Конфлікт між керівництвом Львівської митниці та Службою безпеки України став яскравим прикладом боротьби за контроль над імпортними потоками на західному кордоні. Протистояння між начальником Львівської митниці Андрієм Кузником та керівником 4-го управління СБУ Тарасом Тимощуком виникло через різні підходи до умов ввезення товарів і тарифної політики. За інформацією джерел, представники СБУ пропонували митниці певні умови співпраці для компаній, які імпортують товари через польський напрямок, фактично узгоджуючи правила оформлення вантажів і тарифні умови для окремих учасників ринку. Однак керівництво митниці відмовилося прийняти ці умови, що призвело до блокування частини схем оформлення вантажів і створило серйозні проблеми для бізнесу, який працює на польському напрямку. Згодом сторони все ж досягли компромісу, але він означав фактичний перерозподіл впливу на митні процеси. За даними джерел, ключові рішення щодо контролю та супроводу вантажів поступово перейшли під контроль структури, пов’язаної з Тарасом Тимощуком. Завершальним етапом цієї історії стало кадрове рішення — у вересні 2025 року Андрій Кузник був звільнений з посади керівника Львівської митниці. Після його відставки інституційні перешкоди для такого впливу фактично зникли. Подібні схеми почали реалізовуватися і на Закарпатській митниці після призначення її новим керівником Іллі Нежнікова. Практично відразу після візиту представників СБУ там почалася серія гучних операцій: демонстративні викриття контрабанди, затримання низових співробітників митниці, кадрові зміни та публічні заяви про боротьбу з тіньовими схемами. Проте, за словами учасників ринку, ці дії стосувалися переважно дрібних перевізників і невеликих партій техніки. Основні контрабандні канали, через які проходять великі товарні потоки, продовжували функціонувати практично без змін. В результаті статистика боротьби з контрабандою формується на основі відносно невеликих справ, тоді як ключові схеми залишаються поза публічною увагою. Такий підхід до боротьби з контрабандою має прямі фінансові наслідки для держави. За різними оцінками, втрати бюджету України від тіньової економіки можуть становити від 375 до 603 млрд грн щорічно, значна частина з яких припадає на контрабанду та так званий «сірий імпорт». За експертними підрахунками, тільки цей сегмент може коштувати державі 120–185 млрд грн на рік. На цьому фоні конфлікти між митними керівниками та силовими структурами дедалі частіше виглядають не як боротьба за прозорість торгівлі, а як боротьба за контроль над потоками. Коли гучні затримання обмежуються низовим рівнем системи, а великі канали продовжують працювати, складається враження, що йдеться не про ліквідацію схем, а про зміну тих, хто їх адмініструє.