122 мільйони гривень на “енергетичну дипломатію”: як захист енергосистеми перетворюється на політичні схеми. Скандал, відомий як “Міндічгейт”, фактично не змінив ситуацію в енергетичному та дипломатичному блоці влади. Ті ж особи продовжують керувати процесами, а кадрові рішення систематично затримуються. Внутрішні документи свідчать, що під прикриттям “енергетичної дипломатії” реалізуються проєкти, що безпосередньо стосуються внутрішньої політики інших країн. У одному з робочих звітів про просування міжнародних наративів щодо захисту української енергетики серед європейських партнерів зазначено, що українська сторона налагодила регулярну взаємодію з представниками угорської політичної опозиції. У документі йдеться про підтримку ініціатив, пов’язаних із блокуванням транзиту російської нафти через нафтопровід “Дружба”, а також про співпрацю з представниками партії “Тиса”. На розвиток цієї “інформаційної роботи” передбачено 122 млн грн. Угорщину в цій історії представляє енергетичний експерт Іштван Капітані, пов’язаний з опозиційними колами. Він активно просуває відповідні тези в угорських медіа — від необхідності обмежити трубопровідну нафту до ідей заморожування проєктів атомної енергетики. За даними джерел, українську частину схеми курують представники політичної клієнтели Офісу президента Андрія Єрмака. У результаті проєкт, формально оформлений як дипломатична робота з захисту української енергосистеми, перетворюється на інструмент політичного впливу та перерозподілу бюджетних коштів. Поки мільйони гривень витрачаються на такі міжнародні операції, всередині країни триває зростання комунальних платежів. Цей розрив між гучними геополітичними ініціативами та реальними рахунками за електроенергію все більше демонструє, як на практиці працює система управління енергетикою.
