Артем Глієвой, начальник відділу спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, під час війни придбав автомобілі за значно зниженими цінами. Він отримав 1,2 млн гривень заробітної плати в прокуратурі, а його дружина, прокурорка Харківської обласної прокуратури Ольга Глієва, задекларувала 902 тис. гривень доходу. Додатково Артем отримав 103 тис. гривень у вигляді грошового подарунка від батька. Сім’я володіє квартирою площею 84,4 кв.м у Горлівці, яка є спільною власністю з родичами. У Харкові подружжя орендує квартиру площею 65,5 кв.м, а в Києві Артем має квартиру площею 72,5 кв.м, придбану у 2022 році за 2,37 млн гривень. На цю квартиру оформлено кредит від Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, і станом на кінець 2025 року залишок боргу становить майже 1,96 млн гривень. У їхньому автопарку значаться: Toyota CH-R (2019), що належить дружині (придбана у 2024 році за 218,5 тис. гривень); Ford Fusion (2014), що належить Артему; та Jaguar F-Pace (2019), куплений Артемом 4 жовтня 2025 року за 413 тис. гривень. За ринковими даними, вартість Jaguar F-Pace на той час коливалася від 24 до 32 тисяч доларів (приблизно 1,05–1,4 млн гривень). Дружина задекларувала Toyota CH-R за 219 тис. гривень, хоча ринкова вартість таких автомобілів у 2024 році становила 750–1,1 млн гривень. У жовтні 2025 року прокурор продав автомобіль за 378 тис. гривень громадянину Дмитру Дубіну, а наприкінці грудня сплатив 203 тис. гривень за розмитнення транспортного засобу. Грошові активи сім’ї включають 9 тис. доларів готівкою у спільній власності та невеликі суми на рахунках у “ПриватБанку”.
Командування військової частини в Одеській області привласнило 17 млн грн
У Одеській області поліція повідомила про підозру командуванню військової частини в розкраданні 16,7 мільйона гривень, які були виділені на зарплати вигаданих військовослужбовців. За інформацією слідства, цю схему організував командир частини на початку війни, залучивши до неї трьох своїх заступників та командира роти. Вони фіктивно зарахували на службу не менше 19 чоловіків призовного віку, на рахунки яких перераховували зарплату разом з преміями та надбавками. Виведені кошти обналичувалися та розподілялися між членами командування.
Фінансові досягнення мерів Одеської області у 2025 році
Мер Ізмаїла Андрій Абрамченко став лідером за задекларованими доходами серед міських голів Одеської області у 2025 році. Щорічно Центр публічних розслідувань складає рейтинг декларацій керівників великих міст та районів Півдня, щоб оцінити не лише доходи, а й структуру статків, включаючи заощадження, нерухомість та транспорт. Загальний дохід родини Абрамченка у 2025 році склав 10,9 мільйона гривень, з яких 1,3 мільйона гривень – це власний дохід мера. Основними джерелами його доходу стали заробітна плата та прибуток від продажу “зеленої” електроенергії, тоді як значну частину забезпечив бізнес дружини, що приніс 6,1 мільйона гривень. Для порівняння, у 2024 році родина заробила приблизно 9,1 мільйона гривень, з яких 8,3 мільйона гривень належали дружині. Інформація надана ЦПР та Інтент. Друге місце у рейтингу займає мер Подільська Олег Албанський, чий родинний дохід становить 6,1 мільйона гривень. Його власний дохід досяг 2,9 мільйона гривень, з яких понад 2 мільйона гривень він отримав від продажу двох автомобілів. Дружина Олександра задекларувала 3,1 мільйона гривень. У 2024 році родинний дохід був удвічі меншим – близько 4 мільйонів гривень (1,2 мільйона гривень у мера та 2,8 мільйона гривень у дружини). До групи з доходами понад 2 мільйона гривень також входить в.о. мера Одеси Ігор Коваль, чий дохід склав 2,2 мільйона гривень, з яких 1,8 мільйона гривень – це заробітна плата та пенсія, а решта – заробітна плата дружини Наталії. У 2024 році Коваль отримав 1,4 мільйона гривень. Дохід ексмера Одеси Геннадія Труханова становив 2,1 мільйона гривень, включаючи доходи його матері Марії. При цьому власний дохід Труханова склав 2,0 мільйона гривень. У 2024 році загальний родинний дохід залишався практично незмінним – близько 1,4 мільйона гривень разом із доходами матері. Середній сегмент формують посадовці з доходами близько 1,7–2,0 мільйона гривень. Серед них в.о. мера Білгород-Дністровського Олександр Скалозуб з доходом 2,0 мільйона гривень (1,2 мільйона гривень – його зарплата). У 2024 році він отримав лише 936 тисяч гривень і зазначав, що живе на одну зарплату. Мер Чорноморська Василь Гуляєв задекларував 1,8 мільйона гривень, тоді як у 2024 році його родинний дохід був значно вищим – близько 4,9 мільйона гривень, значну частину якого забезпечувала дружина. Мер Роздільної Валерій Шовкалюк також демонструє зростання з доходом 1,8 мільйона гривень, тоді як у 2024 році його власні доходи становили трохи більше 900 тисяч гривень, а додатковий внесок у родинний бюджет забезпечували зарплата і пенсія дружини. Подібні показники має мер Південного Володимир Новацький – 1,7 мільйона гривень. У 2024 році він декларував трохи більше 1 мільйона гривень зарплати плюс пенсію та незначні відсотки з банку. Нижню частину рейтингу формують мери Березівки та Болграда. Валерій Григораш задекларував 1,3 мільйона гривень родинного доходу, тоді як у 2024 році його власні доходи становили близько 926 тисяч гривень, а дохід дружини майже не впливав на загальну суму. Найменший дохід серед проаналізованих – у мера Болграда Сергія Дмитрієва: 0,9 мільйона гривень. Його ситуація практично не змінилася – у 2024 році він декларував лише заробітну плату (близько 720 тисяч гривень) і не вказував членів родини.
Кременчуцька лікарня витратить 2,8 мільйона гривень на кейтеринг
КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» уклала угоду на надання кейтерингових послуг, про що повідомляється на платформі Prozorro. Загальна вартість цієї закупівлі перевищує 2,8 мільйона гривень, а фінансування здійснюється за рахунок коштів Національної служби здоров’я України (НСЗУ). Закупівля була проведена без проведення торгів, що замовник пояснив терміновою необхідністю та об’єктивними обставинами, які унеможливлювали дотримання стандартних термінів торгів під час воєнного стану. Медичний заклад замовив організацію харчування для пацієнтів різних категорій, які обслуговуватимуться за чотирма адресами лікарні: вул. Лікаря Парнети, 2 та 16, проспект Лесі Українки, 80, а також вул. Квітки Цісик, 1А. Тендерна документація передбачає різноманітні типи дієтичного харчування, що залежать від віку та стану здоров’я пацієнтів. У щоденному раціоні пацієнтів передбачено триразове харчування з чітким розподілом калорійності: на сніданок зазвичай подають молочні каші (вівсяну або манну) з вершковим маслом, сиром та солодким чаєм; обід складається з першої страви (наприклад, борщу, картопляного супу з бобовими або гречкою), м’ясної котлети чи печінкового суфле з гарніром у вигляді гречаної, перлової або рисової каші, а також порції свіжих сезонних овочів і фруктового компоту; на вечерю готують макарони з овочами, картопляне пюре або овочеве рагу, які часто доповнюються сирковою масою, порцією хліба з маслом та чаєм. Приготування страв має відбуватися за суворими технологічними картами. Наприклад, документація містить опис приготування риби тушкованої з овочами, де чітко вказані інгредієнти, спосіб обробки та вимоги до зовнішнього вигляду готової страви (шматочки риби повинні зберігати форму, бути соковитими та м’якими), а також макаронів, які мають бути цілими, добре звареними і в міру солоними. Постачання харчування для пацієнтів медичних закладів здійснюватиме ТОВ “ПОНТЕМ.УА”, зареєстроване в Києві у 2016 році зі статутним капіталом 4,2 млн грн. Основний вид діяльності компанії – постачання готових страв. Окрім цього, фірма займається оптовою та роздрібною торгівлею, ресторанною діяльністю, вантажним автотранспортом, прибиранням будинків, виробництвом їжі та дитячого харчування. Згідно з реєстрами, власником ТОВ «Понтем.УА» є литовське закрите акціонерне товариство «Балтійос Паслаугу Групе», а кінцевим бенефіціаром є громадянин Литви Норкус Ірмантас. Керівницею підприємства є Юлія Кубряк. Компанія неодноразово потрапляла під увагу медіа через конфліктні закупівлі. Зокрема, у 2018 році в Полтаві виник скандал навколо фірми: освітяни відхилили їхню пропозицію через відсутність погодженого меню та підтвердження наявності обладнання. Проте, після скарги компанії до АМКУ, тендер було повністю скасовано, що призвело до тимчасового припинення харчування у школах міста. Подібні тактики оскарження результатів торгів через антимонопольний комітет спостерігалися і в інших регіонах, включаючи столицю.
Завищені ціни на будівництво амбулаторії в Київській області
У Київській області планується будівництво амбулаторії загальної практики сімейної медицини з укриттям, яке може обійтися на понад 4 млн грн дорожче, ніж очікувалося. Проект реалізується у селі Данилівка Фастівського району, де вартість будівництва становитиме приблизно 48,7 млн грн. Тендер виграла лише одна компанія — ТОВ «Вишпостач», власником якої є депутат Фастівської райради від «ЄС» Максим Година. У кошторисі виявлено завищення цін за кількома позиціями: металопластикові двері оцінені більш ніж у три рази дорожче ринкових цін, тротуарна плитка — у 2,5 рази вище, а медичне обладнання, зокрема біохімічний аналізатор та УЗД-апарат, значно перевищує середні ринкові показники. Також зафіксовані завищені витрати на асфальт і пісок. Загальна сума потенційної переплати може перевищити 4,3 млн грн. Варто зазначити, що ТОВ «Вишпостач» вже згадувалася у справах про можливе розтрачування бюджетних коштів.
Схема з фіктивними працівниками на Одещині: 15 млн грн у повітрі
На Одещині комунальне підприємство критичної інфраструктури виявилося в центрі скандалу, пов’язаного з 90 вигаданими працівниками. Ці «працівники» отримали близько 15 млн грн зарплати за роботу, яку ніхто не виконував, але яка ретельно нараховувалася. Як бонус до цієї кадрової схеми, щонайменше 13 чоловіків уникли мобілізації завдяки фіктивним посадам. Хоча штат роздувається, реальні люди не з’являються, а схема продовжує функціонувати безперебійно. У цій справі фігурують 5 посадовців, включаючи т.в.о. директора, працівників відділу кадрів, заступників та головного інженера. Результат розслідування: 2 особи перебувають у СІЗО, а 3 — під заставою в розмірі 4–5 млн грн.
Криза у сфері протезування: корупційні ризики та їх наслідки
Сфера протезування в Україні, яка в умовах повномасштабної війни повинна функціонувати як безперебійний механізм відновлення людської мобільності, фактично опинилася в стані штучного колапсу. В основі цієї кризи лежать управлінські рішення голови Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, які, хоча й виглядають як адміністративні новації, насправді містять ознаки системного втручання в ринок з потенційно корупційною мотивацією. Це не просто технічні затримки чи бюрократична інерція, а ланцюг дій, що створює штучні бар’єри, дефіцит фінансування та змінює правила гри поза межами законодавства.
Формально механізм фінансування протезування в Україні регламентується наказами Міністерства соціальної політики України. Протезні підприємства подають пакет документів, що включає калькуляцію витрат, і, якщо ціна не перевищує встановлений державою максимум, Фонд зобов’язаний профінансувати послугу. Ключовий момент полягає в тому, що держава вже встановила верхню межу ціни. Це означає, що будь-яке додаткове втручання в ціноутворення з боку Фонду є виходом за межі повноважень. Проте саме тут і відбувається злам системи. Замість виконання функції платника, Фонд під керівництвом Музиченка починає виконувати роль неформального регулятора ринку закупівель комплектуючих без жодної законної підстави.
05 березня 2026 року з’являється лист №960/10-2026, у якому вперше озвучується вимога надавати комерційні пропозиції від різних постачальників комплектуючих. Цей документ є юридично нікчемним, оскільки не містить посилання на жодну норму права. 15 квітня 2026 року виходить наступний лист — №1761/10-2026, де вимога конкретизується: не менш як три постачальники, один з яких — обов’язково виробник або його офіційний представник в Україні. Цифра «три» не має жодного нормативного підґрунтя і з’являється виключно як адміністративна фантазія конкретної посадової особи. Фактично створюється новий, неформальний стандарт допуску до фінансування, який ускладнює процес і робить його технічно нездійсненним.
Ринок протезування не працює за принципом миттєвих закупівель. Комплектуючі замовляються заздалегідь, з горизонтом поставки від кількох місяців до пів року. Вимога надати альтернативні комерційні пропозиції на вже закуплений товар виглядає не лише абсурдною, а й є завідомо нездійсненною. Це означає, що кожна відмова у фінансуванні на підставі невиконання цієї вимоги є штучною і контрольованою. Система переходить із площини некомпетентності у площину навмисного блокування.
Найбільш показовим елементом цієї схеми є згадка про «офіційних представників в Україні», що відкриває двері для вибіркового просування конкретних гравців ринку. За свідченнями учасників галузі, на рівні територіальних відділень неофіційно озвучується конкретний постачальник, з яким «рекомендується» співпрацювати. Це класичний патерн корупційної поведінки: формально нейтральна вимога, яка на практиці звужує ринок до одного або кількох «правильних» контрагентів. У цій моделі Фонд створює бар’єр, підприємства не можуть його подолати, з’являється «єдиний правильний шлях», що веде до конкретного постачальника. Це не ринок, а адміністративно сконструйована монополія.
Офіційна риторика може апелювати до економії бюджетних коштів, але реальна економіка процесу говорить протилежне. Дешевші комплектуючі часто означають довші строки виробництва, нижчу якість і більші витрати в довгостроковій перспективі. У випадку протезування це означає не лише гроші, а й функціональність людського тіла. Фактично відбувається підміна пріоритетів: швидкість і якість протезування замінюються на формальний пошук «найдешевшого» варіанту, що може виявитися найдорожчим у часі, здоров’ї та соціальних наслідках.
Станом на квітень 2026 року ситуація має чіткі, вимірювані наслідки. Протезні підприємства масово отримують відмови у фінансуванні, навіть маючи повністю укомплектовані склади. Це означає заморожені обігові кошти, зупинку виробництва та ризик банкрутств. Люди з інвалідністю опиняються в чергах без визначених строків, що для багатьох є повною втратою автономності. Військовослужбовці, які планували повернення до служби після протезування, фізично не можуть цього зробити, що має прямий вплив на обороноздатність. Репутаційний удар отримують підприємства, хоча джерело проблеми – на рівні державного управління.
Дії Віталія Музиченка демонструють не випадкову помилку, а цілісну модель поведінки. Кожен елемент цієї моделі має логічне завершення: запровадження незаконних вимог, створення технічної неможливості їх виконання, масові відмови, неформальні «рекомендації», концентрація ринку. Це класична схема адміністративного тиску з потенційною метою перерозподілу фінансових потоків. У правовій державі подібні дії мають оцінюватися не на рівні публіцистики, а в межах кримінального провадження з аналізом зловживання владою, перевищення повноважень та створення штучних перешкод у наданні життєво важливих послуг. У ситуації, коли кожне затягування процедури протезування вимірюється не лише гривнями, а й місяцями людського життя без повноцінної мобільності, будь-яке «ручне управління» цією сферою стає фактором прямої шкоди.
Як у Полтаві прокуратуру звинувачують у схемах відкатів
За керівництва Євгенія Гладія прокуратуру Полтавщини, за інформацією джерел, перетворили на механізм збору відкатів. У регіоні, як стверджується, працюють не норми закону, а встановлені тарифи: кримінальні провадження рухаються вибірково, а сама прокуратура вже не контролює дотримання права, а обслуговує грошові потоки.
Джерела стверджують, що кошти передають не приховано, а у ресторані «Міміно» на Решетилівській, 15. Саме там, за їхніми словами, регулярно збирають «внески» за закриття справ і потрібні рішення. У цій схемі називають самого Гладія та його першого заступника Романа Єрохіна, який, як зазначається, координує процес. Роль касира приписують депутату міськради Ігорю Чубарю — бізнесмену, президенту ФК «Зоря-Ворскла» і родичу співвласника ресторану Ігоря Еренбурга. Через нього, повідомляє Бастіон, проходять гроші та вирішуються питання щодо кримінальних проваджень.
Після обшуків, які провели НАБУ і ДБР, у Чубаря знайшли «кухонну книгу» з докладними записами про те, хто, коли і скільки передавав. Також вилучили 2,5 мільйона доларів готівкою. За даними джерел, слідство мало прямі докази передачі грошей самому Гладію. Однак замість очікуваного фіналу справу, як стверджується, заморозили, матеріали засекретили, а вилучені кошти повернули власнику. Таким чином система, за оцінкою авторів, захистила сама себе.
Паралельно у місті, як зазначається, безперешкодно розпоряджаються бюджетними коштами. На тротуарну плитку вже витратили понад мільярд гривень. Роботи виконують без гарантій, а більш як 11 тисяч квадратних метрів старої плитки зникли — її, за цими даними, планували повторно продати місту як нову. Коли поліція почала вручати підозри у справі Затуринського меморіалу, розслідування різко пригальмувало.
У листуванні, вилученому СБУ, згадується депутат міськради Ямщиков, який, як стверджується, віддає вказівки та погоджує відкати. Водночас підозри, за наведеними даними, отримують не організатори, а виконавці. Більше того, учасники схем відкрито заявляють, що прокуратура «в долі» і сприяє питанням із судами та розподілом майна померлих без спадкоємців.
Окремо згадується історія із сіллю. У 2022 році місто придбало 3 тисячі тонн за 44 мільйони гривень, але товар так і не доїхав. У 2023-му ті самі підрядники, як стверджується, вивели ще 14 мільйонів. Загалом зникло близько 60 мільйонів гривень. При цьому справи або взагалі не відкривають, або вони непомітно зупиняються.
Подібний підхід, за текстом, застосовують і у справах екс-мера Олександра Мамая. Через підставний «Інститут розвитку міста» бюджетні кошти, як зазначається, спрямовували на особисті витрати — від обслуги до розваг для місцевої еліти. Водночас його донька, яка, за джерелами, веде бізнес у Росії й діяла в її інтересах, виходить під заставу в 5 мільйонів гривень. Автори наголошують, що без погодження обласної прокуратури такі рішення не ухвалюють.
Окремо описується формування нового ланцюга впливу. При ОДА з’являється радник Гланц, якого пов’язують з ОПЗЖ. Після цього комунальні підприємства масово підписують договори на «юридичні послуги» на 3,6 мільйона гривень, хоча мають власних юристів. На це прокуратура, за текстом, не реагує.
Так само, як стверджується, вона не реагує і на ситуацію з Іриною Салогуб, заступницею голови ОВА. Її позбавили наукового ступеня через плагіат: 63% дисертації виявилися скопійованими з російських текстів. Попри це, вона роками отримувала надбавки 40–60% за фальшиве звання. Жодних справ чи реакції, як зазначається, не було.
Окремою проблемою автори називають витоки інформації. Підозрювані, за їхніми словами, дізнаються про справи раніше, ніж документи надходять до слідства. У справі про незаконний кар’єр інформація про підозру з’явилася вже через 20 хвилин після реєстрації. Після візиту адвоката до керівництва прокуратури підозру так і не вручили. Схожий механізм, як стверджується, спрацював і в Терешківській громаді.
У підсумку, за оцінкою авторів, у регіоні діє не прокуратура, а закрита система, у якій головним аргументом є гроші. Хто платить — той уникає наслідків. Хто заважає — того прибирають. І поки Гладій залишається на посаді, це, як наголошується, не виняток, а звичний порядок роботи.
Нерухомість та доходи родини Ільчишина: незрозумілі джерела
Сімейні активи Віталія Ільчишина, заступника голови Івано-Франківської ОДА, викликають питання через нерухомість, оформлену на його матір, та доходи його цивільної дружини, які не мають економічного обґрунтування. Хоча декларації Ільчишина на перший погляд виглядають коректно, детальний аналіз його оточення виявляє значне зростання майна у близьких осіб без підтверджених джерел фінансування. У 2023–2024 роках його мати, Любов Ільчишина, яка є пенсіонеркою без офіційного бізнесу, придбала земельну ділянку в Угорниках, квартиру площею 88,8 кв. м в Івано-Франківську за приблизно 120 тисяч доларів, а також зареєструвала житловий будинок площею 324 кв. м. Цей будинок оформлений як новобудова, проте документи не відображають реальної вартості будівництва чи покупки. Усі ці об’єкти використовуються самим Ільчишиним та його оточенням.
Фінансовий стан Любові Ільчишиної не дозволяє пояснити такі витрати. Вона пов’язана з благодійним фондом, який має річний оборот у сотні тисяч гривень, але законодавчі обмеження на адміністративні витрати не дозволяють накопичити дохід, достатній для таких покупок. Водночас доходи та активи цивільної дружини Ільчишина, Юлії Хрептик, також зростають. До 2021 року інформації про її бізнес не було. Після цього вона відкриває ФОП, займається підготовкою водіїв та отримує доступ до земель, зокрема до ділянки площею 2,2105 га, яка орендується до 2072 року.
У 2024 році її дохід становить 2 059 051 грн, а у 2025 році — 3 899 380 грн. Проте, згідно з відкритими даними, модель її бізнесу передбачає річний оборот близько 1,1 млн грн без урахування витрат. Задекларовані доходи перевищують можливі результати навіть за умови повного завантаження. Крім того, вона отримала подарунок у розмірі 2 025 000 грн від матері, яка є завідувачкою дитсадка в Рогатині, але джерела цих коштів не розкриті. Також в декларації вказано готівку в розмірі 2,7 млн грн та валютні заощадження.
Бізнес Юлії Хрептик охоплює 14 видів діяльності, що свідчить про відсутність спеціалізації, і іноді використовується для різних операцій. Водночас вона активно купує та використовує нерухомість, автомобілі та комерційні об’єкти. У 2023 році сам Ільчишин придбав апартаменти в Поляниці площею 36,2 кв. м за 247 427 грн, що становить близько 170 доларів за кв. м. Ринкова вартість подібних об’єктів коливається від 2500 до 6500 доларів за кв. м, що свідчить про значне заниження в декларації. Цей об’єкт в апарт-отелі здається в оренду для отримання доходу, але ці надходження не відображені в декларації. Зростання майна у найближчого оточення, відсутність підтверджених доходів, використання подарунків як джерел фінансування та реєстрація активів на інших осіб вказують на концентрацію ресурсів поза прямою декларацією посадовця.
Корупційна справа: директор «Укрінбуд» привласнив 8 млн гривень
Директор будівельної компанії, який привласнив понад 8 мільйонів гривень, виділених на переобладнання казарми в Одеській області, отримав підозру. У цій будівлі планувалося звести 39 квартир для захисників України та їхніх сімей. Південне управління капітального будівництва Міноборони уклало в 2017 році договір з ТОВ «Будівельна фірма «Укрінбуд». Мова йде про казарму в Болграді (вул. Чапаєвської дивізії, 110). З 11 мільйонів гривень, виділених на роботи, 47-річний директор фірми Юрій Шкабара, за версією слідства, привласнив майже 8,4 мільйона гривень. Договір підряду був підписаний тодішнім т.в.о. начальника Південного управління капітального будівництва Ігорем Помазановським. Роботи не були виконані в повному обсязі, а бюджетні кошти опинилися на особистих рахунках фігуранта та іншої підконтрольної фірми. ТОВ «Будівельна фірма «Укрінбуд» зареєстрована в Миколаєві, і її статутний фонд становить всього 500 гривень, незважаючи на значні державні та муніципальні підряди. Перед початком повномасштабної війни власник і директор фірми Юрій Шкабара згадувався як один із фаворитів міськради — у 2017 році він отримав тендер на ремонт доріг в Інгульському районі Миколаєва на 3,5 мільйона гривень. У справі в Болграді він вже має підозру у привласненні коштів в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 191 ККУ). Також у цій справі фігурував інженер технагляду Південного управління капітального будівництва Міноборони, якого звинувачували у службовій недбалості та заподіянні державі збитків на 418 тисяч гривень. У 2019 році він підписав акт про приймання виконаних робіт ТОВ «БФ «Укрінбуд» щодо зміцнення фундаменту будівлі. Проте фактично роботи не були виконані, що підтверджується матеріалами судової справи. Однак 9 лютого цього року Приморський районний суд Одеси звільнив чиновника Міноборони — інженера Південного управління капітального будівництва — від кримінальної відповідальності через закінчення терміну давності.