Державне підприємство “Миколаївський глиноземний завод” відмовилося надати журналістам інформацію про зарплату свого керівника Олексія Анатолійовича Медвідя, посилаючись на те, що воно функціонує на засадах самофінансування і не отримує бюджетних коштів. Запит про зарплату директора редакція надіслала 20 січня 2026 року через Фонд державного майна України, але на заводі повідомили, що не можуть надати відповідь, оскільки не отримали текст запиту, і порадили звернутися до відкритого реєстру декларацій. Проте, в Єдиному державному реєстрі декларацій є дані про доходи керівника. Згідно з його щорічною декларацією за 2024 рік, поданою 17 березня 2025 року, Олексій Анатолійович Медвідь отримав 13 946 666 грн зарплати від ТОВ “Миколаївський глиноземний завод”. Його дружина, Медвідь Тетяна, задекларувала 31 932 грн пенсії. Декларація також містить значні грошові активи — 246 000 доларів США готівкою. Ці цифри виглядають особливо контрастно на фоні реального стану підприємства. МГЗ фактично не працює з лютого 2022 року, після початку повномасштабної війни, і нині держава готує його до продажу. За даними korabelov.info, у 2026 році завод включено до списку об’єктів, які планують приватизувати в першу чергу, а Фонд держмайна України вже шукає потенційного покупця для цього активу. Новий власник отримає також одну з найнебезпечніших промислових спадщин регіону — шламові поля, де за роки роботи підприємства накопичилося понад 47–48 мільйонів тонн токсичного червоного шламу на площі близько 400 гектарів. Екологи давно називають ці відвали “екологічною бомбою” біля Миколаєва, оскільки пересихання поверхні призводить до пиління, а сильні вітри можуть розносити отруйний пил на десятки кілометрів. Водночас, у 2026 році на підприємстві вже заявляли про можливу нестачу коштів на обслуговування шламових полів. Для їх безпечного утримання необхідна безперервна робота насосних станцій і системи зрошення, щоб уникнути висихання відходів і потрапляння токсичних частинок у повітря. Таким чином, поки державний завод не працює, готується до приватизації і водночас потребує коштів для утримання потенційно небезпечних відвалів, його керівник задекларував майже 14 мільйонів гривень річної зарплати. Офіційно підтвердити розмір цієї зарплати підприємство відмовилося. У відповіді онлайн-виданню “НикВести” від 6 березня 2026 року, підписаній в.о. гендиректора Олексія Анатолійовича Медвідя, підприємство пояснило свою позицію щодо нерозкриття зарплати, зазначивши, що оскільки товариство є самостійним господарюючим суб’єктом, яке діє на засадах повного госпрозрахунку та самофінансування, воно має право самостійно визначати розмір та порядок нарахування і виплати заробітної плати без погодження з ким-небудь. Додатково було зазначено, що запитувану інформацію можна отримати з публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій.
Конфлікти на митниці: контроль над контрабандними потоками
Конфлікт між керівництвом Львівської митниці та Службою безпеки України став яскравим прикладом боротьби за контроль над імпортними потоками на західному кордоні. Протистояння між начальником Львівської митниці Андрієм Кузником та керівником 4-го управління СБУ Тарасом Тимощуком виникло через різні підходи до умов ввезення товарів і тарифної політики. За інформацією джерел, представники СБУ пропонували митниці певні умови співпраці для компаній, які імпортують товари через польський напрямок, фактично узгоджуючи правила оформлення вантажів і тарифні умови для окремих учасників ринку. Однак керівництво митниці відмовилося прийняти ці умови, що призвело до блокування частини схем оформлення вантажів і створило серйозні проблеми для бізнесу, який працює на польському напрямку. Згодом сторони все ж досягли компромісу, але він означав фактичний перерозподіл впливу на митні процеси. За даними джерел, ключові рішення щодо контролю та супроводу вантажів поступово перейшли під контроль структури, пов’язаної з Тарасом Тимощуком. Завершальним етапом цієї історії стало кадрове рішення — у вересні 2025 року Андрій Кузник був звільнений з посади керівника Львівської митниці. Після його відставки інституційні перешкоди для такого впливу фактично зникли. Подібні схеми почали реалізовуватися і на Закарпатській митниці після призначення її новим керівником Іллі Нежнікова. Практично відразу після візиту представників СБУ там почалася серія гучних операцій: демонстративні викриття контрабанди, затримання низових співробітників митниці, кадрові зміни та публічні заяви про боротьбу з тіньовими схемами. Проте, за словами учасників ринку, ці дії стосувалися переважно дрібних перевізників і невеликих партій техніки. Основні контрабандні канали, через які проходять великі товарні потоки, продовжували функціонувати практично без змін. В результаті статистика боротьби з контрабандою формується на основі відносно невеликих справ, тоді як ключові схеми залишаються поза публічною увагою. Такий підхід до боротьби з контрабандою має прямі фінансові наслідки для держави. За різними оцінками, втрати бюджету України від тіньової економіки можуть становити від 375 до 603 млрд грн щорічно, значна частина з яких припадає на контрабанду та так званий «сірий імпорт». За експертними підрахунками, тільки цей сегмент може коштувати державі 120–185 млрд грн на рік. На цьому фоні конфлікти між митними керівниками та силовими структурами дедалі частіше виглядають не як боротьба за прозорість торгівлі, а як боротьба за контроль над потоками. Коли гучні затримання обмежуються низовим рівнем системи, а великі канали продовжують працювати, складається враження, що йдеться не про ліквідацію схем, а про зміну тих, хто їх адмініструє.
Фінансові звіти Юрія Заставського: зарплата та активи
В.о. генерального директора КП «Полтававодоканал» Юрій Заставський оприлюднив свою декларацію про доходи за 2025 рік. У цьому документі він зазначив значну заробітну плату та готівкові заощадження. Згідно з даними порталу НАЗК, у 2025 році Заставський отримав 2 мільйони 211 тисяч 407 гривень, що в середньому становить близько 184 тисяч гривень на місяць. Окрім основної зарплати, він також задекларував: 100 тисяч євро, 65 000 доларів та 3,4 мільйона гривень у готівці. Щодо нерухомості, його дружина, Анжеліка Заставська, володіє двома квартирами: перша площею 86 квадратних метрів була придбана у 2017 році, а друга на 44 квадратних метри зареєстрована 15 листопада 2019 року. Протягом березня та квітня 2020 року вона також отримала у власність паркомісце та чотири спеціальні місця для зберігання велосипедів. Найціннішим активом Юрія Заставського є автомобіль Volkswagen Touareg 2023 року, право власності на який він оформив 17 серпня 2023 року за 2,43 мільйона гривень. У його автопарку також є мотоцикл BMW K1600GT, придбаний у 2021 році, та Toyota Camry, оформлена у 2014 році. Окрім цього, він володіє УАЗом 2206 з травня 2015 року, мікроавтобусом Opel Vivaro, купленим у вересні 2011 року, та двома причепами. Дружина Юрія, Анжеліка Заставська, 19 січня 2024 року стала власницею електромобіля Tesla Model S 2021 року випуску.
Елітна нерухомість: маєток Стетюхи в Гостомелі
Олександр Стетюха, колишній працівник податкової та МВС, стверджує, що його родина чесно заробила на свої статки. На ринку нерухомості виставлено один з найдорожчих маєтків за чотири мільйони доларів. Цей будинок площею понад тисячу квадратних метрів має великий басейн і окремий чотириповерховий гостьовий будинок. Журналісти “Телеграф” виявили, що продавцем є Олександр Стетюха. Після звільнення він з колишніми колегами заснував громадську організацію, яка, згідно з назвою, має боротися з корупцією в Україні. Стетюха стверджує, що маєток, а також ряд квартир і паркомісць, йому залишили в спадок бабуся та дідусь дружини. У передмісті Києва, в Гостомелі, продається великий будинок поруч з лісом. Окрім основного маєтку площею 1000 кв. м, на території є чотириповерховий гостьовий будинок. У маєтку п’ять спалень, сім санвузлів, чотири гардеробні та зона для персоналу. Будинок обладнано генератором потужністю 90 кВт. Оголошення про продаж зазначає: “Це масштабна резиденція преміум-класу, створена для життя без компромісів – з високими технологіями, продуманою архітектурою та винятковим рівнем комфорту”. Основний будинок виконаний у класичному стилі з елементами неокласики. На фото видно основний житловий корпус та прилеглу територію, яка більше нагадує приватний готельний комплекс. На території є великий відкритий басейн з багаторівневою підсвіткою та зоною для відпочинку, а також окрема крита тераса-альтанка з панорамним склінням. Олександр Стетюха разом з дружиною Маріанною Яровою володіє цим будинком з 2023 року. Витяг з Реєстру прав на нерухоме майно вказує площу основного будинку в 989,4 кв. м, гостьового – 374,9 кв. м, а також будинку охорони площею 34,3 кв. м. Стетюха отримав маєток за спадковим договором. Він зазначив, що спадок залишили бабуся та дідусь його дружини, і наполягає, що всі статки отримані за рахунок доходів членів його родини. Проте він відмовився розкривати деталі бізнесу своїх родичів. Олександр Стетюха зареєстрував ФОП після того, як став власником будинку, у жовтні 2023 року, і його дохід є невеликим. Він є співзасновником ГО “Соціальний інститут протидії корупції”. Стетюха раніше працював в Головному управлінні МВС у Києві та податковій. Його номер у сервісі GetContact підписано як “Олександр Миколайович служба безпеки Міндоходи”. Міністерство доходів та зборів було реорганізовано в Державну митну службу та Державну податкову службу. Батько Олександра, 78-річний Микола Стетюха, був директором закритого держпідприємства. Олександр Стетюха також володіє кількома квартирами в ЖК “Аристократ” у Києві. За найскромнішими підрахунками, його майно оцінюється в 5 мільйонів доларів. Сусідній маєток належить його батькові. Олександр Стетюха є одним із засновників ГО “Соціальний інститут протидії корупції”, де його партнери – колишні колеги. Серед них Святослав Дубина, ексначальник департаменту службової етики Міністерства доходів і зборів, та Віталій Коростельов, люстрований співробітник Міндоходів. Усі учасники ГО – колишні співробітники МВС, які займалися розслідуванням економічних злочинів.
Декларація Євгена Мамайчука: доходи та майно
Виконувач обов’язків керівника обласного ТЦК Євген Мамайчук оприлюднив декларацію, в якій вказав інформацію про житло, доходи та заощадження своєї сім’ї. Ці дані доступні на сайті НАЗК. Щодо нерухомості, у декларації зазначено, що посадовець орендує квартиру в Івано-Франківську площею 67,5 м², право користування якою він отримав 25 грудня 2025 року. Власником житла є інша фізична особа, а вартість квартири в документі не вказана. Іншої нерухомості чи об’єктів незавершеного будівництва у сім’ї не задекларовано. Що стосується транспорту, то у власності дружини посадовця є автомобіль Renault Trafic 2003 року випуску, придбаний у 2023 році за 200 тисяч гривень. Основний дохід Євгена Мамайчука складає 815 525 гривень заробітної плати за рік, отриманий у Донецькому обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Окрім цього, він задекларував грошові активи: його дружина зберігає 7 000 доларів готівкою, а син — 2 000 доларів.
Секрети елітного майна: свекруха на 13 мільйонів
Чиновниця Держпродспоживслужби Яніна Аранчій не вказала у своїй декларації свого чоловіка-поліцейського, чия мати володіє статками на 13 мільйонів гривень, хоча сама заробляє лише кілька тисяч на місяць. Правоохоронці ДБР виявили, що родичка очільника відділення поліції в Полтаві Сергія Балашова має такі активи: Lexus GX 460 вартістю близько 1,1 млн грн, квартиру площею 80 квадратів в Ужгороді за 4,5 млн грн, ще дві квартири на Полтавщині за приблизно таку ж ціну, а також квартиру в будівництві за 3 мільйона. Аранчій та Балашов користуються цим майном, але не вказали спільне ведення побуту у своїх деклараціях, хоча за законом зобов’язані були це зробити.
Справа ексголови Енергетичної митниці: нові деталі розслідування
Що відбувається зі справою відстороненого керівника Енергетичної митниці Анатолія Комара? Нагадаємо, влітку 2025 року «Схеми» повідомили про розкішний спосіб життя родини високопоставленого митника. У розслідуванні йшлося про те, що сім’я Комара збудувала маєток в елітному передмісті Києва вартістю 70 мільйонів гривень після початку повномасштабного вторгнення РФ. Сам митник користується представницьким Mercedes S-class, а його дочка отримує платну освіту в Королівському коледжі в Лондоні. Після цих викриттів Комара відсторонили від посади, а правоохоронці відкрили справу щодо його ймовірного незаконного збагачення. «Схеми» звернулися до ДБР, яке проводить досудове розслідування, щоб дізнатися про перебіг справи. У ДБР повідомили, що слідчі допитали свідків та призначили експертизи, деякі з яких ще тривають. Також в ДБР зазначили, що надіслали матеріали провадження до Національного агентства з питань запобігання корупції для моніторингу способу життя Анатолія Комара. У Державній митній службі на запит «Схем» повідомили, що службове розслідування щодо Комара досі триває, а подальші рішення ухвалюватимуться на основі інформації з розслідування ДБР та моніторингу способу життя співробітниками НАЗК.
Суддя Посохов і спроба підкупу: деталі справи
Суддю Сєвєродонецького міськсуду Луганської області, а також кандидата до ВАКС Івана Посохова викрили в підбурюванні до надання хабаря іншому судді. За даними НАБУ і САП, суддя підбурював адвоката передати 30 тисяч доларів судді Солом’янського райсуду Києва, йдеться про суддю Олександра Воронкіна. Гроші мали стати платою за виправдувальний вирок у кримінальній справі, пов’язаній із злочином у сфері службової діяльності. Судді вже вручили підозру, наразі вирішується питання про запобіжний захід та перевіряється можливість причетності інших осіб. Після початку повномасштабного вторгнення Посохова відрядили до Снятинського райсуду Івано-Франківської області, а згодом — до Сторожинецького райсуду Чернівецької області. Найцікавіше, що Посохов є чинним учасником конкурсу до Вищого антикорупційного суду і вже пройшов співбесіду в рамках цього конкурсу. Таким чином, суддя, який потенційно мав би розглядати корупційні справи, паралельно організовує схеми з хабарями. Очевидно, що не в такому статусі Посохов сподівався потрапити до ВАКС. Тепер йому загрожує 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Енергетична дипломатія: політичні схеми та бюджетні витрати
122 мільйони гривень на “енергетичну дипломатію”: як захист енергосистеми перетворюється на політичні схеми. Скандал, відомий як “Міндічгейт”, фактично не змінив ситуацію в енергетичному та дипломатичному блоці влади. Ті ж особи продовжують керувати процесами, а кадрові рішення систематично затримуються. Внутрішні документи свідчать, що під прикриттям “енергетичної дипломатії” реалізуються проєкти, що безпосередньо стосуються внутрішньої політики інших країн. У одному з робочих звітів про просування міжнародних наративів щодо захисту української енергетики серед європейських партнерів зазначено, що українська сторона налагодила регулярну взаємодію з представниками угорської політичної опозиції. У документі йдеться про підтримку ініціатив, пов’язаних із блокуванням транзиту російської нафти через нафтопровід “Дружба”, а також про співпрацю з представниками партії “Тиса”. На розвиток цієї “інформаційної роботи” передбачено 122 млн грн. Угорщину в цій історії представляє енергетичний експерт Іштван Капітані, пов’язаний з опозиційними колами. Він активно просуває відповідні тези в угорських медіа — від необхідності обмежити трубопровідну нафту до ідей заморожування проєктів атомної енергетики. За даними джерел, українську частину схеми курують представники політичної клієнтели Офісу президента Андрія Єрмака. У результаті проєкт, формально оформлений як дипломатична робота з захисту української енергосистеми, перетворюється на інструмент політичного впливу та перерозподілу бюджетних коштів. Поки мільйони гривень витрачаються на такі міжнародні операції, всередині країни триває зростання комунальних платежів. Цей розрив між гучними геополітичними ініціативами та реальними рахунками за електроенергію все більше демонструє, як на практиці працює система управління енергетикою.
Суддя з Луганщини підозрюється у хабарництві в Києві
НАБУ і САП спільно з СБУ викрили суддю з Луганщини, який був відряджений до одного з судів Чернівецької області, за підбурювання до надання неправомірної вигоди. Підозрюваний, що наразі бере участь у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, намагався схилити адвоката до надання $30 тисяч судді Солом’янського районного суду м. Києва. За ці гроші суддя мав винести виправдувальний вирок у справі, де особа обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення у сфері службової діяльності.