Фінансова система боргів у комунальному секторі Харкова

Кожного разу, коли з’являється чергова схема Терехова, запускається одна й та сама модель: миттєво активізуються боти, лояльна аудиторія та «експерти», які формують образ «ефективного мера» і перекривають будь-яку критику. Інформаційний простір заповнюється штучною «підтримкою», що не має нічого спільного з реальним станом міста. Поки цей шум наростає, Терехов продовжує продавати харків’янам привабливу картину «Міста-героя», приховуючи за нею цифри та факти.

Насправді за цією публічною оболонкою діє інша система — жорстка фінансова вертикаль із чітко розподіленими ролями. Перший заступник Олександр Новак і Роман Шабала фактично контролюють економічний блок та комунальні підприємства, через які проходять бюджетні кошти, тендери й контракти. Поки в інформаційних стрічках розкидають «перемоги», у реальності кошти Харківщини систематично відмиваються під прикриттям цього піару.

Механізм побудований на доведенні комунальних підприємств до боргової залежності. Управлінські рішення свідомо ухвалюються без фінансового покриття, що одразу створює дефіцит. Одночасно бюджетні кошти спрямовуються в підконтрольні тендери з ознаками завищення. Саме тут і формується ресурс — від 12% до 25% кожного контракту у вигляді «відкатів». У результаті борг уже близько 8 млрд грн. Кошти, які мали бути витрачені на газ та електроенергію, просто зникають із системи.

Найбільш показовим є розрив між платежами та боргами. Населення розраховується приблизно на 98%, тобто гроші надходять майже повністю. Проте замість покриття витрат виникає багатомільярдний дефіцит. Сукупний борг перевищив 30 млрд грн і вже сягає близько 44 млрд грн. Це прямо свідчить про те, що кошти не зникають самі собою — їх цілеспрямовано перенаправляють і закладають у саму модель.

Центром цієї схеми є енергетика. КП «ХТМ» накопичило 27,3 млрд грн боргу за газ, із них понад 16,8 млрд — перед «Нафтогаз Трейдинг», ще 9,3 млрд — перед НАК «Нафтогаз України». Харківводоканал має близько 4,5 млрд грн боргу за електроенергію та понад 1 млрд грн за її розподіл. Ідеться про ключові підприємства міста, які забезпечують базові послуги, але саме вони опинилися у критичному фінансовому стані. Це не наслідок, а інструмент.

На цьому тлі Терехов просуває «соціальні премії», які не мають жодного економічного обґрунтування. Безкоштовний електротранспорт функціонує за рахунок фактичної несплати за електроенергію. Місто користується ресурсами, не розраховуючись із держкомпаніями. У результаті виникає ланцюгова реакція боргів по всій країні: одна неоплата породжує десятки інших, а вся енергетична система зазнає удару.

Окремим напрямом став «мобілізаційний імунітет». На базі комунальних підприємств-боржників вибудувані схеми ухилення від призову. Через фіктивну зайнятість та «озброєні» статуси в тилу залишаються потрібні люди. До цього процесу залучені персонал, медики та інші учасники, які оформлюють документи. Йдеться не про захист критичної інфраструктури, а про торгівлю впливом і лояльністю.

Уся ця багатомільярдна афера відбувається за мовчазної згоди регулюючих органів. НКРЕКП, Міненерго та НБУ демонструють вибіркову «сліпоту» до того, що відбувається в Харкові. Там, де мали б бути перевірки, реакція та рішення, зберігається тиша. Очевидні порушення та багатомільярдні борги роками просто «не помічали». Складається враження, що така сліпота повністю влаштовує і підтримується на рівні столичних кабінетів, де формується зручна лояльність до цієї системи.

За цими фактами було направлено низку скарг і кримінальних проваджень. Попри наявні докази, правоохоронні органи тривалий час обмежувалися лише формальними кроками. Наразі інформацію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань: спеціалізованим антикорупційним прокурором — за № 42025000050000032 за ч. 1 ст. 364 КК України; Національним антикорупційним бюро України — за № 42026000050000005 за ч. 1 ст. 364 КК України; Харківською обласною прокуратурою — за № 42025220000000157 за ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Через тривалу відсутність належної відповіді з боку уповноважених органів було подано повторну скаргу. У ній вимагається надати правову оцінку діям Ігоря Терехова, його першого заступника Олександра Новака, директора департаменту економіки та комунальної власності Романа Шабали та інших чиновників Харківської міської ради, перевірити діяльність профільних відомств і комунальних підприємств, зокрема КП «Харківводоканал», АТ «Харківобленерго», ПрАТ «Харківська ТЕК-5», щодо проведення тендерів для встановлення фактів завищення вартості робіт, послуг і матеріалів, а також дослідити механізми штучного накопичення боргів перед енергетиками.

Ситуація на Харківщині показує просту й небезпечну закономірність: поки харків’яни справно сплачують за комунальні послуги, їхні гроші не доходять до енергетиків, а осідають у кишенях тих, хто контролює систему. Місто стрімко провалюється в боргову яму, де кожен новий мільярд є наслідком не кризи, а рішення. Комунальний сектор перетворено не на систему надання послуг, а на механізм перекачування грошей. Якщо цю модель не зупинити, Харків ризикує втратити фінансову стабільність і перетворитися на місто з красивою картинкою та порожнім бюджетом.

Тендери в Харкові: реконструкція набережної без попередніх оголошень

У Харкові триває прийом заявок на тендер, пов’язаний із реконструкцією першої повністю пішохідної вулиці. Однак основні роботи на цьому об’єкті були виконані ще минулого року. “Телеграф” досліджував, що насправді стоїть за цією закупівлею та чому вона відбувається постфактум. Проєкт реконструкції історичної зони Харкова вздовж річки Лопань, від Благовіщенського собору до Лопанського мосту, був представлений у 2023 році на інвестиційному форумі “Kharkiv: Restart”. Містяни та активісти висловили критику щодо витрат з бюджету у розмірі чверті мільярда гривень на реконструкцію та благоустрій набережної. На закиди, що такі роботи “не на часі”, міський голова Ігор Терехов відповідав, що потрібно “відбудовувати, освітлювати, встановлювати декорації… потрібно робити так, щоб емоція була у місті”. Підготовка до створення цієї “емоції” у вигляді пішохідної зони розпочалася у 2024 році, коли ТОВ “Хорда-ЮА” за 1 млн грн підготувало проєктну документацію з реконструкції Лопанської набережної та провулку Лопанського. За останні три роки Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради 43 рази купував аналогічні послуги у цієї фірми. Фактично роботи на Лопанській набережній почалися влітку 2025 року, про що повідомляли харківські журналісти. На той момент відбулися лише тендери на ремонт каналізації двох колекторів у цьому районі, загальна вартість яких становила 13,7 млн грн, а виконавцем виступило ТОВ “Компанія Тарвос”. Дві додаткові закупівлі були проведені восени 2025 року. Замовником робіт став не профільний департамент Харківської ради, а спеціалізоване КП “Харківзеленбуд”, а виконавцем — ТОВ “Науково-виробнича фірма “Технології енергозбереження”, єдиний учасник торгів. За даними аналітичних систем, ця компанія належить Анні Сарвіловій і має ліцензію на проєктування та будівництво. Вона також брала участь у відновленні житлових будинків у Харкові після обстрілів, зокрема по вул. Мироносицькій, 91. У випадку з Лопанською набережною компанія мала виконати комплекс робіт, включаючи перероблення систем водопостачання та водовідведення, зовнішнє освітлення, облаштування тротуарів та озеленення. Наприкінці грудня 2025 року набережну відкрили для відвідувачів. Однак, крім позитивних відгуків, були й критичні коментарі. Основна претензія стосувалася доцільності витрат у час війни та постійних атак на Харків з боку росіян. Активісти з ГО Харківський антикорупційний центр (ХАЦ) зазначали, що Лопанська набережна віддалена від основних магістралей та станцій метро, що зменшує ймовірність її популярності серед місцевих мешканців. Сергій Іванов, мешканець одного з будинків у пішохідній зоні, також звертав увагу на відсутність найближчого укриття, а також на незручності для мешканців, такі як гучна музика, мобільні туалети у дворі та автокафе під вікнами. Активісти підкреслювали, що такий масштабний проєкт, на який витрачаються бюджетні кошти, мав пройти громадське обговорення, але думки харків’ян та депутатів не були враховані. Крім того, роботи не мали починатися без конкурсів, які б дозволили обрати найвигідніші умови виконання. Як зазначав керівник ХАЦ і місцевий депутат Дмитро Булах, спочатку мали бути тендери, а потім — будівництво. “Так це має бути. Те, що зараз відбувається навпаки, — зловживання”, — наголошував експерт. На початку 2026 року нарешті розпочалися ключові тендери. У лютому Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради оголосив тендер на другий пусковий комплекс набережної, обсяг робіт оцінювався в 35 млн грн, але торги не відбулися через відсутність заявок. Це була друга спроба, перша — у листопаді 2025 року — була невдалою через рішення організаторів. Скасування закупівлі пояснили необхідністю внести до документації додаткові завдання для майбутнього виконавця. Найбільший сюрприз стався у березні 2026 року, коли на сайті Prozorro з’явилося оголошення про прийом пропозицій на виконання… першої частини реконструкції. У технічному завданні були зазначені всі роботи, які вже були реалізовані, включаючи оновлення покриття проїжджої частини, облаштування бордюрів, озеленення та встановлення лавок і світильників. Загальна вартість робіт оцінювалася в 108 млн грн при початковій ціні всього проєкту 255 млн грн. Це створює враження, що влада намагається створити підстави для розрахунків з підрядником, але з яким саме — наразі невідомо. Це стане зрозуміло, коли тендер відбудеться, а підбиття підсумків призначене на 20 березня. Без укладених договорів з виконавцями неможливо з’ясувати, які матеріали та за якою ціною використовувалися, а також перевірити відповідність цін ринковим. Журналісти намагалися дізнатися позицію влади щодо зауважень мешканців та активістів. У запиті на ім’я Ігоря Терехова, надісланому на початку 2026 року, також просили пояснити, чому будівельні роботи розпочалися до завершення тендерної процедури; чи є претензії до якості виконаних робіт; а також про пріоритетність таких витрат та безпекові аспекти для відвідувачів. Проте за два місяці ані очільник міста, ані його підлеглі не знайшли часу для відповіді.