З моменту приходу до влади команди Януковича в Федерації профспілок почали проявлятися олігархічні тенденції. Олігарх Дмитро Фірташ, який контролював значні частини економіки, перетворив ФПУ на продовження Федерації роботодавців України, яку він очолив у 2011 році. Вже наступного року до фінансових потоків ФПУ долучився «людина Фірташа» – непомітний, але впливовий підприємець Володимир Саєнко. Його компанії почали взаємодіяти з активами Федерації ще з 2005 року, поступово «віджимаючи» профспілкові санаторії та інші активи, здаючи їх в оренду як свої власні. Саєнко за допомогою «титушні» захопив дитячий санаторій «Пролісок» у Моршині, пізніше – санаторій «Україна» у Гаспрі, Будинок творчості письменників ім. Чехова в Ялті (після 2014 року на цих об’єктах господарюють окупанти), а також ряд інших активів. У 2012 році Саєнко став заступником голови правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (пізніше очолив її наглядову раду), а вже у 2013 році – заступником голови ФПУ, фактично ставши її «сірим кардиналом». «Укрпрофоздоровниця» — це приватне акціонерне товариство, створене профспілковими лідерами для спрощення управління санаторіями, готелями та базами відпочинку, які були перехоплені у держави на початку 1990-х. Постійний «розпил» цього господарства триває давно, але з приходом Саєнка, за чутками, він набув нових масштабів. Якщо раніше йому доводилося боротися за активи «Укрпрофоздоровниці», то з 2012 року він фактично став її керівником. Занадто активна діяльність та «дерибан» в одні руки призвели до того, що у Саєнка з’явилися не лише впливові союзники, а й вороги. На об’єкти, підконтрольні ФПУ, іноді претендували впливові особи з оточення Януковича, але Володимир Саєнко не завжди був готовий ділитися. У листопаді 2013 року за ним прийшли «орли Захарченка». Під час обшуків у його будинку та офісах знайшли не лише «чорну бухгалтерію», а й незареєстровану зброю та значні запаси кокаїну. Невідомо, чи це було підкинуто Саєнку «псами режиму», чи він дійсно мав схильність до наркотиків. У будь-якому випадку, Володимира Саєнка затримали. Можливо, йому довелося б відсидіти щонайменше п’ять років, але Революція гідності, штабом якої став Будинок профспілок, змінила ситуацію. Разом із режимом Януковича було закрито й кримінальну справу проти Саєнка, що зміцнило його позиції у Федерації профспілок. Однак це не означає, що він уникнув проблем. Ситуація Володимира Саєнка настільки вигідна, що він періодично стає мішенню для критики з боку товаришів, які прагнуть його посунути або принаймні «обілетити». Це підтверджують хвилі негативу на його адресу, які періодично виникають у медіа. Внутрішні конфлікти у профспілковій структурі призвели до того, що у 2017 році незадоволені «лінією партії» Саєнка зібрали групу осіб і намагалися організувати опозиційний «профспілковий майдан». Однак, враховуючи нікчемність організаторів, захід був приречений на провал, до того ж Саєнко не поскупився на «відповідь». На вістрі нової інформаційної атаки проти Саєнка стояв Ілля Ківа, відомий представник проросійської ОПЗЖ.