Фінансовий стан Ігоря Панченка: від нерухомості до криптовалюти

Ігор Панченко, заступник голови ДПС, відповідальний за цифровий розвиток, прибув до Києва з Полтави, де раніше обіймав посаду заступника голови військової адміністрації. Панченко народився 1 липня 1992 року в Кременчуці. У 2017 році він закінчив Інститут управління і права Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, отримавши спеціальність правознавство.

Власну нерухомість Панченко придбав лише в Харкові: у 2021 році він купив квартиру площею 68 кв. м за 600 тис. гривень, а у 2022 році — смартквартиру на 18 кв. м за 191 тис. гривень. Щодо цифрової валюти, Панченко володіє криптовалютою Cardano (ADA) на суму 417 тис. гривень.

У його родині є три автомобілі, останнім з яких став BMW X3 2022 року випуску, придбаний у червні 2023 року за 777 тис. гривень. Крім того, родина володіє Volkswagen Tiguan (2012) та Nissan X-Trail (2011).

У 2023 році зарплата Панченка в «Дія» склала 675 тис. гривень, а від ФОП він заробив 1,3 млн гривень. Дружина також працює як ФОП, заробивши 481 тис. гривень, а ще 393 тис. гривень отримала від НУ юридичного університету ім. Я. Мудрого. В готівці родина зберігає 27 тис. доларів та 200 тис. гривень у банках.

Фінансові успіхи прокурора Лендєла та його дружини

Іван Лендєл, заступник керівника Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області, задекларував дохід своєї дружини, Галини Лендєл, у розмірі майже 4,5 мільйона гривень від підприємницької діяльності, а також преміум-автомобіль BMW X4 M вартістю понад мільйон гривень. Як прокурор, Лендєл отримав 1,5 мільйона гривень заробітної плати. Дохід його дружини є одним з найвищих серед родин прокурорів Закарпаття, а раніше, згідно з попередніми деклараціями, її бізнес приносив понад 3,8 мільйона гривень. Окрім цього, Галина отримала 5,25 мільйона гривень у вигляді страхових виплат.

Сім’я володіє кількома об’єктами нерухомості. Іван Лендєл має ділянку площею 967 кв. м у Виноградові, придбану у 2012 році, та ще одну ділянку площею 800 кв. м у Мукачеві з правом користування. У 2024 році він також придбав велику земельну ділянку площею 10,8 тисячі кв. м у селі Чорний Потік на Іршавщині. Галина є власницею нежитлового приміщення комерційного призначення площею 71,2 кв. м у Мукачеві, яке вона отримала в оренду у 2019 році, але з правом власності через іншу особу — Олександра Грицюка. Сім’я також користується житловим будинком площею 232,3 кв. м у Мукачеві, де проживають спільно, частина якого є власністю матері дружини.

У розділі цінного рухомого майна задекларована ультразвукова система Philips ClearVue 550 вартістю 457 тисяч гривень, що належить дружині (придбана у 2019 році). Щодо транспортних засобів, у власності дружини є BMW X4 M (2015) вартістю 1 мільйон гривень, а Іван Лендєл користується Volkswagen Passat (2020), власником якого є Світлана Горицька.

Грошові активи в сім’ї скромніші: Іван Лендєл має 10 тисяч євро та 30 тисяч доларів готівкою, тоді як його дружина володіє 30 тисячами євро та 45 тисячами доларів готівкою. На банківських рахунках у ПриватБанку та інших установах зберігаються невеликі суми в гривнях (від кількох гривень до 15 тисяч).

Придбання BMW X4 M та ультразвукового апарату викликає питання щодо джерел фінансування, особливо враховуючи, що офіційні доходи сім’ї до 2025 року не завжди виглядали достатніми для таких витрат без додаткових пояснень. Також, велика земельна ділянка, придбана у 2024 році, з’явилася в декларації без вказівки вартості набуття чи джерела фінансування.

Окрему увагу НАЗК слід звернути на те, чому Галина Лендєл вказує на наявність медичного центру. Вона зареєстрована як ФОП у Мукачеві, основний вид діяльності — загальна медична практика (КВЕД 86.21), а також пов’язані медичні послуги (УЗД, консультації спеціалістів). Проте її центр надає послуги ультразвукової діагностики, консультації гастроентеролога, невропатолога, терапевта та інші, що може свідчити про можливу схему ухилення від сплати податків.

Андрій Вадатурський: за лаштунками агроімперії «Нібулон»

Прізвище Вадатурських та їхня компанія «Нібулон» вже давно стали відомими в Україні. Засноване покійним Олексієм Опанасовичем Вадатурським на Миколаївщині, це агропідприємство згодом перейшло під управління його сина Андрія. У нашому матеріалі ми розглянемо саме його. Як повідомляє «Стопкор», незважаючи на відомі факти та досягнення, завжди залишаються невідомі аспекти, такі як податкові схеми сімейного бізнесу, рейси до Білорусі перед початком повномасштабного вторгнення, часті поїздки за кордон після 24 лютого 2022 року та земельні активи, розташовані в різних областях України. У цій аналітиці ми поділимося маловідомими фактами, які, ймовірно, були ретельно приховані.

Що відомо про Андрія Вадатурського? Андрій Олексійович Вадатурський — син аграрного магната та колишнього народного депутата Олексія Опанасовича Вадатурського. У свої 53 роки він досяг успіху в управлінні компанією «Нібулон» і також обіймав посаду народного депутата України восьмого скликання, представляючи партію «Блок Петра Порошенка». У 2016 році він вийшов з БПП, пояснивши це тим, що його більше цікавлять проблеми рідної Миколаївщини, ніж партійна політика.

Під час його перебування в парламенті медіа, зокрема Politeka, зазначали можливе лобіювання інтересів сімейної агрокомпанії «Нібулон», зокрема через спроби реформувати систему річкових перевезень за рахунок коштів дорожнього фонду та критику ініціатив, які могли б обтяжити компанію фінансово. Одним із доказів лобіювання є кримінальна справа №757/42536/**-* в Печерському суді Києва, де розглядалася відповідальність депутата за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП через конфлікт інтересів. Проте суд закрив справу через відсутність складу правопорушення, вказавши, що звернення було в межах депутатських повноважень.

У 2017 році Генеральна прокуратура, за даними Politeka, нібито планувала вручити йому підозру у створенні корупційних схем через судовий позов «Нібулона» до «Укрзалізниці». Тоді агрокомпанія виграла у перевізника понад 120 мільйонів гривень через суперечку щодо експортних тарифів. Однак інформація про підозру так і не була офіційно підтверджена, оскільки Офіс генпрокурора не повідомляв про жодні підозри щодо Вадатурського.

Видання Znaj зазначає, що публічно бізнесмен та колишній політик позиціонує себе як «не олігарх». Згідно з відкритими реєстрами, Андрій Вадатурський є засновником і кінцевим бенефіціаром восьми компаній з багатомільйонними прибутками. Для розуміння масштабів агроімперії варто зазначити, що компанія має розгалужену інфраструктуру: 23 елеваторні комплекси, власні автотранспортні та залізничні потужності, а також флот, побудований на власній суднобудівній верфі. Навіть під час війни флот продовжує здійснювати річкові перевезення по Дніпру, Дунаю та Південному Бугу, забезпечуючи агровиробникам надійні логістичні рішення.

Компанія працює вже 34 роки та понад 20 років є лідером в Україні за експортом зерна, яке постачається в 76 країн світу. На сьогодні «Нібулон» обробляє понад 73 тисячі гектарів сільгоспземель, з яких 22,9 тисячі гектарів тимчасово окуповані або заміновані через війну. П’ять років перед 24 лютого 2022 року стали найуспішнішими в історії компанії. У 2021 році компанія експортувала 5,6 мільйона тонн сільськогосподарської продукції до 34 країн, отримавши рекордні прибутки та зменшивши заборгованість. У 2024 році експорт склав 3,12 мільйона тонн, а в 2024/25 маркетинговому році компанія відвантажила 2,4 мільйона тонн зерна, забезпечивши 5,1% українського ринку та залишившись серед п’яти найбільших експортерів.

Згідно з аналітичним матеріалом KSE, ТОВ СП «Нібулон» у 2019–2020 роках було шостим найбільшим отримувачем бюджетного відшкодування ПДВ в Україні, отримавши 8,8 мільярда гривень. Офіційний звіт ДКСУ за 2021 рік також підтверджує, що компанія залишалася серед найбільших отримувачів відшкодування ПДВ, отримавши 5,3 мільярда гривень, або 3,3% загальної суми по країні.

Андрій Вадатурський, за інформацією редакції «СтопКору», наразі перебуває в Україні, але під час повномасштабного вторгнення перетинав кордон 35 разів. Він має на це законне право, оскільки є батьком трьох неповнолітніх дітей. Його маршрути в основному ведуть до європейських країн, переважно через молдовську ділянку кордону, а деякі виїзди — через польську та угорську. Можливо, ці поїздки пов’язані з активною експортною діяльністю компанії. Найцікавішим є його авіапереліт наприкінці 2021 року до Білорусі, що стався незадовго до початку повномасштабного вторгнення.

Андрія Вадатурського неодноразово намагалися притягнути до відповідальності за порушення податкового обліку та несвоєчасну сплату податку на нерухомість, але суди закривали ці справи через відсутність складу правопорушення. Наприклад, Центральний районний суд Миколаєва розглядав справу No 490/8651/**, що стосувалася притягнення генерального директора ТОВ СП «Нібулон» до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП через нібито порушення порядку ведення податкового обліку. Суд закрив провадження через відсутність складу правопорушення, оскільки податкові повідомлення на момент розгляду перебували в стані оскарження.

У Заводському районному суді Миколаєва розглядалася справа No 487/2441/**, що стосувалася обвинувачення генерального директора ТОВ СП «Нібулон» у несвоєчасному поданні платіжного доручення на сплату податку на нерухоме майно. Суд закрив справу за відсутністю складу злочину, оскільки на момент виникнення обов’язку зі сплати податку особа ще не обіймала посаду керівника підприємства.

Щодо компанії «Нібулон», яка працює понад тридцять років, у реєстрах значно більше справ. Частина з них стосується окремих працівників філій компанії, які, потрапивши під російську окупацію, перейшли на бік ворога, використовуючи матеріально-технічну базу «Нібулона». Звинувачувати в цьому Андрія Вадатурського було б несправедливо.

Яскравим прикладом є справа про зловживання податківців при відшкодуванні ПДВ для «Нібулона», яку розслідувало ДБР. Слідство встановило факти підтвердження сум бюджетного відшкодування ПДВ платникам податків, які формували кредит через «ризикових» контрагентів у період 2019-2020 років. Компанія була включена до списку 248 платників податків, матеріали перевірок яких стали предметом вивчення ДБР.

Редакція звернулася до компанії для отримання підтвердження або спростування цієї інформації. Справи, пов’язані з «Нібулоном», також стосуються незаконних ліцензій на пальне. Суд задовольнив клопотання про продовження строків досудового розслідування у справі про зловживання владою з боку посадовців податкової служби Хмельницької області. У списку підприємств, які, ймовірно, отримали ліцензії з порушеннями, є і ТОВ СП «Нібулон». У реєстрах згадуються схеми розтрати зерна, зокрема справа No 709/2580/**, де розслідується факт шахрайства, пов’язаного з зерном кукурудзи, яке було вивантажене на елеваторі філії ТОВ СП «Нібулон» за підробленими накладними.

ТОВ СП «Нібулон» також фігурує у справі про ухилення від сплати податків, що розслідується в рамках справи No 757/39474/**-*. У цій справі йдеться про групу осіб, яка ухилялася від сплати податків та легалізувала доходи. Суд надав дозвіл на проведення обшуку на терміналі, орендованому ТОВ «Нібулон», для виявлення первинних бухгалтерських документів.

У медіапросторі неодноразово згадувалося, що, незважаючи на статус сина одного з найбагатших людей України, Андрій Вадатурський намагається публічно демонструвати свою «неолігархічність». Під час депутатства поширювалися чутки про те, що він живе в готельному номері та готує їжу в мультиварці, хоча це коштувало державному бюджету сотні тисяч гривень. Сумнівним є й те, що в його декларації з транспортних засобів було вказано лише стару вантажівку ГАЗ-66, а інформація про банківські рахунки та готівку взагалі відсутня, незважаючи на те, що компанії, де він є бенефіціаром, отримують десятки мільйонів гривень на тендерах.

Станом на 2026 рік прогнозований дохід ТОВ СП «Нібулон» становитиме 17 124 181 306 гривень. У декларації спадкоємця агроімперії зазначено автомобіль MITSUBISHI PAJERO SPORT 2004 року, придбаний у 2023 році, вартість якого може становити п’ять-сім тисяч доларів. Він також має у власності зелений вантажний бортовий ГАЗ 66 1978 року випуску. Щодо нерухомості, Андрій Вадатурський володіє будинком у Миколаєві, а також має будинок в селі Бендзари Одеської області та кілька земельних ділянок у різних областях. Разом із дружиною Світланою Дьяченко вони мають понад 15 гектарів землі в Миколаївській, Житомирській, Одеській та Хмельницькій областях. Родина володіє будинками в Миколаєві, Одеській області та нерухомістю в селі Покровське.

У підсумку, картина виглядає досить показово: компанія, яка роками є одним з найбільших отримувачів бюджетного відшкодування ПДВ, одночасно фігурує у низці проваджень, пов’язаних із податковими схемами, ризиковими контрагентами та сумнівними операціями. Формально більшість справ закриті або перебувають на стадії розслідування, але фактично існує занадто багато збігів, щоб говорити про просту випадковість.

Декларація Костянтина Бондарєва: доходи та активи

Костянтин Бондарєв, народний депутат від ВО «Батьківщина», який є підозрюваним у справі НАБУ щодо організації незаконного перетворення знайомих на водіїв для переправлення через кордон, оприлюднив свою декларацію про доходи за 2025 рік. Як повідомляє Zaxid.net, посилаючись на Рух «Чесно», у декларації Бондарєв зазначив, що отримав 691 тисячу гривень зарплати у Верховній Раді. Додатково він отримав понад 2,5 мільйона гривень роялті від фармацевтичної компанії «Сента Фарм» та 44 тисячі гривень у вигляді страхових виплат. На його банківських рахунках знаходиться близько 206 тисяч гривень та 214 євро. У готівці він має 30 тисяч доларів і 140 тисяч євро. У декларації також з’явився орендований автомобіль Lexus LX 500D 2022 року. У грудні 2025 року дружина депутата, підприємець Тетяна Шейніч, стала власницею будинку та земельної ділянки у Франції, однак площа та вартість цих активів у декларації не вказані. Сім’я Бондарєва продовжує володіти конюшнею. Активісти зазначають, що раніше депутат декларував десять коней (з яких чотири були його особистими), а тепер їх залишилося шість, усі належать дружині. Також Бондарєв раніше вказував у декларації 5 мільйонів гривень, які він вніс як частину застави (загалом 33 мільйони гривень) за народну депутатку та голову партії «Батьківщина» Юлію Тимошенко. У лютому Печерський районний суд Києва обрав Костянтину Бондарєву запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання. За інформацією слідчих, у період з 2022 по 2023 роки він надсилав до Держприкордонслужби запити з проханням пропустити за кордон 23 військовозобов’язаних осіб під виглядом водіїв для його супроводу. Частина з них виїжджала за межі України і поверталася без нардепа, а троє так і не повернулися.

Зарплата та нерухомість: таємниці заступника ДБР Ростислава Пекаря

Журналісти виявили заступника керівника Державного бюро розслідувань, про якого раніше не було жодної публічної інформації. Ім’я Ростислава Пекаря не згадується на офіційному сайті ДБР, у реєстрі декларацій або в звітах Бюро. Це стало відомо завдяки розслідуванню Bihus.Info. Журналісти дослідили біографію цього “таємного” посадовця і виявили дорогий нерухомість на родину, бізнес дружини, що зростав разом з кар’єрою чоловіка, та можливі причини його “секретності”. За даними Bihus.Info, Ростислав Пекар став заступником директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова у 2025 році. Хоча призначення на таку посаду передбачає відкритий конкурс, інформації про його проведення немає. Більше того, немає згадок про Пекаря як заступника – ні в деклараціях, ні на сайті, ні в звітах Бюро, а також у Google. Ростислав Пекар отримує зарплату понад 3 мільйони гривень на рік та користується новим службовим Toyota Prado вартістю приблизно 60 тисяч доларів. До приходу Пекаря в ДБР у 2021 році, він служив 20 років у податковій міліції. За чотири роки в Бюро він, за даними Bihus.Info, з посади оперативного працівника піднявся до заступника директора. Журналістів насторожило не лише його швидке кар’єрне зростання, а й покращення майнового стану та бізнесу його родини, які відбувалися паралельно з його кар’єрою. Дохід компанії дружини Пекаря, Анни, почав стрімко зростати після того, як вона з’явилася в декларації посадовця у 2017 році, коли Пекар обіймав посаду начальника оперативного управління податкової інспекції Києва. Через кілька років після переходу Пекаря до ДБР, його дружина запустила виробництво власної лінійки доглядової косметики, а у 2024 році зареєструвала компанію в Польщі. З початком успіху в бізнесі, Анна Пекар почала активно інвестувати в нерухомість. У 2017 році вона придбала квартиру в елітному ЖК “А52” у центрі столиці та земельну ділянку під Києвом. Наступного року вона інвестувала в столичний офіс на 160 квадратів, а у 2019 році стала власницею будинку в дорогому котеджному містечку “Золоче”. Загалом, за кілька років спільного життя з Пекарем, вона інвестувала щонайменше 300 тисяч доларів. Не лише дружина Пекаря має дорогоцінну нерухомість; його батько та теща також зробили значні покупки. У 2017 році Нар’ян Пекар, батько ДБРівця, купив комерційне приміщення в Харкові за приблизно 180 тисяч доларів. Теща Пекаря у 2020 році стала власницею ста квадратів комерційної нерухомості в елітному столичному ЖК “Einstein Concept House” за приблизно 5 мільйонів гривень. Журналісти не змогли знайти пояснення походження коштів на ці дорогі покупки родини Пекаря. Сам Пекар відмовився коментувати джерела походження грошей на зазначену нерухомість. Окрім збігів між кар’єрним зростанням Пекаря, дорогими покупками нерухомості його родини та бізнесом дружини, журналісти виявили ще кілька обставин, які можуть пояснити, чому діяльність Пекаря в ДБР залишається такою “таємною”. За інформацією джерел Bihus.Info, після приходу Пекаря в ДБР до Бюро зайшов постачальник, який почав укладати з органом “таємні” договори на приблизно 50 мільйонів гривень. Відомо, що ця компанія спеціалізується на кібербезпеці. Також встановлено, що її директор, як і сам Пекар, раніше служив у податковій міліції. У відповіді на запит журналістів, Пекар зазначив, що не підтримує жодних позаслужбових чи дружніх стосунків із директором цієї компанії, і що його службові обов’язки не включають участь у процедурах закупівель.

Аномалії в електронному декларуванні: бездомність чиновників

В українській системі електронного декларування зафіксовано тривожну аномалію: кількість посадовців, які офіційно не мають жодного місця проживання, зросла до 64 тисяч осіб. Незважаючи на законодавчі вимоги вказувати не лише право власності, а й будь-який тип користування, судді, депутати та правоохоронці роками залишають розділ “Нерухомість” порожнім. Журналістське розслідування NGL.media виявило абсурдні випадки, зокрема суддів із зарплатою 100 тисяч гривень, які “ночують десь”, та депутатів, що купують домашні кінотеатри вартістю понад 300 тисяч, не маючи квартири для їх установки. Журналістка Марія Горбань аналізує, як “старі звички” та виправдання про “незнання законодавства” стали зручними для приховування реального майнового стану. НАЗК не в змозі перевірити понад 600 тисяч щорічних звітів, обираючи для аналізу лише 1200 найбільш ризикових, що дозволяє тисячам держслужбовців виводити свій побут із поля зору громадськості. Це історія про те, як декларація з інструменту прозорості перетворюється на фікцію, де статки вимірюються золотими годинниками, а дах над головою залишається “невидимим” для закону. Колишній голова одного з полтавських судів Анатолій Потетій сумно констатує, що не має нерухомого майна. Його декларація виглядає майже порожньою: старий автомобіль, ще один орендований – і жодного житла. В Україні десятки тисяч держслужбовців, як Потетій, не декларують жодного типу користування житлом. За даними NGL.media, майже 46 тисяч українських держслужбовців “декларують бездомність” протягом останніх двох років, а за минулий рік – понад 64 тисячі. Такі декларації не відображають реальний майновий стан посадовців, що порушує суть публічного декларування. Щороку держслужбовці повинні заповнювати декларацію на сайті НАЗК, яка складається з 16 розділів, включаючи інформацію про нерухомість. Декларанти зобов’язані вказувати всю нерухомість, яка пов’язана з ними: будинки, квартири, земельні ділянки, гаражі, паркомісця. Сергій Миткалик, голова громадської організації “Антикорупційний штаб”, пояснює, що декларанти не можуть залишати розділ “Об’єкти нерухомості” порожнім. Суддя Солом’янського суду Оксана Криворот, яка не декларує жодної нерухомості з 2017 року, стверджує, що не має жодного житла, хоча її родичі володіють нерухомістю в селі Хотів. Вона запевняє, що живе у будинку покійної матері або ночує у подруги. NGL.media виявило ще принаймні сімох суддів без житла. Суддя Індустріального суду Харкова Діана Паляничко, яка працює в Харкові, також не декларує житло, пояснюючи, що орендує квартиру, але вважає, що потрібно вказувати лише власність. Денис Любченко, депутат Київської міськради, у своїй декларації вказав значні заощадження та розкішні покупки, але не має жодного житла. Серед 46 тисяч держслужбовців, які не декларують нерухомість, найбільше представників місцевої влади та комунальних підприємств. НАЗК звертає увагу на декларантів, які не вказують нерухомість, але не може перевірити всі декларації. За недостовірне декларування передбачена відповідальність, але НАЗК не проводить перевірок для згаданих у публікації держслужбовців.

Фінансові таємниці родини головного санлікаря Франківщини

Головний державний санітарний лікар Івано-Франківської області Руслан Савчук у своїй декларації зазначає старий автомобіль та близько мільйона доходу. Однак, якщо звернути увагу на його родину — дружину та дітей — картина змінюється: понад 2,6 млн грн доходу на рік, бізнес з державними контрактами на приблизно 5,3 млн грн, будинок площею майже 250 м², земельні ділянки, Tesla 2023 року, а також випадок з ремонтом, де після скасування тендеру на 2,95 млн грн уклали договір за 3,56 млн грн без конкуренції. Мільйонні доходи та родинний бізнес у сфері дезінфекції створюють очевидні корупційні ризики. Команда СтопКору також детально проаналізувала спосіб життя та діяльність посадовця. Історія Руслана Савчука, генерального директора Державної установи “Івано-Франківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України”, не про гучні затримання чи кримінальні справи, а про систему, що має легальний вигляд, але працює занадто злагоджено, щоб бути випадковою. Такі випадки не викликають миттєвого резонансу, але формують реальну архітектуру місцевої бюрократії — тиху, стабільну і майже невидиму. На папері Руслан Савчук виглядає майже зразковим: у 2025 році він отримує близько 928 843 грн зарплати, понад 80 тис. грн пенсії та інші дрібні виплати, загалом трохи більше 1 млн грн на рік. Його майно складається зі старого ГАЗ-69 1967 року та човна. Але реальна фінансова картина починається з іншого прізвища — Лілія Савчук. Саме на дружину оформлено ключові активи родини: житловий будинок у Підпечерах площею 249,9 м², щонайменше шість земельних ділянок загальною площею понад 5400 м², готівка у 18 000 доларів, а також Tesla Model 3 2023 року, придбана у 2024 році за 778 тис. грн. У 2025 році ТОВ “Профілактична дезінфекція, дезінсекція, дератизація” приносить їй 1 775 687 грн доходу, ще 845 115 грн вона отримує як ФОП і 122 543 грн як зарплату в Івано-Франківському національному медичному університеті. Отже, ключовим джерелом є бізнес та інші доходи, які разом формують понад 2,6 млн грн. Окрему увагу привертає син посадовця Арсен Савчук, який у 2025 році став засновником благодійного фонду “Код М”. Весь фейсбук Арсена наповнений подяками від військових його фонду. Фонд також подарував пригнаний з Німеччини Форд Транзит Івано-Франківському обласному центру контролю та профілактики хвороб, керівником якого є батько Руслан Савчук. Це викликає питання про можливий конфлікт інтересів. У відкритих даних також є деталі, які викликають запитання. Арсен фігурує під показовими тегами в сервісі GetContact, що може свідчити про наявність у нього транспортних засобів, але в деклараціях Руслана Савчука інформації про автомобілі сина немає. Донька Ілона Савчук з 2024 року працює лікарем-офтальмологом на комунальному підприємстві. У 2023 році вона отримала виплати, пов’язані з відрядженням, профінансованим грантовими коштами університету. Ілона також володіє нерухомістю, зокрема земельною ділянкою поруч із котеджним містечком Ozon Village та квартирою в Івано-Франківську. Проте головне — це джерело коштів, за які накопичуються активи. Компанія Лілії Савчук отримує близько 5,3 млн грн державних контрактів, значна частина яких укладається без аукціону. Державна установа, яку очолює Руслан Савчук, також опинилася в центрі історії з закупівлею ремонтних робіт. У вересні 2024 року установа оголосила відкриті торги на ремонт покрівлі, але участь взяв лише один учасник, який запропонував виконати роботи за 2,95 млн грн. Наступного дня тендер скасували, а в грудні 2024 року роботи замовили без аукціону, уклавши договір за 3,56 млн грн. Протокол скасування торгів підписала начальник відділу правового забезпечення Савчук Віта Ігорівна, член родини чи просто однофамілець — невідомо. Виникають запитання: чому тендер скасували після визначення переможця? Чому обрали пряму закупівлю без конкуренції? Чому вартість робіт зросла? Попри формально скромні доходи Руслана Савчука, значні активи та фінансові ресурси зосереджені в його родині. Бізнес дружини отримує державні контракти, а в установі під його керівництвом відбуваються закупівлі з ознаками відсутності конкуренції, що ставить під сумнів прозорість використання бюджетних коштів.

Сергій Ковбасюк: новий дипломат з мільйонними доходами

Сергій Ковбасюк, колишній помічник екснардепа Михайла Гаврилюка, отримав призначення на посаду провідного спеціаліста посольства України в Республіці Кіпр, де відповідає за фінансові питання. Він повідомив, що не продовжує виконувати обов’язки на попередній посаді в Україні, ймовірно, через переведення до закордонної дипломатичної установи наприкінці 2025 року. Наразі Ковбасюк займає посаду провідного спеціаліста з фінансових питань. У його сім’ї є дружина Юлія Павлівна Ковбасюк та донька Анна.

Сергій Ковбасюк задекларував наявність автомобіля Volkswagen Passat (2015 року), який він придбав у 2020 році за ймовірно символічну вартість 5 тис. грн. Загальний задекларований дохід Ковбасюка перевищує 1,8 млн грн. У декларації не вказано грошових активів, таких як готівка чи значні кошти на рахунках. Також відсутні фінансові зобов’язання, витрати на великі угоди та робота за сумісництвом. Доходи дружини в декларації не зазначені. Декларація виглядає досить скромною для дипломата, чий основний дохід у 2025 році походить з підприємницької діяльності (ФОП). Раніше Ковбасюк працював у Апараті Верховної Ради на посаді головного консультанта у кадровому управлінні.

Приховані статки мера Івано-Франківська: родинні зв’язки та маєтки

Аналітики дослідили майновий стан мера Івано-Франківська Руслана Марцінківа та виявили, що офіційно він володіє лише квартирою і автомобілем, тоді як значна частина нерухомості записана на його родичів, зокрема тещу. В українському політикумі існує традиція — все найкраще віддавати тещі. Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків, ймовірно, вирішив дотриматися цієї традиції, намагаючись приховати власний розкішний маєток.

Журналісти змогли знайти обійстя, яке належить, на перший погляд, скромному очільнику Франківська. Офіційно він бідний: має квартиру і стару Skoda, живе із зарплати мера. Але більшість майна записана не на нього, а на тещу й тестя: у них кілька дорогих будинків і чимало землі, частину з яких придбали у 2022–2024 роках. У період повномасштабного вторгнення Росії Марцінків неодноразово потрапляв у різні скандали.

Сьогодні ми детально розповімо про маєток в елітному котеджному містечку Franko River Club, яким, як зафіксували журналісти, активно користується і сам мер, однак у декларації про це — ані слова. Також згадаємо про інших родичів та людей з оточення Марцінківа, які працюють у міській владі, на комунальних підприємствах і регулярно отримують підряди з бюджету.

Для початку детальніше розповімо про котедж, яким де-юре володіє теща Руслана Марцінківа Ольга Володимирівна Андрейчук. Це величезний будинок із панорамними вікнами, простора прибудинкова територія з ландшафтним дизайном, критий басейн, СПА-зона, цілодобова охорона, ідеальні дороги та повна приватність. Саме так можна описати котеджне містечко Franko River Club у селі Угорники, де 4 серпня 2022 року теща Марцінківа придбала один із дизайнерських будинків на вулиці Європейській. Вартість маєтків тут стартує від 8,2 мільйона гривень. Журналісти зафіксували біля нього і самого Руслана Марцінківа, що може вказувати на те, що мер активно користується записаним на тещу будинком, придбаним під час повномасштабної війни і відсутнім у його декларації.

Отримавши перемогу на виборах у 2015 році, Руслан Марцінків почав працевлаштовувати своє оточення. Першим прикладом є його дружина Оксана Іванівна Марцінків (у дівоцтві Андрейчук). У 2016 році вона почала працювати начальником відділу контролю та залучення інвестицій комунального підприємства “Івано-Франківськводоекотехпром”.

Рідний брат Руслана, Ярослав Марцінків, працює тренером футбольного клубу “Прикарпаття”, який фінансується з міського бюджету. Навіть під час повномасштабної війни громада продовжує утримувати місцеву футбольну команду, а сам міський голова неодноразово наголошував на виправданості такого фінансування. У 2023 році на утримання МФК “Прикарпаття” з міського бюджету витратили 24,3 млн грн, основна частина яких пішла на виплату заробітної плати клубу.

У серпні 2023 року ситуація навколо клубу набула іншого забарвлення. ДБР викрило схему “фіктивної служби” на Івано-Франківщині, де “новобранці” значилися військовими, отримували зарплату, але насправді не служили. Серед фігурантів — Ярослав Марцінків, тренер клубу, а також частина футболістів.

Двоюрідний брат Руслана, Роман Марцінків, двічі обирався депутатом Івано-Франківської міської ради від політичної партії “Всеукраїнське об’єднання “Свобода”. Він також працює на комунальному підприємстві “Управляюча компанія “Комфортний дім””. У 2019 році Роман скоїв наїзд на пішохода, внаслідок чого загинув 68-річний мешканець села Марківці Тисменицького району.

Заступник мера Тарас Поталайко, друг Руслана з дитинства, заснував компанію ТОВ “Західбудальянс”, яка стала одним з найбільших підрядників міста у сфері благоустрою. Найбільшим замовником у ТОВ “Західбудальянс” був департамент благоустрою Івано-Франківської міської ради, де працює Поталайко.

Дружина іншого заступника, Олександра Левицького, також фігурує у скандалі з міськими підрядами. Вона перемогла в тендері на закупівлю послуг з благоустрою, хоча зареєстрована лише у листопаді 2023 року.

З приходом на посаду міського голови Руслана Марцінківа в Івано-Франківській міській раді спостерігається постійна перемога певних підрядників у тендерах. Одним із головних переможців є ТОВ “Карпатінвестбуд”, яке виграло 61 державне замовлення.

Після завершення першої каденції Руслан Марцінків святкував завершення інфраструктурного проєкту, витративши з бюджету понад 38 мільйонів гривень на рекламу. Напередодні місцевих виборів 2020 року спалахнув скандал навколо використання дитячих майданчиків для політичного піару.

У власності матері дружини Руслана Марцінківа є ще один будинок в селі Угорники. Також на неї записано 7 земельних ділянок. Щодо самого Руслана, у 2024 році він отримав 834 502 грн зарплати, а його дружина — 356 430 грн. Готівкою Руслан зберігає 9 000 доларів США та 120 000 гривень. Офіційно він володіє лише квартирою та автомобілем Skoda Octavia 2016 року. На сина Святослава також зареєстрована нерухомість у м. Івано-Франківськ.

Фінансові досягнення депутата Київради Костянтина Усова

Депутат Київради від «ЄС» Костянтин Усов у 2025 році офіційно заробив понад 1,59 млн грн на посаді заступника мера. Як зазначає видання “Викривач”, це свідчить про його значні фінансові досягнення. У сімейному колі також все стабільно: син Теодор отримав подарунок від діда на понад 872 тис. грн. Сам Усов зберігає готівкою 295 тис. доларів і ще 7,8 тис. євро, що слугує фінансовою подушкою на випадок непередбачених обставин. Проте питання щодо інших доходів, зокрема пов’язаних із делініаторами, у декларації залишилось без відповіді, що викликає певні сумніви.