Суд виправдав Підберезного у справі про 50 тисяч доларів

Шевченківський районний суд Києва виправдав суддю Центрального районного суду Дніпра Геннадія Підберезного. Його визнали невинуватим у наданні неправомірної вигоди.

21 вересня 2017 року Підберезного, який тоді очолював Кіровський районний суд, та суддю Наталію Овчаренко затримали в кабінеті керівника САП Назара Холодницького. На столі були 50 тисяч доларів — це була перша частина зі 100 тис. доларів, про які йшлося раніше.

За матеріалами справи, 15 вересня 2017 року відбулася перша зустріч. Холодницький сказав: «Я бачу статтю 369-2, штраф, угода, щаслива пенсія, онуки… Як ви бачите вирішення питання?» Підберезний просив закрити справу через відсутність доказів щодо обох суддів. Холодницький наполягав на конкретних «умовах» і просив привести Овчаренко. У відповідь Підберезний пошепки сказав: «100». Холодницький зауважив: «Їх недооцінюють або слабо оцінюють». Підберезний відповів: «У нас такий район, що не розбіжишся… більше не назбирати». Після цього Холодницький призначив нову зустріч на 21 вересня.

У день затримання, 21 вересня 2017 року, Підберезний приїхав разом з Овчаренко. Вона написала клопотання про закриття справи. Потім Холодницький попросив принести «документи» з машини. Підберезний заніс до кабінету папку, поклав її на стіл і почав перераховувати пачки грошей, показуючи купюри по 100 доларів. Після цього до кабінету увійшли працівники СБУ та ГПУ.

Сам Підберезний заявляв, що йдеться про провокацію з боку Холодницького. Він стверджував, що до нього «втерся в довіру» чоловік на ім’я Валентин, який назвався зв’язковим від Адміністрації Президента, а згодом організував зустріч із Холодницьким. За словами судді, суму в 300 тисяч назвав саме Холодницький, а він у відповідь озвучив 100 тисяч, сподіваючись на відмову. Також Підберезний казав, що після першої зустрічі нібито надіслав заяву про вимагання хабара, але лист надійшов уже після затримання.

Суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела вину Підберезного поза розумним сумнівом. Окремо у справі виникли питання щодо підслідності, оскільки розслідування вела ГПУ, а не НАБУ. Наразі вирок не набув законної сили і може бути оскаржений.

ВАКС дав захисту Тимошенко час до 24 травня

Вищий антикорупційний суд за клопотанням детективів Національного антикорупційного бюро визначив адвокатам лідерки фракції “Батьківщина” у Верховній Раді Юлії Тимошенко строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до 24 травня включно. Після цього справу мають перейти до розгляду по суті.

Юлію Тимошенко підозрюють у пропонуванні хабаря колегам-депутатам в обмін на їхні голоси. Про рішення суду повідомила пресслужба Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Прізвище народної депутатки там не назвали, однак у Центрі протидії корупції пояснили, що йдеться саме про Тимошенко.

У САП зазначили, що сторона обвинувачення просила скоротити строк ознайомлення з матеріалами справи до 6 травня, посилаючись на “затягування” з боку адвокатів. Водночас суд встановив інший термін — до 24 травня включно.

У відомстві уточнили, що після цього сторона захисту вважатиметься такою, що скористалася правом на доступ до матеріалів досудового розслідування.

Також у САП повідомили, що 7 квітня САП та НАБУ завершили розслідування у цій справі та надали матеріали для ознайомлення стороні захисту, яка відтоді мала “повний доступ”. Водночас, як стверджується, Тимошенко жодного разу не з’явилася для ознайомлення з ними.

У Центрі протидії корупції вважають, що така оперативність завершення досудового розслідування у справі Тимошенко свідчить про впевненість прокурорів у своїй позиції.

“Якби доказів було недостатньо або вони були сумнівними, сторона обвинувачення могла ще неодноразово продовжувати строки розслідування”, — зазначили там.

Державні землі НААН і коло людей, близьких до Гадзала

Ярослав Гадзало очолює Національну академію аграрних наук України з 2014 року. Саме через цю посаду він має контроль над сотнями тисяч гектарів державної землі. Про це пише «Викривач».

Журналісти проєкту Радіо Свобода «Схеми» неодноразово показували, як державні землі НААН дивним чином переходять до людей, дуже близьких до самого Гадзала, зокрема до родичів. Формально власником ніби залишається держава, але фактично ситуація виглядає інакше.

Окремо згадується історія з елітною нерухомістю в Києві, яка не фігурує в деклараціях, оскільки записана на сина. Тобто актив існує, але юридично він не оформлений на самого фігуранта.

Підконтрольні НААН підприємства розпоряджаються землею так, що держава отримує копійки, тоді як приватні структури мають стабільний кешфлоу. Це більше схоже не на управління державним ресурсом, а на виведення прибутку на «своїх людей». У цій історії навіть водій, як стверджується, отримує зарплату одночасно в кількох державних структурах.

Згодом до справи долучається Державне бюро розслідувань: ідеться про обшуки, підозри у розтраті та судове відсторонення. Водночас головне питання залишається незмінним: як система, що керує величезним земельним банком країни, роками працює в режимі мінімального контролю та максимальної вигоди для вузького кола.

Якщо відкинути формальності, це виглядає як типовий випадок, коли державний актив використовується як приватний бізнес-інструмент. Різниця лише в масштабах: йдеться не про рівень райдержадміністрації, а про всю аграрну науку країни. І поки офіційно мова про дослідження та розвиток, неофіційно це більше нагадує агрохолдинг без слова «приватний» у вивісці.

То що — ера Гадзала підходить до кінця і переходить до рук Кубіва?

Нові розшифровки «плівок Міндіча» про виплати і бронежилети

Колишній прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Станіслав Броневицький оприлюднив нібито нові розшифровки так званих «плівок Міндіча» — телефонних розмов українського бізнесмена Тимура Міндіча. Саме завдяки цим записам НАБУ та САП провели спільне розслідування, відоме як «операція «Мідас». За словами експрокурора САП, матеріали він отримав від джерел у силових структурах.

Йдеться про нібито розмови Міндіча з тодішнім міністром оборони Рустемом Умєровим і головою Агенції оборонних закупівель Арсеном Жумаділовим. Датовані вони початком липня 2025 року.

У цих записах згадуються нібито виплати з бюджету Міноборони волонтерці Марії Берлінській, а також спроби впливу на закупівлю бронежилетів.

Зокрема, у розмові Міндіч каже: «Давай за Машу домовимось… ти їй платитимеш». У відповідь Умєров запитує: «Я не знаю … просто вона там живе. Зарплату їй платимо?». Після цього Міндіч повторює: «Ти їй платитимеш».

Із записів випливає, що «Маша» отримує 20, однак чого саме — не уточнюється; ймовірно, йдеться про тисячі доларів. У цьому ж контексті Міндіч просить Умєрова працевлаштувати якогось «Миколу», який «попросить всього три».

Також Міндіч говорить Умєрову, що інвестував 300 мільйонів доларів у бронежилети. Після цього міністр оборони зв’язався з головою Агенції оборонних закупівель Жумаділовим.

Раніше вже з’являлася інформація, що Умєров фігурує в «плівках Міндіча» НАБУ у справі про закупівлі бронежилетів. Водночас офіційно жодних звинувачень ексміністру не висували.

Марія Берлінська — українська громадська діячка, керівниця проєкту Victory Drones, співзасновниця благодійного фонду Dignitas і засновниця ГО «Центр підтримки аеророзвідки». Вона також є ініціаторкою адвокаційного правозахисного проєкту «Невидимий батальйон» та Жіночого ветеранського руху.

Броневицький називає Берлінську «антикорупціонеркою», хоча вона ніколи не працювала ні в НАБУ, ні в САП. До початку волонтерської діяльності вона була на війні.

Саме за сприяння Берлінської в Україні скасували гарантійні листи, мито та ПДВ на дрони, а митна служба перестала вважати БПЛА товарами подвійного призначення.

Арсен Жумаділов — кримськотатарський громадський і політичний діяч. У політику він прийшов у 2014 році саме за сприяння тодішнього функціонера Меджлісу кримськотатарського народу Умєрова. До окупації Криму Жумаділов працював у корпоративному секторі в Україні та за кордоном.

У різні роки він працював на доволі різних і несподіваних напрямах: був головою райдержадміністрації на Одещині, клерком в апараті Уповноваженого президента України у справах кримськотатарського народу, а також викладачем у Києво-Могилянській академії.

З 2023 року Жумаділов очолив «Державного оператора тилу», а вже у 2025 році перейшов із ДОТ до АОЗ — «Агенції оборонних закупівель», де також був директором.

Умєров у Раді не став деталізувати справу «Мідас»

Секретар Ради нацбезпеки і оборони Рустем Умєров, виступаючи з трибуни Верховної Ради, заявив, що вже надав усі пояснення щодо своєї появи у справі про корупцію в енергетиці під назвою “Мідас” відповідним правоохоронним органам. Додатково звітувати про це в парламенті він не збирається.

Про це стало відомо з трансляції засідання ВР в соцмережах.

Депутати запросили Умєрова, щоб він прокоментував повідомлення у ЗМІ про можливий вплив на нього фігуранта справи “Мідас” Тимура Міндіча. Окремо секретаря РНБО запитали, як саме він голосував, коли Рада запроваджувала санкції проти Міндіча.

У відповідь Умєров подякував народним депутатам за запитання і наголосив, що всі необхідні рішення ухвалювалися для того, щоб працювали відповідні органи. За його словами, на всі запитання цих органів він уже відповів і не хоче політизувати цю тему. Також він зазначив, що якби в уповноважених органів залишалися питання, вони б його запрошували. Умєров додав, що майже всім органам, які зверталися до нього, відповіді були надані.

343 млн грн повернули до бюджету через зрив відновлення

У 2025 році держава через Державний фонд регіонального розвитку виділила 1 млрд грн на проєкти громад: укриття, лікарні, школи, комунальну та критичну інфраструктуру. Про це повідомляє Антикорупційний центр “МЕЖА”.

Однак замість швидкого відновлення частину коштів повернули назад у бюджет. Причиною стало запізнення із запуском процесу. У підсумку з 1 млрд грн використали лише 657 млн грн, а 343 млн грн повернули державі. Середній рівень використання коштів становив 65,7%.

У “МЕЖІ” також встановили, що система відбору могла мати ознаки ручного впливу. Формально проєкти проходили автоматичну пріоритезацію через DREAM і отримували рейтингові бали. Водночас частина проєктів із високими балами не отримала фінансування, тоді як інші, з нижчими, його отримали.

Додаткові питання викликають і надмірні повноваження комісії, яка могла відхиляти проєкти без чітко пояснених причин. Перелік її повноважень законодавчо залишається невизначеним.

Крім того, на платформі DREAM навіть після завершення відбору частина заявок тривалий час мала статуси «не розглянуто» або «в очікуванні», що ускладнювало громадський контроль.

Суд у Києві виправдав Підберезного у справі про хабар

Шевченківський районний суд Києва виправдав суддю Центрального районного суду міста Дніпра Геннадія Підберезного у справі про надання неправомірної вигоди. Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 23 квітня.

21 вересня 2017 року Підберезного, який тоді очолював Кіровський суд Дніпра, та колишню суддю цього ж суду Наталію Овчаренко затримали в кабінеті голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького. На столі лежали 50 тисяч доларів. За версією слідства, за ці кошти прокуратура мала закрити розслідування у справі про хабарництво, в якій підозрювалися двоє суддів Кіровського суду — Наталія Овчаренко і Олег Ходасевич.

За два тижні до цього Холодницький подав генеральному прокурору рапорт, у якому зазначив, що голова суду з Дніпра прийшов до нього на прийом і відкрито запропонував 300 тис. доларів США за «вирішення питання» щодо уникнення, а якщо це неможливо — пом’якшення відповідальності суддів його суду за корупційні злочини, які розслідує НАБУ.

У матеріалах справи є записи зустрічі від 15 вересня 2017 року в кабінеті голови САП. Холодницький, уже діючи під контролем правоохоронних органів, сказав, що вивчив матеріали і бачить у них статтю 369-2, «це штраф, угода, щаслива пенсія, онуки», після чого запитав Підберезного, як той бачить вирішення справи. Підберезний просив закрити провадження на стадії досудового розслідування через відсутність доказів і зробити це щодо обох, оскільки Овчаренко і Ходасевич проходять по справі разом.

Холодницький попросив привести Овчаренко і зазначив, що якщо йдеться про двох осіб, то він хоче почути відповідні умови, оскільки щодо другого не готувався. Підберезний відповів, що й сам до цієї розмови не був готовий, оскільки йому лише сказали приїхати, не пояснюючи деталей.

Після цього до кабінету зайшла Овчаренко і розповіла голові САП про задокументований щодо неї епізод передачі неправомірної вигоди. Холодницький запитав, який механізм вирішення питання вони бачать і чи обговорювали це між собою. Підберезний відповів, що разом вони цього не проговорювали, але йдеться про закриття провадження за відсутності доказів. Розмова продовжилася навколо варіантів закриття кримінального провадження.

Підберезний сказав Овчаренко, що спілкувався лише щодо неї, і саме про неї була домовленість, а не щодо Ходасевича. Холодницький неодноразово повторював запитання про механізм закриття справи і пропонував «як юристи поговорити». Підберезний знову наполягав на закритті через відсутність доказів і пояснював, що самих протоколів НСРД недостатньо для вироку. Холодницький заявив, що бачить вихід через визнання вини та угоду, але Овчаренко і Підберезний з цим не погодилися.

Коли Холодницький знову запитав, як вони бачать закриття, Підберезний пошепки сказав: «100». У відповідь Холодницький зазначив, що їх недооцінюють або слабо оцінюють. Підберезний пояснив, що в них «такий район, що не розбіжишся» і більше зібрати не вдасться. На уточнення, чи він упевнений, Підберезний відповів, що впевнений на 100 %. Холодницький перепитав, чи йдеться саме про «сто зелених», і Підберезний це підтвердив. Після цього Холодницький призначив зустріч без дзвінка на четвер, 21 вересня, об 11 годині та записав номер автомобіля, на якому судді приїдуть.

21 вересня 2017 року Підберезний повідомив Холодницького, що приїхав лише з Овчаренко, а інший суддя, Ходасевич, погоджується на умови і збирає кошти, тому решту суми привезуть наступного разу. Овчаренко зайшла до кабінету, і їй дали аркуш паперу, щоб написати клопотання про закриття справи. Дізнавшись, що Підберезний залишив «документи» в машині, Холодницький запропонував йому сходити за ними. Повернувшись, Підберезний поклав на стіл голови САП папку і пальцем перерахував пачки грошей. На прохання показати, що всередині, він по черзі брав пачки та, розмежовуючи купюри, демонстрував, що там є банкноти по 100 доларів США. Холодницький уточнив, чи буде у вівторок решта грошей, на що Овчаренко відповіла ствердно, зазначивши, що це в їхніх інтересах. Після цього до кабінету зайшли працівники СБУ і Генеральної прокуратури та задокументували передачу коштів.

У квітні 2018 року адвокати Підберезного на пресконференції заявили, що Холодницький спровокував суддів на передачу хабара. Сам Підберезний стверджував, що кримінальне провадження стало наслідком провокації з боку керівника САП Холодницького із залученням агента на ім’я Валентин.

У суді Підберезний розповів, що у 2015-2016 роках йому на службовий телефон голови суду зателефонував чоловік, який представився начальником управління Адміністрації Президента, і попросив прийняти людину на ім’я Валенин для консультацій. Згодом Валентин дійсно прийшов і попросив вплинути на рішення іншої судді у цивільній справі. Це не вдалося, оскільки та суддя хотіла ухвалювати рішення самостійно. Через деякий час Валентин вибачився за цю ситуацію, але почав часто відвідувати Підберезного, спілкуватися з ним і таким чином «вліз» у довіру.

Одного разу Валентин зателефонував і повідомив, що з Підберезним хоче познайомитися заступник Генерального прокурора Холодницький, і що зустріч уже призначена на 8 вересня 2017 року. Підберезний приїхав до Києва. За його словами, під час цієї зустрічі Холодницький сказав, що кабінет обладнаний апаратурою, яка не дозволяє прослуховувати розмови, тому він може вільно говорити про всі проблеми. Потім, як стверджував Підберезний, Холодницький сам повідомив, що знає про проблему із суддями його суду. За словами Підберезного, Холодницький заявив, що проблеми можуть виникнути і в нього як у голови суду, а для врегулювання питання потрібно 300 тисяч доларів США. Також він наказав повідомити про цю розмову Овчаренко і взяти її із собою на наступну зустріч.

Овчаренко на той момент перебувала під домашнім арештом із носінням електронного браслета і виявила бажання поїхати до Холодницького. Підберезний визнав, що назвав суму у 100 тисяч доларів США у відповідь на провокативні запитання Холодницького, оскільки вважав, що той не погодиться, адже це було значно менше від початкової суми. Коли ж Холодницький погодився, Підберезний, за його словами, після повернення додому 18.09.2017 надрукував заяву про вимагання у нього неправомірної вигоди, яку 19.09.2017 відправив звичайним листом на адресу генеральної прокуратури. Такий лист справді надійшов до генеральної прокуратури, але лише 09.10.17, тобто вже після затримання Підберезного і Овчаренко, хоча у 2017-му листи по Україні поштою доставлялися за три дні.

У суді Підберезний також розповідав, що поніс гроші, бо думав, що після його заяви Холодницького затримають на гарячому. Однак сталося навпаки. Пізніше він неодноразово намагався зв’язатися з Валентином, але той зник, а його мобільний номер був поза мережею.

Підслідність у справі визначили за слідчими Генеральної прокуратури, а не за детективами НАБУ, посилаючись на необхідність запобігти можливому конфлікту інтересів. Однак Шевченківський районний суд Києва, який розглядав справу по суті, дійшов висновку, що розслідування проводилося з порушенням правил підслідності. Суд зазначив, що підозрюваний Підберезний обіймав посаду судді, розмір предмета неправомірної вигоди перевищував 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а злочин було вчинено стосовно вищої посадової особи. На думку суду, навіть однієї з цих умов було достатньо, щоб віднести справу до підслідності детективів НАБУ, тоді як у цьому випадку були всі три.

Наслідком порушення підслідності стало те, що суд визнав усі докази недопустимими, оскільки вони були зібрані неуповноваженими особами.

Крім того, суд дійшов висновку, що слідчі не вжили вичерпних заходів для перевірки можливої провокації злочину, про яку сторона захисту заявляла з початку досудового розслідування.

У телефоні Підберезного зберігався номер мобільного телефону особи, яку він називає Валентином. Також у справі є відеозапис з камери спостереження Центрального (Кіровського) райсуду Дніпра, на якому зафіксовано зустріч Підберезного з невідомим чоловіком. Підберезний стверджував, що це і є той самий Валентин, який організував йому першу зустріч із Холодницьким. Про існування Валентина також говорили помічниця судді Підберезного та його дружина. Суд зазначив, що прокурор не спростував аргументи захисту про те, що особа на ім’я Валентин ініціювала та супроводжувала зустрічі Підберезного з Холодницьким.

Маючи номер телефону і відеозображення цієї людини, слідчі так і не встановили її особу. Суд поставив під сумнів те, що вони намагалися і справді хотіли це зробити.

Попри кримінальну справу, суддя Підберезний продовжував працювати, ухвалював рішення і отримував суддівську винагороду. Це стало можливим після того, як у лютому 2018 року Вища рада правосуддя не продовжила його відсторонення від посади. Повторно прокурор попросив відсторонити Підберезного лише в лютому 2016-го, тобто за два місяці до вироку.

Щодо колишньої судді Наталії Овчаренко Шевченківський районний суд Києва через її неявки в засідання оголосив розшук і зупинив розгляд справи.

Як з’ясувалося, у лютому 2023 року Овчаренко була офіційно госпіталізована до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги».

Вищий антикорупційний суд розглядав справу Овчаренко про пособництво у дачі хабара по відеозв’язку з лікарняного ліжка. Як зазначено у вироку, вона демонструвала неповагу до суду, лаялася і нецензурно висловлювалася, сипала прокльонами на адресу суду та працівників лікарні, поводилася агресивно, періодично залишала палату і всіляко провокувала головуючого та членів колегії на оголошення перерв у засіданні.

1 березня 2023 року колишню суддю засудили до 10 років ув’язнення. Йшлося про ту саму справу, закриття якої, за версією слідства, Підберезний і Овчаренко нібито обговорювали з Холодницьким.

ВАКС затвердив угоду у справі ексдиректора ЖБТЗ

Колишній директор Житомирського бронетанкового заводу визнав провину у розтраті майна на мільйони гривень. Про це повідомила Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Як зазначається, 27 квітня 2026 року Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором САП та колишнім директором Житомирського бронетанкового заводу. Йдеться про справу щодо розтрати майна Державного агентства резерву України — 20 двигунів УТД-20 вартістю понад 5,766 млн грн. За даними САП, це сталося шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до умов затвердженої угоди суд визнав особу винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

На підставі угоди про визнання винуватості особі призначили узгоджене покарання: 8 років позбавлення волі, позбавлення права обіймати певні посади на підприємствах, у яких частка державної власності перевищує 50%, строком на 3 роки, а також конфіскацію частини майна.

Водночас ексдиректора заводу звільнили від відбування основного покарання на підставі ч. 2 ст. 75 КК України. Йому встановили іспитовий строк із покладенням обов’язків, передбачених п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

У межах угоди особа також зобов’язалася відшкодувати завдані збитки та перерахувати 12 млн грн на підтримку Збройних Сил України через БФ «Повернись живим».

Обвинуваченим у справі був колишній директор бронетанкового заводу Сергій Бутенко, який керував підприємством до лютого 2015 року.

Фінансова система боргів у комунальному секторі Харкова

Кожного разу, коли з’являється чергова схема Терехова, запускається одна й та сама модель: миттєво активізуються боти, лояльна аудиторія та «експерти», які формують образ «ефективного мера» і перекривають будь-яку критику. Інформаційний простір заповнюється штучною «підтримкою», що не має нічого спільного з реальним станом міста. Поки цей шум наростає, Терехов продовжує продавати харків’янам привабливу картину «Міста-героя», приховуючи за нею цифри та факти.

Насправді за цією публічною оболонкою діє інша система — жорстка фінансова вертикаль із чітко розподіленими ролями. Перший заступник Олександр Новак і Роман Шабала фактично контролюють економічний блок та комунальні підприємства, через які проходять бюджетні кошти, тендери й контракти. Поки в інформаційних стрічках розкидають «перемоги», у реальності кошти Харківщини систематично відмиваються під прикриттям цього піару.

Механізм побудований на доведенні комунальних підприємств до боргової залежності. Управлінські рішення свідомо ухвалюються без фінансового покриття, що одразу створює дефіцит. Одночасно бюджетні кошти спрямовуються в підконтрольні тендери з ознаками завищення. Саме тут і формується ресурс — від 12% до 25% кожного контракту у вигляді «відкатів». У результаті борг уже близько 8 млрд грн. Кошти, які мали бути витрачені на газ та електроенергію, просто зникають із системи.

Найбільш показовим є розрив між платежами та боргами. Населення розраховується приблизно на 98%, тобто гроші надходять майже повністю. Проте замість покриття витрат виникає багатомільярдний дефіцит. Сукупний борг перевищив 30 млрд грн і вже сягає близько 44 млрд грн. Це прямо свідчить про те, що кошти не зникають самі собою — їх цілеспрямовано перенаправляють і закладають у саму модель.

Центром цієї схеми є енергетика. КП «ХТМ» накопичило 27,3 млрд грн боргу за газ, із них понад 16,8 млрд — перед «Нафтогаз Трейдинг», ще 9,3 млрд — перед НАК «Нафтогаз України». Харківводоканал має близько 4,5 млрд грн боргу за електроенергію та понад 1 млрд грн за її розподіл. Ідеться про ключові підприємства міста, які забезпечують базові послуги, але саме вони опинилися у критичному фінансовому стані. Це не наслідок, а інструмент.

На цьому тлі Терехов просуває «соціальні премії», які не мають жодного економічного обґрунтування. Безкоштовний електротранспорт функціонує за рахунок фактичної несплати за електроенергію. Місто користується ресурсами, не розраховуючись із держкомпаніями. У результаті виникає ланцюгова реакція боргів по всій країні: одна неоплата породжує десятки інших, а вся енергетична система зазнає удару.

Окремим напрямом став «мобілізаційний імунітет». На базі комунальних підприємств-боржників вибудувані схеми ухилення від призову. Через фіктивну зайнятість та «озброєні» статуси в тилу залишаються потрібні люди. До цього процесу залучені персонал, медики та інші учасники, які оформлюють документи. Йдеться не про захист критичної інфраструктури, а про торгівлю впливом і лояльністю.

Уся ця багатомільярдна афера відбувається за мовчазної згоди регулюючих органів. НКРЕКП, Міненерго та НБУ демонструють вибіркову «сліпоту» до того, що відбувається в Харкові. Там, де мали б бути перевірки, реакція та рішення, зберігається тиша. Очевидні порушення та багатомільярдні борги роками просто «не помічали». Складається враження, що така сліпота повністю влаштовує і підтримується на рівні столичних кабінетів, де формується зручна лояльність до цієї системи.

За цими фактами було направлено низку скарг і кримінальних проваджень. Попри наявні докази, правоохоронні органи тривалий час обмежувалися лише формальними кроками. Наразі інформацію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань: спеціалізованим антикорупційним прокурором — за № 42025000050000032 за ч. 1 ст. 364 КК України; Національним антикорупційним бюро України — за № 42026000050000005 за ч. 1 ст. 364 КК України; Харківською обласною прокуратурою — за № 42025220000000157 за ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Через тривалу відсутність належної відповіді з боку уповноважених органів було подано повторну скаргу. У ній вимагається надати правову оцінку діям Ігоря Терехова, його першого заступника Олександра Новака, директора департаменту економіки та комунальної власності Романа Шабали та інших чиновників Харківської міської ради, перевірити діяльність профільних відомств і комунальних підприємств, зокрема КП «Харківводоканал», АТ «Харківобленерго», ПрАТ «Харківська ТЕК-5», щодо проведення тендерів для встановлення фактів завищення вартості робіт, послуг і матеріалів, а також дослідити механізми штучного накопичення боргів перед енергетиками.

Ситуація на Харківщині показує просту й небезпечну закономірність: поки харків’яни справно сплачують за комунальні послуги, їхні гроші не доходять до енергетиків, а осідають у кишенях тих, хто контролює систему. Місто стрімко провалюється в боргову яму, де кожен новий мільярд є наслідком не кризи, а рішення. Комунальний сектор перетворено не на систему надання послуг, а на механізм перекачування грошей. Якщо цю модель не зупинити, Харків ризикує втратити фінансову стабільність і перетворитися на місто з красивою картинкою та порожнім бюджетом.

Розслідування щодо Васькевичів і майна на 50 мільйонів

Державне бюро розслідувань перевіряє діяльність колишнього військкома Овідіопольського РТЦК та СП Аркадія Васькевича, який, за версією слідства, міг збагатитися на сприянні ухиленню від мобілізації. Окремо слідчі аналізують дії його сина Богдана Васькевича, який також тривалий час працював в одеських військкоматах і, як вважають правоохоронці, міг внести недостовірні дані до декларації.

Як зазначається у матеріалі «Слідства.Інфо» «ТЦК — справа сімейна», розслідування ДБР триває з лютого 2025 року. Водночас, якщо судити з судових ухвал, з серпня минулого року у справі не видно руху.

Журналісти посилаються на судову ухвалу з Єдиного держреєстру судових рішень, у якій ідеться, що Головне слідче управління Державного бюро розслідувань з 9 січня 2025 року проводить досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 426-1, статтею 368-5, частиною 1 статті 366-2 та частиною 3 статті 209 КК України. За версією слідчих ДБР, Аркадій Васькевич «налагодив механізм отримання коштів за сприяння в ухиленні від призову за мобілізацією, після чого ним особисто та за його вказівкою придбано ряд нерухомого майна та транспортних засобів, які в подальшому зареєстровані на членів сім’ї та близьких осіб».

У матеріалах справи щодо Богдана Васькевича сказано, що він, «будучи заступником начальника — начальником відділу рекрутингу та комплектування, умисно вніс завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування». Слідчі вважають, що він не вказав у декларації майно, яким користується.

Журналісти «Слідства.Інфо» виявили майно, яким користується або донедавна користувалася родина одеського ексвійськкома. Йдеться про 3 квартири, 6 автівок, 2 паркомісця та котедж біля моря. За їхніми підрахунками, загальна вартість цього майна може сягати 50 мільйонів гривень. Житло та більшість автомобілів також фігурують у розслідуванні ДБР.

Аркадій Васькевич є багаторічним військовослужбовцем і до минулого року очолював Овідіопольський рТЦК та СП. Його син Богдан Васькевич раніше працював у районних територіальних центрах та соціальної підтримки Одеси й області. Щонайменше 8 років він служив у різних військкоматах регіону. Зокрема, у жовтні 2023 року на офіційних одеських сайтах його згадували як заступника військового комісара одного з одеських районних ТЦК та СП. Того ж року кар’єра Васькевичів у системі ТЦК завершилася: старший звільнився зі Збройних Сил України, а молодший, якщо судити з його декларацій, перейшов на службу до Командування Військово-морських сил ЗСУ. Не виключено, що ці зміни пов’язані з розслідуванням ДБР, яке стартувало на початку 2025 року і в якому вони обидва фігурують.

Журналісти «Слідства.Інфо» направили запит до Державного бюро розслідувань щодо перебігу кримінального провадження, де фігурують Аркадій та Богдан Васькевичі, але на момент публікації відповіді не отримали. Також вони звернулися до Командування Військово-морських сил ЗСУ з запитом щодо військовослужбовця Богдана Васькевича. У відповіді зазначено: «У разі наявності у Вас інформації щодо порушення Васькевичем Богданом Аркадійовичем, як військовослужбовцем, антикорупційного законодавства, підтвердженої належними та допустимими доказами, прошу надати її до Командування для вжиття відповідних заходів реагування».

Раніше у ЗМІ повідомляли, що Instagram блогерки Аліни з Одеси допоміг виявити розкішну квартиру родини ексвійськкома. За даними журналістів, наречена Богдана Аліна часто фотографувалася у ліфті певного житлового комплексу в Одесі. Із реєстру речових прав на нерухоме майно ЗМІ з’ясували, що квартирою площею 145 квадратних метрів і паркомісцем у цьому житловому комплексі преміумкласу володіє Ігор Рожко — рідний дядько Богдана Васькевича. Сам Богдан Васькевич також з’являється на фото нареченої у цьому ліфті.

За підрахунками журналістів, вартість цієї квартири разом із ремонтом могла становити 21 мільйон гривень, або пів мільйона доларів США.