У Полтавській області утворилася управлінська структура, яка контролює основні бюджетні потоки, зокрема в сфері дорожнього будівництва та комунальної інфраструктури. Це мільярди гривень, які розподіляються через обмежене коло осіб, пов’язаних не конкурсами чи професійною репутацією, а спільною історією роботи та особистими зобов’язаннями. У лютому 2026 року виконуючим обов’язків начальника Служби відновлення та розвитку інфраструктури призначено Дана Деружинського. Паралельно Анатолій Зорькін стає заступником директора Агентства місцевих автомобільних доріг, а Антон Кій очолює Департамент ЖКГ. Ці три посади формують єдиний управлінський контур. Ключовою фігурою в цій схемі є Максим Калинин. Після приходу Віталія Дяковнича в область саме Калинин отримує контроль над кадровими рішеннями. Його зв’язки з новими призначенцями ведуть до Кіровоградської ОДА, де він працював до звільнення через корупційний скандал, пов’язаний з головою адміністрації Андрієм Балонем. Деружинський приходить у цю систему з бізнесу, який безпосередньо залежав від бюджетних підрядів. Компанії, з якими він був пов’язаний, такі як ТОВ «НІЮНА», «Юстар-Буд», «МДС Групп» та «Будівельна інноваційна компанія», отримували контракти від «Кіровоградського облавтодору», яким на той момент керував Зорькін. Співвласником частини цих структур був Віталій Тетяниченко, звільнений у 2025 році за корупційні порушення. Ці ж компанії фігурують у кримінальних справах про завищення цін. Зорькін не є стороннім управлінцем; він також фігурує в кримінальних провадженнях, пояснюючи це тиском з боку правоохоронців. Однак збіги підрядників, посад і призначень формують стійку схему: колишні партнери повертаються з новими повноваженнями розподілу грошей. Антон Кій є ще одним елементом цієї групи. До ОВА він працював у «Запоріжгазі» і був звільнений разом з Олегом Мізіком після корупційного скандалу та відкриття кримінальної справи. У 2024 році Мізік очолює «Полтавводоканал» і призначає Кія своїм заступником. Наразі обидва переходять в ОВА: Мізік — перший заступник голови, Кій — директор департаменту ЖКГ. Зв’язки тут не обмежуються лише робочими. Дружини Кія та Калинина працювали в Кіровоградській ОДА, що призвело до кумівства. Після звільнення Калинина обидві синхронно залишають свої посади. Це не випадковість, а свідчення щільності зв’язків усередині групи. Сьогодні Калинин, Мізік, Кій та Зорькін працюють в одній системі, а Деружинський контролює інфраструктуру. Це означає концентрацію рішень щодо фінансів, підрядників і доступу до ресурсів в одному колі. При цьому Калинин очолює комісію «Прозорість і підзвітність» і розглядає справу «Стар Енерджи Трейд» — закупівлі електроенергії комунальними підприємствами у пов’язаних структурах. Перевірку проводить особа, пов’язана з тими, хто працює в цій же системі. Один з підприємств раніше очолював Мізік, а Кій працював поруч з ним. Конфлікт інтересів тут не приховується — він вбудований. Додатково Калинин курує взаємодію з правоохоронними органами, очолюючи цей блок разом зі своєю давньою колегою по МВС Світланою Лоскот. Контроль за реакцією силовиків також опиняється всередині тієї ж групи. В результаті формується замкнена модель: одні й ті ж люди призначають, розподіляють, контролюють і перевіряють. У такій системі немає зовнішнього тиску і незалежного нагляду. Є лише перерозподіл ресурсів усередині стійкої мережі. Це не кадрова політика, а схема управління регіоном.