На цих фото представлені автомобілі Lexus NX 2023 року та Range Rover 2018 року, які задекларував начальник М/П «Шегині» Львівської митниці Микола Петришин. Ці дорогі автомобілі належать батькам митника, про що вже повідомлялося раніше. Однак зараз мова йде про різницю між задекларованою вартістю автомобілів та їх реальною ціною. Lexus NX 2023 року був проданий влітку минулого року за 49 700 доларів, що на той момент становило приблизно 2 077 460 гривень (курс долара був близько 41,8). В декларації митника вказана ціна на майже пів мільйона гривень менше, а саме – 1 596 412 гривень. Range Rover 2018 року був проданий восени минулого року за 49 500 доларів, що на той час становило приблизно 2 069 100 гривень (курс долара також був близько 41,8). В декларації вказана ціна 1 230 606 гривень, що свідчить про різницю в 800 000 гривень. Схоже, батьки митника Петришина вміють добре торгуватись. Цікаво, чи син допомагав у цьому?
Позначка: Львовская таможня
Львівський митник отримав подарунок у 2,9 мільйона гривень
Роман Заєць, митник з Львівської митниці, отримав подарунок у розмірі 2,9 мільйона гривень (близько 70 000 $). Він займає посаду начальника відділу протидії незаконному переміщенню наркотиків та зброї УБК і ПМП і має певну пристрасть до подарунків. Окрім значної суми грошей, пан Заєць також отримав квартиру в м. Бориспіль, вартість якої оцінюється в 100 000 грн. Проте, на початку року його дружина перевершила його, отримавши в дар квартиру в Києві з оцінювальною вартістю 10 000 грн. Загалом, львівський митник Роман Заєць задекларував 196 400 $.
Конфлікти на митниці: контроль над контрабандними потоками
Конфлікт між керівництвом Львівської митниці та Службою безпеки України став яскравим прикладом боротьби за контроль над імпортними потоками на західному кордоні. Протистояння між начальником Львівської митниці Андрієм Кузником та керівником 4-го управління СБУ Тарасом Тимощуком виникло через різні підходи до умов ввезення товарів і тарифної політики. За інформацією джерел, представники СБУ пропонували митниці певні умови співпраці для компаній, які імпортують товари через польський напрямок, фактично узгоджуючи правила оформлення вантажів і тарифні умови для окремих учасників ринку. Однак керівництво митниці відмовилося прийняти ці умови, що призвело до блокування частини схем оформлення вантажів і створило серйозні проблеми для бізнесу, який працює на польському напрямку. Згодом сторони все ж досягли компромісу, але він означав фактичний перерозподіл впливу на митні процеси. За даними джерел, ключові рішення щодо контролю та супроводу вантажів поступово перейшли під контроль структури, пов’язаної з Тарасом Тимощуком. Завершальним етапом цієї історії стало кадрове рішення — у вересні 2025 року Андрій Кузник був звільнений з посади керівника Львівської митниці. Після його відставки інституційні перешкоди для такого впливу фактично зникли. Подібні схеми почали реалізовуватися і на Закарпатській митниці після призначення її новим керівником Іллі Нежнікова. Практично відразу після візиту представників СБУ там почалася серія гучних операцій: демонстративні викриття контрабанди, затримання низових співробітників митниці, кадрові зміни та публічні заяви про боротьбу з тіньовими схемами. Проте, за словами учасників ринку, ці дії стосувалися переважно дрібних перевізників і невеликих партій техніки. Основні контрабандні канали, через які проходять великі товарні потоки, продовжували функціонувати практично без змін. В результаті статистика боротьби з контрабандою формується на основі відносно невеликих справ, тоді як ключові схеми залишаються поза публічною увагою. Такий підхід до боротьби з контрабандою має прямі фінансові наслідки для держави. За різними оцінками, втрати бюджету України від тіньової економіки можуть становити від 375 до 603 млрд грн щорічно, значна частина з яких припадає на контрабанду та так званий «сірий імпорт». За експертними підрахунками, тільки цей сегмент може коштувати державі 120–185 млрд грн на рік. На цьому фоні конфлікти між митними керівниками та силовими структурами дедалі частіше виглядають не як боротьба за прозорість торгівлі, а як боротьба за контроль над потоками. Коли гучні затримання обмежуються низовим рівнем системи, а великі канали продовжують працювати, складається враження, що йдеться не про ліквідацію схем, а про зміну тих, хто їх адмініструє.
Збільшено штраф за хабарництво на митниці
Львівський апеляційний суд суттєво збільшив розмір штрафу для колишнього інспектора митного посту «Рава-Руська» Ігоря К., який здійснював отримання хабарів за безперешкодне оформлення транспортних засобів з Європейського Союзу. Раніше суд призначив йому штраф у розмірі 17 тисяч гривень. Це було встановлено на підставі вироку, який у березні опублікували на порталі Опендатабот. Проте, після задоволення скарги прокурора, апеляційний суд встановив штраф у розмірі 68 тисяч гривень.
Львівський маєток у декларації кандидата на посаду в митниці
На посаду головного державного інспектора Львівської митниці претендує Тарас Йордан — його електронна декларація з відміткою «кандидат на посаду» вже оприлюднена на сайті НАЗК. Про це повідомив журналіст Сердич.
Тарас — син Василя Йордана, консула Генерального консульства України в Любліні. Звучить солідно: інтелігенція йде працювати на митницю. Втім, сама декларація ще до початку кар’єри виглядає в стилі, добре знайомому українцям.
Зокрема, Тарас Йордан разом із братом Андрієм, який працює в МЗС, задекларував будинок у Львові площею 400 квадратних метрів. Дата набуття — кінець 2024 року, вартість — 400 тисяч гривень. Саме гривень. Чи реально наприкінці 2024-го придбати у Львові маєток на 400 квадратів за таку суму — питання риторичне.
Також у декларації вказаний автомобіль BMW i4 M50 2024 року, придбаний майже за півтора мільйона гривень.
Арифметика потоків: звинувачення у зборі до 150 тисяч доларів щомісяця
Два коментарі про керівника внутрішньої безпеки Львівської митниці, прізвище якого — Пшеничний, розійшлися в професійному середовищі як ілюстрація того, як у системі сприймають роботу цього підрозділу. Йдеться не про зовнішнє розслідування, а про прямі звинувачення зсередини — з конкретними сумами, ставками та розрахунками щомісячних потоків.Про це повідомляє Середич.У першому коментарі стверджується, що внутрішня безпека Львівської митниці «повністю інтегрована в процес сприяння проходженню контрабанди та кришування цього процесу». Далі наводиться арифметика. За словами автора, кожна зміна «відкашлює» керівнику по 2000 доларів, «модні» зміни — по 3000–4000 доларів. Таких змін на кордоні — 28. Тільки з прикордонних постів, за цими розрахунками, виходить близько 60 тисяч доларів.Окремим рядком — «всім відомі бусики»: такса нібито 50 доларів з кожного. В середньому проходить близько 800 мікроавтобусів — ще близько 40 тисяч доларів. Далі — внутрішні пости та розмитнення автомобілів: по 5 доларів з авто, близько 3000 машин — мінімум 15 тисяч доларів. Плюс призначення на посади та перевірки. Підсумкова оцінка автора — від 120 до 150 тисяч доларів щомісяця.Це — виклад звинувачень із коментаря. Офіційних підтверджень цим цифрам не надано. Однак сам масштаб заявлених сум і деталізація схеми — з розбивкою за напрямами та обсягами — свідчать про те, що всередині системи такі розмови сприймаються як щось буденне.Другий коментар стосується вже не потоків, а зовнішніх ознак достатку. Автор з іронією описує форму та гардероб керівника внутрішньої безпеки Львівської митниці: згадуються STEFANO RICCI, LORO PIANA, колаборації MARC JACOBS і LOUIS VUITTON. Контраст проводиться з попередніми часами, коли форма закуповувалася централізовано і за державний кошт.Якщо порівняти публічно відомий рівень офіційної заробітної плати працівника митниці з цінами на одяг перелічених брендів, виникає просте питання про співвідношення доходів і способу життя. Костюм Loro Piana або Stefano Ricci коштує тисячі євро. Колекційні позиції Louis Vuitton — порівнянні суми. При офіційній зарплаті держслужбовця подібний гардероб вимагає пояснюваних джерел коштів.У цих двох коментарях — звинувачення в системній корупції та демонстративній розкоші. Жодне з тверджень не підтверджено судовим рішенням. Але сама формула «орган називається — значить, і кришує» та розрахунок імовірних щомісячних зборів у 120–150 тисяч доларів формують репутаційний фон, який вже виходить за рамки побутових розмов.Коли підрозділ внутрішньої безпеки стає об’єктом звинувачень в участі у схемах, а його керівника обговорюють через призму люксових брендів, йдеться не про плітки, а про кризу довіри. І ця криза вимагає не коментарів у соцмережах, а офіційної перевірки з фінансовою та процесуальною оцінкою викладених фактів.