Головний державний санітарний лікар Івано-Франківської області Руслан Савчук у своїй декларації зазначає старий автомобіль та близько мільйона доходу. Однак, якщо звернути увагу на його родину — дружину та дітей — картина змінюється: понад 2,6 млн грн доходу на рік, бізнес з державними контрактами на приблизно 5,3 млн грн, будинок площею майже 250 м², земельні ділянки, Tesla 2023 року, а також випадок з ремонтом, де після скасування тендеру на 2,95 млн грн уклали договір за 3,56 млн грн без конкуренції. Мільйонні доходи та родинний бізнес у сфері дезінфекції створюють очевидні корупційні ризики. Команда СтопКору також детально проаналізувала спосіб життя та діяльність посадовця. Історія Руслана Савчука, генерального директора Державної установи “Івано-Франківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України”, не про гучні затримання чи кримінальні справи, а про систему, що має легальний вигляд, але працює занадто злагоджено, щоб бути випадковою. Такі випадки не викликають миттєвого резонансу, але формують реальну архітектуру місцевої бюрократії — тиху, стабільну і майже невидиму. На папері Руслан Савчук виглядає майже зразковим: у 2025 році він отримує близько 928 843 грн зарплати, понад 80 тис. грн пенсії та інші дрібні виплати, загалом трохи більше 1 млн грн на рік. Його майно складається зі старого ГАЗ-69 1967 року та човна. Але реальна фінансова картина починається з іншого прізвища — Лілія Савчук. Саме на дружину оформлено ключові активи родини: житловий будинок у Підпечерах площею 249,9 м², щонайменше шість земельних ділянок загальною площею понад 5400 м², готівка у 18 000 доларів, а також Tesla Model 3 2023 року, придбана у 2024 році за 778 тис. грн. У 2025 році ТОВ “Профілактична дезінфекція, дезінсекція, дератизація” приносить їй 1 775 687 грн доходу, ще 845 115 грн вона отримує як ФОП і 122 543 грн як зарплату в Івано-Франківському національному медичному університеті. Отже, ключовим джерелом є бізнес та інші доходи, які разом формують понад 2,6 млн грн. Окрему увагу привертає син посадовця Арсен Савчук, який у 2025 році став засновником благодійного фонду “Код М”. Весь фейсбук Арсена наповнений подяками від військових його фонду. Фонд також подарував пригнаний з Німеччини Форд Транзит Івано-Франківському обласному центру контролю та профілактики хвороб, керівником якого є батько Руслан Савчук. Це викликає питання про можливий конфлікт інтересів. У відкритих даних також є деталі, які викликають запитання. Арсен фігурує під показовими тегами в сервісі GetContact, що може свідчити про наявність у нього транспортних засобів, але в деклараціях Руслана Савчука інформації про автомобілі сина немає. Донька Ілона Савчук з 2024 року працює лікарем-офтальмологом на комунальному підприємстві. У 2023 році вона отримала виплати, пов’язані з відрядженням, профінансованим грантовими коштами університету. Ілона також володіє нерухомістю, зокрема земельною ділянкою поруч із котеджним містечком Ozon Village та квартирою в Івано-Франківську. Проте головне — це джерело коштів, за які накопичуються активи. Компанія Лілії Савчук отримує близько 5,3 млн грн державних контрактів, значна частина яких укладається без аукціону. Державна установа, яку очолює Руслан Савчук, також опинилася в центрі історії з закупівлею ремонтних робіт. У вересні 2024 року установа оголосила відкриті торги на ремонт покрівлі, але участь взяв лише один учасник, який запропонував виконати роботи за 2,95 млн грн. Наступного дня тендер скасували, а в грудні 2024 року роботи замовили без аукціону, уклавши договір за 3,56 млн грн. Протокол скасування торгів підписала начальник відділу правового забезпечення Савчук Віта Ігорівна, член родини чи просто однофамілець — невідомо. Виникають запитання: чому тендер скасували після визначення переможця? Чому обрали пряму закупівлю без конкуренції? Чому вартість робіт зросла? Попри формально скромні доходи Руслана Савчука, значні активи та фінансові ресурси зосереджені в його родині. Бізнес дружини отримує державні контракти, а в установі під його керівництвом відбуваються закупівлі з ознаками відсутності конкуренції, що ставить під сумнів прозорість використання бюджетних коштів.