Сергій Вікторович Паляниця, т.в.о. заступника генерального директора з розвитку ДП «СЕТАМ», проживає в Києві і не має власного автомобіля. У його декларації зазначено, що дружина — Наталія Миколаївна Паляниця. У подружжя є двоє синів: Вадим Сергійович та Сергій Сергійович Паляниці. Посадовець не декларує власність нерухомості, але вказав домоволодіння площею 153 м² у Хмельницькому, яке є спільною частковою власністю (по 25% у дружини Наталії Паляниці, її сестри Марії Галки та Надії Дзяворук). У спільній сумісній власності подружжя Паляниць та двох зазначених родичок дружини є ділянка площею 1000 м² у Хмельницькому. Дружина має ділянку площею 970 м² у селі Лісові Гринівці (Лісовогринівецька громада), придбану за 29,5 тис. гривень. Сергій Паляниця орендує квартиру в Києві у Володимира Ягодки площею 46,9 м². Вартість більшості об’єктів нерухомості в декларації не вказана. У власності дружини Наталії Паляниці є автомобіль Ford Focus (2011), але його вартість у декларації не зазначена. Минулого року Паляниця заробив 1,7 млн гривень, також він вказав зарплату від АТ «Хмельницькобленерго» в 31 тис. гривень. Соціальні виплати для посадовця склали 21,85 тис. гривень. Наталія Паляниця отримала 398,6 тис. гривень у Хмельницькій обласній лікарні та 95 тис. гривень у Хмельницькій міській дитячій лікарні. Родина зберігає 20 тис. доларів та 90 тис. гривень готівкою.
Позначка: Доходы
Ярослав Головачов: Мідас українського правосуддя
Ярослав Головачов – це історія про людину, яка, ставши суддею, перетворює все, до чого доторкається, на власний актив. Він уособлює собою Мідаса українського правосуддя. З одного боку, його історія є типовою для України, але з іншого – настільки вражаючою, що навіть у суддівських колах викликає шок. Ярослав Головачов – голова Київського апеляційного суду, чий прізвище частіше з’являється у скандалах, ніж у підписах під вироками. Ці скандали, безумовно, пов’язані з корупцією, і головним героєм цих історій є сам суддя. Журналісти охоче обговорюють деталі, і ми не будемо винятком. Проте мета цього матеріалу – не просто вивчення брудних подробиць особистого життя Ярослава Головачова, а системний аналіз його особи як частини тієї страшної системи, в яку перетворилася судова влада України, де він заробив свої мільйони.
Тому почнемо з фактів, які є сухими, неприємними і важко пояснюваними. Перше, що кидається в очі при аналізі фігури Ярослава Головачова, – це розрив між офіційними даними та реальністю. Зокрема, це стосується вражаючого дисонансу між доходами судді та активами його родини. Ще один цікавий момент у біографії Головачова – його стрімка кар’єра, на яку майже ніхто не звертає уваги. Ця «соціальна катапульта» не менш вражаюча, ніж мільйони доларів і нерухомість, якою володіє його сім’я. Порівняйте дані про освіту Ярослава Головачова з його кар’єрою. Його перша освіта не є профільною – це звичайний менеджмент персоналу. Після отримання цієї освіти Головачов починає навчатися на юриста і одночасно працює юрисконсультом у приватному підприємстві. Це або заочне навчання, або фіктивне працевлаштування.
Після отримання диплома юриста Ярослав Головачов потрапляє в судову систему, починаючи працювати в тому ж апеляційному суді Києва, який згодом очолить. Звісно, він не починає з посади судді – для цього потрібен стаж у юриспруденції. Отже, Головачов починає з посади консультанта в Апеляційному суді Києва. Далі йде невеликий кар’єрний ріст, і після виконання мінімальних вимог закону він отримує статус судді, хоча спочатку в іншому суді – Деснянському районному суді Києва. Але його кар’єра там була короткою, і незабаром він повертається в Апеляційний суд, де швидко стає його головою. На сьогоднішній день він вже четвертий раз поспіль обирається головою Апеляційного суду Києва, що прямо заборонено законом.
На цьому фоні дані про матеріальний стан суддівської родини бліднуть. Голова Апеляційного суду Києва Ярослав В’ячеславович Головачов порушує чинне законодавство, незаконно займаючи цю посаду вже четвертий раз. Ярослав Головачов не став частиною системи у 2015 році; він увійшов у неї ще на початку 2000-х, коли суддів не просто призначали, а включали в мережі впливу. Його шлях до суддівського крісла є типовим прикладом механізму, через який проходили багато суддів цього покоління, включаючи Головачова.
Цей період був важливим, оскільки судова система України формувалася за зовсім іншими правилами. Ключову роль відігравала Вища рада юстиції України, а остаточне призначення затверджував президент, але рекомендації та неформальні зв’язки також мали величезне значення. Без підтримки діючих суддів або голів судів пройти було практично неможливо. Далі відбувалося політико-адміністративне узгодження на рівні адміністрації президента та регіональних еліт. Отже, вхід у корпорацію суддів означав не лише професійний відбір, а й включення в систему. Хто ж привів Головачова в цю систему? Хто став першим, хто ввів невідомого юрисконсульта приватної фірми та менеджера за освітою в закриту суддівську корпорацію?
Ярослав Головачов з’являється в Київському апеляційному суді у 2001 році, і це цікаво, оскільки сам суд був створений у тому ж році. Встановити деякі факти про історію суду було дуже складно, але можна точно назвати людину, яка привела Ярослава Головачова в судову систему. Це Григорій Іванович Зубець, перший голова Апеляційного суду Києва, який отримав свій статус у 2001 році, коли Київський міський суд був переформатований в апеляційний. Григорій Зубець був ключовою фігурою суддівської системи того часу. У 1984 році він головував на процесі проти українського дисидента Валерія Марченка, винісши вирок, який призвів до його смерті в ув’язненні.
Після розпаду СРСР Зубець не лише уникнув відповідальності, але й очолив Київський міський суд, а згодом – Апеляційний суд Києва, ту ж інституцію, яку через кілька років очолить Ярослав Головачов. Слід зазначити, що син Григорія Зубця, Юрій Зубець, також потрапив у корупційні скандали. Він був одним з «суддів Майдану», винісши сфальсифіковане рішення про штраф, яке згодом було скасовано, але Юрій Зубець не поніс покарання.
Ярослав Головачов може вважатися хрещеником Григорія Зубця у судовій системі. Також варто зазначити, що суддівська династія Зубців також потрапляла в корупційні скандали та має незрозумілі активи, подібно до Головачова. Повертаючись до кар’єри Головачова, необхідно згадати ще одну людину, яка була причетна до неї – Антона Чернушенка, наступника Зубця на посаді голови Апеляційного суду Києва. Ярослав Головачов став начальником відділу в цьому ж суді. Чернушенко, який очолював суд до 2015 року, втік після обшуків у кабінеті, але згодом кримінальну справу проти нього було закрито.
Сім’я Антона Чернушенка також була пов’язана з корупційними скандалами, але це інша тема. Варто зазначити, що невістка Чернушенка, Ольга Кошева, була суддею Деснянського районного суду, де починав свою кар’єру Ярослав Головачов. Це випадковість? Можливо, але аналіз біографій Григорія Зубця та Антона Чернушенка дає відповідь на питання, чому їх «хрещеник» опинився у центрі одного з найбільших корупційних скандалів у суддівському середовищі.
Хто хоче дізнатися про матеріальний стан Ярослава Головачова, може знайти цю інформацію в джерелах, але коротко нагадаємо про суть розслідувань. За даними hromadske, сім’я судді володіє елітною нерухомістю на суму близько трьох мільйонів доларів, оформленою на родичів. Серед активів – будинок під Києвом (~$700 тис.), квартири в преміум ЖК, вілла на Кіпрі вартістю 4 мільйони євро та багато іншого. Офіційні доходи сім’ї Головачова становлять близько шести мільйонів гривень на рік, що явно не пояснює їх походження. Висновок очевидний – економічно пояснити походження такого рівня майна неможливо. Звідки все це у голови Апеляційного суду Києва Ярослава Головачова, зрозуміти неважко. Як і те, хто привів його в цю закриту суддівську корпорацію, яку можна назвати мафією – мафією людей у суддівських мантіях, які перетворили свій статус на мільйони доларів і величезні активи.
Елітна нерухомість дружини посадовця ДБР: бізнес-успіхи Анни Пекар
Представляємо вам Анну Пекар, дружину високопосадовця ДБР, якого ми ідентифікували. За інформацією Bihus.Info, вона є успішною бізнесвумен з вражаючим інвестиційним портфелем. Анна інвестувала в квартиру в елітному житловому комплексі «А52» у центрі столиці, офіс площею 160 квадратних метрів, земельну ділянку під Києвом та будинок у престижному котеджному містечку «Золоче». Звісно, ви можете подумати, що успішний бізнес дозволяє їй такі витрати. Але є один нюанс: активний розвиток бізнесу та інвестиції в нерухомість почалися з 2017 року, коли вперше з’явилася інформація про неї у декларації Пекаря. Тоді він займав посаду начальника оперативного управління податкової інспекції Київського району. Більше того, коли Пекар почав працювати в ДБР, Анна запустила свій власний бренд косметики, що також є досить витратним заходом.
Спадщина та майно родини ексчиновника АРМА Петрова під час війни
Анастасія Петрова, слідча Печерського райуправління ГУ МВС в Києві, у 2025 році отримала в подарунок 4,791 млн грн. Її чоловік, військовослужбовець Станіслав Петров, минулого року придбав земельну ділянку за 4,912 млн грн, а також три житлові будинки, один недобудований, ресторан (50%), водний засіб та ще одну земельну ділянку, вартість яких у декларації не вказана. З одного боку, можна сказати, що він військовослужбовець, який, можливо, роками не мав доходів, захищаючи країну. Але з іншого, у жовтні 2025 року Петров подавав декларацію під час звільнення з Нацагентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів (АРМА), де був заступником голови з питань цифрового розвитку. Декларація була подана 22 жовтня. Інша частина набутої у 2025 році власності була оформлена на нього в період з березня по серпень, тобто за кілька місяців до його виходу з АРМА. OBOZ.UA з’ясував, чим ще володіє Петров, що є в його дружини, скільки вони заробляють, що оформлено на родичів, а також розповідає про скандал з квартирою у Відні.
Загалом у Петрова в декларації зазначено 16 об’єктів нерухомості. Серед них квартира в Києві площею 92,7 кв.м, право власності на яку він отримав 16 грудня 2011 року за 383,139 тис. грн. На той день офіційний курс долара в Україні складав 7,98 грн. На 15 квітня 2026 року курс оновився до 43,5 грн. Також йому належить будинок площею 148,7 кв.м, придбаний у 2017 році. Вартість цих об’єктів не зазначається. У Петрова одна машина, Toyota Highlander Hybrid 2024 року, куплена у жовтні 2024 року за 2,592 млн грн.
У 2025 році Петров отримав 18,608 млн грн. З них, якщо припустити, що зазначена сума отримана за 9 місяців роботи, щомісячна зарплата становила близько 153,3 тис. грн. У 2024 році його зарплата склала 1,48 млн грн, або близько 123,6 тис. грн. Готівкою Петров зберігає 280 тис. доларів та 40 тис. євро, а також 149 тис. грн в Ощадбанку.
Дружина Петрова, Анастасія, також має значну нерухомість. Їй належить квартира, право власності на яку вона отримала 27 грудня. Офіційний курс долара тоді складав 27,26 грн, тож квартира коштувала 111,98 тис. грн, що нині складає 4,871 млн грн. Анастасія має два автомобілі, один з яких вона придбала у листопаді 2024 року. За минулий рік вона заробила 5,263 млн грн, з яких 4,791 млн грн були подаровані Аллою Колесніковою, родичкою Анастасії. Колеснікова є бенефіціаром ТОВ “САТ’95”, яка займається ресторанним бізнесом, але не подавала фінансову звітність протягом останніх п’яти років. Анастасія також заробила 200,3 тис. грн в ГУ Нацполіції Києва, 37,275 тис. грн в Об’єднаній штурмовій бригаді Нацполіції “Лють”, а також отримала страхові виплати та гарантійну суму.
Анастасія Олександрівна раніше була Гельзіною, а до цього Ковтун. Її батько, Олександр Ковтун, є депутатом Миколаївської міської ради, який не декларує значних доходів. Анастасія стала відомою влітку 2025 року через скандал, пов’язаний з елітним майном, яке не було зазначено в декларації її цивільного партнера Петрова. Вона також подавала заявки на різні посади в правоохоронних органах. Наразі Анастасія є слідчою Печерського райуправління ГУ МВС в Києві. Петров, на відміну від неї, не закривав свої декларації, що викликає питання щодо причин закриття доступу до декларацій Анастасії. Петров також має брата Олексія, який раніше був директором ДП “Спецтехноекспорт” і був звільнений після корупційного скандалу. Родина Петрових володіє елітним готелем у Буковелі, а для опису їхнього майна потрібен окремий матеріал.
Декларація Костянтина Бондарєва: доходи та активи
Костянтин Бондарєв, народний депутат від ВО «Батьківщина», який є підозрюваним у справі НАБУ щодо організації незаконного перетворення знайомих на водіїв для переправлення через кордон, оприлюднив свою декларацію про доходи за 2025 рік. Як повідомляє Zaxid.net, посилаючись на Рух «Чесно», у декларації Бондарєв зазначив, що отримав 691 тисячу гривень зарплати у Верховній Раді. Додатково він отримав понад 2,5 мільйона гривень роялті від фармацевтичної компанії «Сента Фарм» та 44 тисячі гривень у вигляді страхових виплат. На його банківських рахунках знаходиться близько 206 тисяч гривень та 214 євро. У готівці він має 30 тисяч доларів і 140 тисяч євро. У декларації також з’явився орендований автомобіль Lexus LX 500D 2022 року. У грудні 2025 року дружина депутата, підприємець Тетяна Шейніч, стала власницею будинку та земельної ділянки у Франції, однак площа та вартість цих активів у декларації не вказані. Сім’я Бондарєва продовжує володіти конюшнею. Активісти зазначають, що раніше депутат декларував десять коней (з яких чотири були його особистими), а тепер їх залишилося шість, усі належать дружині. Також Бондарєв раніше вказував у декларації 5 мільйонів гривень, які він вніс як частину застави (загалом 33 мільйони гривень) за народну депутатку та голову партії «Батьківщина» Юлію Тимошенко. У лютому Печерський районний суд Києва обрав Костянтину Бондарєву запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання. За інформацією слідчих, у період з 2022 по 2023 роки він надсилав до Держприкордонслужби запити з проханням пропустити за кордон 23 військовозобов’язаних осіб під виглядом водіїв для його супроводу. Частина з них виїжджала за межі України і поверталася без нардепа, а троє так і не повернулися.
Скандал навколо Fire Point: дрони та мільярдні обороти
Заяви Дениса Штілермана про масштаби виробництва компанії Fire Point викликали серйозні запитання. За його словами, компанія виготовляє «сотні» далекобійних дронів щодня, кожен з яких коштує близько 50 тисяч євро. Навіть за мінімального підрахунку отримуються вражаючі цифри: 200 дронів на день — це 10 млн євро щоденного обороту і до 3 млрд євро на рік. Це становить майже половину всього українського ринку дронів, який оцінюється приблизно у 6,3 млрд доларів. За чинними правилами, рентабельність може сягати до 25%. Таким чином, потенційний прибуток може становити близько 750 млн євро на рік. Тут виникає ключове питання: де податки з таких сум і чому держава не помічає цього масштабу? Якщо ці цифри відповідають дійсності, то йдеться про формування нового олігарха воєнного часу. Якщо ж ні — це відверте маніпулювання цифрами для міжнародних медіа та потенційних партнерів. Додатковий резонанс викликають згадки про зв’язки виробника ракет «Фламінго» з фігурантами так званого «Міндичгейту». У підсумку — або публічна брехня, або мільярдний бізнес, який працює поза належною увагою держави. Обидва варіанти виглядають однаково токсично.
Схема збагачення Юрія Чердинцева: родинні зв’язки та активи
Юрій Чердинцев, колишній т.в.о. керівника Одеської митниці, демонструє в декларації практично провокаційну бідність: без власного житла, лише орендована кімната в Києві та кілька вживаних автомобілів. Формально він виглядає як чиновник без майна, але насправді має сімейну мережу з активами на мільйони. З 2024 року, очоливши Спеціальну лабораторію експертизи та досліджень Держмитслужби, Чердинцев отримав вплив на оцінку митної вартості товарів, що визначає, скільки бізнес повинен сплачувати на кордоні. Він також бере участь у громадській організації з особами, пов’язаними з митними брокерами, що створює очевидний конфлікт інтересів.
У його декларації немає жодної нерухомості в Одесі чи Києві. З 2022 року він знімає кімнату в готелі «Міністерський». Проте в 2022 році він придбав дві ділянки на Закарпатті, в селі Шаян, загальною площею 17 соток за 26,4 тис. грн, що значно нижче ринкової вартості, де аналогічні ділянки оцінюються до 1,7 млн грн. Офіційно це лише гола земля, але супутникові знімки свідчать про те, що об’єкт вже забудований.
Багато активів не відображені в декларації, оскільки оформлені на близьких родичів. Його 73-річна мати, Людмила Чердинцева, зникає з декларацій сина, але починає скуповувати нерухомість. 29 березня 2024 року вона отримує квартиру в Києві на Подолі площею 103,3 кв. м, ринкова ціна якої становить від 180 тис. доларів. У тому ж році на неї записують частку в 8-кімнатній квартирі в центрі Одеси площею 210 кв. м. Крім того, з 2019 року вона володіє квартирою в Одесі площею 125 кв. м, а в 2022 році — будинком площею 357 кв. м.
До цієї схеми приєднується сестра чиновника, Тетяна Євсеєва, на яку оформлена інша частка тієї ж 8-кімнатної квартири, а також ще чотири квартири та будинок в Одесі. Таким чином, вся нерухомість розподілена по родині, але формально не пов’язана з самим чиновником.
Фінансова сторона справи не вражає: зарплата Чердинцева становить близько 50,6 тис. грн на місяць, чого недостатньо для купівлі чи обслуговування таких активів. Проте саме під час його служби у родичів з’являється дороге майно.
Зв’язки з громадською організацією «Рух життя» також підсилюють цю картину. У складі організації є особи, пов’язані з митними брокерами: Дмитро Гречаний, Сергій та Олександр Лазарєви, Андрій Салейчук. Це учасники ринку, де можливі махінації з митною вартістю, кодами товарів та країною походження.
Отже, схема виглядає цілісною: видимість бідності у чиновника, активи на родичах, контроль над митними платежами та оточення з профільного бізнесу. Це не аскетизм, а спосіб прибрати майно з декларації, зберігаючи контроль над фінансовими потоками в системі.
Елітна вілла в США: Нерухомість Оксани Маркарової та її чоловіка
Оксана Маркарова, голова ради Ukraine House, колишній посол України в США та радниця президента з питань відновлення та інвестицій, не вказала в декларації НАЗК віллу, яку придбала в Америці. Вона задекларувала значні доходи своєї родини. Зокрема, її чоловік Данило Волинець отримав понад 12 мільйонів гривень заробітної плати в «Акордбанку», де він займає посаду голови наглядової ради та є одним з основних акціонерів (приблизно 75% акцій). Оксана Маркарова отримала 631 тисячу гривень грошового забезпечення від Міністерства закордонних справ та майже 3,4 мільйона гривень компенсаційних виплат. Крім того, вона задекларувала 14,7 мільйона гривень доходу від продажу корпоративних прав у ТОВ «Архідата». Сім’я володіє великою кількістю нерухомості, яка переважно оформлена на чоловіка. Серед активів — квартира у Львові, домоволодіння та численні земельні ділянки в Київській області (зокрема у Ворзелі та Бучанському районі), гаражі, лазня, а також квартира в США. Загальна площа деяких земельних ділянок сягає кількох тисяч квадратних метрів. Маркарова також зазначила колекцію живопису та графіки українських художників (983 роботи), бібліотеку з близько 2000 книг, колекцію пам’ятних монет Національного банку, ювелірні вироби (включаючи годинник Patek Philippe та прикраси від Tiffany), а також племінного коня гановерської породи. Серед рухомого майна задекларовано Mercedes CL500 (2007), оформлений на чоловіка, новий Toyota Sequoia (2024), також оформлений на чоловіка, та Toyota BZ4X (2024) в лізингу на Маркарову. Сім’я має рахунки в Акордбанку, Приватбанку, Bank of America та Citibank, а також готівку в розмірі 200 тисяч доларів. Маркарова володіє торговельною маркою «Анна Марія». Проте деякі активи залишилися незадекларованими. У липні 2024 року її чоловік Данило Волинець зареєстрував у США компанію VRZ 2036 LLC. У серпні 2024 року вона придбала віллу в курортному містечку Помпано-Біч, штат Флорида, за 2,35 мільйона доларів. У декларації Оксани Маркарової згадується американська фірма її чоловіка, але інформації про нерухомість, оформлену на неї, немає. Ось опис нової вілли Маркарової з одного з ріелторських сайтів: “Цей двоповерховий будинок на березі моря з 4 спальнями та 4 ванними кімнатами відображає справжній пляжний стиль життя. Простора вітальня з чудовим видом на воду та великою кількістю природного світла завдяки вікнам/дверям з ударостійкими панелями. Стильно оновлена кухня з великою обідньою зоною. Ідеальне планування для великої родини з 2 спальнями, що мають власні ванні кімнати на першому поверсі, включаючи головну. 2 спальні на верхньому поверсі з простором для спільного балкона. Високоякісна дубова підлога в усіх житлових зонах та 4 оновлені ванні кімнати в прибережному стилі, включаючи ванну-кабану. Велика ділянка з 85 футами першокласної набережної, включаючи причал IPE та підйомник для човнів на 13 000 фунтів. Відкрита зона включає розкішний басейн з морською водою, обкладений травертином, та зовнішнє підсобне приміщення для зберігання приладдя для басейну/човнів.” НАЗК не проводило повну перевірку декларації Маркарової та її чоловіка.
Конфіскація активів ексначальника Держприкордонслужби: нові деталі
САП вимагає визнати активи ексначальника відділу Держприкордонслужби України необґрунтованими. Прокурор САП звернувся до Вищого антикорупційного суду з позовом про конфіскацію активів, отриманих під час його роботи. Мова йде про активи, придбані у 2022–2023 роках, зокрема: таунхаус із земельною ділянкою на Закарпатті та автомобіль «Toyota Rav-4 HYBRID». Аналіз офіційних доходів і витрат показав, що ні сам прикордонник, ні його родичі не мали достатніх легальних коштів для придбання цих активів. Позов базується на матеріалах НАБУ та доказах, зібраних прокурором САП. Суд заарештував майно відповідача за клопотанням прокурора для забезпечення позову.
ВАКС визнав активи родини Корака необґрунтованими
Вищий антикорупційний суд визнав активи, якими користується родина Сергія Корака, колишнього керівника Білгород-Дністровського районного ТЦК та СП Одеської області, необґрунтованими. Мова йде про автомобіль Toyota C-HR HYBRID (2022) вартістю 1,38 млн гривень та Toyota C-HR (2021) за 565 тис. грн. За інформацією САП, хоча ці автомобілі були придбані близькими родичами посадовця, він міг безпосередньо або опосередковано здійснювати дії, схожі на розпорядження ними. При цьому ні сам посадовець, ні його родичі не мали достатніх фінансів для придбання цих активів.