Контекст та передісторія
Питання впливу неформальних кураторів на кадрові рішення в судовій системі України тривалий час залишається предметом суспільної дискусії. Події, що стали об’єктом обговорення, розгорталися навколо конкурсних процедур до апеляційних господарських судів у 2025-2026 роках.
Як повідомляє джерело, у розпорядженні опинився фрагмент розмови між Іриною Мудрою та Максимом Микитасем, що відбулася 10 червня 2026 року о 21:49 у Києві на проспекті Голосіївському. У центрі обговорення опинився Вемір Давітян, якого в медіа називають «смотрящим» за Запоріжжям.
Згідно із записом, Ірина Мудра розповіла про тривалі спроби Давітяна пролобіювати призначення конкретної судді із Запоріжжя, яка пройшла конкурс до апеляційного господарського суду під керівництвом Хрипуна. Мудра стверджує, що протягом восьми місяців відмовляла у цьому проханні, попри наполегливість Давітяна. У розмові також згадується Давид Арахамія, до якого, за словами співрозмовників, Давітян міг звертатися за підтримкою.
Хоча прізвище судді прямо не озвучується, обставини вказують на Оксану Ярешко, яка перемогла у конкурсі до Центрального апеляційного господарського суду. Вища рада правосуддя внесла подання щодо її призначення 30 жовтня 2025 року, а указ президента був оприлюднений 30 липня 2026 року.
Експертна оцінка та наслідки
Оприлюднені записи демонструють механізми неформального впливу на судові призначення, що створює серйозні ризики для незалежності правосуддя. Практичне значення цієї події полягає у викритті каналів комунікації між представниками бізнесу, політичними фігурами та посадовцями, відповідальними за кадрову політику. Довгостроковими наслідками можуть стати посилення вимог до прозорості конкурсів та підвищення уваги антикорупційних органів до подібних «лобістських» практик, що безпосередньо впливає на довіру суспільства до судової гілки влади.
