Журналісти виявили заступника керівника Державного бюро розслідувань, про якого раніше не було жодної публічної інформації. Ім’я Ростислава Пекаря не згадується на офіційному сайті ДБР, у реєстрі декларацій або в звітах Бюро. Це стало відомо завдяки розслідуванню Bihus.Info. Журналісти дослідили біографію цього “таємного” посадовця і виявили дорогий нерухомість на родину, бізнес дружини, що зростав разом з кар’єрою чоловіка, та можливі причини його “секретності”. За даними Bihus.Info, Ростислав Пекар став заступником директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова у 2025 році. Хоча призначення на таку посаду передбачає відкритий конкурс, інформації про його проведення немає. Більше того, немає згадок про Пекаря як заступника – ні в деклараціях, ні на сайті, ні в звітах Бюро, а також у Google. Ростислав Пекар отримує зарплату понад 3 мільйони гривень на рік та користується новим службовим Toyota Prado вартістю приблизно 60 тисяч доларів. До приходу Пекаря в ДБР у 2021 році, він служив 20 років у податковій міліції. За чотири роки в Бюро він, за даними Bihus.Info, з посади оперативного працівника піднявся до заступника директора. Журналістів насторожило не лише його швидке кар’єрне зростання, а й покращення майнового стану та бізнесу його родини, які відбувалися паралельно з його кар’єрою. Дохід компанії дружини Пекаря, Анни, почав стрімко зростати після того, як вона з’явилася в декларації посадовця у 2017 році, коли Пекар обіймав посаду начальника оперативного управління податкової інспекції Києва. Через кілька років після переходу Пекаря до ДБР, його дружина запустила виробництво власної лінійки доглядової косметики, а у 2024 році зареєструвала компанію в Польщі. З початком успіху в бізнесі, Анна Пекар почала активно інвестувати в нерухомість. У 2017 році вона придбала квартиру в елітному ЖК “А52” у центрі столиці та земельну ділянку під Києвом. Наступного року вона інвестувала в столичний офіс на 160 квадратів, а у 2019 році стала власницею будинку в дорогому котеджному містечку “Золоче”. Загалом, за кілька років спільного життя з Пекарем, вона інвестувала щонайменше 300 тисяч доларів. Не лише дружина Пекаря має дорогоцінну нерухомість; його батько та теща також зробили значні покупки. У 2017 році Нар’ян Пекар, батько ДБРівця, купив комерційне приміщення в Харкові за приблизно 180 тисяч доларів. Теща Пекаря у 2020 році стала власницею ста квадратів комерційної нерухомості в елітному столичному ЖК “Einstein Concept House” за приблизно 5 мільйонів гривень. Журналісти не змогли знайти пояснення походження коштів на ці дорогі покупки родини Пекаря. Сам Пекар відмовився коментувати джерела походження грошей на зазначену нерухомість. Окрім збігів між кар’єрним зростанням Пекаря, дорогими покупками нерухомості його родини та бізнесом дружини, журналісти виявили ще кілька обставин, які можуть пояснити, чому діяльність Пекаря в ДБР залишається такою “таємною”. За інформацією джерел Bihus.Info, після приходу Пекаря в ДБР до Бюро зайшов постачальник, який почав укладати з органом “таємні” договори на приблизно 50 мільйонів гривень. Відомо, що ця компанія спеціалізується на кібербезпеці. Також встановлено, що її директор, як і сам Пекар, раніше служив у податковій міліції. У відповіді на запит журналістів, Пекар зазначив, що не підтримує жодних позаслужбових чи дружніх стосунків із директором цієї компанії, і що його службові обов’язки не включають участь у процедурах закупівель.
Категорія: Корупція
Аномалії в електронному декларуванні: бездомність чиновників
В українській системі електронного декларування зафіксовано тривожну аномалію: кількість посадовців, які офіційно не мають жодного місця проживання, зросла до 64 тисяч осіб. Незважаючи на законодавчі вимоги вказувати не лише право власності, а й будь-який тип користування, судді, депутати та правоохоронці роками залишають розділ “Нерухомість” порожнім. Журналістське розслідування NGL.media виявило абсурдні випадки, зокрема суддів із зарплатою 100 тисяч гривень, які “ночують десь”, та депутатів, що купують домашні кінотеатри вартістю понад 300 тисяч, не маючи квартири для їх установки. Журналістка Марія Горбань аналізує, як “старі звички” та виправдання про “незнання законодавства” стали зручними для приховування реального майнового стану. НАЗК не в змозі перевірити понад 600 тисяч щорічних звітів, обираючи для аналізу лише 1200 найбільш ризикових, що дозволяє тисячам держслужбовців виводити свій побут із поля зору громадськості. Це історія про те, як декларація з інструменту прозорості перетворюється на фікцію, де статки вимірюються золотими годинниками, а дах над головою залишається “невидимим” для закону. Колишній голова одного з полтавських судів Анатолій Потетій сумно констатує, що не має нерухомого майна. Його декларація виглядає майже порожньою: старий автомобіль, ще один орендований – і жодного житла. В Україні десятки тисяч держслужбовців, як Потетій, не декларують жодного типу користування житлом. За даними NGL.media, майже 46 тисяч українських держслужбовців “декларують бездомність” протягом останніх двох років, а за минулий рік – понад 64 тисячі. Такі декларації не відображають реальний майновий стан посадовців, що порушує суть публічного декларування. Щороку держслужбовці повинні заповнювати декларацію на сайті НАЗК, яка складається з 16 розділів, включаючи інформацію про нерухомість. Декларанти зобов’язані вказувати всю нерухомість, яка пов’язана з ними: будинки, квартири, земельні ділянки, гаражі, паркомісця. Сергій Миткалик, голова громадської організації “Антикорупційний штаб”, пояснює, що декларанти не можуть залишати розділ “Об’єкти нерухомості” порожнім. Суддя Солом’янського суду Оксана Криворот, яка не декларує жодної нерухомості з 2017 року, стверджує, що не має жодного житла, хоча її родичі володіють нерухомістю в селі Хотів. Вона запевняє, що живе у будинку покійної матері або ночує у подруги. NGL.media виявило ще принаймні сімох суддів без житла. Суддя Індустріального суду Харкова Діана Паляничко, яка працює в Харкові, також не декларує житло, пояснюючи, що орендує квартиру, але вважає, що потрібно вказувати лише власність. Денис Любченко, депутат Київської міськради, у своїй декларації вказав значні заощадження та розкішні покупки, але не має жодного житла. Серед 46 тисяч держслужбовців, які не декларують нерухомість, найбільше представників місцевої влади та комунальних підприємств. НАЗК звертає увагу на декларантів, які не вказують нерухомість, але не може перевірити всі декларації. За недостовірне декларування передбачена відповідальність, але НАЗК не проводить перевірок для згаданих у публікації держслужбовців.
Конфлікти в порту «Південний»: нові схеми та управлінські зміни
У порту «Південний» формується нова конфігурація, яка виходить за межі управлінських рішень і переходить у боротьбу за контроль над фінансовими потоками. Журналістка Ірина Гриб повідомляє, що директор порту Артем Литвинов почав дистанціюватися від домовленостей, які, ймовірно, були умовою його призначення. Зокрема, йдеться про перерахування 100 млн грн до Українського Дунайського пароплавства — тієї самої «дотаційної допомоги», про яку вже йшлося раніше. За словами співрозмовників, ці кошти розглядалися як частина більшої схеми з виведення фінансів через збиткове підприємство, пов’язаної з віцепрем’єром Олексієм Кулебою та управлінською вертикаллю, яку вибудовував Андрій Кашуба. Проте, за наявною інформацією, Литвинов фактично призупинив цей процес, пояснюючи це ослабленням позицій Кулеби та необхідністю перегляду балансу інтересів. Паралельно він почав дистанціюватися від міністерства, практично переставши з’являтися в профільних структурах та вибудовуючи власну автономну конфігурацію управління. Ключовим сигналом стало призначення радником Олега Шевякова, який відомий у галузі з 2024 року. Його кар’єра почалася як помічника Михайла Поперечнюка, впливового бізнесмена і колишнього кандидата в народні депутати. Пізніше він працював у структурах, пов’язаних із авіаційною безпекою, а також фігурував у справах навколо ДП «Антонов». У 2024 році Шевякова почали пов’язувати з формуванням неформального «бек-офісу» в морській галузі, який працював в інтересах команди Кулеби, формально обіймаючи посаду заступника голови АМПУ. Теми тендерів, закупівель, тарифів і схем у портах неодноразово ставали предметом публікацій, але координація цих процесів часто залишалася поза публічною увагою, і прізвище Шевякова регулярно з’являється в таких розмовах. Після призначення головою АМПУ Миколи Кравчука та його комунікації з Артемом Литвиновим, останній швидко випав із попередньої конфігурації, фактично залишивши систему разом із частиною своєї команди. Тепер, очоливши найбільший державний порт, Литвинов починає відтворювати власну вертикаль, повертаючи знайомі кадри. Союз Литвинова та Шевякова вже оцінюють як потенційно вибухонебезпечний, і в кулуарах говорять, що така конфігурація може перетворити порт «Південний» на центр нових кримінальних історій. Це лише частина картини, оскільки окремим блоком готується історія про тарифні ставки порту для окремих компаній, через які можуть формуватися додаткові неформальні доходи.
Корупційні схеми в ДП ‘Спецтехноекспорт’: деталі справи
У ВАКС нарешті почали слухати справу топкорупціонерів, де фігурують знайомі прізвища. Потерпілим зазначено АО ‘Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування’. Справа стосується КП № 52025000000000404 від 16.07.2025. Вона пов’язана з корупційними схемами у ДП ‘Спецтехноекспорт’, яке очолював Павло Барбул. Саме через Vakur s.r.o. він отримував хабарі. Барбул втік до Польщі, і що цікаво — немає рішення щодо його екстрадиції. Мова йде про сотні мільйонів гривень. Для відмивання та приховування цих активів використовується класична схема оформлення майна на родичів, зокрема на матір Атанасян Каріну Робертівну. До кінця 2023 року вони спільно контролювали британську PATRIOT INVESTMENTS LLP, через яку Барбул розпоряджався коштами за кордоном, формально залишаючись у тіні. Раніше ми вже писали про фіктивні позики Барбула.
Схема розкрадання в «Укргазвидобуванні»: 295 мільйонів гривень
У «Укргазвидобуванні» виявили схему, що призвела до розкрадання понад 295 мільйонів гривень під час закупівлі хімічних реагентів за завищеними цінами. Державна компанія здійснювала закупівлі через мережу фірм-прокладок, які перепродавали продукцію один одному, підвищуючи ціну в 2–3 рази. Загальна сума можливих збитків перевищує 295 мільйонів гривень. У цій схемі бере участь ТОВ «Дрилінг Едвайзер», яке купувало реагенти за нижчими цінами та перепродавало їх через контрольовані компанії: «Сіті Поінт», «Амілекс Про», «Амікорп», «Метакорп», «Грандтекс-Я», «Дельта Лекс», «Грандбуд-1», «НГ Технологія», «Олден». Наприклад, реагент купувався за 776 грн/кг, а після кількох перепродажів його вартість зростала до 1250 грн/кг. Деякі компанії не мали складів або реальної діяльності, а власник «Метакорп» на момент угод вже помер. Серед бенефіціарів «Дрилінг Едвайзер» можна назвати Олександра Веріженка, Дмитра Комарова, Юлію Мельник-Дєдович, Дмитра Поліщука, Олександра Новохатька та Тимура Тургунова. Також згадується Ігор Мохній, який очолював філію «УГВ-Сервіс». Загалом «Дрилінг Едвайзер» виграв тендери у структурах «Укргазвидобування» на суму близько 685 мільйонів гривень. Окремо варто зазначити будівництво на Західно-Хрестищенському родовищі: контракти перевищили 300 мільйонів гривень, а можливе завищення становить понад 15%. У цій схемі також фігурують «Промін буд сервіс», «Хозхімсервіс», «Преміум актив» та ПП «ІВЦ «Вектор». Через «Хозхімсервіс» пройшло понад 230 мільйонів гривень.
Суддя, що отримує мільйон, але не працює: ситуація в Подільському суді
У Подільському районному суді Києва працює суддя, яку важко знайти в залі засідань, але легко в платіжних відомостях. Марина Шаховніна роками не веде справ і фактично не з’являється на роботі, проте стабільно отримує понад мільйон гривень на рік з бюджету. Про це повідомляє “Викривач”. У канцелярії на запитання про неї дивуються, тоді як у бухгалтерії все чітко. Зарплата нараховується незалежно від присутності чи результатів. Ще під час Майдану Шаховніна ухвалювала рішення проти активістів. Пізніше у своїй декларації вона заперечила будь-яку політичну вмотивованість. Незважаючи на це та негативні висновки щодо доброчесності, у 2025 році її офіційно визнали такою, що відповідає критеріям. Наразі ситуація виходить на новий рівень: Вища рада правосуддя розглядає можливість призначення її головою суду. Таким чином, суддя, яка роками фактично не працює, може отримати адміністративну владу.
Фінансові таємниці родини головного санлікаря Франківщини
Головний державний санітарний лікар Івано-Франківської області Руслан Савчук у своїй декларації зазначає старий автомобіль та близько мільйона доходу. Однак, якщо звернути увагу на його родину — дружину та дітей — картина змінюється: понад 2,6 млн грн доходу на рік, бізнес з державними контрактами на приблизно 5,3 млн грн, будинок площею майже 250 м², земельні ділянки, Tesla 2023 року, а також випадок з ремонтом, де після скасування тендеру на 2,95 млн грн уклали договір за 3,56 млн грн без конкуренції. Мільйонні доходи та родинний бізнес у сфері дезінфекції створюють очевидні корупційні ризики. Команда СтопКору також детально проаналізувала спосіб життя та діяльність посадовця. Історія Руслана Савчука, генерального директора Державної установи “Івано-Франківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України”, не про гучні затримання чи кримінальні справи, а про систему, що має легальний вигляд, але працює занадто злагоджено, щоб бути випадковою. Такі випадки не викликають миттєвого резонансу, але формують реальну архітектуру місцевої бюрократії — тиху, стабільну і майже невидиму. На папері Руслан Савчук виглядає майже зразковим: у 2025 році він отримує близько 928 843 грн зарплати, понад 80 тис. грн пенсії та інші дрібні виплати, загалом трохи більше 1 млн грн на рік. Його майно складається зі старого ГАЗ-69 1967 року та човна. Але реальна фінансова картина починається з іншого прізвища — Лілія Савчук. Саме на дружину оформлено ключові активи родини: житловий будинок у Підпечерах площею 249,9 м², щонайменше шість земельних ділянок загальною площею понад 5400 м², готівка у 18 000 доларів, а також Tesla Model 3 2023 року, придбана у 2024 році за 778 тис. грн. У 2025 році ТОВ “Профілактична дезінфекція, дезінсекція, дератизація” приносить їй 1 775 687 грн доходу, ще 845 115 грн вона отримує як ФОП і 122 543 грн як зарплату в Івано-Франківському національному медичному університеті. Отже, ключовим джерелом є бізнес та інші доходи, які разом формують понад 2,6 млн грн. Окрему увагу привертає син посадовця Арсен Савчук, який у 2025 році став засновником благодійного фонду “Код М”. Весь фейсбук Арсена наповнений подяками від військових його фонду. Фонд також подарував пригнаний з Німеччини Форд Транзит Івано-Франківському обласному центру контролю та профілактики хвороб, керівником якого є батько Руслан Савчук. Це викликає питання про можливий конфлікт інтересів. У відкритих даних також є деталі, які викликають запитання. Арсен фігурує під показовими тегами в сервісі GetContact, що може свідчити про наявність у нього транспортних засобів, але в деклараціях Руслана Савчука інформації про автомобілі сина немає. Донька Ілона Савчук з 2024 року працює лікарем-офтальмологом на комунальному підприємстві. У 2023 році вона отримала виплати, пов’язані з відрядженням, профінансованим грантовими коштами університету. Ілона також володіє нерухомістю, зокрема земельною ділянкою поруч із котеджним містечком Ozon Village та квартирою в Івано-Франківську. Проте головне — це джерело коштів, за які накопичуються активи. Компанія Лілії Савчук отримує близько 5,3 млн грн державних контрактів, значна частина яких укладається без аукціону. Державна установа, яку очолює Руслан Савчук, також опинилася в центрі історії з закупівлею ремонтних робіт. У вересні 2024 року установа оголосила відкриті торги на ремонт покрівлі, але участь взяв лише один учасник, який запропонував виконати роботи за 2,95 млн грн. Наступного дня тендер скасували, а в грудні 2024 року роботи замовили без аукціону, уклавши договір за 3,56 млн грн. Протокол скасування торгів підписала начальник відділу правового забезпечення Савчук Віта Ігорівна, член родини чи просто однофамілець — невідомо. Виникають запитання: чому тендер скасували після визначення переможця? Чому обрали пряму закупівлю без конкуренції? Чому вартість робіт зросла? Попри формально скромні доходи Руслана Савчука, значні активи та фінансові ресурси зосереджені в його родині. Бізнес дружини отримує державні контракти, а в установі під його керівництвом відбуваються закупівлі з ознаками відсутності конкуренції, що ставить під сумнів прозорість використання бюджетних коштів.
Корупційні схеми: як колишній чиновник Міноборони продовжує заробляти
Історія Володимира Гулєвича є прикладом того, як гучна справа може затягуватися, а її фігурант продовжує жити звичайним життям. Колишній начальник закупівель Міноборони вже сьомий рік перебуває у справі про розкрадання 58 млн грн на паливі. Судовий процес триває, але результату досі немає. Після звільнення Гулєвич швидко адаптувався до приватного сектора, зареєструвавши ФОП і за кілька років отримавши близько 9 млн грн доходу. Ці кошти надходили від компаній, що працюють у сфері постачання та мають зв’язки з оборонними контрактами. Формально це виглядає як консультації, але фактично це забезпечує доступ до важливої інформації та процесів. Згодом він починає спільний бізнес. Партнерство з компаніями, які отримують замовлення від Міноборони, дозволяє йому замкнути цикл: тендер, виробництво, виконання. Після освоєння коштів Гулєвич виходить зі складу засновників. У цей процес також залучена його родина. Донька отримує мільйонні надходження від компанії, яка активно співпрацювала з Міноборони під час роботи батька. Іноді вона навіть виступає конкурентом на торгах, створюючи видимість боротьби. Майно оформлюється дуже обережно. Перед купівлею будинку за кілька мільйонів гривень оформлюється розлучення, хоча фактичні стосунки, згідно з відкритими даними, залишаються незмінними. Такий підхід дозволяє зменшити ризики у разі можливих судових рішень. Отже, як справа на десятки мільйонів роками не доходить до вироку, а її фігурант продовжує працювати і заробляти у тій самій сфері?
Перевірка статків Дмитра Ликова: корупційні підозри
Дмитро Ликов, виконуючий обов’язки начальника Інституту генерального плану Києва (КО «Київгенплан» КМДА), став підозрюваним у справі про незаконне збагачення. Ця інформація міститься в кримінальному провадженні, що стосується статті 368-5 КК. Справа стосується можливого незаконного збагачення працівників комунального підприємства «Інститут генерального плану м. Києва». За даними досудового розслідування, Ликов обіймає посаду виконуючого обов’язки керівника «Київгенплану» з грудня 2021 року. Перевірка його декларацій виявила суттєву різницю між задекларованими доходами та фактичним майном. У 2021 році його дохід становив близько 2 млн грн, активи — приблизно 1,4 млн грн та 2 тис. доларів. У 2022 році дохід зменшився до 270 тис. грн, активи склали близько 70 тис. грн та 3 тис. доларів. У 2023 році дохід становив близько 300 тис. грн, а у 2024 році — близько 500 тис. грн. Водночас Ликов та його співмешканка, ймовірно Юлія Коваленко, володіють значною кількістю нерухомості, чия вартість значно перевищує задекларовані доходи. Зокрема, за даними слідства, співмешканка Ликова має 92 об’єкти нерухомості, серед яких 76 — земельні ділянки. Прокуратура вважає, що Ликов навмисно переоформлює частину активів на свою співмешканку, щоб приховати реальну структуру власності, подати недостовірні дані в деклараціях та уникнути сплати податків.
Легалізація статків через аптечний бізнес у Вінниці
Екскерівниця АРМА Олена Дума інвестувала в мережу аптек у Вінниці. Офіційно бізнес зареєстровано на ім’я Богдана Слободяна. Для контролю фінансових процесів Олена Олексіївна призначила свою сестру Світлану Чернієнко, яка обіймає посаду керівника відділу закупок. Важливо зазначити, що вигідно демонструвати в декларації походження коштів. Звідки ж ці кошти? Це “позика”, яку люб’язно надали Олені Олексіївні її сестра Світлана та Богдан Слободян. І немає можливості пред’явити якісь інші документи, адже всі вони займаються аптечним бізнесом.