В Івано-Франківську розпочали розслідування щодо витрат на благоустрій міста. Мене зацікавили ці витрати, тому я звернувся до мера Руслана Марцінківа, але поки що не отримав відповіді. Проте з’явилися цікаві деталі. Виявилося, що за благоустрій відповідає заступник мера Тарас Полатайко. І тут виникає один нюанс: підприємство, яке раніше належало Полатайку, отримало від його ж департаменту майже 5 мільйонів гривень. Це означає, що посада, департамент і підряди перетинаються в досить незвичний спосіб. За декларацією, Полатайко живе без бідності: його річна зарплата перевищує пів мільйона, він має готівку в доларах та гривнях, кілька будинків, земельні ділянки та автомобіль класу Land Cruiser Prado. Усе це офіційно задекларовано. Але питання залишається: як так сталося, що фірма колишнього посадовця отримує бюджетні кошти від структури, яку він тепер очолює?
Категорія: Корупція
Корупційні схеми Олега Балагури в ДП «Шевченківське»
Олег Балагура очолює державне дослідне господарство «Шевченківське» на Київщині вже 29 років. Така тривала каденція на посаді є очевидним свідченням корупційних практик. Підприємство, яке було створене для селекції та наукових досліджень цукрових буряків, стало центром численних скандалів. За результатами розслідування, навколо ДП «Шевченківське» розвивається сімейний бізнес родини Балагур. Приватні компанії, пов’язані з ним та його дружиною Галиною, отримували значні обсяги робіт та послуг від державного господарства. Журналісти виявили, що на майже 4000 га державних земель наукові дослідження проводяться лише на приблизно 20 га. Інші ділянки, ймовірно, використовувалися для комерційного вирощування зернових культур, які продавалися без офіційної звітності. Орієнтовний річний прибуток від цієї діяльності становить не менше 4 млн доларів. ДП «Шевченківське» має значні податкові пільги: воно звільнене від орендної плати за землю та земельного податку. Ці переваги роблять співпрацю з ДП вигідною для родинних компаній. У 2020 році проти Олега Балагури, його дружини та сина Богдана було відкрито кримінальне провадження за підозрою в ухиленні від сплати податків та можливому розкраданні коштів. Слідство досліджувало фінансові операції між ДП «Шевченківське» та ТОВ «Агро-Дібрівка» на десятки мільйонів гривень. Державний аудит виявив ризиковані операції та порушення на 93,8 млн грн, а також прямі збитки понад 3 млн грн. У 2019 році контракт із Балагурою було продовжено з порушенням закону, а йому нарахували понад 141 тис. грн незаконних доплат. Станом на березень 2026 року ДП «Шевченківське» перебуває на стадії ліквідації. Балагура також є депутатом Київської обласної ради від «Європейської солідарності». Він працює директором з 1997 року. У декларації родина вказала понад 100 земельних ділянок, 4 будинки, 3 квартири, нежитлові приміщення, автомобілі Toyota Land Cruiser та Toyota Camry, а також понад 43 млн грн на банківських рахунках. Балагура заперечує всі звинувачення та стверджує, що підприємство щороку сплачує близько 30 млн грн податків.
Корупційний скандал: хабар у 620 тисяч доларів у СБУ
Заступникам головних управлінь СБУ в Києві та Рівному оголосили підозру в хабарництві. Вони вимагали 620 тисяч доларів від бурштинової компанії «Амбер Гальбін». Як виявилося, високопосадовці СБУ вимагали хабар від цієї бурштинової групи, яка належить фірмі «Гальбін інвест груп». Остання контролюється Миколою Рудьковським через його сестру Ольгу та сина Сергія. Рудьковський є колишнім міністром, власником СПУ, партнером Шуфрича та Ахметова в «Нафтогазвидобуванні», а також партнером Портнова в студії «Савіка Шустера» та близьким другом Павла Єлізарова. Наразі Рудьковський, який є старшим лейтенантом ЗСУ, займає посаду заступника командира батальйону безпілотних систем в ОК «Північ». Кримінальні переслідування щодо самого Рудьковського, однак, кудись зникли.
Спадок Олександра Баголи: Porsche та таємниці декларацій
Олександр Багола, начальник відділу протидії кіберзлочинам у Чернігівській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України, успадкував від своєї 75-річної матері Porsche Cayenne 2022 року вартістю майже 4 мільйони гривень. У розмові з журналісткою «Слідства.Інфо» він зазначив, що його матір займалася бізнесом і мала кошти «не на один Porsche Cayenne, а на штук 10». Проте в аналітичній системі YouControl немає інформації про компанії або ФОПи, пов’язані з Галиною Баголою. Олександр Багола, який наразі працює на своїй посаді, раніше обіймав посаду старшого інспектора з особливих доручень у Департаменті кіберполіції Нацполіції з 2023 року, а в 2025 році став начальником відділу протидії кіберзлочинам у Херсонській області. У січні 2026 року він отримав у спадок Porsche Cayenne 2022 року випуску за майже 4 мільйони гривень, незадовго до 76-річчя матері. Журналістка запитала, навіщо його матері потрібен Porsche і за які кошти вона його придбала. Багола відповів, що в декларації його матері все є, і доходів було достатньо для покупки кількох автомобілів. Однак декларацій Галини Баголи в електронному реєстрі НАЗК немає, так само як і даних про компанії чи ФОПи, пов’язані з нею. Олександр Багола також зазначив, що його мати дарувала йому кошти, але в його деклараціях не вказано грошових подарунків від матері. Перед тим, як почати службу в кіберполіції, Багола мав значні заощадження, про що свідчить його декларація, де він зазначив наявність $320 000, 210 000 євро та понад 750 000 гривень. Крім того, він задекларував рушницю Merkel за майже 400 000 гривень та три годинники за понад 800 000 гривень. Коли журналістка запитала, ким він працював до служби в кіберполіції, Багола відмовився відповідати, назвавши цю інформацію «комерційною таємницею». У січні 2026 року він подав позов до суду проти Департаменту кіберполіції щодо зарахування періоду служби в податковій міліції до стажу служби в поліції. Згідно з даними YouControl, Багола також був помічником народного депутата Руслана Богдана у Верховній Раді 7 скликання з червня по листопад 2014 року. У декларації за 2024 рік його заробітна плата становить понад 670 000 гривень. Він є власником автомобіля VOLKSWAGEN ID. UNYX MAX 2024 року за майже 1,5 мільйона гривень та мотоцикла HARLEY-DAVIDSON HERITAGE 2013 року за понад 670 000 гривень. Цікаво, що у декларації за 2023 рік Багола вказав, що мотоцикл коштував йому 50 000 гривень, тоді як НАЗК виявило, що попередній власник продавав його за $18 000. Багола пояснив, що купував мотоцикл за нижчою вартістю через його технічний стан. Вартість мотоцикла в декларації була виправлена з 50 000 гривень на 675 950 гривень. У червні 2025 року Олександр Багола повідомив про суттєві зміни у майновому стані, ставши власником квартири в Ужгороді площею 85,6 квадратних метрів та вартістю майже 1,3 мільйона гривень.
Суддя Віталій Українець та його котедж: таємниці декларацій
Іноді трапляється, що суддя протягом чотирьох років будує дорогий котедж, але чомусь не вказує його у своїй декларації. Однак, варто лише звернути на це увагу, і пам’ять про забудькуватість відновлюється за лічені години. Саме така ситуація сталася з головою Солом’янського районного суду Києва та суддею Майдану Віталієм Українцем. Він має намір стати суддею Апеляційного суду Києва, але його декларації містять цікаві невідповідності з реальністю. Мова йде про ділянку в Старих Безрадичах, на території садового товариства «Друзі». Землю суддя разом із дружиною придбали ще у 2020 році за смішні 130 тисяч гривень, що становить приблизно 4,5 тисячі доларів за 12 соток. Для елітного передмістя Києва це, м’яко кажучи, дуже низька ціна.
Далі розпочинається процес будівництва. На супутникових знімках видно, що вже у 2021 році там з’явився фундамент, у 2022 — коробка будинку, а станом на 2026 рік це вже майже готовий котедж. Площа будинку складає близько 195 квадратних метрів. За оцінками, будівництво такого рівня могло б коштувати щонайменше 156 тисяч доларів, а можливо, й усі 200 тисяч. Проте у деклараціях за 2021–2024 роки суддя не вказав ані сам об’єкт, ані витрати на його будівництво.
Більше того, земельна ділянка фігурує у кримінальному провадженні, пов’язаному з нецільовим використанням земель. Раніше вона належала лісництву. Серед сусідів судді є особи з бізнес- та політичними зв’язками, зокрема з оточення колишнього мера Харкова Геннадія Кернеса. ЦПК зв’язалися з Українцем, і всього через 3 години після розмови суддя подав оновлену декларацію. Тепер у ній нарешті з’явився будинок площею 200 квадратів. Проте, навряд чи це йому допоможе, адже ЦПК вже готують звернення до НАБУ через недекларування суддею недобудови протягом чотирьох років.
Корупційні скандали навколо мера Чернівців Романа Клічука
Міський голова Чернівців Роман Клічук опинився в центрі розслідування щодо закупівлі дронів для армії за завищеною ціною у компанії, що спеціалізується на пошитті одягу. Контракт на суму вісім мільйонів гривень виявився значно дорожчим за ринкову вартість. Поліція відкрила кримінальну справу, в якій експертиза виявила переплату в 1,34 мільйона гривень. Проте Чернівецький районний суд відмовив слідству у доступі до документів міської ради та мера. Після суспільного резонансу справу взяв під контроль Офіс генерального прокурора, і ситуація почала розвиватися. Виявилося, що ТОВ «Головна мануфактура», у якої Чернівецький міськвиконком закупив дрони, постачає їх і іншим громадам, хоча основним напрямком її діяльності є торгівля тканинами та пошиття одягу. Досвіду у постачанні дронів компанія не має. Згідно з інформацією, з липня 2024 року компанія належить громадянину Туреччини Ямачу Хусейну, а на момент закупівлі її власником був Ігор Селезньов. З 2018 року компанія отримала державних замовлень на 316,17 мільйона гривень, зокрема на постачання квадрокоптерів Житомирській міській раді. Ситуація стала більш заплутаною, оскільки у всіх трьох тендерах, виграних «Головною мануфактурою» у Чернівцях, були учасники, які пропонували аналогічні дрони за значно нижчою ціною. Незрозуміло, чим закінчиться ця кримінальна справа, але вона привернула увагу до Романа Клічука, який вже давно піддається критиці. Клічук стикається з численними запитаннями щодо своїх фінансових активів, які не відповідають його офіційним доходам. Згідно з декларацією, він має значні грошові накопичення, земельні ділянки та бізнес-активи, але його доходи не пояснюють рівня життя, який він веде. Остання декларація Клічука вказує на грошові накопичення в 8 803 008 гривень, 193 800 USD і 209 300 EUR, тоді як його офіційний дохід становить лише 1 646 272 гривні. Це викликає питання, оскільки, як службова особа, він не має права займатися бізнесом, а його підприємства не генерують таких доходів. Заступники Клічука також потрапили під підозру у корупційних схемах. Зокрема, заступник мера Ігор Крохмаль фігурує у списку НАЗК за порушення антикорупційного законодавства. Інші заступники також мають підозрілі доходи та активи. Чернівецька обласна прокуратура повідомила про підозру чиновникам міськради у завищенні вартості робіт з ремонту доріг. Ситуація в Чернівцях свідчить про системні ризики у міській владі, де корупція стає звичною практикою. Роман Клічук, як міський голова, несе відповідальність за фінансові документи, що підписує, і його роль у цій ситуації викликає серйозні сумніви.
Електрокар Tesla за зниженою ціною: історія Іллі Диканя
Ілля Дикань, дізнавач сектору дізнання відділу №2 Харківського районного управління поліції №2, у березні цього року придбав електромобіль Tesla Model Y за значно зниженою ціною, задекларувавши 100 тисяч доларів. 13 березня він подав повідомлення про суттєві зміни у своєму майновому стані, в якому вказав, що 13 березня 2026 року він став власником легкового автомобіля Tesla Model Y (2024 року випуску) вартістю 784 тисячі гривень. В документі зазначено, що джерелом є громадянин України Ілля Віталійович Дикань, що, ймовірно, є самим декларантом, оскільки його ПІБ повністю збігаються.
Вартість Tesla Model Y, вказана в повідомленні, суттєво нижча за середньоринкову ціну на вживані автомобілі цього року в Україні. За даними AUTO.RIA, OLX та інших платформ на середину березня 2026 року, подібні вживані автомобілі продаються в діапазоні від 27 до 36 тисяч доларів (приблизно 1,2 – 1,6 мільйона гривень), в залежності від комплектації, пробігу (зазвичай 5–30 тисяч км), технічного стану та типу приводу.
Згідно з декларацією за 2025 рік, основним джерелом доходу Іллі Диканя була зарплата (грошове забезпечення) від ГУ НП у Харківській області, яка склала 672 тисячі гривень. Крім того, він задекларував дохід від продажу рухомого майна (окрім цінних паперів та корпоративних прав) у розмірі 1,275 мільйона гривень, але джерело цього доходу не деталізовано. Члени родини в декларації не вказані. Загальний офіційний дохід за рік перевищив 1,9 мільйона гривень.
У розділі нерухомості зазначено, що він володіє квартирою площею 75,2 м² у Харкові, яка перебуває в безоплатному користуванні з 2009 року, а її власником є батько Віталій Олегович Дикань. Ілля Дикань займає посаду старшого інспектора чергової частини відділення поліції №1. Серед цінних паперів у нього є облігації ПрАТ «Трест Житлобуд-1» (дві партії по 417 та 419 штук номіналом 1000 гривень кожна, придбані у 2021 році). Готівкою він задекларував 99,85 тисячі доларів та 40 тисяч гривень. Рахунки відкриті в ПриватБанку та Універсал Банку.
Чиновники Маріуполя: зарплата без території
Незважаючи на те, що Маріуполь залишається під окупацією і зазнав значних руйнувань, його посадовці продовжують отримувати фінансування з українського бюджету та облаштовують своє життя в Києві. Формально управлінська структура міста зберігається, але на практиці це фактично безтериторіальна система, позбавлена інфраструктури та можливості виконувати свої функції на місці, повідомляє GunDolla. Один із таких посадовців — заступник міського голови Маріуполя Сергій Валерійович Захаров. Згідно з його декларацією за 2025 рік, він не лише зберіг свою посаду, але й значно покращив своє фінансове становище. Місцем проживання він вказав Київ, де насправді і проводить своє повсякденне життя. У столиці у нього та його дружини Ірини є нерухомість, зокрема квартира площею приблизно 70 квадратних метрів. Це свідчить про те, що управлінець міста, яке перебуває під окупацією, повністю інтегрований у життя іншого міста, де відсутні ризики та обмеження, характерні для прифронтових зон. Основна увага приділяється його доходам. У 2025 році Захаров отримав від Маріупольської міської ради понад 927 тисяч гривень заробітної плати, що становить близько 77 тисяч гривень на місяць. Ці виплати нараховуються за роботу в виконавчому комітеті, який фактично не функціонує на території самого Маріуполя. Загальний дохід сім’ї, враховуючи заробіток дружини та банківські відсотки, перевищив 1,4 мільйона гривень на рік. Це стабільний фінансовий потік, забезпечений бюджетом, на фоні ситуації, коли більшість жителів міста втратили житло, майно та джерела доходу. Окремо варто відзначити майновий блок. У власності Захарова є Mercedes-Benz GLE 400 Coupe 2017 року, вартість якого на момент покупки становила близько 2 мільйонів гривень. Також у декларації вказано причіп, що є додатковим елементом майнового комфорту. Ситуація, що склалася, ілюструє розрив між формальним статусом і реальним станом справ. З одного боку — посада в органах управління містом, з іншого — життя в Києві, стабільні доходи та збереження рівня споживання. При цьому саме місто залишається поза контролем української влади. Ключовим питанням є обґрунтованість таких виплат. У ситуації, коли управлінська структура не може виконувати свої функції на місці, бюджет продовжує фінансувати повний штат і рівень зарплат. Це створює умови, за яких чиновники зберігають фінансову стабільність, незалежно від реального стану міста. На цьому фоні виникає питання відповідальності та критеріїв ефективності. За відсутності території, інфраструктури та прямого управління містом система продовжує функціонувати як повноцінний адміністративний апарат. І саме ця невідповідність між реальністю та фінансуванням стає основним фактором, що викликає запитання до сучасної моделі управління.
Суддя, який забув про свій котедж: історія Віталія Українця
Іноді трапляється так, що суддя протягом чотирьох років зводить дорогий котедж, але чомусь не згадує про це у своїй декларації. Однак, варто було звернути увагу на цей факт, як пам’ять відновилася за лічені години. Саме така ситуація сталася з головою Солом’янського районного суду Києва та суддею Майдану Віталієм Українцем. Він має намір стати суддею Апеляційного суду Києва, проте його офіційні декларації містять цікаві невідповідності з реальністю. Мова йде про земельну ділянку у Старих Безрадичах, в садовому товаристві «Друзі». Суддя разом із дружиною придбали цю землю ще у 2020 році за смішні 130 тисяч гривень, що становить приблизно 4,5 тисячі доларів за 12 соток. Для елітного передмістя Києва така ціна виглядає, м’яко кажучи, занадто низькою.
Потім починається будівництво. На супутникових знімках видно, що вже у 2021 році там з’явився фундамент, у 2022 — коробка будинку, а станом на 2026 рік це вже майже готовий котедж. Площа будинку складає близько 195 квадратних метрів. За оцінками, вартість будівництва такого рівня становила б щонайменше 156 тисяч доларів, а можливо, й усі 200 тисяч. Проте у деклараціях за 2021–2024 роки суддя не зазначив ані сам об’єкт, ані витрати на його зведення.
Більше того, земельна ділянка також фігурує у кримінальному провадженні щодо нецільового використання земель, адже раніше вона належала лісництву. Серед сусідів судді є особи з бізнес- і політичними зв’язками, зокрема з оточення колишнього мера Харкова Геннадія Кернеса. ЦПК зв’язалися з Українцем, і всього через три години після розмови суддя подав оновлену декларацію. Тепер у ній нарешті з’явився будинок площею 200 квадратів. Проте це навряд чи допоможе йому, оскільки ЦПК вже готують звернення до НАБУ через недекларування суддею недобудови протягом чотирьох років.
Проблеми конфлікту інтересів у керівництві енергетичних компаній
Олександр Похилко, виконуючий обов’язки генерального директора АТ «Українські розподільні мережі», порушує антикорупційне законодавство, перебуваючи на посаді голови наглядових рад АТ «Запоріжжяобленерго» та АТ «Черкасиобленерго». 9 січня Похилко, представляючи АТ «УРМ», ініціював скликання позачергових загальних зборів АТ «Хмельницькобленерго», де було затверджено порядок денний, що містить питання про припинення повноважень членів наглядової ради та визначення умов їхньої винагороди. АТ «УРМ» є підприємством, 100% акцій якого належать державі через Міністерство енергетики України. Одна особа контролює державного акціонера, формує управлінські органи дочірніх компаній, одночасно очолює наглядові ради цих компаній та впливає на питання, пов’язані з припиненням повноважень членів наглядових рад і їхньою винагородою. Це створює ситуацію, в якій одна й та сама особа формує контрольний орган, здійснює контроль і визначає, хто має його виконувати. У цьому контексті, як керівник «УРМ», Похилко представляє інтереси державного акціонера, а як голова наглядових рад — зобов’язаний діяти в інтересах відповідних компаній та їхніх акціонерів. Як ініціатор змін у складі наглядової ради інших компаній, він впливає на формування системи контролю. Таким чином, виникає конфлікт між інтересами материнської компанії, дочірніх компаній та його власним статусом. Наказом Міністерства енергетики № 552 дозволено суміщення посад лише за умови вжиття заходів для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Отже, сам орган управління визнав наявність потенційного конфлікту. Ці дії можуть бути розцінені як правопорушення, передбачене статтею 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Невідомо, чи подав Похилко письмове повідомлення про конфлікт інтересів, чи був відвід від участі в прийнятті рішень, чи проводилася антикорупційна оцінка ризиків. Також варто зазначити, що 31 грудня 2025 року Похилко видав наказ № 21 про заміну члена наглядової ради АТ «Запоріжжяобленерго» та призначення себе на місце попереднього представника. Ця посадова особа брала участь у прийнятті рішення щодо власного призначення, діючи в умовах особистої заінтересованості, і не утрималася від вчинення дій за наявності конфлікту інтересів. Внаслідок видання наказу № 21 від 31 грудня Похилко набув статусу члена наглядової ради, що пов’язано з управлінськими повноваженнями, впливом на стратегічні рішення компанії та потенційним отриманням винагороди за виконання своїх функцій. Похилко, приймаючи рішення щодо власного призначення, діяв в умовах реального конфлікту інтересів, не повідомивши про нього та не утримавшись від участі в прийнятті відповідного рішення. Це має ознаки правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 28 Закону «Про запобігання корупції» та статтею 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.