Незважаючи на те, що Маріуполь залишається під окупацією і зазнав значних руйнувань, його посадовці продовжують отримувати фінансування з українського бюджету та облаштовують своє життя в Києві. Формально управлінська структура міста зберігається, але на практиці це фактично безтериторіальна система, позбавлена інфраструктури та можливості виконувати свої функції на місці, повідомляє GunDolla. Один із таких посадовців — заступник міського голови Маріуполя Сергій Валерійович Захаров. Згідно з його декларацією за 2025 рік, він не лише зберіг свою посаду, але й значно покращив своє фінансове становище. Місцем проживання він вказав Київ, де насправді і проводить своє повсякденне життя. У столиці у нього та його дружини Ірини є нерухомість, зокрема квартира площею приблизно 70 квадратних метрів. Це свідчить про те, що управлінець міста, яке перебуває під окупацією, повністю інтегрований у життя іншого міста, де відсутні ризики та обмеження, характерні для прифронтових зон. Основна увага приділяється його доходам. У 2025 році Захаров отримав від Маріупольської міської ради понад 927 тисяч гривень заробітної плати, що становить близько 77 тисяч гривень на місяць. Ці виплати нараховуються за роботу в виконавчому комітеті, який фактично не функціонує на території самого Маріуполя. Загальний дохід сім’ї, враховуючи заробіток дружини та банківські відсотки, перевищив 1,4 мільйона гривень на рік. Це стабільний фінансовий потік, забезпечений бюджетом, на фоні ситуації, коли більшість жителів міста втратили житло, майно та джерела доходу. Окремо варто відзначити майновий блок. У власності Захарова є Mercedes-Benz GLE 400 Coupe 2017 року, вартість якого на момент покупки становила близько 2 мільйонів гривень. Також у декларації вказано причіп, що є додатковим елементом майнового комфорту. Ситуація, що склалася, ілюструє розрив між формальним статусом і реальним станом справ. З одного боку — посада в органах управління містом, з іншого — життя в Києві, стабільні доходи та збереження рівня споживання. При цьому саме місто залишається поза контролем української влади. Ключовим питанням є обґрунтованість таких виплат. У ситуації, коли управлінська структура не може виконувати свої функції на місці, бюджет продовжує фінансувати повний штат і рівень зарплат. Це створює умови, за яких чиновники зберігають фінансову стабільність, незалежно від реального стану міста. На цьому фоні виникає питання відповідальності та критеріїв ефективності. За відсутності території, інфраструктури та прямого управління містом система продовжує функціонувати як повноцінний адміністративний апарат. І саме ця невідповідність між реальністю та фінансуванням стає основним фактором, що викликає запитання до сучасної моделі управління.