Роман Насіров, колишній голова Державної фіскальної служби, був засуджений за рекордний хабар у 722 мільйони гривень. Його дружина, Катерина Глімбовська, є дочкою впливового київського бізнесмена Олександра Глімбовського. Вона не лише володіє бізнесами, а й зайняла політичну посаду влітку 2022 року. “Телеграф” розповідає про Катерину Глімбовську, її діяльність та зовнішній вигляд. Катерина Глімбовська – дружина Романа Насірова. У шлюбі вони мають трьох дітей: синів Олександра і Михайла та доньку Яну. Катерина є дочкою великого будівельного магната Олександра Глімбовського, який володіє корпорацією “Альтіс-Холдинг” — одним із найбільших підрядників в Україні, що реконструював аеропорт “Бориспіль” та будував стадіон “Арена-Львів”. Відомо, що Глімбовська займає посаду директора компанії Altis Ltd. Раніше проект “Наші гроші” повідомляв, що Насіров не вказував британський бізнес дружини у своїх деклараціях за 2014-2015 роки. У 2020 році Катерина Глімбовська балотувалася до Київської міськради від “Батьківщини”, але не отримала достатньо голосів. Проте в червні 2022 року вона стала депутаткою Київради, замінивши колегу по фракції, який вибув. Наразі дружина Насірова є депутаткою столичної міськради та членом постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містопланування та земельних відносин. Її вважають ключовою ланкою, що поєднує політичні інтереси Романа Насірова з великим будівельним капіталом її сім’ї. Наприкінці березня 2026 року на сайті НАЗК з’явилася декларація Катерини Глімбовської за 2025 рік, в якій фігурують не лише вона, а й члени її родини — Роман Насіров, сини, дочка, батько та інші родичі. Найбільше уваги привертає кількість задекларованих коштовностей та годинників відомих брендів так званого важкого люксу, серед яких браслети Cartier, годинники ROLEX та інші цінності від Fendi, Prada, Hermes, Louis Vuitton, Chanel, Dior, Tiffany & Co, Van Cleef & Arpels, Chopard, Breguet. Також у повному чи частковому володінні Катерини Глімбовської є кілька квартир, приватні будинки, земельні ділянки, а також квартира в Лондоні, зареєстрована на юридичну фірму “Holborn estate nominees limited”. Більшість коштовностей та брендових речей була придбана ще до депутатства Глімбовської, проте їхня концентрація в одному документі вражає.
Категорія: Корупція
Арешт майна чиновниці через підозрілі угоди з автомобілем
Вищий антикорупційний суд (ВАКС) наклав арешт на квартиру та автомобіль Ірини Русак-Котелевець, заступниці начальника управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області. Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) подала позов проти жінки, яка стала власницею Toyota Land Cruiser 200 (2020 року випуску). У липні 2024 року вона придбала цей автомобіль за 10 тисяч гривень, а всього через кілька місяців продала його за 900 тисяч гривень. При цьому мінімальна ринкова вартість такого автомобіля перевищує 2,48 мільйона гривень. Офіційні доходи та заощадження її родини не дозволяли їй придбати актив навіть за заниженою ціною. Суд задовольнив клопотання прокурора САП про забезпечення позову та наклав арешт на квартиру та Volkswagen Golf (2025 року випуску).
Фінансові активи та стиль життя Віктора Шакирзяна
Віктор Шакирзян, виконуючий обов’язки міського голови Рівного, офіційно продовжує жити на свої заощадження, а заробітну плату направляє на благодійність. Це не заважає йому користуватися дедалі дорожчими активами. Наразі він пересів на новіший автомобіль «Range Rover», що належить компанії його батька, та продовжує проживати в батьківському будинку в стилі хай-тек. Детальніше про його майно та фінансові активи – у нашому матеріалі. У 2025 році Віктор Шакирзян отримав 254 тисячі 980 гривень зарплати до сплати податків, а у 2024 році – 228 тисяч 644 гривні. Протягом усіх років декларування він отримує дохід від оренди майна своїм фірмам: будівлю мийки – «Захід-трансбуду», офіс площею 110 квадратних метрів – «Рівнетрансбуду» та «Укрбудрівному». У 2025 році загальна сума доходу від оренди склала майже 100 тисяч гривень, а у 2024 році – менше 81 тисячі. Також у 2025 році він отримав 27 тисяч 300 гривень страхових виплат від компанії «Метлайф» та 45 гривень процентів від «ПриватБанку». У 2022 році Віктор Шакирзян повідомив, що перераховує свою заробітну плату на військовий госпіталь, а у жовтні 2024 року на сторінці міської ради у Facebook цю інформацію підтвердили. Він зазначив, що тепер перераховує свою зарплату на дитячу лікарню. Оскільки його зарплата йде на благодійність, Шакирзян витрачає свої заощадження. Згідно з декларацією за 2025 рік, він витрачав свої готівкові заощадження в гривні. Готівкові збереження у валюті залишились незмінними: 529 тисяч 600 доларів та 138 тисяч 300 євро. Проте гривневі заощадження зменшились на 550 тисяч гривень, становлячи 13 мільйонів 750 тисяч. ТОВ «Захід-Трансбуд» не повернуло Шакирзяну 1 мільйон 271 тисячу фінансової допомоги, що на 155 тисяч 500 гривень менше, ніж у минулому році. Також фірма заборгувала йому майже пів мільйона за транспортний засіб. У боржниках у 2025 році залишалися Геннадій Опанасюк (кредит у розмірі 25 тисяч доларів США), Світлана Ільчук (250 тисяч гривень за придбаний транспортний засіб у 2021 році) та ТОВ «Балашівський граніт» (25 тисяч гривень за придбаний транспортний засіб у 2020 році). У 2024 році Віктор Шакирзян користувався орендованим «Range Rover Autobiography» 2016 року випуску, що належав фірмі його батька «Захід-Бетонбуд». У 2025 році він вказав, що орендує новіший чорний «Range Rover» 2021 року випуску. Ціни на «Range Rover» 2021 року коливаються від 64 тисяч до 113 тисяч доларів, що становить від 2 мільйонів 800 тисяч до 4 мільйонів 900 тисяч гривень. Також він вказує в декларації про оренду «Skoda Superb» 2023 року у ТОВ «Захід-бетонбуд». Вартість автомобіля «Skoda Superb» 2023 року стартує від півтора мільйона гривень. Віктор Шакирзян повідомив, що сплачує оренду за автомобілі, але не пам’ятає, скільки саме. Щодо іншого автомобіля фірми його батька – «Toyota Land Cruiser Prado», купленого у травні 2025 року, він запевнив, що не користується ним. Віктор Шакирзян продовжує жити в будинку в стилі хай-тек у Рівному, який формально належить його батькові Володимиру Шакирзяну. У квітні 2018 року він набув у власність будинок на вулиці Семена Скляренка площею 126 квадратних метрів та три земельні ділянки. Проте вже до травня 2021 року на цьому місці з’явився маєток площею 312 квадратних метрів. У серпні 2022 року новим власником став Роман Балацький, а у жовтні 2023 року він продав цей маєток батькові Віктора Шакирзяна. У декларації за 2024 рік Віктор вказав, що три ділянки і будинок коштують майже 825 тисяч гривень, але у квітні 2025 року, після запиту журналістів, він подав виправлену декларацію, де вартість зросла до 3 мільйонів 688 тисяч гривень. У новій декларації за 2025 рік змінилась лише площа ділянок, які тепер об’єднані в одну. Шакирзян також залишається співвласником будинку на 57 квадратів та 25 соток землі у селі Мости, які він володіє разом зі своїм кумом Романом Курисом. Він також має будинок у селі Бабин площею 105 квадратних метрів, подарований батьком у 2024 році, вартість якого становить 1 мільйон 267 тисяч гривень. Шакирзян також володіє будівлею мийки та офісом, які здає в оренду. Коли ми готували матеріал про декларацію Віктора Шакирзяна за 2024 рік, ми зверталися за коментарем до його батька. На запитання, як він заробив на будинок та іншу нерухомість, Володимир Шакирзян відповів, що працює дальнобійником з 1970-71 років і завжди мав достатньо коштів. Він запевнив, що син йому не допомагав фінансово.
Суд над депутатом Миргорода: 66,7 тисяч доларів за землю
Депутата Миргородської міськради судитимуть за незаконне збагачення. НАБУ та САП виявили, що протягом 2020–2021 років підозрюваний став власником активів на загальну суму майже 13 млн грн, що значно перевищує його офіційно задекларовані доходи. На ці кошти посадовець придбав котедж та земельну ділянку на узбережжі Чорного моря в селі Коблево, а також квартиру в центрі Києва площею 132,6 кв. м. За інформацією ЗМІ, йдеться про депутата від партії «Рідне місто» Михайла Лавицького з Миргорода, Полтавської області.
Система паралельних доходів в українській владі
В Україні існує альтернативна фінансова структура, в якій ключові чиновники отримують значну частину своїх доходів не з державного бюджету, а через пов’язані приватні організації. Основним елементом цієї системи є “Київська школа економіки” (KSE) та благодійний фонд, що контролюється Тимофієм Миловановим — колишнім міністром економіки та радником Офісу президента. Про це повідомляє видання Главком.Яскравим прикладом є прем’єр-міністерка Юлія Свириденко, яка у 2025 році отримала від KSE 3,24 млн грн гонорарів, що перевищує її річну зарплату на посаді голови уряду. У 2024 році виплати склали 3,1 млн грн, а у 2023 — 851,6 тис. грн. Загальний дохід від приватного університету за три роки перевищує 7,1 млн грн. Формально це пов’язано з лекціями та участю в освітніх програмах, але насправді це стабільні виплати, які стали основним джерелом доходу прем’єр-міністерки. Міністр економіки Олексій Соболєв також є частиною цієї системи. З 2021 року він отримав від KSE 4,52 млн грн, хоча його діяльність обмежується проведенням окремих занять, зокрема “макроворкшопів по вихідних”, що не відповідає обсягу задекларованих виплат.До KSE також належать інші високопосадовці, такі як міністр фінансів Сергій Марченко, заступник голови Національного банку Сергій Миколайчук, колишня перша заступниця голови НБУ Катерина Рожкова, суддя Конституційного Суду у відставці Сергій Головатий та ряд народних депутатів. Частина з них отримує прямі виплати, а інші виступають як “статусні викладачі”, формуючи політичне прикриття та інституційну вагу приватного університету.Ще один аспект — благодійний фонд “Київська школа економіки”, через який проходять деякі фінансові потоки. Уповноважений президента з санкційної політики Владаслав Власюк у 2025 році задекларував 2,84 млн грн гонорарів від фонду за “наукову діяльність”, а з 2022 по 2025 рік — понад 5 млн грн. Проте зміст цих “досліджень” не розкрито публічно. Фонд також згадується в інших деклараціях, включаючи декларації членів сімей чиновників. Наприклад, у декларації керівника територіального управління Бюро економічної безпеки в Чернівецькій області зафіксовано виплати його дружині в розмірі 1,14 млн грн, де вона займає посаду директора з програм фонду.На фоні цих цифр офіційні доходи академічного середовища виглядають несопоставно. Середня зарплата професора в державних університетах становить 20–25 тис. грн на місяць, тоді як чиновники отримують мільйони за епізодичну викладацьку діяльність. Різниця є суттєвою, системною та інституційно закріпленою.Основною фігурою в цій системі є Тимофій Милованов, який контролює університет, благодійний фонд і раніше входив до наглядових рад стратегічних державних компаній. У 2025 році він отримав 6,27 млн грн від “Енергоатому” та “Української оборонної промисловості”. Ці зв’язки формують замкнуту модель, де державні рішення, освітня платформа та фінансові потоки об’єднані в одній мережі.Ще одним ризиковим фактором є кримінальне провадження, відкрите у 2026 році за фактом можливого зловживання службовим становищем Милованова та керівництва “Укрпошти” у зв’язку з автоматичним збором коштів на користь фонду KSE. Розслідування триває.Таким чином, ми маємо справу з системою паралельного фінансування еліт, інтегрованою в державну вертикаль. Формально це освітня діяльність та підтримка науки, але насправді це стійкий механізм розподілу коштів на користь діючих чиновників через афілійовані структури без прозорих критеріїв та зовнішнього контролю.
Суддя Шаховніна: виклики для української судової системи
Найближчим часом Вища рада правосуддя розгляне одне з найгостріших кадрових питань в українській судовій системі — призначення судді Подільського районного суду Києва Марини Шаховніної на посаду голови цього ж суду. Це питання, яке на перший погляд виглядає як рутинне адміністративне, має глибоке коріння, що сягає часів Революції Гідності, і може стати справжнім тестом на здатність судової системи до самоочищення. Марина Олегівна Шаховніна — суддя Подільського районного суду Києва, відома як одна з так званих суддів Майдану, які розглядали справи проти протестувальників під час Революції Гідності. Відомо, що вона винесла три постанови проти учасників революції, одна з яких стосувалася позбавлення водійських прав і була розглянута без участі самого водія. Важливо зазначити, що в протоколі були вказані різні номерні знаки, а слідство згодом виявило, що рапорт поліції був сфальсифікований. Усі три рішення пізніше були скасовані, але Шаховніна продовжила працювати в судовій системі без жодних дисциплінарних наслідків. Після подій Майдану Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) розпочала кваліфікаційне оцінювання Шаховніної, в ході якого з’ясувалося, що в її деклараціях за 2016 та 2017 роки містилися недостовірні відомості. На запитання про те, чи ухвалювала вона рішення, що могли б свідчити про порушення прав людини або політичну вмотивованість, Шаховніна відповіла заперечно, незважаючи на очевидні факти її причетності до вироків проти учасників Майдану. Комісія зафіксувала недостовірність даних, але не звільнила суддю і не застосувала дисциплінарної відповідальності. Процедуру оцінювання фактично «заморозили», і це відбувалося в той час, коли її тесть був головою Подільського райсуду. За висновком Громадської ради доброчесності, це могло вплинути на результати перевірки. Оцінювання затягнулося на роки. Наприкінці 2025 року ситуація несподівано змінилася. Шаховніна знову проходить кваліфікаційне оцінювання, і 26 листопада 2025 року ВККС ухвалює рішення, яке шокувало правозахисну спільноту: комісія не встановила фактів, що свідчили б про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики. Голосування відбулося з результатом 11 «за» і 4 «проти». Це відбувалося, незважаючи на те, що у висновку Громадської ради доброчесності було чітко зафіксовано три принципові порушення: суддя ухвалювала рішення з політичними мотивами, ігнорувала очевидні ознаки фальсифікації доказів і надала неправдиві відомості під час оцінювання. Реакція правозахисної спільноти не забарилася. Членкиня Громадської ради доброчесності у своєму дописі у Facebook висловила сподівання, що Вища рада правосуддя виправить цю помилку ВККС. Станом на 2026 рік Марина Шаховніна залишається чинною суддею Подільського районного суду Києва, але, згідно з офіційним сайтом судової влади України, вона не розглядає жодних справ, отримуючи при цьому заробітну плату понад мільйон гривень на рік. Журналісти «Стоп корупції ТБ» звернулися до Подільського суду, щоб з’ясувати, як суддя, яка не веде жодних проваджень, може отримувати таку суму. Відповідь виявилася промовистою: в канцелярії про суддю Шаховніну не знали нічого. Редакція направила офіційний запит до суду з питаннями щодо діяльності судді та підстав для нарахування заробітної плати. Тим часом питання призначення Шаховніної на посаду голови суду готується до розгляду у Вищій раді правосуддя. Журналісти намагалися отримати коментарі від членів ВРП, але жоден з них не погодився висловитися до початку офіційного засідання. Роман Маселко, член ВРП, який займався темою «суддів Майдану», був змушений заявити самовідвід через конфлікт інтересів. Він зазначив, що за такі дії звільняли, і вважає, що є всі підстави стверджувати, що суддя порушила фундаментальні права. Джерела «Стоп корупції ТБ» в судовій владі попереджають про ризик затягування розгляду справи Шаховніної у ВРП. Існує ймовірність, що це робиться для того, щоб зменшити кількість представників з принциповою позицією серед членів ВРП. Ситуація навколо Шаховніної є важливим тестом для всієї судової реформи. Якщо ВРП залишить на посаді суддю, яка ухвалювала вироки проти учасників Революції Гідності і надала недостовірні відомості, це стане прецедентом з далекосяжними наслідками. Якщо ж рада ухвалить рішення про відмову в призначенні або звільненні, це буде сигналом, що судова система здатна на реальне очищення.
Паралельна фінансова система в українській владі
В Україні існує альтернативна фінансова структура, в якій ключові чиновники отримують значну частину своїх доходів не від держави, а через пов’язані приватні організації. Основним елементом цієї системи є “Київська школа економіки” (KSE) та благодійний фонд, що контролюється Тимофієм Миловановим — колишнім міністром економіки та екс-радником Офісу президента. Про це повідомляє Главком.Яскравим прикладом є прем’єр-міністр Юлія Свириденко, яка у 2025 році отримала від KSE 3,24 млн грн гонорарів, що перевищує її річну зарплату на посаді голови уряду. У 2024 році виплати становили 3,1 млн грн, а у 2023 — 851,6 тис. грн. Загалом, за три роки, її дохід від приватного університету перевищив 7,1 млн грн. Формально це пов’язано з лекціями та участю в освітніх програмах, але насправді ці виплати стали основним джерелом доходу прем’єр-міністра. Міністр економіки Олексій Соболєв також залучений до подібної системи. З 2021 року він отримав від KSE 4,52 млн грн, причому його діяльність обмежується проведенням окремих занять, зокрема “макроворкшопів по вихідним”, що не відповідає обсягу задекларованих виплат.До KSE також належать інші високопосадовці: міністр фінансів Сергій Марченко, заступник голови Національного банку Сергій Миколайчук, колишня перша заступниця голови НБУ Катерина Рожкова, суддя Конституційного суду у відставці Сергій Головатий та ряд народних депутатів. Деякі з них отримують прямі виплати, інші виступають як “статусні викладачі”, формуючи політичне прикриття та інституційну вагу для приватного університету.Ще один важливий елемент — благодійний фонд “Київська школа економіки”, через який проходять окремі фінансові потоки. Уповноважений президента з санкційної політики Владаслав Власюк у 2025 році задекларував 2,84 млн грн гонорарів від фонду за “наукову діяльність”. З 2022 по 2025 рік сума перевищила 5 млн грн, але зміст цих “досліджень” залишається невідомим.Фонд також згадується в інших деклараціях, включаючи декларації членів сімей чиновників. Наприклад, у декларації керівника територіального управління Бюро економічної безпеки в Чернівецькій області зафіксовано виплати його дружині в розмірі 1,14 млн грн, де вона займає посаду директора з програм фонду.На фоні цих цифр офіційні доходи академічного співтовариства виглядають несопоставно. Середня зарплата професора в державних університетах становить 20–25 тис. грн на місяць, тоді як чиновники отримують мільйони за епізодичну викладацьку діяльність. Різниця є суттєвою, системною та інституційно закріпленою.Основною фігурою в цій системі є Тимофій Милованов, який контролює університет, благодійний фонд і раніше входив до наглядових рад стратегічних державних компаній. У 2025 році він отримав 6,27 млн грн від “Енергоатома” та “Української оборонної промисловості”. Ці зв’язки формують замкнуту модель, де державні рішення, освітня платформа та фінансові потоки об’єднані в одній мережі.Ще одним ризиковим фактором є кримінальне провадження, відкрите у 2026 році за можливе зловживання службовим становищем Милованова та керівництва “Укрпошти” у зв’язку з автоматичним збором коштів на користь фонду KSE. Розслідування триває.Таким чином, ми маємо справу з системою паралельного фінансування еліт, інтегрованою в державну вертикаль. Формально це освітня діяльність та підтримка науки, але насправді це стійкий механізм розподілу коштів на користь чинних чиновників через афілійовані структури без прозорих критеріїв та зовнішнього контролю.
Фінансові активи та нерухомість Володимира Прокопіва
Володимир Прокопів, заступник голови Київської міської державної адміністрації, задекларував будинок площею 598,6 м² у Києві, який був придбаний у 2018 році за 8,445 млн грн. Окрім того, він володіє ділянкою площею 1370 м², що розташована поряд з будинком. Разом із дружиною, Віра Прокопів, вони мають половину житлового будинку з господарськими будівлями та земельною ділянкою в Івано-Франківську, які були набуті у 2015 році. У спільній частковій власності також є офіс в Івано-Франківську. Дружина Володимира є власницею групи нежитлових приміщень у Києві площею 593,1 м², вартість яких на момент придбання становила 13 млн грн. У декларації також згадується квартира в Німеччині, якою сім’я користується безкоштовно, а також об’єкт незавершеного будівництва квартири в Києві. Серед цінного рухомого майна зазначено чоловічий годинник Vacheron Constantin. Сім’я володіє потужними автомобілями: дружина Володимира має 100% ТОВ «ВП Груп» (вартість частки — 7,374 млн грн) та 33,34% ТОВ «Афени», а сам Прокопів є кінцевим бенефіціаром цих компаній. Загальний дохід сім’ї за 2025 рік є значним. Основні джерела доходу включають: зарплату Володимира в апараті КМДА — 180,6 тис. грн, зарплату дружини в ТОВ «ВП Груп» — 192 тис. грн, дохід дружини від підприємницької діяльності — понад 3 млн грн, зарплату дружини в німецькій компанії DAP GmbH Deutscher Ambulanter Pflegedienst — понад 2,15 млн грн, допомогу біженцям від німецького Федерального агентства з працевлаштування — близько 95 тис. грн, дохід від продажу рухомого майна — 1,99 млн грн, дивіденди від ТОВ «Афени» — 542 тис. грн, а також значні надходження від військових облігацій внутрішніх державних позик (ОВДП): виплати номіналу та купонів на кілька мільйонів гривень. Прокопів також отримав спадщину на суму 849 тис. грн. На банківських рахунках сім’ї зберігаються кошти в гривнях, доларах та євро (в українських і німецьких банках), загальна сума яких сягає кількох мільйонів гривень. Крім того, задекларовано готівку: 4 тис. доларів, 10 тис. євро та 278 тис. грн у Володимира, а також значні суми готівки у дружини. Прокопів має кредит у ПриватБанку на суму близько 1,96 млн грн. Він також займає посаду голови територіальної організації партії «Європейська солідарність» у Києві (неоплачувана). Родина має посвідки на тимчасове проживання в Німеччині для дружини та дітей.
Вадим Колойденко: викриття у декларації на 23 мільйони гривень
Депутата Одеської обласної ради Вадима Колойденка викрили за декларування 23,32 мільйона гривень «неіснуючих» готівкових коштів. Цю інформацію оприлюднило Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) після проведення перевірки. У своїй декларації Колойденко вказав наявність 495 тисяч доларів та 106 тисяч євро готівкою, однак агентство встановило, що реально він міг накопичити не більше 29 тисяч доларів. Різниця у 23,32 мільйона гривень кваліфікується як кримінальне правопорушення відповідно до частини 2 статті 366-2 Кримінального кодексу України. Перевірка тривала з 10 листопада 2025 року до 27 лютого 2026 року, а декларацію Колойденко подав 27 березня 2025 року. Підставою для детального аналізу стали автоматизовані сигнали та скарги.
Колойденко не вказав у декларації квартиру площею 49 м² в Одесі, що належить його матері Наталії Степанівні Колойденко. Депутат фактично проживав там з травня 2024 року і навіть зазначив цю адресу як місце проживання у своїй декларації. НАЗК наголосило, що право користування житлом члена сім’ї має бути обов’язково внесене до розділу «Об’єкти нерухомості». Також не було вказано право користування житловим будинком у селі Крижанівка Одеського району, де проживають його неповнолітні діти. Депутат володіє преміальним кросовером Volkswagen Touareg (2019) вартістю 1,44 мільйона гривень з 29 жовтня 2019 року, але в розділі «Транспортні засоби» зазначив, що цей розділ не застосовується, і не вказав вартість автомобіля.
Колойденко є єдиним власником ТОВ «ТД ПОЛЮС» (ЄДРПОУ 40515886) зі статутним капіталом у 1 тисячу гривень. Однак фірму він вказав лише в розділі про бенефіціарів, а корпоративні права не відобразив у відповідному розділі. Найбільше порушення стосується готівки. НАЗК провело детальний аналіз доходів і витрат за 25 років (з 2000 по 2024 рік):
– Загальний офіційний дохід Колойденка становить 7,62 мільйона гривень (приблизно 356 тисяч доларів за середніми курсами НБУ).
– Дохід його матері складає лише 502 тисячі гривень.
– Витрати сім’ї на нерухомість і автомобілі за цей період перевищують 6,9 мільйона гривень.
Висновок агентства свідчить, що станом на 31 грудня 2024 року Колойденко об’єктивно міг мати готівкою максимум 1,16 мільйона гривень. Різниця з задекларованою сумою становить 23,32 мільйона гривень. Депутат пояснював свої «заощадження» заробітною платою, підприємницькою діяльністю, валютними операціями та нібито отриманням 250 тисяч доларів і 50 тисяч євро від колишньої дружини Оксани Косткової за договором поділу майна від 9 лютого 2024 року. НАЗК відхилило ці пояснення, оскільки судова ухвала про затвердження мирової угоди від 24 січня 2024 року не містить жодної згадки про поділ готівки. Дати в угоді та судовому рішенні не збігаються. Колишня дружина в поясненнях НАЗК зазначила, що таких заощаджень у неї ніколи не було. У період з 2015 по 2018 рік Колойденко не зміг виконати рішення суду про стягнення 361 тисячі гривень через відсутність коштів. У розділі 14 депутат не вказав два разові платежі на придбання транспортних засобів: 1,13 мільйона гривень (27 липня) та 180 тисяч гривень (14 серпня). Матеріали перевірки були передані до правоохоронних органів. За частиною 2 статті 366-2 КК (внесення завідомо недостовірних відомостей у декларацію в особливо великому розмірі) розпочато кримінальне провадження.
Корупційна схема на кордоні: випадок у Кіровоградській області
Система експорту агропродукції в Кіровоградській області виявилася більш складною, ніж раніше вважалося. Слідство стверджує, що Дмитро Тихоненко, начальник відділу фітосанітарних заходів на кордоні управління фітосанітарної безпеки, створив стійку схему поборів з перевізників зерна, фактично перетворивши державну функцію контролю на джерело доходу. Згідно з матеріалами справи, чиновник встановив фіксований «тариф» — 100 доларів за кожен вантажний автомобіль. Цей платіж не був разовим випадком, а являв собою системну практику, за якою за гроші забезпечувалося безперешкодне оформлення фітосанітарних сертифікатів, без яких експорт неможливий. Таким чином, контроль якості та безпеки продукції став точкою вилучення готівки. Слідство зафіксувало, що в січні-лютому 2026 року Тихоненко принаймні двічі отримував частини неправомірної вигоди. Загальна сума задокументованих випадків перевищує 40 тисяч гривень — гроші передавалися за оформлення документів на експорт кукурудзи. Це лише підтверджені епізоди, без оцінки повного обсягу схеми. 4 лютого чиновника затримали під час отримання чергової частини грошей. Суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави. Після затримання його відсторонили від посади, а обвинувальний акт направлено до суду. Ключове питання в цій справі полягає не в розмірі хабаря, а в тому, як функціонує контроль на кордоні. Фітосанітарні процедури — це не формальність, а інструмент допуску продукції на зовнішні ринки. Їхня підміна платною «послугою» свідчить про те, що державний контроль або імітується, або продається. Це негативно впливає на репутацію експорту та створює ризики для всього ланцюга постачань. Фіксований тариф у валюті, прив’язаний до кожної фури, вказує на налагоджену модель збору грошей. Така модель не виникає спонтанно і вимагає стабільного потоку транспорту, передбачуваних процедур та відсутності зовнішнього втручання. Передача справи до суду — це формальний фінал досудової стадії. Однак фактичний масштаб схеми, її тривалість і можливе залучення інших учасників залишаються невідомими. Без відповіді залишається питання: скільки часу фітосанітарний контроль на кордоні працював як платний сервіс і хто ще забезпечував його стійкість.