Вплив поліції на мобілізацію: випадок з VIP-ухилянтами

У Південноукраїнську Миколаївської області, де розташована Південноукраїнська АЕС, ситуація з мобілізацією все частіше визначається не лише законом, а й телефонними дзвінками. Улітку 2025 року начальник ТЦК, майор Банковський, разом із поліцією зупиняє автомобіль депутатки місцевого виконкому Савченко, за кермом якого перебуває її особистий водій. Спроба вручити повістку проходить без застосування сили — це стандартна процедура, що вимагає явки в ТЦК. Савченко наказує водію залишатися в автомобілі та запевняє, що сама вирішить ситуацію. Після цього вона телефонує начальнику поліції, полковнику Олександру Гавриленку, який має тісні зв’язки з обласним керівництвом, зокрема з генералом Махно, що вважається його покровителем. Гавриленко прибуває на місце події і фактично змушує начальника ТЦК Банковського відпустити водія. Тиск здійснюється безпосередньо на військового командира, незважаючи на його репутацію принципового офіцера. Як аргумент наводиться необхідність «вирішення політичних питань», хоча поліція не має права втручатися в такі справи відповідно до закону. Це втручання в мобілізаційні заходи може бути кваліфіковане як зловживання владою (ст. 364 КК України) та втручання в діяльність Збройних сил (ст. 114-1 КК України). Таким чином, голова поліції фактично блокує роботу ТЦК. Порівняння з іншими випадками в цьому ж місті є показовим. Раніше в Південноукраїнську мобілізували водія, пов’язаного з візитом Анджеліни Джолі, і його того ж дня направили в навчальний центр, незважаючи на публічність та масштаб допомоги актриси Україні. Тоді жодних «рішень» не було. У випадку з депутаткою ж одне втручання поліцейського керівника повністю анулює процедуру. На цьому фоні заяви міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка про відсутність VIP-ухилянтів виглядають віддаленими від реальності. Практика в регіонах свідчить про протилежне. Біографія Гавриленка лише підсилює підозри. Раніше його затримували за вимагання хабарів у бізнесменів, і суд визнав його винним. Проте через два роки він повернувся в поліцію, стверджуючи, що хабарі нібито брав його заступник, а він «просто був поруч». Після повернення Гавриленко очолив Вознесенське районне управління поліції в Миколаївській області, де, за регіональними даними, встановив контроль над бізнесом, включаючи аграрний сектор, перевезення, таксі, металобрухт, торгівлю соляркою та браконьєрський лов риби. Йдеться про систематичний збір коштів з різних секторів. Він не зупинився на досягнутому і тепер прагне зайняти посаду заступника начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області під керівництвом Віталія Данили. Випадок із Савченко та її водієм — це не поодинокий інцидент. Це ілюстрація реальних механізмів у регіоні. Звичайні громадяни без зв’язків проходять ТЦК без шансів, тоді як ті, хто має доступ до поліцейського керівництва, вирішують свої питання на місці. Втручання силовиків у мобілізацію, тиск на військових та вибіркове правозастосування створюють систему, де статус і зв’язки визначають, хто потрапляє в армію, а хто — ні.

Андрій Вадатурський: за лаштунками агроімперії «Нібулон»

Прізвище Вадатурських та їхня компанія «Нібулон» вже давно стали відомими в Україні. Засноване покійним Олексієм Опанасовичем Вадатурським на Миколаївщині, це агропідприємство згодом перейшло під управління його сина Андрія. У нашому матеріалі ми розглянемо саме його. Як повідомляє «Стопкор», незважаючи на відомі факти та досягнення, завжди залишаються невідомі аспекти, такі як податкові схеми сімейного бізнесу, рейси до Білорусі перед початком повномасштабного вторгнення, часті поїздки за кордон після 24 лютого 2022 року та земельні активи, розташовані в різних областях України. У цій аналітиці ми поділимося маловідомими фактами, які, ймовірно, були ретельно приховані.

Що відомо про Андрія Вадатурського? Андрій Олексійович Вадатурський — син аграрного магната та колишнього народного депутата Олексія Опанасовича Вадатурського. У свої 53 роки він досяг успіху в управлінні компанією «Нібулон» і також обіймав посаду народного депутата України восьмого скликання, представляючи партію «Блок Петра Порошенка». У 2016 році він вийшов з БПП, пояснивши це тим, що його більше цікавлять проблеми рідної Миколаївщини, ніж партійна політика.

Під час його перебування в парламенті медіа, зокрема Politeka, зазначали можливе лобіювання інтересів сімейної агрокомпанії «Нібулон», зокрема через спроби реформувати систему річкових перевезень за рахунок коштів дорожнього фонду та критику ініціатив, які могли б обтяжити компанію фінансово. Одним із доказів лобіювання є кримінальна справа №757/42536/**-* в Печерському суді Києва, де розглядалася відповідальність депутата за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП через конфлікт інтересів. Проте суд закрив справу через відсутність складу правопорушення, вказавши, що звернення було в межах депутатських повноважень.

У 2017 році Генеральна прокуратура, за даними Politeka, нібито планувала вручити йому підозру у створенні корупційних схем через судовий позов «Нібулона» до «Укрзалізниці». Тоді агрокомпанія виграла у перевізника понад 120 мільйонів гривень через суперечку щодо експортних тарифів. Однак інформація про підозру так і не була офіційно підтверджена, оскільки Офіс генпрокурора не повідомляв про жодні підозри щодо Вадатурського.

Видання Znaj зазначає, що публічно бізнесмен та колишній політик позиціонує себе як «не олігарх». Згідно з відкритими реєстрами, Андрій Вадатурський є засновником і кінцевим бенефіціаром восьми компаній з багатомільйонними прибутками. Для розуміння масштабів агроімперії варто зазначити, що компанія має розгалужену інфраструктуру: 23 елеваторні комплекси, власні автотранспортні та залізничні потужності, а також флот, побудований на власній суднобудівній верфі. Навіть під час війни флот продовжує здійснювати річкові перевезення по Дніпру, Дунаю та Південному Бугу, забезпечуючи агровиробникам надійні логістичні рішення.

Компанія працює вже 34 роки та понад 20 років є лідером в Україні за експортом зерна, яке постачається в 76 країн світу. На сьогодні «Нібулон» обробляє понад 73 тисячі гектарів сільгоспземель, з яких 22,9 тисячі гектарів тимчасово окуповані або заміновані через війну. П’ять років перед 24 лютого 2022 року стали найуспішнішими в історії компанії. У 2021 році компанія експортувала 5,6 мільйона тонн сільськогосподарської продукції до 34 країн, отримавши рекордні прибутки та зменшивши заборгованість. У 2024 році експорт склав 3,12 мільйона тонн, а в 2024/25 маркетинговому році компанія відвантажила 2,4 мільйона тонн зерна, забезпечивши 5,1% українського ринку та залишившись серед п’яти найбільших експортерів.

Згідно з аналітичним матеріалом KSE, ТОВ СП «Нібулон» у 2019–2020 роках було шостим найбільшим отримувачем бюджетного відшкодування ПДВ в Україні, отримавши 8,8 мільярда гривень. Офіційний звіт ДКСУ за 2021 рік також підтверджує, що компанія залишалася серед найбільших отримувачів відшкодування ПДВ, отримавши 5,3 мільярда гривень, або 3,3% загальної суми по країні.

Андрій Вадатурський, за інформацією редакції «СтопКору», наразі перебуває в Україні, але під час повномасштабного вторгнення перетинав кордон 35 разів. Він має на це законне право, оскільки є батьком трьох неповнолітніх дітей. Його маршрути в основному ведуть до європейських країн, переважно через молдовську ділянку кордону, а деякі виїзди — через польську та угорську. Можливо, ці поїздки пов’язані з активною експортною діяльністю компанії. Найцікавішим є його авіапереліт наприкінці 2021 року до Білорусі, що стався незадовго до початку повномасштабного вторгнення.

Андрія Вадатурського неодноразово намагалися притягнути до відповідальності за порушення податкового обліку та несвоєчасну сплату податку на нерухомість, але суди закривали ці справи через відсутність складу правопорушення. Наприклад, Центральний районний суд Миколаєва розглядав справу No 490/8651/**, що стосувалася притягнення генерального директора ТОВ СП «Нібулон» до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП через нібито порушення порядку ведення податкового обліку. Суд закрив провадження через відсутність складу правопорушення, оскільки податкові повідомлення на момент розгляду перебували в стані оскарження.

У Заводському районному суді Миколаєва розглядалася справа No 487/2441/**, що стосувалася обвинувачення генерального директора ТОВ СП «Нібулон» у несвоєчасному поданні платіжного доручення на сплату податку на нерухоме майно. Суд закрив справу за відсутністю складу злочину, оскільки на момент виникнення обов’язку зі сплати податку особа ще не обіймала посаду керівника підприємства.

Щодо компанії «Нібулон», яка працює понад тридцять років, у реєстрах значно більше справ. Частина з них стосується окремих працівників філій компанії, які, потрапивши під російську окупацію, перейшли на бік ворога, використовуючи матеріально-технічну базу «Нібулона». Звинувачувати в цьому Андрія Вадатурського було б несправедливо.

Яскравим прикладом є справа про зловживання податківців при відшкодуванні ПДВ для «Нібулона», яку розслідувало ДБР. Слідство встановило факти підтвердження сум бюджетного відшкодування ПДВ платникам податків, які формували кредит через «ризикових» контрагентів у період 2019-2020 років. Компанія була включена до списку 248 платників податків, матеріали перевірок яких стали предметом вивчення ДБР.

Редакція звернулася до компанії для отримання підтвердження або спростування цієї інформації. Справи, пов’язані з «Нібулоном», також стосуються незаконних ліцензій на пальне. Суд задовольнив клопотання про продовження строків досудового розслідування у справі про зловживання владою з боку посадовців податкової служби Хмельницької області. У списку підприємств, які, ймовірно, отримали ліцензії з порушеннями, є і ТОВ СП «Нібулон». У реєстрах згадуються схеми розтрати зерна, зокрема справа No 709/2580/**, де розслідується факт шахрайства, пов’язаного з зерном кукурудзи, яке було вивантажене на елеваторі філії ТОВ СП «Нібулон» за підробленими накладними.

ТОВ СП «Нібулон» також фігурує у справі про ухилення від сплати податків, що розслідується в рамках справи No 757/39474/**-*. У цій справі йдеться про групу осіб, яка ухилялася від сплати податків та легалізувала доходи. Суд надав дозвіл на проведення обшуку на терміналі, орендованому ТОВ «Нібулон», для виявлення первинних бухгалтерських документів.

У медіапросторі неодноразово згадувалося, що, незважаючи на статус сина одного з найбагатших людей України, Андрій Вадатурський намагається публічно демонструвати свою «неолігархічність». Під час депутатства поширювалися чутки про те, що він живе в готельному номері та готує їжу в мультиварці, хоча це коштувало державному бюджету сотні тисяч гривень. Сумнівним є й те, що в його декларації з транспортних засобів було вказано лише стару вантажівку ГАЗ-66, а інформація про банківські рахунки та готівку взагалі відсутня, незважаючи на те, що компанії, де він є бенефіціаром, отримують десятки мільйонів гривень на тендерах.

Станом на 2026 рік прогнозований дохід ТОВ СП «Нібулон» становитиме 17 124 181 306 гривень. У декларації спадкоємця агроімперії зазначено автомобіль MITSUBISHI PAJERO SPORT 2004 року, придбаний у 2023 році, вартість якого може становити п’ять-сім тисяч доларів. Він також має у власності зелений вантажний бортовий ГАЗ 66 1978 року випуску. Щодо нерухомості, Андрій Вадатурський володіє будинком у Миколаєві, а також має будинок в селі Бендзари Одеської області та кілька земельних ділянок у різних областях. Разом із дружиною Світланою Дьяченко вони мають понад 15 гектарів землі в Миколаївській, Житомирській, Одеській та Хмельницькій областях. Родина володіє будинками в Миколаєві, Одеській області та нерухомістю в селі Покровське.

У підсумку, картина виглядає досить показово: компанія, яка роками є одним з найбільших отримувачів бюджетного відшкодування ПДВ, одночасно фігурує у низці проваджень, пов’язаних із податковими схемами, ризиковими контрагентами та сумнівними операціями. Формально більшість справ закриті або перебувають на стадії розслідування, але фактично існує занадто багато збігів, щоб говорити про просту випадковість.

Нові підозри щодо ексдиректора парку «Білобережжя Святослава»

Співробітники Державного бюро розслідувань виявили нові факти протиправної діяльності колишнього керівника Національного природного парку «Білобережжя Святослава», розташованого в Миколаївській області, і повідомили йому про додаткові підозри. Раніше ДБР вже викрило посадовця у схемі «відкатів» з премій його підлеглих. Починаючи з 2022 року, директор разом із заступником та головним бухгалтером щомісяця вимагали від співробітників частину нарахованих премій. За два роки вони незаконно отримали близько 3 мільйонів гривень. Обвинувальні акти вже направлено до суду. У процесі подальшого розслідування слідчі виявили нові епізоди. Зокрема, керівник організував фіктивне працевлаштування чоловіків, які намагалися отримати бронь від мобілізації. Троє «співробітників» формально числилися у штаті, але фактично не виконували жодних обов’язків. Крім того, посадова особа застосовувала ще одну схему — оформила на роботу знайомого, який не потребував бронювання, але регулярно передавав частину зарплати керівнику. Протягом більше року йому безпідставно виплатили майже півмільйона гривень. Наразі фігурант звільнений з посади. Йому повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, санкції статей яких передбачають до 8 років позбавлення волі. Досудове розслідування триває, а процесуальне керівництво здійснює Миколаївська обласна прокуратура.

Декларація заступника голови Миколаївської ОДА: Значні готівкові активи та державні виплати

Заступник голови Миколаївської ОДА Микола Марінов оприлюднив щорічну декларацію за 2025 рік. Посадовець зареєстрований і мешкає у Миколаєві (дружина Вікторія, дочка Марія та син Олександр).

Марінов володіє двома земельними ділянками площею по 2,5 тис. кв. м у селі Ясна Поляна, набутими у 2008 та 2021 роках. У цьому ж селі він має житловий будинок площею 242 кв. м, придбаний у жовтні 2021 року.

У спільній власності з Аллою Маріновою є ще один будинок у тому ж селі площею 381,3 кв. м, набутий у 2008 році.

У Миколаєві дружина посадовця володіє квартирою площею 119,9 кв. м, придбаною у грудні 2021 року за 1 мільйон гривень. Марінов має право постійного користування цією нерухомістю. Також Вікторія Марінова є власницею гаража площею 17,3 кв. м вартістю 200 тисяч гривень.

Серед цінного рухомого майна задекларована гібридна система електропостачання на основі фотоелектричних модулів, придбана у жовтні 2024 року за 480 тис. гривень.

У власності заступника голови Миколаївської ОДА — вантажний Volkswagen Amarok (2018), придбаний у 2022 році за 436 тис. гривень, вантажний ГАЗ 3307 (2006) та причіп.

У серпні 2025 року дружина придбала легковий автомобіль Mercedes-Benz GLA 200 CDI (2018) за 742 тисячі гривень.

За 2025 рік посадовець отримав 1,2 млн гривень заробітної плати. Його дружина задекларувала 144 тис. гривень зарплати у міській раді.

Подружжя також отримувало державні виплати за програмами «Зимова підтримка» та Національний кешбек «Зроблено в Україні». Загальна сума таких виплат склала 3 тисячі гривень для посадовця, 1 тисячу гривень для дружини, а також 2 366 і 288 гривень відповідно у межах програми кешбеку. Дочка отримала 6 040 гривень стипендії у медичному фаховому коледжі.

Дружина посадовця отримала 620 тисяч гривень доходу від відчуження рухомого майна. Минулого року вона мала 130 тисяч доларів готівкою.

Заступник голови Миколаївської ОДА зберігає 170 тисяч доларів, його дружина — 128 тисяч доларів.

У декларації вказано кредит, оформлений у вересні 2024 року на суму 468 тисяч гривень. У 2025 році було сплачено 48 тисяч гривень основного боргу, залишок заборгованості на кінець року становить 420 тисяч гривень. Забезпеченням за кредитом є обладнання для відновлюваної енергетики.

Експрокурор Миколаївщини отримав велику пенсію

Молодий прокурор Миколаївщини, Дмитро Казак, у 32 роки отримав пенсію в розмірі 156 тисяч гривень, перебуваючи за кордоном. Він домігся підвищення своєї пенсії через суд у Швеції. Раніше подібною схемою скористалися десятки високопосадових прокурорів у Харківському окружному адміністративному суді. Після розголосу скандалу управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, однак через запізнення на рік було відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Експрокурор двічі обійшов закон, подавши заяву про перехід на прокурорську пенсію за вислугою років у 2022 році, коли йому було лише 32 роки, а стаж становив близько 10 років. Прокурори, які мають інвалідність, можуть вийти на пенсію лише за 10 років стажу. Офіс Генерального прокурора зобов’язав усіх співробітників із оформленою інвалідністю пройти повторну перевірку. У частини прокурорів інвалідність було скасовано.