Аудит Державної аудиторської служби (ДАСУ) виявив фінансові порушення в ДП “Документ” на загальну суму 71 мільйон гривень. З цієї суми понад 18 мільйонів гривень становлять збитки, пов’язані з необґрунтованими виплатами, надбавками та преміями для посадових осіб. Колишня заступниця директора департаменту працювала одночасно в Києві та керувала філіями в Польщі та Німеччині. Їй нараховували повну зарплату за весь робочий час, хоча фактично виконати обов’язки в кількох країнах одночасно було неможливо. Навіть після звільнення з української посади, ця посадовиця продовжувала отримувати дві повні зарплати від закордонних філій без визначеного основного місця роботи. У польській філії її робочий час взагалі не обліковувався. Загалом їй виплатили 9,5 мільйона гривень, що призвело до збитків для держави. Аудит також зафіксував витрати на близько 9 мільйонів гривень на безпідставні премії та винагороди екскерівництву, а також виплати за невідпрацьований час і завищені надбавки для працівників закордонних підрозділів. Під час перевірки було виявлено, що ДП “Документ” уклало договори на закупівлі на суму понад 52 мільйони гривень без дотримання належних процедур. У зв’язку з цим на керівника підприємства було складено 10 протоколів про адміністративні правопорушення, які були передані до суду. Штраф може становити від 330 тисяч до 1,7 мільйона гривень. Матеріали ревізії були направлені до правоохоронних органів. Підприємству було надіслано припис про усунення порушень та відшкодування збитків.
Позначка: Мошенничество
Суддя Тарасевич підозрюється у шахрайстві з науковим ступенем
Петру Тарасевичу, судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області, висунули підозру у скоєнні шахрайства в особливо великих розмірах. Цей суддя протягом кількох років отримував додаткові виплати за так званий «науковий ступінь». Коли ця інформація стала відома, він повернув кошти до бюджету, але це не врятувало його від підозри. За даними ДБР, з 2017 по 2025 рік він отримав понад 642 тис. грн доплат за ступінь доктора філософії, який не відповідає вимогам українського законодавства. Йдеться про диплом МАУП, який не є документом державного зразка, а Міністерство освіти і науки не ухвалювало рішення про присвоєння наукового ступеня. Суддя усвідомлював, що не має законних підстав для отримання доплат, але свідомо подав відповідну заяву. В результаті йому була встановлена щомісячна надбавка в розмірі 15% до його вже значної заробітної плати. У жовтні минулого року, під час конкурсу до апеляційного суду, Громадська рада доброчесності зазначала, що цей диплом не є підставою для доплат. Тоді Тарасевич намагався «вирішити питання»: повернув гроші та надав підтвердження платежів до ВККС. Проте його зняли з конкурсу, і тепер його справою займаються правоохоронні органи. Подібні випадки з доплатами не є поодинокими. Наприклад, член ВККС Володимир Луганський також отримував виплати за диплом МАУП. Його справа вже розглядається в суді, але ВККС вже два роки не може ухвалити рішення про його звільнення. Звіт робочої групи залишається без розгляду з січня 2025 року, тому Луганський продовжує виконувати свої обов’язки. Такі «наукові ступені» давно стали схемою для збільшення суддівських виплат, незважаючи на сумніви щодо їхньої легітимності. Поки не буде створено чіткий механізм перевірки та припинення таких доплат, державний бюджет продовжуватиме фінансувати ці схеми, що обернеться сотнями мільйонів.
Схема шахрайства з продажу зерна на 63 мільйони гривень
Правоохоронні органи виявили схему фіктивного продажу зерна на суму 63 мільйони гривень, в якій підозрюють організаторів на чолі з ексміністром агропромисловості. Про це повідомляє Офіс генерального прокурора, а також генеральний прокурор Руслан Кравченко. У прокуратурі зазначили, що на початку року посадові особи одного з агропідприємств Київщини організували цю шахрайську схему з продажу кукурудзи. “Організатором є екснардеп та колишній міністр Міністерства агропромислового розвитку України. Співорганізаторами виступили директор агропідприємства та його технічний керівник”, – йдеться у повідомленні. Хоча імена не були розкриті, раніше на зерновому ринку вже з’являлися відомості про виявлені шахрайства на одному з елеваторів у Київській області, пов’язаних з ексміністром агрополітики Миколою Сольським. Згідно з даними Latifundist.com, елеватор міг видавати складські документи на зерно, яке вже було продане іншим покупцям або взагалі не існувало. Видання також повідомляє про кількох відомих трейдерів, які зазнали збитків, оцінюючи нестачу в межах 130-140 тисяч тонн. “Зловмисники уклали угоду на постачання 7 тисяч тонн зерна врожаю 2025 року. Щоб створити видимість законності угоди, покупцеві надали підроблені складські квитанції та акти прийняття-передання”, – розповіла прокуратура. Згідно з документами, зерно нібито зберігалося на елеваторі продавця в Київській області. Проте перевірка через Державні реєстри та залучення спеціалістів показали, що на момент підписання документів зерно на складі відсутнє. Крім того, підприємство-продавець видало складські документи на понад 130 тисяч тонн продукції, що вдвічі перевищує реальну технічну потужність їхнього елеватора (60 тисяч тонн), як зазначено у повідомленні. Експертиза підтвердила, що потерпілій стороні завдано збитків на суму 63,7 мільйона гривень. Кравченко повідомив, що правоохоронці провели 26 обшуків у Києві та Київській області за місцями проживання фігурантів та за адресами ведення бізнесу. Вилучено фінансову документацію, цифрові носії інформації та транспортні засоби. Під час перевірки елеватора факт відсутності заявленого зерна підтвердився. Досудове розслідування триває, зазначили у прокуратурі.
Схема шахрайства в Свалявській лікарні: фальшиві записи про ШВЛ
Сьогодні під час масштабних обшуків у медичних установах Свалявської лікарні Закарпатської області було виявлено фальшиву схему. Згідно з документами, пацієнтам нібито проводили штучну вентиляцію легень (ШВЛ) майже тисячу разів у приймальному відділенні, хоча насправді там ніколи не було апарата ШВЛ. Цей показник став найвищим в Україні. Про це повідомили джерела в правоохоронних органах.
Скандал з позикою: депутату Ковальчуку висунули підозру
Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури оголосив про підозру депутату однієї з міських рад Львівської області за надання завідомо неправдивих свідчень детективам НАБУ та за декларування недостовірної інформації. Цю інформацію підтвердила пресслужба НАБУ та САП. За даними джерел «Схем» у правоохоронних органах, підозрюваним є Володимир Ковальчук, депутат Сокальської міської ради Львівської області. У коментарі журналістам Ковальчук висловив думку, що підозра є необґрунтованою. У повідомленні НАБУ зазначається, що в рамках розслідування справи про незаконне збагачення високопосадовця, яку розглядає Вищий антикорупційний суд, детективи неодноразово допитували депутата, оскільки він нібито надав позику родині чиновника, щоб виправдати походження активів. Йдеться про голову Антимонопольного комітету України Павла Кириленка, якого звинувачують у недостовірному декларуванні та незаконному збагаченні на 72 мільйони гривень. Зокрема, під час обрання запобіжного заходу для Кириленка влітку 2024 року, коли на засіданні була присутня знімальна група, тесть Кириленка Олександр Матієнко пояснив у суді походження коштів для придбання елітної нерухомості, зазначивши, що отримав позику у розмірі 800 тисяч доларів від депутата Ковальчука. Ці кошти, за його словами, були використані для придбання нерухомості в Києві, зокрема офісних приміщень, квартир та паркомісць у житловому комплексі бізнес-класу «Оболонь плаза». НАБУ та САП вважають, що ці активи насправді належать Кириленку. “Мене познайомили з людиною, яка займається нерухомістю. Одного разу ми сиділи і розмовляли, і вони запропонували розглянути можливість інвестицій у нові будинки в Києві. Коли ми дізналися про ціни в «Оболонь плаза», ми вирішили зробити спільний бізнес-проєкт”, – розповідав у суді Матієнко. На запитання прокурора САП про вигоду для Ковальчука від угоди, Матієнко зазначив, що вони планували зробити ремонт, продати квартири, а потім поділити прибуток. “Нам потрібно було поїхати в Київ і все дізнатися”, – додав тесть Кириленка. Він також зазначив, що до цього не займався продажем нерухомості і не пам’ятав, скільки коштувала нерухомість у ЖК «Оболонь плаза», оскільки цими питаннями займалася його дружина. За даними НАБУ, Ковальчук надав неправдиві свідчення про укладення договору позики, який мав би виправдати походження активів родини Кириленка, фактично створивши штучні докази захисту. Крім того, депутат вніс недостовірні дані до своєї декларації за 2024 рік, вказавши «фіктивну позику третій особі» (Олександру Матієнку) і використавши підроблений договір для звернення до суду з позовом про стягнення неіснуючого боргу. Журналісти підтвердили, що навесні 2025 року Ковальчук звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Матієнків про стягнення боргу за договором позики у розмірі 800 тисяч доларів США. Під час судового засідання прокурор САП озвучив результати експертизи договору позики, датованого 10 липня 2021 року, яка показала, що записи з прізвищами позикодавця та позичальника були виконані значно пізніше – у період з квітня по липень 2024 року. Експерт також дійшов висновку, що документ намагалися штучно «зістарити». Незважаючи на доводи прокуратури, у серпні 2025 року Ужгородський суд задовольнив позов Ковальчука і постановив стягнути борг з Матієнків. САП подала апеляцію на це рішення, яку розглядає Закарпатський апеляційний суд, перше засідання призначене на 24 березня. Дії Ковальчука кваліфіковані за кількома статтями Кримінального кодексу – ч. 2 ст. 384 (введення в оману суду), ч. 4 ст. 358 (використання підробленого документа) та ч. 2 ст. 366-2 (декларування недостовірної інформації). Ковальчук у коментарі ЗМІ зазначив, що вважає підозру необґрунтованою, стверджуючи, що це тиск на нього, оскільки він є свідком у справі. На запитання про експертизу угоди про надання позики він сказав: “Не бачив я такої експертизи ні разу”. Депутат також зазначив, що на момент надання позики не знав, що Матієнко є родичем голови АМКУ. 5 червня НАБУ і САП повідомили про нову підозру Кириленку в недекларуванні майна. Підозру також отримала його дружина Алла Кириленко за пособництво в незаконному збагаченні. Слідство стверджує, що в 2024 році Кириленко не вказав у своїй електронній декларації дані про 20 об’єктів нерухомості та люксовий автомобіль, зареєстровані на родичів його дружини. Серед них: шість квартир у Києві та Ужгороді, житловий будинок під Києвом площею понад 220 кв. м, дві земельні ділянки, два гаражні бокси, шість паркомісць, три нежитлові приміщення загальною площею понад 190 кв. м та автомобіль BMW X3. Це майно стало причиною попередньої підозри Кириленка в можливому незаконному збагаченні та поданні недостовірних відомостей у деклараціях за 2020-2023 роки. Кримінальне провадження в НАБУ розпочали на основі фактів з розслідування. У березні 2024 року ЗМІ опублікували матеріал про те, що родина Кириленка у період 2020-2023 років придбала автомобілі та ряд об’єктів нерухомості у Києві та області, а також в Ужгороді, загальною ринковою вартістю понад 70 мільйонів гривень, не маючи для цього достатніх офіційних доходів. У коментарі ЗМІ Кириленко зазначав, що джерело статків – це стартовий капітал родини, сформований у 90-ті роки, коли бабуся його дружини вигідно продала акції заводу «Стирол» у Горлівці. Журналісти не змогли знайти офіційне підтвердження цим операціям. Після розслідування ЗМІ Павло Кириленко вказав у декларації за 2023 рік квартиру, де мешкає – апартаменти на 200 квадратних метрів у Києві вартістю 6,2 мільйона гривень, оформлені на 77-річну бабусю дружини посадовця. Однак у декларації Кириленко не вказав автомобіль BMW, яким володіє його теща, але користується дружина голови АМКУ. 7 липня 2025 року справу щодо голови Антимонопольного комітету України Павла Кириленка, якого звинувачують у незаконному збагаченні та недостовірному декларуванні, передали до суду. У серпні 2025 року САП ініціювала відсторонення Кириленка від обовʼязків голови АМКУ, після того як він підтвердив, що може використати свою посаду для впливу на учасників кримінального провадження через їхніх близьких. Вищий антикорупційний суд не задовольнив це клопотання.
Зіпсувати диск і змінити вето: як харківська суддя Заічко «підганяла» рішення під інтереси бізнесу
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Олена Заічко, яка призначила значну пенсію прокурору Тарасову — отримала дисциплінарну скаргу від місцевого управління Державної судової адміністрації. Служителька Феміди ухвалювала «потрібні» рішення на користь бізнесвумен Марини Войстрик.Журналісти отримали доступ до записів розмов, голос на яких, імовірно, належить Заічко. Здебільшого це приватні бесіди з подругами про особисте життя.У розмові, що відбулася 13 серпня 2020 року, ймовірно, Заічко звертається до жінки на ім’я “Лєна”, яка є її колегою. Вони обговорюють можливість зіпсувати диск із матеріалами справи та способи зміни вже заветованого рішення на протилежне.Суддя: Слухай, Лєн, здається, я сьогодні наробила справ. Оце на вето те, що було, — його треба задовольнити.Лєна: Ще раз?Суддя: Диск ми можемо зіпсувати?Лєна: Можемо зіпсувати. Суддя: А як, червоним вона відправила чи ні?Лєна: Звісно. Суддя: А що можна зробити? З Русланом якось поговорити?Лєна: Ні, ну можна два відправити. Але ж воно буде висіти.Суддя: Набери його. Я боюся через свій телефон з ним розмовляти, скажи, що можна придумати.Лєна: Добре, добре, зараз наберу.Суддя: Якийсь п*здєц. Голова дірява.Існує ухвала про виправлення описки, підписана Заічко. Документ датований 14 серпня, тобто наступним днем після розмови. Цією ухвалою суддя Заічко змінила початкове рішення суду від 13 серпня: замість «відмовити», як було спочатку, — задовольнила позов. Позов подала підприємиця, яка вимагала, щоб податкова скасувала її борги. Войстрик через суд домагалася скасування боргу для ФОП на суму майже 7,5 млн гривень.Заічко подавала свою кандидатуру на посаду членкині ВРП. У її біографії виявили кілька свідчень недоброчесності: ухвалення сумнівних рішень, прийняття рішень під час навчання поза судом та питання щодо задекларованого майна.Суддя ухвалила рішення на користь ЖБК «СЛАЙС» у лютому 2020 року, який належить до зони впливу депутата міськради Ігоря Аріха, щодо забудови 13 га лісу, — попри те, що ця ділянка була арештована рішенням іншого суду. 26 березня 2020 року неповнолітні діти кандидатки отримали квартиру площею 102,5 кв. м від міськради.Для Заічко незручною темою стала, зокрема, маніпуляція автоматичною системою авторозподілу справ.У липні 2018 року ПрАТ «Алчевський металургійний комбінат» подало позов до ХОАС, у якому вимагало зобов’язати державу повернути підприємству надмірно сплачений податок — 582,2 млн грн. Це підприємство належить родині народного депутата від партії «Батьківщина» Сергія Тарути.Протягом 2 тижнів комбінат подав 22 абсолютно ідентичні позови. В одному випадку справи не відкрили через несплату судового збору; у трьох випадках суддя Харківського окружного адміністративного суду відмовив у відкритті справи, вважаючи, що комбінат безпідставно позивається до держави; у 17 випадках судді не відкривали справу через наявність ідентичних позовів у суді; і лише Олена Заічко відкрила справу за позовом комбінату.Згодом суддя винесла рішення про задоволення позову «Алчевського металургійного комбінату» та зобов’язала державу повернути понад пів мільярда гривень. Україна виграла апеляцію на це рішення судді.Завод подав до суду 15 ідентичних позовів, на основі одного з яких Заічко відкрила справу, тоді як інші судді цього не робили. Апеляція також скасувала рішення судді. Позивачі маніпулювали системою авторозподілу, щоб Заічко зупинила дію розпорядження голови Харківської ОДА, відновила доступ нотаріусу до реєстру речових прав на нерухоме майно або скасувала рішення Пенсійного фонду. Позивачами були не компанії, а звичайні люди, які подавали від 23 до 15 ідентичних позовів, і лише Заічко відкривала судові справи та задовольняла їхні вимоги. Апеляційний суд скасував рішення судді в усіх випадках, крім одного — коли служителька Феміди скасувала рішення Пенсійного фонду та зобов’язала виплатити позивачу пенсію за вислугу років.Раніше ВРП застосовувала до Олени Заічко попередження за фактом оприлюднених розмов, оскільки не було знайдено жодних доказів достовірності записів.