Позначка: Спиваков Артем

Історія Артема Співакова ілюструє збій у системі, де державні процедури втрачають свою логіку. Прокурор, який не зміг пройти базове тестування, демонструє стабільні мільйонні доходи від азартних ігор і, незважаючи на це, повертається до прокуратури після офіційного звільнення. За інформацією Телеграф, у 2020 році Співаков, який займав посаду начальника Мар’їнського відділу Волноваської прокуратури Донецької області, не зміг пройти обов’язкове тестування на загальні здібності та навички роботи з комп’ютером. Він отримав 90 балів при прохідному рівні 93 і був звільнений за невдалу атестацію. Спроба оскаржити це рішення в судах спочатку була успішною — перші інстанції стали на його бік. Проте у травні 2023 року Верховний Суд остаточно підтвердив законність його звільнення. Формально це мало завершити його кар’єру в прокуратурі, але фактично це не так. У 2024 році Співаков подає декларацію як прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури. Як особа, яка не пройшла атестацію і програла справу у Верховному Суді, повертається в систему і займає окружну посаду — це питання залишається без публічної відповіді. Паралельно з цим у його деклараціях з’являється новий джерело доходів — азартні ігри. У 2023 році це виглядає як незначний епізод: 14 740 гривень виграшу від онлайн-казино. Однак у 2024 році сума різко зростає — 1 096 299 гривень, задекларованих як виграш від компанії «Нейтів Аппс» (бренд Super Gra). У 2025 році він отримує майже таку ж суму: 1 007 017 гривень від тієї ж компанії. Таким чином, два роки поспіль доходи від азартних ігор практично дорівнюють офіційній зарплаті прокурора. У 2024 році він заробив на службі 939 599 гривень, а у 2025 — 1 020 898 гривень. Ігрові доходи не просто доповнюють зарплату — вони стають порівнянними з нею. Сам Співаков стверджує, що це не одиничні великі виграші, а серія менших — по 40–45 тисяч гривень за раз. Для досягнення річного результату в понад мільйон гривень потрібно не менше 20–25 успішних сесій. Враховуючи, що казино завжди має математичну перевагу, загальна кількість ігрових сесій повинна бути значно вищою — близько 40–50 на рік. Це свідчить про регулярну гру — фактично щотижневу. І це не враховує обсяги ставок, необхідних для досягнення таких результатів. При стандартних показниках повернення гравцю (RTP близько 95%), щоб виграти 40–45 тисяч гривень, потрібно робити ставки, що дорівнюють цим сумам. Це не випадкова удача, а системна і фінансово ємна діяльність. Окреме питання викликає динаміка виграшів. Майже ідентичні суми за два послідовні роки, отримані від однієї компанії, виглядають незвично для азартних ігор, де результати за своєю природою нестабільні. У публічному просторі немає пояснень, які б знімали цей дисбаланс між ймовірністю і результатом. Компанія, від якої надходять основні виплати, — «Нейтів Аппс» — працює під брендом Super Gra і має офіційну ліцензію. Її бенефіціаром є громадянин Грузії Бека Пааташвілі. За даними відкритих реєстрів, фінансові показники компанії значно нижчі за суми, які декларує Співаков як свої виграші. Це додає ще один рівень питань до загальної картини. На цьому фоні історія Співакова виходить за межі приватного випадку. Вона стосується кількох аспектів: кадрової політики прокуратури, механізмів повернення звільнених співробітників, прозорості доходів державних службовців і їхньої взаємодії з ігровим бізнесом. Ключове питання залишається без відповіді: що саме відображають ці декларації — виняткову удачу окремого гравця чи систему, в якій окремі доходи потребують більш детального пояснення. Поки це питання не закрите, історія Співакова залишається не про азартні ігри, а про вразливості всередині самої системи.