у критичному фінансовому стані. Це не наслідок, а інструмент.

На цьому тлі Терехов просуває «соціальні премії», які не мають жодного економічного обґрунтування. Безкоштовний електротранспорт функціонує за рахунок фактичної несплати за електроенергію. Місто користується ресурсами, не розраховуючись із держкомпаніями. У результаті виникає ланцюгова реакція боргів по всій країні: одна неоплата породжує десятки інших, а вся енергетична система зазнає удару.

Окремим напрямом став «мобілізаційний імунітет». На базі комунальних підприємств-боржників вибудувані схеми ухилення від призову. Через фіктивну зайнятість та «озброєні» статуси в тилу залишаються потрібні люди. До цього процесу залучені персонал, медики та інші учасники, які оформлюють документи. Йдеться не про захист критичної інфраструктури, а про торгівлю впливом і лояльністю.

Уся ця багатомільярдна афера відбувається за мовчазної згоди регулюючих органів. НКРЕКП, Міненерго та НБУ демонструють вибіркову «сліпоту» до того, що відбувається в Харкові. Там, де мали б бути перевірки, реакція та рішення, зберігається тиша. Очевидні порушення та багатомільярдні борги роками просто «не помічали». Складається враження, що така сліпота повністю влаштовує і підтримується на рівні столичних кабінетів, де формується зручна лояльність до цієї системи.

За цими фактами було направлено низку скарг і кримінальних проваджень. Попри наявні докази, правоохоронні органи тривалий час обмежувалися лише формальними кроками. Наразі інформацію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань: спеціалізованим антикорупційним прокурором — за № 42025000050000032 за ч. 1 ст. 364 КК України; Національним антикорупційним бюро України — за № 42026000050000005 за ч. 1 ст. 364 КК України; Харківською обласною прокуратурою — за № 42025220000000157 за ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Через тривалу відсутність належної відповіді з боку уповноважених органів було подано повторну скаргу. У ній вимагається надати правову оцінку діям Ігоря Терехова, його першого заступника Олександра Новака, директора департаменту економіки та комунальної власності Романа Шабали та інших чиновників Харківської міської ради, перевірити діяльність профільних відомств і комунальних підприємств, зокрема КП «Харківводоканал», АТ «Харківобленерго», ПрАТ «Харківська ТЕК-5», щодо проведення тендерів для встановлення фактів завищення вартості робіт, послуг і матеріалів, а також дослідити механізми штучного накопичення боргів перед енергетиками.

Ситуація на Харківщині показує просту й небезпечну закономірність: поки харків’яни справно сплачують за комунальні послуги, їхні гроші не доходять до енергетиків, а осідають у кишенях тих, хто контролює систему. Місто стрімко провалюється в боргову яму, де кожен новий мільярд є наслідком не кризи, а рішення. Комунальний сектор перетворено не на систему надання послуг, а на механізм перекачування грошей. Якщо цю модель не зупинити, Харків ризикує втратити фінансову стабільність і перетворитися на місто з красивою картинкою та порожнім бюджетом.

Вирок Макоді: 9 років у справі про 120 тисяч доларів

Вищий антикорупційний суд визнав адвоката Володимира Макоду винним у шахрайстві та підбурюванні до замаху на надання неправомірної вигоди суддям. Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 22 квітня.

Львів’янка Юлія Гринда з початку 2000-х років домагалася відновлення права власності на приміщення в центрі Івано-Франківська на вулиці Шашкевича, 6. Йдеться про колишнє кафе «Молочне», збудоване у 80 роках минулого століття в так званому «гуцульському стилі».

У Вищому спеціалізованому суді перебувала заява Гринди про перегляд за нововідкритими обставинами вироку, яким місцевого підприємця виправдали за обвинуваченнями у шахрайстві та підробці документів при заволодінні приміщенням кафе.

Жінка повідомила НАБУ, що адвокат Макода, до якого вона звернулася по юридичну допомогу, запропонував дати хабар суддям Вищого спеціалізованого суду та сам визначив суму — 120 тисяч доларів. Гроші передавалися трьома частинами. Цей «графік» адвокат намалював на папері, показав клієнтці, а потім забрав і порвав.

Як випливає з матеріалів негласних слідчих дій, Макода неодноразово наполягав, що без грошей працювати неможливо: «Просто, якщо ми довіряємо, то працюємо. Якщо ні — то до побачення. Шукайте іншого», «Значить, я вам іще раз кажу, якщо не буде виконуватись те, що я вам сказав, то на тому ми зупинимось», «Якщо щось не буде, мені не сподобається, воно все зупиниться», «… зараз ситуація трішки помінялась, ну як би хто замовляє виставу — пока вона так і танцюється, розумієте?». Також він скаржився на складність спілкування із суддями, для яких така сума неправомірної вигоди нібито не є значною: «Пойміть мене правильно, з такими великими людьми, як я зустрічаюсь, мені дуже тяжко з ними зустрічатися», «Кожна зустріч, навіть що то за суми, для них це фігня, бо вони — Боги, і в них там все».

Станом на 2017 рік Макода був доцентом кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимира Макоди. Тому з клієнткою Гриндою він зустрічався як у своєму адвокатському офісі, так і в коридорі «червоного» корпусу університету. Саме в університеті в листопаді 2017-го Гринда передала йому третю частину коштів — 55 тисяч доларів США.

На підставі записів розмов суд дійшов висновку, що Макода схиляв клієнтку до надання неправомірної вигоди, переконуючи, що інакше вона не отримає потрібного рішення, а співпраця буде припинена.

77-річну Юлію Гринду допитували в судових засіданнях у січні-лютому 2022 року. Прокурор ставив їй запитання 1,5 години, після чого захисник обвинуваченого допитував її близько 2,5 годин. Допит не завершили, оскільки обвинувачений не встиг поставити всі свої запитання. Суд констатував, що під час допиту Макода вдався до виснаження свідка. Більшість його запитань були зняті як такі, що не стосувалися справи. Засідання перервали через погіршення стану здоровʼя Гринди. Надалі вона тривалий час не зʼявлялася до суду через хворобу та 27 грудня 2022 померла. Макода долучив до матеріалів справи перелік із 147 запитань до Гринди, які не встиг їй поставити. Однак, на переконання суду, ці запитання або дублювали вже поставлені, або не мали істотного значення для справи.

У червні 2023 головуючого суддю Олега Коліуша відрядили до Вищої кваліфкомісії суддів. Двох інших суддів відвели, тож склад колегії повністю змінили і розгляд справи почали спочатку. Оскільки повторно допитати Гринду було неможливо, суд врахував її показання, надані під час попереднього розгляду.

ВАКС допитав суддів Вищого спеціалізованого суду, які заперечили корупційні домовленості з Макодою. Водночас двоє з них підтвердили, що давно знають цього адвоката. У межах негласного зовнішнього спостереження детективи зафіксували, як 5 вересня 2017 року Макода зустрічався на Хрещатику із суддею Вячеславом Наставним. Вони сіли на лавку і певний час розмовляли, але про що саме — невідомо.

На засіданні ВАКС Наставний заявив, що спілкувався з Макодою з приводу приїзду до Києва їхнього спільного товариша або міг обговорювати навчання свого сина в університеті Шевченка, де Макода викладав.

Під час дослідження доказів, зокрема результатів негласних слідчих (розшукових) дій, Макода звертав увагу суду на окремі висловлювання та давав їм власне тлумачення. Він стверджував, що отримав гроші в борг, посилаючись на боргову розписку, знайдену в його офісі під час обшуку. Розмови, зафіксовані на НСРД, він пояснював тим, що готував для Гринди правовий висновок щодо можливості звернення до ЄСПЛ у разі незадоволення касаційної скарги. На підготовчому засіданні Макода просив закрити кримінальне провадження через відсутність складу та події злочину. Проте власної цілісної версії подій суду так і не надав. Від дачі показань він відмовився, посилаючись на статтю 63 Конституції України. Захист наполягав, що з боку Гринди та працівників НАБУ мала місце провокація злочину, і переконував суд у численних порушеннях кримінально-процесуального законодавства, через що всі зібрані докази слід визнати недопустимими.

Макода також подав суду інформацію, яка, на його думку, мала свідчити про негативну репутацію заявниці. Зокрема, він повідомив, що раніше Гринда вже двічі зверталася із заявами про вимагання у неї коштів — головою кримінальної палати Апеляційного суду Львівської області та суддею Вищого спеціалізованого суду через інших адвокатів. Ці провадження були закриті через відсутність складу злочину. Крім того, Гринда сама мала статус обвинуваченої, оскільки нібито у змові з державним реєстратором зареєструвала припинення права власності законних співвласників на нежитлове приміщення на підставі судових рішень, які не набрали законної сили. Цю справу суд закрив у звʼязку зі смертю обвинуваченої.

Однак ВАКС дійшов висновку, що ці відомості лише підтверджують багаторічну боротьбу Гринди за нежитлове приміщення, яке, як вона вважала, незаконно вибуло з її власності. Її звернення до правоохоронних органів, на думку суду, свідчать про свідому громадянську позицію, навіть якщо вони не завершилися обвинувальними вироками.

У підсумку Макоду засудили до 9 років позбавлення волі з конфіскацією половини майна та із забороною займатися адвокатською діяльністю строком на 2 роки.

Суд розгляне справу екскерівників УАФ щодо 40 млн грн

Офіс генерального прокурора скерував до суду справу проти колишнього президента Української асоціації футболу Андрія Павелка та ексгенерального секретаря УАФ Юрія Запісоцького.

За версією слідства, у 2016–2017 роках під час реалізації проєкту будівництва заводу з виробництва штучного покриття для футбольних полів було організовано схему привласнення коштів, повідомляє Bastion.

Матеріали справи свідчать, що обладнання закуповували з порушеннями та за завищеними цінами. Як вважає слідство, через це УАФ зазнала збитків на 26,5 млн грн. Ще близько 15 млн грн, за цими даними, вивели на рахунки підконтрольної компанії, зареєстрованої за кордоном.

Обвинувачення висунуто за ч. 5 ст. 191 КК України — заволодіння майном в особливо великих розмірах, а також за ч. 3 ст. 209 — легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом.

Підозру Андрію Павелку оголосили в жовтні минулого року. Окрім цього, йому закидають службове підроблення документів. У 2015–2024 роках він очолював Українську асоціацію футболу та контролював ключові рішення в організації, зокрема інфраструктурні проєкти і фінансові потоки.

Проєкт заводу штучних покриттів уже неодноразово фігурував у розслідуваннях. Йшлося про закупівлі за завищеною вартістю, використання посередницьких структур і співпрацю з компаніями, пов’язаними з офшорною юрисдикцією.

У 2022–2023 роках у парламенті та всередині футбольної спільноти ставили питання про його відставку. Серед основних претензій називали концентрацію управління в одних руках і непрозорість фінансових рішень. Попри це, Павелко залишався на посаді до 2024 року та надалі представляв Україну в міжнародних футбольних структурах, зокрема УЄФА.

Слідство стверджує, що схема ґрунтувалася на контролі закупівель, виборі постачальників і подальшому перерозподілі коштів через афілійовані компанії. Наслідком, за цією версією, стали прямі збитки для організації та виведення частини коштів за межі України.

Наразі справу передано до суду. Якщо вину фігурантів доведуть, їм загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Справу Павелка і Запісоцького скерували до суду

Офіс генерального прокурора передав до суду справу проти колишнього президента Української асоціації футболу Андрія Павелка та ексгенерального секретаря УАФ Юрія Запісоцького.

За версією слідства, у 2016–2017 роках під час реалізації проекту будівництва заводу з виробництва штучного покриття для футбольних полів була організована схема привласнення коштів, повідомляє Bastion.

Матеріали справи вказують, що закупівлі обладнання проводилися з порушеннями та за завищеними цінами. Унаслідок цього УАФ, за даними слідства, зазнала збитків на 26,5 млн грн. Ще близько 15 млн грн, за інформацією слідства, було виведено на рахунки підконтрольної компанії, зареєстрованої за кордоном.

Обвинувачення кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 КК України — заволодіння майном в особливо великих розмірах, а також за ч. 3 ст. 209 — легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом.

Підозру Андрію Павелку оголосили в жовтні минулого року. Окрім цього, йому інкримінують службове підроблення документів. У період з 2015 по 2024 рік він очолював Українську асоціацію футболу та контролював ключові рішення в організації, зокрема інфраструктурні проекти та фінансові потоки.

Проект заводу штучних покриттів неодноразово ставав предметом розслідувань. Йшлося про закупівлі за завищеною вартістю, використання посередницьких структур і співпрацю з компаніями, пов’язаними з офшорною юрисдикцією.

У 2022–2023 роках у парламенті та всередині футбольної спільноти порушувалося питання про його відставку. Серед претензій називали концентрацію управління в одних руках і непрозорість фінансових рішень. Попри це, Павелко залишався на посаді до 2024 року та продовжував представляти Україну в міжнародних футбольних структурах, зокрема в УЄФА.

Слідство стверджує, що схема будувалася на контролі закупівель, виборі постачальників і подальшому перерозподілі коштів через афілійовані компанії. Її фінансовим результатом стали прямі збитки організації та виведення частини коштів за межі України.

Справу передано до суду. Якщо вину фігурантів буде доведено, їм загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.